Андрей Владимирович Клименко, Вероника Викторовна Румынина 52 страница

Метою зазначеної групи об’єктів є виокремлення учасників цивільного обороту, їхніх товарів та послуг з-посеред інших. У зв’язку з цим, на відміну від інших об’єктів інтелектуальної влас-ності, які є результатами творчої діяльності, на комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (товарні знаки та знаки обслуго-вування) та географічні зазначення (вказівки про походження чи найменування місця походження) не виникають особисті немайнові права інтелектуальної власності¹²⁵.

Міжнародними джерелами права інтелектуальної власностіна правові засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг (комерційні позначення) є: Паризька конвенція про охорону промислової власності, Мадридська угода про міжнародну реєстрацію знаків від 14 квітня 1981 р., Договір про закони щодо товарних знаків від 27 жовтня 1994 р., Ніццька угода про Між-

¹²⁵ Право інтелектуальної власності: Акад. курс / О. П. Орлюк, Г. О. Андро-щук, О. Б. Бутнік-Сіверський та ін.; За ред. О. П. Орлюк, О. Д. Святоцького. – К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2007. – С. 399.

150 Семків В. О., Шандра Р. С. ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ

народну класифікацію товарів і послуг для реєстрації знаків від 15 червня 1957 р., Лісабонська угода про охорону вказівок про міс-це походження виробів та їхню міжнародну реєстрацію від 31 жов-тня 1958 р., Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (ТРІПС) від 15 квітня 1994 р. Окремі аспекти правової охорони комерційних позначень закріплені також в Угоді про асо-ціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з Атомної Енергії та їхніми держа-вами-членами, з іншої сторони (підрозділ 2 «Торговельні марки» та підрозділ 3 «Географічні зазначення»).

До національних джерел права інтелектуальної власності на комерційні позначення належать Цивільний кодекс України (гла-ви 43-45), Господарський кодекс України (глава 16 «Використання у господарській діяльності прав інтелектуальної власності»), Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», Закон України «Про охорону прав на зазначення походження товарів», а також низка підзаконних нормативно-правових актів: наказ Держ-патенту України «Про затвердження Правил складання і подання заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг» від 28 липня 1998 р., наказ Міністерства освіти і Науки України «Про затвердження Положення про Перелік видових назв товарів» від 12.12.2000 р., наказ Міністерства освіти і науки України «Про затвердження Правил складання, подання та проведення експертизи заявки на реєстрацію кваліфікованого зазначення походження това-ру та/або права на використання зареєстрованого кваліфікованого зазначення походження товару» від 17.08.2001 р. та наказ Мініс-терства освіти і науки України «Про затвердження Положення про Державний реєстр України назв місць походження товарів і прав на використання зареєстрованих кваліфікованих зазначень походжен-ня товарів» від 13.12.2001 р.

Розділ V. Інтелектуальна власність на правові засоби індивідуалізації
учасників цивільного обороту, товарів і послуг (комерційні позначення)

§ 5.2. Інтелектуальна власність на комерційне (фірмове) наймену-вання

Виникнення інституту комерційного найменування варто від-нести до Середньовіччя, до епохи розвитку міського життя й торго-вельних відносин. Товариські об’єднання, що виникали в той час, намагалися шляхом зовнішнього відмежування одне від одного не допустити змішування їх з боку клієнтів. Вони почали використову-вати для цього у всіх ділових відносинах особливе позначення това-риства, в яке включалися чи імена всіх товаришів, чи ім’я одного з них із вказівкою на існування товариства. Таким чином, із самого початку це було найменування колективу купців, що їх індивідуалізувало, але згодом й одноособові купці почали користуватися певною фірмою, тобто почали завжди однаково підписуватися й позначати своє ім’я в торговельних відносинах для вирізнення себе від інших купців, котрі носили схоже ім’я. Таке ж саме значення, як позначки індивідуальних купців, мали й знаки торговельних товариств, причому це виявлялося в тому, що знаки товариства складалися за допомогою об’єднання знаків усіх товаришів. Однак й вони не були комерційними наймену-ваннями в повному розумінні.

18 столітті на законодавчому рівні відбувся поділ результатів інтелектуальної власності на дві групи: твори літератури й мисте-цтва і твори, що відносяться до промислової власності. Паризька конвенція про охорону промислової власності від 20 березня 1883 р. до об’єктів промислової власності, окрім винаходів, корисних моде-лей, товарних знаків та інших об’єктів, віднесла також і фірмові (комерційні) найменування, ставши, таким чином, першим норма-тивним актом, який на міжнародному рівні закріпив та надав право-ву охорону такому специфічному об’єкту інтелектуальної власності як комерційні найменування¹²⁶.

сучасному українському законодавстві комерційне найме-нування є ідентифікатором суб’єкта господарювання. Так, згідно

Кривошеїна І. В. Комерційні найменування: історичний аспект виникнення

Дата добавления: 2017-02-01