Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Аналогічні кримінологічні установи були створені й в Україні.




 

Зокрема, у Києві (при юридичному факультеті Інституту народного господарства), в Одесі (при Будинку примусових робіт) та у Харкові.

 

У Києві було створено юридичну клініку, яка функціонувала на сус­пільних засадах.

 

З метою координації криміналістичних досліджень, що проводилися, 1925 року в Москві було створено Інститут по вив­ченню злочинності та злочинців.

 

На нього було покладено такі зав­дання: вивчення причин та умов злочинності в цілому та окремих видів злочинів, вивчення методів боротьби зі злочинністю, розробка питань карної політики, засобів і методів впливу на засуджених тощо.

 

Його робота була надто важливою, особливо слід відзначити збірник «Сучасна злочинність», який видавався інститутом.

 

У його номерах наводився аналіз даних карної статистики в порівнянні з результатами першого всесоюзного перепису населення 1926 р.

 

Для кримінологічних досліджень того часу були характерні від­носна незалежність від ідеологічних догм і прагнення розібратися не лише в зовнішніх криміногенних факторах, а й у властивостях особи правопорушника.

 

Широко використовувалися досягнення біології, психіатрії, психології, теорія рефлексій Бехтерева та Павлова.

 

Проте в 30-ті роки кримінологічні дослідження були практично припи­нені.

 

Приводом стало звинувачення кримінологів у пропаганді кла­сово ворожих зарубіжних біологічних теорій причин злочинності.

 

В цей період панувала офіційна концепція, яка стверджувала, що в со­ціалістичному суспільстві немає соціальних причин злочинності і ця проблема нібито не являє ні наукового, ні практичного інтересу.

 

Як наслідок панування цієї концепції Інститут по вивченню зло­чинності та злочинців і кримінологічні кабінети було ліквідовано.

 

Наступний етап розвитку радянської кримінології починається з кінця 50-х років.

Дослідження злочинності включається в плани деяких науково-дослідних правових закладів країни.

Криміноло­гічна проблематика почала розроблятися на кафедрах юридичних навчальних закладів.

 

У 1963 році було створено Всесоюзний інститут по вивченню причин і розробці заходів попередження злочинності, на який була покладена координація наукових досліджень у сфері кримінології.

 

З 1964 року викладання кримінології було введено в програми юри­дичних вузів.

З другої половини 80-х років кримінологи отримали можливість переглянути багато положень науки кримінології.

Дуже важливим кроком стало зняття грифа секретності з усіх даних по злочинності та карній статистиці, розробка питань інформаційної бази боротьби зі злочинністю, створення єдиного обліку злочинів, визначення рівня латентної злочинності, застосування математичних методів аналізу.

 

Важливим досягненням сучасного етапу розвитку криміно­логії стала всебічна розробка її теоретичних основ.

 

Вони були сфор­мульовані в різних аспектах залежно від поставлених авторами завдань у роботах: А.А. Герцензона — «Введение в советскую крими­нологию»; А Б. Сахарова — «О личности преступника и причинах преступности в СССР»; Г.М. Міньковського, В.К. Звірбуля та ін. — «Предупреждение преступлений»; В.Н. Кудрявцева — «Причины правонарушений»; Н.Ф. Кузнєцової - «Преступление и преступ­ность»; В.К. Звірбуля та ін. — «Теоретические основы предупрежде­ния преступлений»; Г.А. Аванесова «Теория и методика кримино­логического прогнозирования» та інших авторів.

 

У 1975—1978 роках були здійснені наукові дослідження з про­блем комплексного планування попередження злочинів.

 

Напрацьовані за результатами проведених досліджень наукові рекомендації лягли в основу розробки та повсюдного запровад­ження комплексного планування попередження злочинів у діяль­ності всіх суб'єктів профілактики.

 

В Україні кримінологія почала відроджуватися у Київській вищій школі МВС СРСР (нині — На­ціональний університет внутрішніх справ), значною мірою це було пов'язано з ім'ям професора П. Михайленка. і 1964 року він у співав­торстві з І. Гельфандом написав монографію «Попередження зло­чинів — основа боротьби за викорінення злочинності».

 

Того часу при Київській вищій школі МВС було створено науково-дослідну лабо­раторію, значну частку серед тематики якої посідали кримінологічні проблеми.

 

Нині на базі цієї лабораторії функціонує Науково-дослід­ний інститут МВС України, який уперше опублікував у відкритому виданні кримінальну статистику України з 1972 по 1993 роки і яки й перетворився на провідну кримінологічну установу України.

 

Кафедри кримінології створено у Харківському юридичному ін­ституті (нині — Національна юридична академія ім. Я. Мудрого), Національному університеті внутрішніх справ, Одеській юридичній академії.

 

Слід зазначити плідну діяльність у розробці кримінологічних проблем секції кримінального права та кримінології Інституту дер­жави і права ім. Корецького НАН України, Міжвідомчого науково- дослідного центру при Президентській координаційній раді по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю та Науково-дослідного інституту вивчення проблем злочинності в Харкові.

 

Серед важливих напрямів кримінологічних досліджень в Укра­їні останніми роками виокремлюються:

 

- проблеми організованої та професійної злочинності,

- економічної злочинності, злочинності не­повнолітніх і молоді,

- питання попередження злочинності, поперед­ження та прогнозування рецидивної злочинності,

- кримінальної психології.

 

Потреби практики висувають кримінологічну науку на відповідне місце в системі правоохоронних органів.

 

Значний внесок у розробку зазначених і багатьох інших кримінологічних проблем зробили такі видатні українські вчені, як П.П. Михайленко, А.П. За­калюк, І.П. Лановенко, І.К. Туркевич, О.М. Костенко, О.М. Джужа, І. М. Даньшин, В.Г. Лихолоб, Л.В. Багрій-Шахматов, А.Ф. Зелінський і багато інших.

 

У 1998 році було створено Кримінологічну асоціацію України, завдання якої полягає в об'єднанні та координації зусиль учених і практичних працівників щодо розвитку кримінології. Кримінологи України особисто та через Кримінологічну асоціацію налагоджують тісні наукові контакти з іноземними закладами, котрі здійснюють масштабні кримінологічні дослідження. Міжнародне співробіт­ництво з боротьби зі злочинністю є, поза сумнівом, актуальним і ко­рисним.

 




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 69; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.014 сек.