КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Аналогічні кримінологічні установи були створені й в Україні.
Зокрема, у Києві (при юридичному факультеті Інституту народного господарства), в Одесі (при Будинку примусових робіт) та у Харкові.
У Києві було створено юридичну клініку, яка функціонувала на суспільних засадах.
З метою координації криміналістичних досліджень, що проводилися, 1925 року в Москві було створено Інститут по вивченню злочинності та злочинців.
На нього було покладено такі завдання: вивчення причин та умов злочинності в цілому та окремих видів злочинів, вивчення методів боротьби зі злочинністю, розробка питань карної політики, засобів і методів впливу на засуджених тощо.
Його робота була надто важливою, особливо слід відзначити збірник «Сучасна злочинність», який видавався інститутом.
У його номерах наводився аналіз даних карної статистики в порівнянні з результатами першого всесоюзного перепису населення 1926 р.
Для кримінологічних досліджень того часу були характерні відносна незалежність від ідеологічних догм і прагнення розібратися не лише в зовнішніх криміногенних факторах, а й у властивостях особи правопорушника.
Широко використовувалися досягнення біології, психіатрії, психології, теорія рефлексій Бехтерева та Павлова.
Проте в 30-ті роки кримінологічні дослідження були практично припинені.
Приводом стало звинувачення кримінологів у пропаганді класово ворожих зарубіжних біологічних теорій причин злочинності.
В цей період панувала офіційна концепція, яка стверджувала, що в соціалістичному суспільстві немає соціальних причин злочинності і ця проблема нібито не являє ні наукового, ні практичного інтересу.
Як наслідок панування цієї концепції Інститут по вивченню злочинності та злочинців і кримінологічні кабінети було ліквідовано.
Наступний етап розвитку радянської кримінології починається з кінця 50-х років. Дослідження злочинності включається в плани деяких науково-дослідних правових закладів країни. Кримінологічна проблематика почала розроблятися на кафедрах юридичних навчальних закладів.
У 1963 році було створено Всесоюзний інститут по вивченню причин і розробці заходів попередження злочинності, на який була покладена координація наукових досліджень у сфері кримінології.
З 1964 року викладання кримінології було введено в програми юридичних вузів. З другої половини 80-х років кримінологи отримали можливість переглянути багато положень науки кримінології. Дуже важливим кроком стало зняття грифа секретності з усіх даних по злочинності та карній статистиці, розробка питань інформаційної бази боротьби зі злочинністю, створення єдиного обліку злочинів, визначення рівня латентної злочинності, застосування математичних методів аналізу.
Важливим досягненням сучасного етапу розвитку кримінології стала всебічна розробка її теоретичних основ.
Вони були сформульовані в різних аспектах залежно від поставлених авторами завдань у роботах: А.А. Герцензона — «Введение в советскую криминологию»; А Б. Сахарова — «О личности преступника и причинах преступности в СССР»; Г.М. Міньковського, В.К. Звірбуля та ін. — «Предупреждение преступлений»; В.Н. Кудрявцева — «Причины правонарушений»; Н.Ф. Кузнєцової - «Преступление и преступность»; В.К. Звірбуля та ін. — «Теоретические основы предупреждения преступлений»; Г.А. Аванесова «Теория и методика криминологического прогнозирования» та інших авторів.
У 1975—1978 роках були здійснені наукові дослідження з проблем комплексного планування попередження злочинів.
Напрацьовані за результатами проведених досліджень наукові рекомендації лягли в основу розробки та повсюдного запровадження комплексного планування попередження злочинів у діяльності всіх суб'єктів профілактики.
В Україні кримінологія почала відроджуватися у Київській вищій школі МВС СРСР (нині — Національний університет внутрішніх справ), значною мірою це було пов'язано з ім'ям професора П. Михайленка. і 1964 року він у співавторстві з І. Гельфандом написав монографію «Попередження злочинів — основа боротьби за викорінення злочинності».
Того часу при Київській вищій школі МВС було створено науково-дослідну лабораторію, значну частку серед тематики якої посідали кримінологічні проблеми.
Нині на базі цієї лабораторії функціонує Науково-дослідний інститут МВС України, який уперше опублікував у відкритому виданні кримінальну статистику України з 1972 по 1993 роки і яки й перетворився на провідну кримінологічну установу України.
Кафедри кримінології створено у Харківському юридичному інституті (нині — Національна юридична академія ім. Я. Мудрого), Національному університеті внутрішніх справ, Одеській юридичній академії.
Слід зазначити плідну діяльність у розробці кримінологічних проблем секції кримінального права та кримінології Інституту держави і права ім. Корецького НАН України, Міжвідомчого науково- дослідного центру при Президентській координаційній раді по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю та Науково-дослідного інституту вивчення проблем злочинності в Харкові.
Серед важливих напрямів кримінологічних досліджень в Україні останніми роками виокремлюються:
- проблеми організованої та професійної злочинності, - економічної злочинності, злочинності неповнолітніх і молоді, - питання попередження злочинності, попередження та прогнозування рецидивної злочинності, - кримінальної психології.
Потреби практики висувають кримінологічну науку на відповідне місце в системі правоохоронних органів.
Значний внесок у розробку зазначених і багатьох інших кримінологічних проблем зробили такі видатні українські вчені, як П.П. Михайленко, А.П. Закалюк, І.П. Лановенко, І.К. Туркевич, О.М. Костенко, О.М. Джужа, І. М. Даньшин, В.Г. Лихолоб, Л.В. Багрій-Шахматов, А.Ф. Зелінський і багато інших.
У 1998 році було створено Кримінологічну асоціацію України, завдання якої полягає в об'єднанні та координації зусиль учених і практичних працівників щодо розвитку кримінології. Кримінологи України особисто та через Кримінологічну асоціацію налагоджують тісні наукові контакти з іноземними закладами, котрі здійснюють масштабні кримінологічні дослідження. Міжнародне співробітництво з боротьби зі злочинністю є, поза сумнівом, актуальним і корисним.
Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 86; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |