Питання №2: Методи кримінологічного дослідження.

Методи кримінологічного дослідження визначають як систему прийомів, способів, засобів збирання, оброб­ки та аналізу інформації, які застосовуються з метою дослідження злочинності, її причин і умов, особи злочинця і вироблення заходів запобігання злочинності.

У кримінологічних дослідженнях використовують загальнонаукові та спеціальні (окремі) методи.

Загальнонаукові методи пізнання — це загальні спо­соби і шляхи дослідження процесів і явищ, визначення тенденцій їх змін, що використовуються в різних галу­зях наукового знання.

До загальнонаукових методів кримінологічних дослі­джень належать:

- аналіз і синтез

- індукція і дедукція

- гі­потеза

- узагальнення

- абстракція

- експеримент

- формалі­зація

- аналогія

- історичний підхід

- системний підхід

- системний аналіз

- моделювання

- математичні методи та ін.

Аналіз — це процес уявного чи реального розподілу
цілого на частини, а синтез — процес об'єднання еле­ментів у єдине ціле.

Індукція — це спосіб пізнання явища від окремих
фактів і положень до загальних висновків; дедукція —
констатація висновків шляхом пізнання явища від за­гального до окремих фактів.

Узагальнення — це відображення і формулювання тенденцій, що є в основі досліджуваного процесу.

Абстракція — це процес уявного виокремлення пев­них властивостей і зв'язків досліджуваного явища і від­межування їх від побічних явищ.

Експеримент (проба, досвід) визначає характеристи­ки функціонування об'єкта у певних умовах з метою одержання нової інформації про нього.

Формалізація — це уявлення і вивчення якої-небудь змістовної галузі знання у вигляді форм, системи чис­лення, наприклад у вигляді математичних або логічних методів.

Аналогія — це відповідність, подібність предметів чи явищ процесів у якихось властивостях.

Умовиводи за аналогією — це знання, отримані при вивченні одного об'єкта, що переносяться на менш ви­вчені, подібні за істотними властивостями та якос­тями.

Історичний підхід — це розгляд і вивчення закономір­ного процесу руху та розвитку суспільства з урахуван­ням характеристик і особливостей конкретного тимча­сового періоду.

Системний підхід — це напрям методології наукового пізнання і соціальної практики, в основі якого — роз­гляд об'єктів як систем, цілісності цих об'єктів і різно­маніття їх зв'язків у єдності.

Системний аналіз — це сукупність методологічних за­собів і прийомів, використовуваних для підготовки й обґрунтування рішень зі складних проблем. Цей аналіз спирається на принципи системного підходу, а також на низку математичних та інших кількісних методів. Ос­новна процедура — це побудова узагальненої моделі, що відображає взаємозв'язок реальної ситуації.

Моделювання — це спосіб дослідження процесів чи систем об'єктів шляхом побудови і вивчення моделей із метою одержання нової інформації. Ефективно досліди­ти таке комплексне явище, як злочинність, неможливо без використання методів моделювання.

Математичні методи — це сукупність способів, під­ходів, шляхів і засобів кількісного та якісного пізнання предметів реального світу.

Окремі наукові методи кримінологічних досліджень — це способи та прийоми конкретного дослідження об'єк­та чи процесу з метою його оптимального регулювання.

До окремих наукових методів належать:

— аналітичне обстеження (групування і ранжирування);

—соціологічне обстеження (контент-аналіз, вибірка, експертні оцінки);

—статистичний аналіз (апроксимація, екстраполяція,інтерполяція);

—соціологічні методи (анкетування, інтерв'ювання);

—функціональний аналіз (дисперсійний і кореляцій­ний) тощо.

Аналітичне обстеження статистичних даних про
злочинність — це групування злочинів. Статистичне групування — це розподіл одиниць сукупності на одно­рідні групи, що якісно розрізняються між собою за ти­ми чи іншими істотними для певного дослідження оз­наками.

Ранжирування злочинів здійснюється за ознакою су­спільної небезпеки в плані виявлення ефективності за­стосування кримінально-репресивних заходів.

Соціологічні методи — це опитування у вигляді ан­кетування та інтерв'ювання.

Опитування — це метод збирання даних про об'єк­тивні факти, думки, знання тощо, оснований на безпо­середній (усне опитування — інтерв'ю і опосередкова­ній (письмове опитування — анкетування ) взаємодії між дослідником (інтерв'юером) і опитуваним (респон­дентом).

Інтерв'ювання дозволяє збирати інформацію про факти, суб'єктивні судження, мотиви поведінки, уста­новки тощо.

Тому особистісний характер відносин між інтерв'юером і респондентом, суб'єктивність оцінок ви­сувають суворі методологічні та методичні вимоги до підготовки і проведення опитування, невиконання яких веде до перекручування результату.

Інтерв'ювання ви­користовується не так часто, як анкетування, оскільки воно більш трудомістке.

Виділяють три види інтерв'ю:

—формалізоване — за тестом;

—фокусоване — вивчається конкретний об'єкт;

—неформалізоване (вільне), без тесту; при цьому
необхідно визначитися з переліком інформації з кон­кретного завдання.

Анкетне опитування (анкетування) — один з ефек­тивних і широко використовуваних у кримінології ме­тодів одержання даних про думки і настрої осіб; рівень знань особами вимог права; їх схильності, симпатії та антипатії; оцінки своїх дій і поведінки інших у тих са­мих ситуаціях; не зафіксованих в інших документах да­них про минуле, про оточення тощо.

Анкетне опитування (анкетування) може бути групо­вим або індивідуальним.

Метод анкетного опитування застосовують у кілька етапів:

—формулювання питань, що випливають із програми дослідження;

—розміщення питань в анкеті;

—обговорення і рецензування анкети;

—пробне опитування;

—облік зауважень і підготовка остаточного варіантаанкети;

— розмноження анкети;

—поширення і збір анкет;

—логічний аналіз анкет;

—кодування анкет і складання таблиць;

—статистична обробка інформації, зібраної в резуль­таті анкетного опитування.

Переваги анкетного методу порівняно з інтерв'юван­ням полягають у тому, що він дає можливість:

—у короткий термін і за невеликих матеріальних ви­
трат охопити велику групу досліджуваних осіб, одержа­ти інформацію «з перших рук»;

—швидко провести повторні опитування через пев­ний проміжок часу з метою виявлення змін, що відбу­лися;

—шляхом ретельної розробки, одержання кваліфіко­ваних консультацій підготувати питання анкети на ви­сокому якісному рівні за змістом і формою;

—за необхідності забезпечити ефект анонімності опи­туваних.

Соціологічне обстеження — це метод дослідження суспільних процесів і явищ.

Є такі його різновиди:

· кон-тент-аналіз

· вибірка

· експертна оцінка.

Контент-аналіз - це прийом оцінки змісту тексту за ключовим словом, яке часто вживається і відображає основний зміст тексту.

Для соціологічного обстеження групи понад 500 осіб, як правило, застосовують вибірковий метод, що основа­ний на взаємозв'язку і взаємозумовленості якісних ха­рактеристик соціальних об'єктів.

Висновки про явище в цілому на підставі вивчення його вибірки будуть досто­вірними в тому разі, якщо вибірка за своїми основними характеристиками є моделлю всієї досліджуваної сукуп­ності фактів.

Розрізняють вибірки ймовірні та цілеспря­мовані.

Ймовірна (випадкова) вибірка з водиться до того, що кожен елемент сукупності має рівну можливість потра­пити у вибірку.

Цілеспрямована — це вибірка, до якої не засто­совується принцип ймовірності чи випадковості; її здійснюють за допомогою методів: пропорційної ви­бірки; основного масиву; типологічної вибірки.

Залежно від мети визначають припустиму точність ви­бірки.

Метод експертних оцінок полягає в одержанні, оброб­ці та інтерпретації висновків фахівців у певній галузі, теорії та практики з визначених питань, важливих для дослідника.

Кількість залучених експертів не перевищує 20—30 осіб.

При оцінці висновків зайві думки відки­дають.

Статистичний аналіз припускає використання та­ких способів, як апроксимація, екстраполяція, інтерпо­ляція.

Апроксимація (наближення) — це заміна одних мате­матичних об'єктів іншими, простішими, але близькими за суттю до вихідних, наприклад заміна кривих ліній близькими до них ламаними. Це може бути важливо при дослідженні динаміки злочинності.

Екстраполяція означає поширення висновків, отрима­них зі спостереження за однією частиною явища, на іншу його частину.

Цей метод використовують для ко­роткочасних прогнозів злочинності.

Інтерполяція — це спосіб відновлення показників ди­намічних рядів, даних про розміри явища, яких з пев­них причин не було, шляхом обчислення середньої арифметичної простої сусідніх значень відомих рядів динаміки.

Інтерполяція дає можливість зробити припу­щення, що загальна тенденція, яку маємо, мала місце й у той період часу, дані про який було втрачено або ж і не було.

Дисперсійний аналіз — це сукупність методів визна­чення розмірів частин цілого в дисперсійних системах.

Дисперсія в математичній статистиці та теорії ймовір­ності є мірою розсіювання величини, за якою спостері­гають.

Кореляція — це ймовірна статистична залежність. На відміну від функціональної залежності, кореляція вини­кає тоді, коли залежність однієї з ознак від іншої ус­кладнюється низкою випадкових факторів.

Дисперсійний і кореляційний аналіз необхідні при дослідженні злочинності для визначення її зв'язку з причинами та умовами, а також зв'язку між остан­німи.

Дата добавления: 2017-02-01