Фінансовий аналіз 4 страница

▒ Особистість – інтегральна (цілісна) сукупність соціальних властивостей людини, що формується та видозмінюється протягом усього життя людини у результаті складної взаємодії внутрішніх та зовнішніх чинників її розвитку, активної взаємодії з соціальним середовищем.

1) ▒ Соціологія особистості – це галузь знань соціології, предметом вивчення якої є особистість як суб’єкт соціальних відносин в рамках соціально-історичного процесу.

СОЦІАЛЬНА СТРУКТУРА ОСОБИСТОСТІ

У сучасній соціології окреслилися два підходи до аналізу соціологічної структури особистості – нормативний і функціональний.

▒ Соціальна структура особистості – це сукупність стійких зв’язків між складовими елементами у процесі становлення, діяльності і спілкування людини як суспільної істоти (рис. 1).

Рис. 1. Соціальна структура особистості

2. СУТНІСТЬ СОЦІАЛІЗАЦІЇ, ЇЇ ОСНОВНІ ЕТАПИ ТА ФАЗИ, ІНСТИТУТИ СОЦІАЛІЗАЦІЇ ЛЮДИНИ

▒ Соціалізація – процес входження (включення) індивіда в соціум, що обумовлює зміни в соціальній структурі особистості. Останнє обумовлюється соціальною активністю людини та її здатністю не лише засвоювати при взаємодії з середовищем його вимоги (адаптація), але й змінювати це середовище, активно

Процес соціалізації складається з ряду етапів:

· первинна (засвоєння соціальних норм і цінностей дитиною, входження її в певну культуру);

· вторинна (засвоєння соціальних ролей, знань, досвіду у процесі життєдіяльності дорослої людини).

Виділяють дві моделі соціалізації: підкорення й інтересу.

Основні компоненти процесу соціалізації

Рис. 2. Основні компоненти процесу соціалізації

Агенти соціалізації – це люди та установи, за допомогою яких людина соціалізується шляхом навчання, завдяки процесам комунікації та доручення до культури.

Соціалізація має 2 етапи

Інтеріоризація

Соціальна адаптація –

-

Рівні соціалізації

1) об’єктивна інтеграція;

2) функціональна;

3) нормативна інтеграція;

4) міжособистісна інтеграція.

▒ Санкції – це засіб регулювання спільнотою поведінки своїх членів з метою стимулювання бажаної поведінки і припинення небажаної для забезпечення впорядкованості, внутрішньої згуртованості й безперервності суспільного життя.

Самоактуалізація особистості – це здійснення потенціалу людини.

Спрямованість особистості: 1) ідейно-політична; 2) соціально-культурна; 3) моральна.

▒ Маргіналізація (лат. margo – край, межа) – втрата особисті належності до певної соціальної групи, норм, цінностей відповідної субкультури без входження до іншої.

▒ Ресоціалізація – докорінна зміна соціального середовища, що зумовлює необхідність особистості пристосовуватися до нових соціальних обставин, норм і цінностей.

3. ТИПОЛОГІЯ ОСОБИСТОСТІ

▒ Соціальний тип особистості – певний фіксований набір соціальних властивостей людини, що виявляється у її свідомості та поведінці.

Критерії виділення соціальних типів особистості

1. Місце особистості в системі суспільних зв’язків;

2. Реальні форми життєдіяльності особистості;

3. Спрямованість особистості.

Соціальні типи особистості: базисний тип особистості; реальний (модальний); ідеальний.

В залежності від ціннісних орієнтацій в сучасній соціології виділяють такі типи особистості:

· Традиціоналісти.

· Ідеалісти.

· Фрустрований.

· Гедоністи.

▒ Девіантна поведінка – це відхилення від прийнятих у суспільстві ціннісно-нормативних стандартів.

Основні види девіантної поведінки:

1) конформізм –;

2) інноваційна –;

3) ритуалізм –;

4) ескейпізм –.

Позитивна девіація	Негативна девіація

Питання для самоконтролю

1. Визначте різницю між поняттями «людина», «особистість», «індивід» та «індивідуальність».

2. В якій мірі людина залежить від суспільства і навпаки?

3. Які фактори впливають на процес соціалізації людини в суспільстві?

4. Які вимоги висуває суспільство до особистості?

5. Як інтереси і потреби людини можна співвідносити з потребами суспільства?

6. Що розуміють під поняттям «соціальна структура особистості»?

7. Назвіть основні елементи соціальної структури особистості.

8. Дайте визначення понять: потреба, інтерес, цінності, ціннісні орієнтації, ціннісні настанови, мотиви та стимули.

9. У чому полягає сутність значення поняття «соціалізація особистості»?

10. Що таке ресоціалізація і маргіналізація особистості? При яких умовах виникають ці процеси?

11. Що впливає на формування девіантної поведінки особистості? Як суспільство реагує на таку поведінку?

12. Які існують типи девіантної поведінки людини?

13. Чим інтеріоризація відрізняється від адаптації?

14. Що таке соціальний тип особистості? Назвіть основні соціальні типи особистості та схарактеризуйте їх.

15. Яке призначення мають соціальні санкції? Назвіть основні види санкцій та визначте їх сутність.

Рекомендована література:

1. Лукашевич М.П. Соціологія. Основи загальної, спеціальних і галузевих теорій: Підручник / М.П. Лукашевич, М.В. Туленков, Ю.І. Яковенко. – К.: Каравела, 2008. – С. 185– 214; 240 – 255 (544 с.)

2. Піча В.М. Соціологія: Навч. посіб. для студ. вищих навчальних закл. / В. М. Піча – К.: Каравела, 2000. – С. 113-132, 204-221

3. Соціологія: Підручник / За редакцією В.М. Пічі. – Львів: Магнолія Плюс, 2004. – С. 107- 126, 206-224 (277 с.)

4. Соціологія: Підручник для студентів вищих навчальних закладів / За ред. В.Г. Городяненка; вид. 3-тє, перероб, доповнене. – Київ: Видавничий центр «Академія», 2006. – С. 385 – 411 (544 с.)

5. Танчин І.З. Соціологія: Навч. посіб. / І.З. Танчин; 3-тє вид., перероб. і доп. – К.: Знання, 2008. – С. 210 – 237 (351 с.)

6. Юрій М.Ф. Соціологія / М.Ф. Юрій. – К.: Дакор, 2005. – С. 342 – 359, 443-456 (552 с.)

ЛЕКЦІЯ 9

Тема 5. Особистість в системі соціальних зв’язків

ТЕМА ЛЕКЦІЇ: СОЦІОЛОГІЯ СІМ’Ї

1. Соціологія сім’ї. Сім`я як мала соціальна група і соціальний інститут.

2. Історичні типи і форми сімейно-шлюбних відносин. Соціальна функція сім’ї.

3. Тенденції розвитку сучасної сім’ї, особистість в сімейно-шлюбних стосунках.

Мета: формувати знаннящодо особливостей соціологічного підходу до вивчення сім’ї; визначити проблеми дослідження соціології сім’ї як галузі соціологічного знання, її основні поняття та терміни; етапи життєвого циклу сім’ї, її типи, структуру, форми шлюбу, загальні принципи регулювання сімейних відносин. Розвивати уміння розкривати сутність галузевої теорії „соціологія сім’ї”, визначати її предмет та об’єкт; характеризувати сім’ю як соціальний інститут та малу соціальну групу; розкривати зміст основних функцій сім’ї в суспільстві, характеризувати сучасний стан розвитку української сім’ї та пояснювати сутність демографічної політики нашої держави стосовно розвитку сім’ї.

Ключові поняття та терміни

Сім’я, шлюб, соціологія сім’ї, форми сім’ї та шлюбу, моногамія, полігамія, груповий шлюб, проміскуїтет, тип сім’ї, нуклеарна (проста) сім’я, розширена (складна) сім’я, життєвий цикл сім’ї, сім’я як соціальний інститут, сім’я як мала (первинна) соціальна група, сімейна політика.

Зміст лекції

1. СОЦІОЛОГІЯ СІМ’Ї. СІМ`Я ЯК МАЛА СОЦІАЛЬНА ГРУПА І СОЦІАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ

Соціалізація особистості в переважній більшості випадків розпочинається у сім’ї, яку вивчає спеціальна галузь соціології. ▒ Соціологія сім’ї – галузь соціології, яка досліджує формування, розвиток і функціонування сім’ї, шлюбно-сімейних відносин у конкретних культурних та соціально-економічних умовах.

▒ Предмет соціології сім’ї -специфічні відносини між сім’єю і суспільством, а також у середині сім’ї.

▒ Об’єкт – сім’я як мала соціальна група і як соціальний інститут регулювання відтворення людини за допомогою певної системи норм, ролей.

Етапи розвитку соціології сім’ї

Перший етап: від античності до середини ХІХ ст. Основною формою вважалася моногамна сім’я як прообраз суспільства, яке тлумачилося як велика родина. (Ж.-Ж. Руссо, Ж.-А. Кондорсе, Г.-В. Гегель, І.Кант).

Другий етап: із середини ХІХ ст. до початку ХХ ст. Ініціативу у вивчення сім’ї утримували антропологи й етнографи, які використовували багатий емпіричний матеріал, зібраний під час досліджень примітивних суспільств, а також можливості порівняльно-історичного методу. Тогочасні теоретичні дискусії стосувалися співвідношення патріархату і матріархату.

Третій етап: перша половина ХХ ст. Досліджують стадії, форми і типи шлюбних відносин.

Четвертий етап: із середини ХХ ст. дотепер. Головна його особливість – поєднання теоретичних розробок з емпіричними дослідженнями.

Як окрема галузь соціології соціологія сім’ї виникла у 20-х роках ХХ ст. та успішно розвивалася.

Соціологія сім’ї в Україні з’явилася у 60-ті роки ХХ ст. Сім’я тлумачилася як первинний осередок суспільства.

▒ Сім’я – це соціальний інститут і мала соціальна група, індивіди якої пов’язані родинними стосунками, спільним побутом і взаємною моральною відповідальністю.

Сім’я відрізняється від інших малих груп такими типовими ознаками:

- наявністю між подружжям особливого союзу, якому притаманне духовне єднання, глибокі інтимно-довірчі зв’язки;

- переважанням неформальних довірчих відносин між чоловіком і дружиною, між батьками і дітьми;

- особливим способом формування – на основі симпатій, кохання, духовної єдності (для утворення інших малих груп досить спільних інтересів).

▒ Шлюб – це духовний, економічний і сексуальний союз (угода) між чоловіком і жінкою з метою створення сім’ї. У Сімейному кодексі України (ст.21) зазначається, що шлюбом є сімейний союз чоловіка і жінки, зареєстрований в державному органі реєстрації актів громадського стану. Релігійний обряд не є основою для виникнення у жінки і чоловіка прав і обов’язків подружжя. Шлюбний вік для жінки встановлюється в 17 років, а для чоловіків - у 18 років. За заявою особи, яка досягла 14 років, за рішенням суду їй може бути надано право на шлюб, якщо буде встановлено, що це відповідає її інтересам. Шлюб ґрунтується на вільній згоді чоловіка і жінки. Примус жінки і чоловіка до шлюбу не допускається. Як для реєстрації, так і після реєстрації шлюбу подружжя може заключити шлюбний договір.

Шлюб майже завжди об’єдную двох осіб протилежної статі, проте в деяких культурах допускаються різні види гомосексуального шлюбу.

▒ Співжиття – це коли двоє людей живуть разом, маючи між собою сексуальні стосунки, але не одружуються.

Зв’язки спорідненості – це такі зв’язки між індивідами, що встановлені через шлюб, або по висхідних лініях, які поєднують кровних родичів (матерів, батьків, дітей дідів, бабусь і т.д.)

2. ІСТОРИЧНІ ТИПИ І ФОРМИ СІМЕЙНО-ШЛЮБНИХ ВІДНОСИН. СОЦІАЛЬНА ФУНКЦІЯ СІМ’Ї

Види шлюбів

За юридичним оформленням розрізняють:

· громадянські (вільні, юридично не засвідчені);

· офіційні (оформлені відповідними документами) шлюби;

· фіктивні шлюби (з метою вирішення різних соціальних проблем).

За процедурою шлюбної церемонії шлюби поділяються на громадянський і церковний.

▒ Ендогамний шлюб – це союз між чоловіком і жінкою, які належать до тієї самої соціальної групи чи спільноти.

Норми ▒ екзогамного шлюбу навпаки приписували вибір шлюбного партнера за межами своєї спільноти.

Залежно від кількості партнерів, що вступають у сімейно-родинні відносини, розрізняють моногамні (між одним чоловіком і однією жінкою) і полігамні (між кількома партнерами) шлюби (полігінія та поліандрія). Шлюб між одним чоловіком і кількома жінками має назву полігінія, а між однією жінкою і кількома чоловіками – поліандрія.

Залежно від стану родинних зв’язків утворюються різні типи сімей:

- проста, або нуклеарна (від латинського nucleus – ядро) сім’я складається з подружжя і дітей, що не перебувають у шлюб (вперше поняття ввів у 1949 р. американський соціолог Ж.П.Мурдок);

- розширена, або складна сім’я складаються з трьох і більше поколінь, які з’явилися внаслідок одруження дітей, онуків.

Залежно від наявності батьків розрізняють: повні (є обидва члени подружжя ) й неповні сім’ї, коли один із батьків відсутній.

За кількістю дітей: бездітні, малодітні, багатодітні т а ін.

До специфічних обставин, в яких формується, живе, функціонує сім’я належать:

- місце проживання (регіон, вид поселення);

- соціально-класова та етнічна належність;

- матеріальне становище;

- рівень освіти і культури членів сім’ї;

- традиції, цінності, на які орієнтуються у своїх прагненнях члени сім’ї;

- стартова позиція, тобто та моральна й економічна база, на якій будується кожна сім’я і від якої багато в чому залежить її здатність до консолідації, згуртування, інтеграції.

Зміст сім’ї розкривається в її функціях. Під функціями сім’ї вчені розуміють спосіб прояву активності, життєдіяльності сім’ї та її членів.

Оскільки сім’я взаємодіє, з одного боку, із суспільством, а з іншого – з окремими особами (членами сім’ї), то й ті функції, які вона виконує стосовно суспільства, називають суспільними (соціальними) функціями, а ті, які виконуються щодо окремих членів сім’ї, – індивідуальними. Суспільні функції пов’язані з потребою суспільства в інституті сім’ї, а індивідуальні – з потребами особи, що належить до сімейної групи (див. табл. 1).

3. ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ СУЧАСНОЇ СІМ’Ї. ОСОБИСТІСТЬ В СІМЕЙНО-ШЛЮБНИХ СТОСУНКАХ

Знижується відтворююча соціальна функція сім’ї. Діти більше часу проводять біля телевізора чи комп’ютера, ніж у спілкуванні з батьками.

Суттєво змінилися погляди на сексуальну мораль. Послабився соціальний контроль, зросла анонімність сексуальної поведінки, пом’якшились традиційні уявлення про дозволене і недозволене. Подружні пари нерідко проживають без оформлення шлюбу, або ж укладають його уже в зрілому віці.

Мотиви вступу до шлюб:

- шлюб по любові;

- шлюб за розрахунком;

- шлюб за шаблоном.

В останні роки спостерігається тенденція зниження середнього віку людей, які вступають у шлюб. Ранні шлюби на половину – вимушені, тому половина з них, де жінка молодше 18 років, закінчуються розлученням. У сучасній українській сім’ї поглиблюються такі тенденції:

- формування егалітарних, демократичних відносин між подружжями;

- збільшення кількості нуклеарних сімей;

- зміна відносин між дітьми і батьками (емансипація дітей);

- зниження рівня народжуваності через планування;

- посилення нестабільності шлюбу;

- зниження показників шлюбності, що призводить до підвищення позашлюбної народжуваності;

- укладання шлюбів у молодому віці, причиною яких є традиція раннього шлюбу для сільського населення, сексуальна революція та сексуальна свобода без культури контрацепції;

- поява альтернативних моногамних форм сім’ї: незареєстроване співжиття; послідовна полігамія; сім’ї з нерідними батьками; годвін-шлюб (роздільно-регулярний); біганні шлюби (чоловіча та жіноча бігамія).

Свідченням кризи сім’ї є істотна тенденція зростання кількості розлучень.

Основні мотиви розлучень

Соціально-біологічні

Соціально-психологічні

Соціально-економічні

- незадоволення житловими і побутовими умовами; - шлюб за розрахунком; - засудження чоловіка або жінки з позбавленням волі на тривалий час; - часті відрядження і т.д.

- відмінності у потребах, інтересах, цілях; - орієнтація подружжя; - несхожість характерів; - втручання третіх осіб; - грубість, сварливість; - необґрунтовані ревнощі; - нова любов, зрада  

- - пияцтво, алкоголізм; - - подружня нерівність; - - хвороби; - - психічне захворювання; - - сексуальна несумісність; - - нездатність чи небажання мати дітей; - - велика різниця у віці.

Рис. 1. Основні мотиви розлучень

Гендерний аспект сім’ї. Жінці в сім’ї належить ключова роль. Але існує багато протиріч: з одного боку ріст освіти, професійна кар’єра збагачують інтелектуальний і емоційний світ жінки, а з іншого – різко скорочують кількість часу, який вона може присвятити вихованню дітей. Зростає рівень професійної зайнятості, що призводить до зниження рівня народжуваності.

Питання для самоконтролю

1. Що досліджує соціологія сім’ї?

2. Дайте визначення поняття «сім’я».

3. Чому сім’я визначається як мала соціальна група та соціальний інститут?

4. Назвіть основні соціальні функції сім’ї.

5. Визначте та схарактеризуйте типи сімей.

6. Чим демократична сім’я відрізняється від авторитарної?

7. Дайте визначення поняття «шлюб». Які існують типи сімейно-шлюбних відносин?

8. Чим сім’я відрізняється від звичайної малої соціальної групи?

9. Які тенденції у розвитку сім’ї та сімейно-шлюбних відносин спостерігаються у сучасному суспільстві?

10. Які проблеми існують у сучасних сімейно-шлюбних відносинах?

11. Назвіть та схарактеризуйте основні причини розлучень.

12. Поясніть сутність гендерного аспекту сім’ї.

13. У чому полягає сутність правового регулювання сімейно-шлюбних відносин?

Рекомендована література:

1. Піча В. М. Соціологія: Підручник / В. М. Піча. – Львів: Магнолія Плюс, 2004. – с. 206 - 224

2. Практикум з соціології: Навч. Посібник для студентів вищих закладів освіти / За редакцією В.М. Пічі. – Львів: „Новий Світ - 2000”, „магнолія плюс”, 2004. – с. 204-221

3. Юрій М. Ф. Соціологія / М. Ф. Юрій. – К.: Дакор, 2005. – с. 443 - 456

4. Якуба Е. А. Социологія: Учеб. пособ. для студ. / Е. А. Якуба – Харьков: Константа, 1996. – с. 86 - 93

Додаток 1. Таблиця 1

Сфера сімейної діяльності	Суспільні функції	Індивідуальні функції
Репродуктивна	Біологічне відтворення	Прагнення мати дітей
Виховна	Соціалізація молодого покоління. Підтримка культурної безперервності суспільства	Задоволення потреби в батьківстві, контактах з дітьми, їх виховання, самореалізації в дітях
Господарсько-побутові	Підтримка фізичного здоров'я членів суспільства, догляд за дітьми	Одержання господарсько-побутових послуг одним членом сім'ї від інших
Економічна	Економічна підтримка неповнолітніх і непрацездатних членів	Одержання матеріальних засобів одними членами сім'ї від інших (у випадку непрацездатності або в обмін за послуги)
Сфера первісного соціального контролю	Моральна регламентація поведінки членів сім'ї в різних сферах життєдіяльності, а також відповідальність і зобов'язання у відносинах між подружжям, батьками і дітьми, представниками старшого і середнього поколінь	Формування і підтримка правових і моральних санкцій за негативну поведінку і порушення моральних норм взаємовідносин між членами сім'ї
Сфера духовного спілкування	Розвиток особистості членів сім'ї	Духовне взаємозбагачення членів сім'ї. Зміцнення дружніх основ шлюбного союзу
Соціально-статусна	Надання певного соціального статусу членам сім'ї. Відтво­рення соціальної структури	Задоволення потреб у соціальному просуванні
Дозвільна	Організація раціонального дозвілля. Соціальний контроль у сфері дозвілля	Задоволення потреб у сумісному проведенні дозвілля, взаємозбагачення дозвільних інтересів
Емоційна	Емоційна стабілізація індивідів та їх психологічна терапія	Одержання індивідами психічного захисту, емоційна підтримка в сім'ї. Задоволення потреб у особистісному щасті і любові
Сексуальна	Сексуальний контроль	Задоволення сексуальних потреб

ЛЕКЦІЯ 10

ТЕМА ЛЕКЦІЇ: СОЦІОЛОГІЯ МОЛОДІ

1. Молодь як соціально-демографічна спільнота

2. Соціологія молоді, її предмет, завдання та основні категорії.

3. Дослідження молодіжних проблем та розвиток соціології молоді в Україні.

Мета: формувати знання щодо сутності галузі «соціологія молоді», її основних структурних елементів, предмету та об’єкту дослідження; головних рис, що характеризують специфіку ключового поняття „молодь”; розкрити суть головної концепції державної молодіжної політики в Україні в сучасних умовах та шляхи її реалізації. Розвивати уміння характеризувати молодь як специфічну соціально-демографічну групу, об’єкт соціології молоді; аналізувати місце і роль молоді в сучасному суспільстві; визначати специфічні ознаки молоді України, давати характеристику тенденцій і процесів в молодіжному середовищі та молодіжних проблем; пояснювати суть основних функцій соціології молоді.

Ключові поняття та терміни

Молодь, соціологія молоді, молодіжна культура, молодіжна державна політика, молодіжні соціальні проблеми.

1. МОЛОДЬ ЯК СОЦІАЛЬНО-ДЕМОГРАФІЧНА СПІЛЬНОТА

У Законі України „ Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні ” (від 05.02.93 р. із змінами) зазначено: молодь, молоді громадяни – громадяни України віком від 14 до 35 років.

Молодь – це суспільно різноманітна соціально-демографічна спільнота, якій притаманні специфічні фізіологічні, психологічні, пізнавальні, культурно-освітні та інші властивості, що характеризують її біосоціальне дозрівання та процес самовираження її внутрішніх сил і соціальних якостей.

{

Специфіка молоді, як соціальної спільноти полягає в тому, що вона є надзвичайно соціально активна, перебуває в процесі переходу від дитинства до світу дорослих і переживає важливий етап сімейної та позасімейної соціалізації та адаптації, інтеріоризації норм і цінностей, творення соціальних і професійних очікувань, соціальних ролей і статусів.

2. СОЦІОЛОГІЯ МОЛОДІ, ЇЇ ПРЕДМЕТ, ЗАВДАННЯ ТА ОСНОВНІ КАТЕГОРІЇ

Соціологія молоді – це галузь соціології, яка досліджує соціально-демографічну спільність суспільства, що перебуває у процесі переходу від дитинства до дорослого життя і переживає стан сімейної та позасімейної соціалізації, інтеріоризації норм і цінностей, створення соціальних і професійних очікувань, ролей, статусів.

Об’єкт соціології молоді – молодь, тобто велика соціально-демографічна група, яку виділяють на підставі сукупності вікових характеристик, особливостей соціального стану, соціально-психологічних особливостей.

Предмет соціології молоді: вивчення стану і поведінки молоді, її цілісності з огляду на місце і роль в соціальній структурі суспільства та в процесі соціального розвитку.

Завдання соціології молоді

§ дослідження її ролі і місця в соціальному розвитку суспільства;

§ вивчення тенденцій зміни її соціальних ознак, норм, цінностей та інтересів;

§ аналіз процесів, що відбуваються в молодіжному середовищі;

§ виявлення і прогнозування на цій основі напрямів розвитку молодіжних проблем і вироблення соціальної політики стосовно різних груп молоді.

Функції соціології молоді: методологічна; теоретико-пізнавальна; прогностична;практична; управлінська.

У соціологічному вивченні молоді можна виділити такі підходи:

1. Психоаналітичний підхід.

2. Структурно-функціональний підхід.

3. Культурологічний підхід.

Молодіжна політика – це система ідей, теоретичних положень про місце і роль молодого покоління в суспільстві; практична діяльність держави, громадських організацій та інших соціальних інститутів щодо реалізації цих положень, ідей та принципів з метою формування й розвитку молоді.

3. ДОСЛІДЖЕННЯ МОЛОДІЖНИХ ПРОБЛЕМ ТА РОЗВИТОК СОЦІОЛОГІЇ МОЛОДІ В УКРАЇНІ

Етапи становлення соціології молоді в Україні

Перший етап формування вітчизняної соціології молоді охоплює 20–30 роки XX ст.

Другий етап у розвитку соціології молоді починається з середини 60-х та закінчується у 80-ті роки ХХ ст.

Третій етап – 90-ті рр. ХХ століття – до сьогодення. Досліджуються різні напрями молодіжних проблем.

Соціальні проблеми молоді – це не будь-які суперечності її життєдіяльності, а лише такі, що поглиблюються і свідчать про недостатність існуючих способів їх вирішення, а отже призводять до появи дезорганізуючих процесів у системі „суспільство - молодь”.

Головні соціальні проблеми молоді пов’язані зі станом здоров’я, матеріальним становищем, сімейно-шлюбними відносинами, положенням на ринку праці.

Наукові соціологічні школи

- Київська

- Новосибірська

- Свердловська

- Ленінградська

- Естонська

Питання для самоконтролю

1. Дайте визначення поняття «молодь»?

2. У чому полягає специфіка соціально-демографічної спільноти «молодь»?

Дата добавления: 2017-02-01