Фінансовий аналіз 7 страница

§ урядові (консервативні, бо прагнуть зберегти владу у своїх руках),

§ опозиційні (радикальні, бо прагнуть усунути правлячі партії від влади).

6. За побудовою:

§ децентралізовані (наприклад, консервативні і ліберальні в Західній Європі і США),

§ централізовані(наприклад, соціалістичні партії континентальної Європи);

§ суворо централізовані (комуністичні і фашистські) партії.

7. За прогресивністю партійних доктрин:

§ ліві ( відстоюють більш-менш прогресивні доктрини );

§ праві (реакційні);

§ центриські (займають проміжне становище).

▓ Політичний рух – це добровільна об’єднання суспільних сил, якінамагаються змінити існуючий соціальний порядок або закріпити його шляхом здійснення тиску на уряд чи шляхом боротьби за владу.

За ставленням до існуючого політичного устрою:

§ консервативні політичні рухи (які прагнуть зберегти існуючий стан речей);

§ реформаторські (які стоять на позиціях збереження певного політичного устрою, але вважають за потрібне вдосконалити його);

§ революційні (які відкидають існуючий лад і мають намір замінити його іншим);

§ контрреволюційні (які скеровані проти певного політичного ладу, що встановився внаслідок перемоги революційних або реформаторських рухів, і мають на меті замінити його попереднім устроєм).

▓ Партійна система – політична структура, що складається із сукупності політичних партій різного типу з їх стійкими взаєминами між собою, з державою та іншими інститутами влади, характером та умовами діяльності.

Типологія партійних систем (Є. Базовкіна):

1. Однопартійна політична система.

2. Багатопартійна система з партією-гегемоном.

3. Багатопартійна система з фіксованою кількістю партій.

4. Система з домінуючою партією.

5. Двопартійна система.

6. Вкрай поляризована система.

7. Система помірно поляризована.

8. Мультіпартійна система (атомізована).

▓ Політична система – цілісна інтегрована сукупність політичних суб’єктів, структур і відносин, що відображає інтереси всіх політичних і соціальних сил суспільства. Вона виникла на певному етапі розвитку суспільства внаслідок його поділу на класи та появи держави.

▓ Держава – форма політичної організації суспільства, головний політичний інститут.

У працях Н. Смелзера розглядаються основні форми держави, до яких він відносить:

• тоталітарну;

• авторитарну державу;

• демократичну державу.

Функції держави

· регулювання економічного життя,

· культурно-виховна функція,

· сприяння розвитку освіти і науково-технічного прогресу,

· забезпечення обороноздатності країни,

· співробітництво з іншими державами і народами.

3.ПРИНЦИПИ ПОЛІТИЧНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ СУСПІЛЬСТВА.СОЦІОЛОГІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ ПОЛІТИЧНИХ ПРОЦЕСІВ В УКРАЇНІ

▓ Політична організація суспільства – це система всіх державних і недержавних організацій, громадських об'єднань і трудових колективів певного суспільства. Політичну організацію суспільства ще інколи називають політичною системою суспільства у вузькому розумінні.

Закон України “Про об'єднання громадян” (від 16.06.92 р. зі змін.) передбачає наявність двох видів таких об'єднань як : політичні партії та громадські організації.

Громадські об'єднання розрізняють:

1) за порядком утворення і формами діяльності – громадські організації, політичні партії, органи громадськоого самоврядування, громадські рухи;

2) за умовами членства – об'єднання з формально фіксованим (документованим) членством, об'єднання з формально нефіксованим (недокументованим) членством;

3) за кількістю членів – масові й елітарні;

4) за внутрішньою організаційною структурою – централізовані і нецентралізовані;

5) за соціальною сферою діяльності – політичні, економічні, наукові, екологічні та інші;

6) за територією діяльності – місцеві, загальнодержавні, міжнародні;

7) за соціально-правовим статусом – легальні, долегальні, нелегальні;

8) за соціальною значимістю для існування і розвитку суспільства – прогресивні, консервативні, реакційні.

▓ Політичною партією є об'єднання громадян – прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, які мають головною метою участь у виробленні державної політики, формуванні органів влади, місцевого і регіонального самоврядування та представництво в їхньому складі.

Функції партій

· представницька;

· програмна;

· ідеологічна;

· владно-конкурентна;

· владно-практична;

· владно-кадрова.

▓ Громадська організація – це об'єднання громадян для задоволення та захисту своїх законних соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних, спортивних та інших спільних інтересів.

▓ Громадянське суспільство – це сукупність усіх громадян, їх вільних об'єднань та асоціацій, пов'язаних суспільними відносинами, що характеризуються високим рівнем суспільної свідомості та політичної культури, які перебувають за межами регулювання держави, але охороняються та гарантуються нею.

Тенденції розвитку політичного життя в Україні:

• кризовий стан політичних відносин;

• нерозвинутість політичних відносин і незрілість багатопартійної системи;

• відсутність довіри до політичних;

• відносне зменшення прихильників незалежності України;

• зниження політичної активності молоді.

Серед домінуючих тенденцій соціально-політичного розвитку молодого покоління в Україні виділимо наступні:

• зростаюча деполітизація;

• зростаюча департизація молоді;

• зміни в ідеологічних орієнтаціях та політичних симпатіях молоді;

• підтримка молодим поколінням зміцнення політичної незалежності України за умови розвитку рівноправних стосунків з усіма країнами Сходу і Заходу;

• зростаюча підтримка радикальних економічних реформ;

• посилення настроїв власного підприємництва серед молоді;

• зростаюча приватизація життя молоді.

Одним із найважливіщих напрямв досліджень є електоральна (від лат. elector – виборець) поведінка різних груп населення.

Соціологи виділяють декілька моделей електоральної поведінки:

§ Модель «залежного виборця».

§ Модель «раціонального виборця».

§ Когнітивна модель виборця.

Питання для самоконтролю

1. У чому полягають особливості соціології політики?

2. Що є об’єктом та предметом вивчення соціології політики?

3. Назвіть спеціалізовані розділи соціології політики.

4. Дайте визначення поняття «політика».

5. Що розуміють під поняттям «влада»?

6. Що таке політична партія? Назвіть основні ознаки, типи та функції політичних партій.

7. Чим політичний рух відрізняється від політичної партії?

8. У чому суть розвитку стадій політичних рухів?

9. Які питання охоплює соціологічна проблематика держави?

10. Що таке держава?

11. Назвіть основні типи й форми держав у історичному огляді.

12. Що таке партійна система? Назвіть їх типи.

13. У чому полягає сутність політичної організації суспільства?

14. Що таке громадянське суспільство?

15. Чим громадська організація відрізняється від політичної партії?

Рекомендована література:

1. Піча В.М. Соціологія: Підручник / В.М. Піча. – Львів: Магнолія Плюс, 2004. – С. 149-163

2. Практикум з соціології: Навч. Посібник для студентів вищих закладів освіти/ За редакцією В.М. Пічі. – Львів: „Новий Світ - 2000”, „Магнолія плюс”, 2004. – С. 165-180

3. Соціологія: Навч. посібник для самост. вивч. дисципліни/ І.Г. Мухіна; Харківська філія УДУЕФ. – Х.: ХФУДУЕФ, 207. – С.82-99

4. Соціологія: Підручник для студентів вищих навчальних закладів/ За ред. В.Г. Городяненка. – К.: Видавничий центр „Академія”, 2006. – С. 312-337

5. Юрій М.Ф. Соціологія / М.Ф. Юрій. – К.: Дакор, 2005. – С. 395-406

ЛЕКЦІЯ 15 (16 – для спеціальності «Облік і аудит»)

Тема 9. Основи соціології праці та управління

ТЕМА ЛЕКЦІЇ: ОСНОВИ СОЦІОЛОГІЇ ПРАЦІ ТА УПРАВЛІННЯ

1. Предмет соціології праці та основні її категорії

2. Поняття про соціологію управління, її об’єкт та основні концепції

3. Соціальне управління виробничим колективом (менеджмент, його сфера, методи і засоби)

Мета: формувати знання щодо основних категорій та понять соціології праці та управління як самостійних галузей соціології, їх предмету, основної проблематики. Розвивати вміння аналізувати проблеми в сфері праці та управління, робити висновки, порівнювати здобуті знання з сучасними процесами в суспільстві.

Ключові поняття та терміни

Соціологія праці, соціологія управління, менеджмент, праця, управління, трудовий колектив, мотивація праці, умови праці, організація праці, соціально-психологічна структура праці.

Зміст лекції

1. ПРЕДМЕТ СОЦІОЛОГІЇ ПРАЦІ ТА ОСНОВНІ ЇЇ КАТЕГОРІЇ

▓ Соціологія праці – галузева соціологічна теорія, яка вивчає закономірності формування, функціонування й розвитку соціальних утворень (систем, спільнот та інститутів) у сфері праці й пов’язані з ними процеси та явища.

Біля витоків соціології праці стояли О. Конт, Е. Дюркгейм, К. Маркс, М. Вебер.

З 20 – 30-х років ХХ століття починається сучасний період розвитку соціології праці.

Основні проблемні дослідження в сучасній соціології праці:

– зайнятість населення;

– вироблення й реалізація засобів соціального захисту працюючих;

– потреби та інтереси робітників у виробничій сфері;

– вивчення умов праці;

– впровадження на підприємствах наукового менеджменту;

– вирішення трудових конфліктів.

▓ Предмет соціології праці – це праця як суспільно значуще явище, як процес відтворення знань та умінь особи, як вид соціальної діяльності.

Категорія „праця” є головною, навколо неї будується система категорій цієї галузевої соціології.

▓ Праця - це цілеспрямована діяльність, змістом якої є зміна природної речовини з метою задоволення суспільних потреб.

Процес праці має на меті:

· обмін речовиною між людиною та природою.

· обмін продуктами діяльності між індивідами.

Складові елементи простого процесу праці: предмети праці, засоби праці, продукти праці.

За змістом розрізняють такі види праці:

1. Поста і складна;

2. Творча і репродуктивна;

3. Фізична і розумова;

4. Ручна і механізована.

Таблиця 1.

Умови праці

Соціально-економічні	Санітарно-гігієнічні	Організаційні	Соціально-побутові

Трудова діяльність має соціально-психологічну структуру, та складається з таких основних елементів.

Рис.1. Соціально-психологічна структура трудової діяльності

▓ Трудовий колектив - це чітко організована форма діяльності та добровільна спільність однодумців, місце, де відбувається поєднання та зіткнення інтересів. У трудовому колективі існує формальна й неформальна система відносин.

Формальна - адміністративно правова структура; неформаль­на - структура малих груп та їхніх міжособистісних зв'язків.

Суспільний процес праці завжди колективний, суб'єктом його є великі соціально-професійні групи. Між людьми, що створюють ці групи, утворюються особливі взаємини, пов'язані зі специфічними завданнями та функціями. Ці взаємини формують трудові колективи, які ви­конують виробничо-економічну та соціальну функції.

2. ПОНЯТТЯ ПРО СОЦІОЛОГІЮ УПРАВЛІННЯ, ЇЇ ОБ’ЄКТ ТА ОСНОВНІ КОНЦЕПЦІЇ

▓ Соціологія управління – це галузь соціології, яка вивчає закономірності та методи цілеспрямованого впливу на соціальні структури і процеси, які мають місце в організаціях і суспільстві, а також соціальні відносини, які виникають в процесі управління.

ОБ’ЄКТ СОЦІОЛОГІЇ УПРАВЛІННЯ

Системи управління:

- організація управління;

- методи управління;

- технічні засоби управління.

ПРЕДМЕТ СОЦІОЛОГІЇ УПРАВЛІННЯ

Процес управління:

- інформація;

- ситуація;

- прийняття рішень.

Закони та закономірності управління:

- Єдність керуючої і керованої підсистеми об’єкта управління;

- Поєднання централізації і децентралізації функцій управління;

- Поєднання державних, колективних і особистих інтересів.

- Ефективність;

- Інтенсивність;

- Продуктивність;

- Науковість.

Таблиця 2.

Функції соціології управління

Функції	Зміст функції
Інформаційна
Довідкова
Планова
Прогнозна
Регулятивна
Контрольна

Основні теорії управління

Американець Ф. Тейлор започаткував вивчення праці окремого робітника, функціонування та організацію промислового колективу. За допомогою систематичних спостережень, експериментів він встановив, що промислові робітники – це соціальна група, якій властиві стримування своїх трудових зусиль та обмеження норм виробітку (рестрикціонізм – «праця з прохолодою»).

Е. Мейо – американський соціолог. В 20 – 30-х роках ХХ ст. створив теорію людських стосунків. Мета – визначити, як впливає на підвищення ефективності виробництва поліпшення соціально-психологічних взаємин між працівниками у трудовому колективі.

Дослідження Мейо виявили, що норма виробітку працівника залежить не так від його фізичних зусиль, як від тиску на нього робітничої групи, яка задає певний темп праці та правила поведінки.

1950 р. – Ф. Херцберг розробив теорію збагачення праці.

За теорією існує дві системи чинників, які по-різному впливають на поведінку людей.

1) гігієнічні чинники:

– нормальні умови праці: відсутність шуму, загазованості, вібрації;

– умови побуту: роздягальні, душові, кімнати відпочинку, їдальня;

– організація праці: сировина, інструменти, забезпечення завданням;

– режим роботи: розумна тривалість робочого дня, перерви.

2) мотиватори задовольняють «внутрішні» потреби людини, які полягають у визнанні досягнутих успіхів у роботі, інтересі до її змісту, відповідальності, самостійності та інше.

3. СОЦІАЛЬНЕ УПРАВЛІННЯ ВИРОБНИЧИМ КОЛЕКТИВОМ (МЕНЕДЖМЕНТ, ЙОГО СФЕРА, МЕТОДИ І ЗАСОБИ)

▓ Соціальне управління – сукупність цілей, функцій, принципів та методів, взаємодія яких забезпечує ефективне функціонування соціальної системи.

Соціальне управління покликане планувати, організовувати, координувати, стимулювати та контролювати діяльність колективів і окремих людей, спрямовану на досягнення поставлених цілей.

Напрями соціального управління виробничим колективом:

1) Формування і оптимізація соціальної організації колективу.

2) Створення умов для здійснення працівниками своїх соціальних і політичних прав, на задоволення їх потенціальних і духовних потреб.

3) Виховання і розвиток соціально значущих якостей працівника.

4) Дослідження стану соціально-трудових відносин.

У структурі соціального управління соціально-трудовими процесами і відносинами слід вирізняти такі складові:

– вироблення, прийняття і реалізація управлінських рішень;

– використання різноманітної інформації у процесі управління;

– цілеспрямоване використання певних методів і формування відповідних стилей керівництва;

– розвиток самоврядування й виробничої демократії;

– планування соціального розвитку об’єктів управління.

Система американського інженера Ф.Тейлора заклала основи наукової організації праці, вимагала нової організації управління, нових обов’язків управляючих - менеджерів.

▓ Менеджмент (від. англ. “ management” – управління, керування)– це специфічний соціальний і економічний інститут, який впливає на підприємницьку діяльність і породжує специфічний спосіб життя у ринковому суспільстві; сукупність осіб, зайнятих управлінською працею у сферах приватного та суспільного бізнесу, тобто своєрідний клас управляючих; наукова дисципліна, що вивчає проблеми управління суспільним виробництвом.

Як вважають українські вчені А. Хоронжий і Ю. Пачковський, менеджмент поєднує в собі різні підходи керування виробництвом. Існує така думка, що вживання терміну “менеджмент” пов’язане насамперед з ефективним управлінням. Як стверджує відома українська соціолог Н. Черниш, менеджмент виробляє і застосовує на практиці найефективніші моделі, технології, засоби, методи управління виробництвом.

ДВА РІВНІ МЕНЕДЖМЕНТУ

Загальні теорії Прикладні теорії

соціального управління організації й управління

Принципи соціального управління – це основні положення, які відображають пізнані та засвоєні людиною об’єктивні закони та закономірності, якими органи управління керуються у процесі створення і функціонування соціальних систем управління.

Основні принципи системи управління за Ф. Тейлором:

1) Запровадження наукової організації праці.

2) Звільнення робітників, які працюють не на повну потужність.

3) Співробітництво адміністрації з робітниками в розв’язанні виробничих завдань.

4) Однакова відповідальність за справи на виробництві як адміністрації, так і робітників.

Соціолог Анрі Файоль сформував 13 принципів управління:

1) розподіл праці;

2) влада;

3) дисципліна;

4) єдність командування;

5) єдність керівництва;

6) підпорядковування індивідуальних інтересів загальним;

7) нагородження;

8) централізація;

9) лінія влади;

10) порядок;

11) рівність;

12) ініціатива;

13) корпоративний дух.

До загальних належать такі принципи управління:

- Принцип науковості

- Принцип законності.

- Принцип гласності

- Принцип гуманізму.

- Принцип розподілу влади.

- Принцип системності

- Принцип плановості.

- Принцип конкретності.

Спеціальні принципи управління поділяють на 2 підгрупи:

- До першої підгрупи (принципи побудови, системи управління) належать наступні принципи:

- Принцип ієрархічності

- Функціональний

- Територіально-галузевий

- Принцип норми керованості

Друга підгрупа спеціальних принципів – принципи, що визначають здійснення процесу управління:

- Цілеспрямованість.

- Принцип головної ланки.

- Принцип відповідності

- Принцип поєднання єдиноначальності та колегіальності.

- Принцип відповідальності.

- Принцип раціонального співвідношення цілей та способів їх досягнення з ресурсним забезпеченням.

Питання для самоконтролю

1.Що вивчає соціологія праці й управління?

2.Назвіть об’єкти соціального управління.

3.Схарактеризуйте основні етапи розвитку соціології праці й управління.

4.З’ясуйте сутність основоположних теорій соціології праці й управління.

5.Схарактеризуйте функції, які має виконувати соціологія праці й управ­ління.

6.Розкрийте зміст завдань, які має вирішувати соціологія праці й управління в період становлення ринку праці.

7.Обґрунтуйте необхідність зростання ролі соціології праці й управління в умовах переходу до ринку.

8.Назвіть складові системи соціального управління.

9.У чому сутність праці як базового соціального процесу?

10. Розкрийте сутність соціологічних категорій “зміст праці” і “характер праці”, порівняйте їх.

11. Розкрийте особливості соціологічного вивчення трудового колективу.

12. Які соціальні функції виконує трудовий колектив?

13. Що є основною соціологічною характеристикою трудового колективу?

14. Які процедури містять соціально-психологічні методи управління трудовим колективом?

15. Чим відрізняється соціальне прогнозування від планування?

16. Які специфічні методи використовує соціальне прогнозування?

17. У чому сутність соціального проектування?

18. Які наукові методи використовує соціальне проектування?

19. У чому сутність соціального планування?

20. Яку роль відіграють соціальні технології в управлінні соціальними процесами?

Рекомендована література:

1. Піча В. М. Соціологія: Підручник / В. М. Піча. – Львів: Магнолія Плюс, 2004. – с. 137-149

2. Практикум з соціології: Навч. Посібник для студентів вищих закладів освіти/ За редакцією В.М. Пічі. – Львів: „Новий Світ - 2000”, „Магнолія плюс”, 2004. – с. 281-309

3. Соціологія: Навч. посібник для самост. вивч. дисципліни/ І.Г.Мухіна; Харківська філія УДУЕФ. – Х.: ХФУДУЕФ, 207. – с. 100 -105

4. Соціологія: Підручник для студентів вищих навчальних закладів/ За ред.. В.Г.Городяненка. – К.: Видавничий центр „Академія”, 2006. – с. 268-290

ЛЕКЦІЯ 16 (17 – для спеціальності «Облік і аудит»)

Тема 10. Соціологія культури

ТЕМА ЛЕКЦІЇ: СОЦІОЛОГІЯ КУЛЬТУРИ

1. Поняття культури, її форми та функції.

2. Предмет та об’єкт соціології культури, її структура і функції.

3. Методологічні підходи до соціологічного аналізу культури.

Мета: формувати знання щодо ключових понять соціології культури, співвідношення понять „культура” і „суспільство”, основних складових культури, її видів (форм). Розвивати вміння розрізняти поняття „культура” і „цивілізація”, аналізувати наявні в Україні субкультури.

Ключові поняття та терміни

Культура, субкультура, елітарна культура, матеріальна, духовна культура, художня культура, нормативна культура, культурна дифузія, культурна соціалізація, цінності культури, цивілізація, культура суспільства, етнокультурна, культурна революція, контркультура, відродження, модернізм, негритюд, соціодинаміка культури.

Зміст лекції

1. ПОНЯТТЯ КУЛЬТУРИ, ЇЇ ФОРМИ ТА ФУНКЦІЇ

Англійський етнограф Е. Тейлор дав таке визначення „ Культура – те деяке складне ціле, що містить у собі знання, вірування, мистецтво, мораль, закони, звичаї й інші здібності і звички, які здобуваються і досягаються людиною як членом суспільства ”.

У широкому контексті синонімом слова „культура” є „цивілізація”. У вузькому розумінні слова під цим терміном розуміється художня, духовна культура. У соціологічному контексті характерний для даного суспільства, людини спосіб життя, думки, дії, система норм і цінностей. Культура – це мири, що об’єднують людей у цілісність, у суспільство. Японець, європеєць, представник малих народів Півночі – вони розрізняються між собою, насамперед, визначеним типом культури.

Культура як феномен свідомості є і способом, методом ціннісного освоєння дійсності. Активна діяльність людини, суспільства із задоволення своїх потреб вимагає визначеної позиції. Це визначена позиція людини, співтовариства, що відслідковується у відношенні до світу, в оцінці реальних явищ, виражається в ментальному менталітеті.

Як показує аналіз даних соціологічних досліджень, у сучасному українському суспільстві склалося кілька основних менталітетів:

· радянсько-соціалістичний менталітет;

· прозахідно-капіталістичний менталітет;

· релігійно-конфесійний менталітет

· кримінально-мафіозний менталітет;

· мозаїчно-прагматичний псевдо менталітет.

Термін “культура” вживався французькими просвітниками XVIII ст. – Вольтером, Жаном Кондорсе, Й. Гердером – для них культура – це те, що створено людством в процесі його історії, передусім, матеріальна культура.

▓ Культура – рівень оволодіння людиною чи суспільством досягнутими цивілізаційними цінностями, їх наявність та створення нових цінностей; ступінь людського в людині.

▓ Цивілізація – стадія розвитку людства, яка слідує після дикості і варварства (Л.Морган); це такий рівень і стан суспільства, якому притаманні високий злет культури та її ефективне функціонування в усіх його сферах.

Головні ознаки цивілізації (за О. Шпенглером)

1. Високий рівень розвитку науки і техніки;

2. Скупчення людей у гігантських містах;

3. Деградація культури;

4. Моральний занепад суспільства;

5. Поширення „масової культури”;

6. Стирання індивідуальних людських особливостей.

Рис 1. Види культури

Рівні культури:

- Елітарна (висока) культура

- Народна (фольклорна) культура

- Масова (популярна) культура.

Різновиди культури

( з огляду на особливості окремих соціальних груп )

- Домінуюча культура

- Субкультура

Види субкультур:

- молодіжні

- людей похилого віку;

- конфесій, що відображають особливості різних віросповідань

- професійні, які охоплюють людей різних професій

- кримінальна

- контркультура.

▓ Культурні універсалії – загальні поняття, ідеї, ознаки, обов’язкові для кожної культури.

▓ Культурна дифузія – розповсюдження особливостей, ознак однієї культури на інші.

Функції культури

– генетична

– ціннісно-нормативна (виховна);

– інтегративна;

– регулятивна;

– творча;

– світоглядна;

– комунікативна.

2. ПРЕДМЕТ ТА ОБ’ЄКТ СОЦІОЛОГІЇ КУЛЬТУРИ, ЇЇ СТРУКТУРА І ФУНКЦІЇ

▓ Соціологія культури – галузь соціології, яка вивчає культуру як соціальний феномен, її місце і роль у взаємодії з іншими системами суспільства, а також взаємодію особистості, спільності й суспільства.

Основні проблеми, котрі вивчає соціологія культури:

Дата добавления: 2017-02-01