Християнська тринітологія

З’ясувавши, що християни вірять і визнають тільки одного Бога, варто визначити, яке їх філософське бачення (тобто уявлення про Бога) Бога. Із усіх чотирьох Євангелій випливає, що Бог один, але проявив себе людям у Пресвятій Трійці (Мт. 3: 15-17; Мр.1:10-11; Лк.3: 21-22; Ів.1:19-34) [3]. Визначити, у чому ж суть Пресвятої Трійці та кожної із трьох іпостасей окремо – завдання цього параграфа.

Сучасна релігійна філософія християнства перш за все опирається на ранню християнську філософію, викладену у Святому Письмі (Біблії, тобто у книгах Старого й Нового Заповіту).

Про те, що Бог є один, підкреслюють досить чітко уривки зі Святого письма: “Слухай, Ізраїлю, що Господь Бог наш є Бог один ” (Второзак. 6: 4), “Я перший, і Я останній, і Я той самий” (Іс. 44: 6), окрім цього, про це згадують інші книги (Вих. 20: 1-2; Іс. 45: 6; Ів.1:1-3) [3] та ін.

Новозавітна проповідь Ісуса Христа підтверджує ідею одності Бога: “Господь Бог наш є Бог єдиний” (Мк.12: 29) [3]. Ісус Христос, коли вчить Апостолів молитися, то починає її словами звертання до одного Бога: “Отче наш...” (Мт. 6: 9; Лук.11: 2), а пізніше перед арештом звертається до Отця (Ів. 17: 1-26). Апостол Павло у Листі до корінтян теж поточнює цю догму: “для нас, однак, є лиш один Бог, Отець, від якого все...” (І Кор. 8: 6), а в Листі до ефесян підкреслює: “ Один Бог і Отець усіх, що над усіма й через усіх” (Еф. 4: 6) [3].

Позаяк Бог є один, то християнство відноситься до монотеїстичних релігій і тому логічно є релігією, яка багато успадкувала від юдаїзму, оскільки користується, крім Нового Заповіту, також і книгами Старого Заповіту [3]. Власне, у релігійній філософії юдаїзму ще в біблійних книгах пророків сформувалося вчення, яке передбачало прихід Спасителя світу, якого чекали не тільки юдеї, що вірили в одного Бога, але й язичники Сходу. Адже, як тільки з’явилася вифлиємська зірка, вирушили до Палестини східні жерці-мудреці, щоб поклонитися Спасителеві світу, зорю якого вони бачили на Сході (див. Євангеліє від Матвія 2:1-15) [3, с. 8; 5, с.513-517].

Тексти Біблії наголошують на тому, що “ Бог є Дух” (Ів. 4: 24; Лк. 24: 39; 2 Кор. 3:17) [3; 25, с.96; 22, с.58-60]. На основі Святого Письма всі катехизми християнської віри (католицькі і православні підручники, де викладені у формі запитань і відповідей основні ідеї християнства) [25; 26; 27; 38] теж наголошують, що “Бог є чистий і досконалий Дух” (Мт. 5: 28; Ів. 13: 19-20) [1, с.63; ]. Дух – це безсмертна і нетілесна істота, яка володіє розумом і вільною волею.

Із текстів Святого Письма, узагальнених Іваном Дамаскиним, випливає, що Бог має певні ознаки і властивості: Бог – Творець (Бут.1:1-29; Пс. 102 (101): 26-28), правда і вірність (Пс.108 (107): 5), любов (Ів. 4: 8; І Ів. 4: 16), доброта (Втор. 10: 17-18) й таємниця (1 Тим. 6:16); Він є всемогутній (Втор. 32: 39; Мр.10: 28), нестворений, вічний (Пс. 90(89): 2; 102 (101): 26-28; Дан.13: 42; Одк.1: 8), незмінний (Мал. 3: 6), всюдиприсутній (Пс. 139 (138): 7-10; Євр. 4:13), справедливий Суддя (Пс.7: 12; 1 Петр. 1: 17), всезнаючий (Пс. 138: 2-3; Іс. 46: 9-11), найсвятіший (Іс. 6:1-5), намудрійший (Пс.104 (103): 24; Притч.1: 20; Ефес. 3:10; 1 Ів. 4: 8-9), найсправедливіший (Авак. 1:13; Єрем. 17: 10; Амос. 9: 2-4; Гал. 6: 7), наймилосердніший (Пс.144: 8-9), найвірніший, тощо [3; 26, с.18; 45, с.77].

Утім, після первородного гріха, Бога не можна бачити щодня (Вих. 19: 20; 33: 20; Суд. 6: 22; І Цар. 19: 13; Іс. 6: 5; І Тим. 6: 16; І Ів. 4: 12), Його до кінця не можна пізнати (Йов.11: 7-9), бо Він таємничий (Іс. 45:15), але можна відчути й зрозуміти через досконалий лад у світі, пізнати у Його діях (Ів.10: 24-25) й побачити під виглядом різних предметів чи істот (палаючий кущ, три подорожні) у виняткових випадках чи в майбутньому (Вих. 33:11; Йов. 42: 5; Мт. 5: 8; Одк. 22:4) [Р.ІV.15, с.131-148; 45, с.67].

Бог є єдиним. Про це сказано у Біблії (Втор. 6: 4) та в інших рядках [3]. Але християнство, на відміну від юдаїзму, має інше уявлення про одного Бога, бо в Євангеліях, а пізніше в Діях апостолів та Листах апостолів підкреслюється дуже важлива догма: Бог один, але Він триєдиний, тобто у трьох іпостасях (у Пресвятій Тройці), бо таким способом проявив Себе людям у час хрещення Ісуса Христа в річці Йордан коли Ісус увійшов до річки, пролунав голос із неба – символ самого Бога - Отця: “ Це - Син мій улюблений”, і на плече Ісусу сів білий голуб, в юдейській філософії – символ Святого Духа - у Трійці [1, с. 64]. Бог об’явив себе людям у Трійці не тільки для того, щоб задовольнити людську цікавість до пізнання, але передовсім, щоб спасти людей. Цей зв’язок обґрунтовують Євангелія (Мт. 3:13-17; Мр. 1: 9-11; Лк. 3: 21-22; Ів.1: 31-34), показуючи, що хрещення Ісуса Христа в Йордані збігається із Об’явленням Святої Трійці (Богоявленням) та початком публічної діяльності Ісуса Христа: “Тож ідіть і навчіть всі народи, христячи їх в Ім’я Отця і Сина і Святого Духа...” (Мт. 28:19) [1, с.44].

Згадка про Пресвяту Трійцю міститься в інших текстах Святого Письма, де розповідається про Преображення Ісуса (Мат. 17: 1-9; Мр. 9: 2-10; Лк. 9: 28-36; ІІ Петра 1:16-18) [3].

Тому, на основі згаданих уривків із Святого Письма, християни (католики і православні) дотримуються догми про Пресвяту Трійцю, яка ще раз згадується в апостольському привітанні “Благодать Господа Ісуса Христа і любов Бога і причастя Святого Духа нехай буде зі всіма вами” (ІІ Кор. 13:13) [3].

У християнській (католицькій) теології властивості Пресвятої Трійці вивчає такий розділ догматики й релігійної філософії, як тринітологія.

Вчення про Святу Трійцю, або тринітарний догмат, було узагальнені на основі Святого Письма (хрещення Ісуса Христа в р. Йордані; Мт. 3: 13-17; Мр.1: 9-11; Лк. 3: 21-22; Ів.1: 32-34; в Євангелії від Івана, де Ісус пояснює апостолам суть свого призначення та Його відносин з Отцем й згадує про зіслання Святого Духа (Ів.14: 8-11; 15: 26-27; 16: 7-14) [1] і затверджене на двох перших Вселенських соборах. За цим ученням, християни поклоняються Єдиному Богові, який є одним, але проявив себе людям у Трьох Особах: Бог - Отець Бог - Син Бог - Дух Святий. Постулюється, що вічний і безначальний Отець предвічно народжує Сина, який є досконалим Одкровенням Отця, через що йменується ще Словом - Логосом.

Джерелом цих постулатів є Новий Заповіт, де у Євангелії від Івана вимальовується геометричний символ, яким можна зобразити суть відносин у Пресвятій Трійці – трикутник. Він випливає із таких слів Ісуса Христа у Євангелії від Івана: “… я в Отці й Отець у мені… А Утішитель, Святий Дух, якого Отець в моє ім’я зішле… ” (Ів.14:10-13; 26). “Як прийде Утішитель, якого зішлю Вам від Отця, Дух істини, який від Отця походить. Ліпше, щоб я від вас відійшов. Бо коли не відійду, то Утішитель до вас не зійде. Якщо ж відійду – пришлю його до вас ” (Ів.15: 26; 16: 7) [3; 1. С.1209-1211]. Хоча у Євангелії від Івана є такі слова:“ Я прийшов і прийшов від Бога; бо Я не Сам прийшов, Він послав Мене…” (Ів. 8: 42).

Отож відносини між Отцем і Сином описано чітко й видно Їх взаємопроникність. Більше питань виникало й виникає, щодо Їх відносин зі Святим Духом – третьою особою Пресвятої Трійці, а саме:

- яка з трьох осіб Трійці головніша?

- чи ці всі особи рівні між собою?

- чи рівні особи Божі за силою впливу у Всесвіті й на людину?

- як Вони співдіють між собою?

З рядків Євангелія від Івана випливає така схема 2 (мал.1) щодо співдії між собою осіб Пресвятої Трійці.

Дата добавления: 2017-02-01