Шляхи розвитку трудової діяльності

Завдання 7

Завдання 6

Завдання 5

Завдання 4.

Вихідні дані для розрахунку трьохкорпусної випарної установки

Вихідні дані для розрахунку двокорпусної випарної установки

	Варіант
Розчин	(NH4)2SO4	NaCl	K2SO4	KCl	KNO3	Na2CO3	NaOH	MgCl2	Ca(NO3)2	NH4Cl
Gп·10
хп
хк
Рб.к.·10^3
Рг.п.·10^2
t0
tв.п
Δt
Тип виконання

Позна- чення	Варіант
Розчин	CaCl2	NH4NO3	(NH4)2 SO4	Na2 CO3	NaCl	K2CO3	K2SO4	KOH	NaNO3
Gп·10
хп
хк
Рб.к.·10^3
Рг.п.·10^2
t0
tв.п
Δt
Тип Виконання

Розрахувати та запроектувати абсорбційну установку для вловлювання компоненту А з повітряної суміші водою за наступних умов:

V - продуктивність по газу за нормальних умов (м³/год);

у_п – вміст компоненту А в суміші на вході в абсорбер (% об.);

с₀ – ступінь вловлювання, (%).

Абсорбція проводиться при середній температурі Т_сер, (⁰С). Тиск газу, який надходить на абсорбцію, необхідно вибрати та обґрунтувати.

Умовні позначення:

Н – насадковий абсорбер.

Типи елементів насадкового абсорберу:

Р – кільця Рашига; П – кільця Палля; Х – хордова.

Т – тарілчастий абсорбер.

Типи тарілок тарілчастої колони:

К – ковпачкові; С – сітчаста; R – решітчаста;.

Варі-ант	V	А	уп	с0	Тсер	Тип колони	Тип елементів
		С2Н2	5.3	98.0		Н	Р
		NH3	6.3	95.0		Т	К
		SO2	7.6	92.0		Н	Х
		H2S	7.8	90.0		Т	R
		H2S		96.0		Н	Р
		NH3	14.7	96.0		Н	Р
		C2H2	6.7	93.0		Т	С
		N2	6.5	85.0		Н	Р
		CO	12.5	90.0		Н	П
		Cl2	8.0	94.0		Т	R
		CH3-CH3		91.0		Н	Р
		CH2=CH2		95.0		Т	К

Розрахувати та запроектувати ректифікаційну установку неперервної дії для розділення бінарної суміші за таких умов: G_ƒ – продуктивність по вихідній суміші (т/год.);

х_F, х_D, х_W – концентрація більш леткого компонента відповідно у вихідній суміші, дистиляті, кубовому залишку (% мольні). Підігрів вихідної суміші вибрати відповідно до температур кипіння за технологічної схеми.

Умовні позначення типу колони:

Варіант	GF	Тип колони	ХF	ХD	ХW	Бінарна суміш
		Тарілчаста сітчаста				Метиловий спирт – етиловий спирт
		Тарілчаста ковпачкова				Ацетон – етиловий спирт
	1,5	Тарілчаста сітчаста			2,5	Бензол – оцтова кислота
		Тарілчаста ковпачкова				СS2-ССℓ4
		Тарілчаста сітчаста				Бензол-толуол
	3,8	Тарілчаста				Хлороформ-бензол
	5,2	Тарілчаста			2,5	Ацетон-бензол
	4,8	Тарілчаста				Етанол-вода
	5,0	Тарілчаста ковпачкова				Чотирьоххлористий вуглець – етиловий спирт
	4,6	Тарілчаста				Толуол – оцтова кислота
	4,6	Насадкова			2,5	Толуол – оцтова кислота
		Насадкова				Метиловий спирт – етиловий спирт
		Насадкова		92,6		Ацетон – етиловий спирт
		Насадкова				СS2-ССℓ4
		Насадкова			2,5	Бензол-толуол
	3,8	Насадкова				Хлороформ-бензол
	5,2	Насадкова			2,5	Ацетон-бензол
	4,8	Насадкова				Етанол-вода
	5,0	Насадкова				Чотирьоххлористий вуглець – етиловий спирт

Розрахувати та запроектувати адсорбційну установку для поглинання речовини А з газової суміші за наступних умов:

V_г – витрата газової суміші (м³/с);

– початкова концентрація поглинутої речовини А в суміші (кг/м³);

– кінцева концентрація поглинутої речовини А в суміші (кг/м³);

Т – температура суміші (⁰С).

Умовні позначення апаратів:

ПВ – періодичної дії вертикальний;

ПГ – періодичної дії горизонтальний.

КШ – з киплячим шаром адсорбенту

Кц – адсорбер кільцевого типу

Варіант
Тип апа рату	ПВ	ПГ	КШ	КШ	ПВ	ПГ	ПВ	Кц
Речо-вина	Бенол	Метанол	Етанол	Ацетон	Толуол	CS2	Метанол	Бензол
V	2.5	2.0	2.0	0.2	1.0	0.25	2.0	1.2
	1.0	3.0	3.0	4.0	2.0	2.5	3.0	1.5
	2.0	4.5	4.2	5.5	3.5	3.0	4.2	2.5
Т

Розрахувати та запроектувати установку для сушіння G_п (т/год) матеріалу діаметр частинок якого – d_i (мм). Фракційний склад c_i, % з початковою і кінцевою вологістю матеріалу у % (по загальній кількості матеріалу ). Сушіння проводиться повітрям (П) або димовими газами (ДГ) нагрітими до температури t₁ (⁰С). Температура відпрацьованого повітря або димових газів t₂ (⁰С). Стан свіжого повітря визначити з довідників.

Умовні позначення типу апаратів: БС – барабанна сушарка; КШ – сушарка киплячого шару.

Варіант
Тип апарату	БС	КШ	БС	БС	КШ	БС	КШ
Речовина	NaCl	KCl	пісок	амофос	кам’яне вугілля	бікарбонат натрію	пісок
Сушильний агент	ДГ	П	ДГ	ДГ	П	ДГ	П
Gп	3,0	0,5	20,0	9,0	2,5		2,2
				0,8
t1
t2
di	0.5-1 1-1,5 1.5-2	0.2-0.5 0,5-1 1-1.5	0.5-1 1-3 3-4	0.1-0.7 0,7-1 1-1.5	0.5-1 1-2 2-4	0.5-1 1-1,5 1.5-2	0.5-1 1-3 3-4
ci

Очевидний прогрес в механізації і автоматизації праці людини, здавалося б, повинен був полегшити і спростити його працю. Проте Дані психологів, медиків, фізіологів, ергономістів свідчать частіше про зворотний. Розвиток техніки привів до зміни лише деяких характеристик змісту і форми праці. Можна виділити наступні характерні особливості, що визначають взаємодії людини з умовами трудової діяльності в зв'язку Чудовим застосуванням техніки.

По-перше, різко збільшилася кількість об'єктів, які людина повинна контролювати, і нерідко одночасно. Отже, різко збільшується об'єм інформації, що адресується людині (так, з 1950-го по 1980 р. кількість приладів співали управління в літаку збільшилося приблизно в 10 разів, а час на виконання окремих операцій скоротився в 5-7 разів).

По-друге, значно розширився діапазон швидкостей керованих процесів. Часто це управління протікає в жорстко заданих тимчасових інтервалах. З великими нервово-психічними навантаженнями пов'язана і протилежна ситуація праці - необхідність тривалий час знаходитися в стані очікування.

По-третє людині часто доводиться працювати в найрізноманітніших умовах (при зміненому тиску, вогкості, температурі, вібрації, при дії шуму, перевантажень, дія сильних електромагнітних полів і т.д. В таких умовах праці працюють представникі так званих масових професій - ткаля, водій, профконсультації служби зайнятості, державні службовці; інкасатори і ін.).

По-четверте, людина в сучасному виробничому процесом часто не має нагоди безпосередньо спостерігати за ходу, технологічних процесів, якими він управляє. Інформація про зміни, що відбуваються, він одержує за допомогою приладів, їм кодує її, що пов'язане з додатковими нервово-психічними витратами.

По-п'яте, фахівці часто управляють технікою з складним динамічними характеристиками - інерційністю, коливальною, стохастічностью, запізнюванням і ін.

По-шосте, людина-діяч часто знаходиться в досить жорсткі умовах. Необхідність різкої перебудови поведінки при зміні цих умов також пов'язана з додатковими нервовими психічними витратами [21, 46, 55, 88].

Основою зміни змісту праці людини і зв'язаних з ним психологічних феноменів (стрес і ін.) можна рахувати соціально-історичні умови життєдіяльності людей (мал. 7.1). До раннього Середньовіччя соціальні ніші представників різних суспільних шарів були жорстко фіксовані (відповідно закріплені спосіб життя, засоби і предмет праці, товарні відносини і т. д.). Слідством жорсткої станової ієрархії було чітке розділення функцій управління: монарх ухвалював рішення, представники всіх шарів суспільства повинні були беззаперечно їх виконувати. Будь-яке ухилення від виконання відстежувалося і жорстоко каралося. Відповідно не було достатньо підстав для внутрішньоособових конфліктів - через об'єктивну відсутність у людини якого-небудь вибору. Ритми життя і діяльності сільського населення підкорялися перш за все біологічним процесам (річний цикл, режим сівозміни, догляду за тваринами і ін.). Ритми життя ремісників - логіці ручної праці і його нехитрій техніці (гончарний круг, ткацький верстат і т. п.).

З формуванням держави і державних органів в ранньому Середньовіччі, з появою явних і таємних політичних партій, союзів, суспільств (наприклад, релігійно-етичний рух ложа масонів, «вольних каменярів»), а також приватного підприємництва, все більше число людей виявляються вимушений часто ухвалювати різні «тактичні» і «стратегічні» рішення впливаючі на їх життя і життя інших людей. У найбільш неординарних осіб з'являється можливість кар'єрного зростання, серйозно або навіть кардинально змінюючої умови життя, дані з народження (спосіб життя, цінності, відносини з людьми, і ін.). Яр. кий приклад - «пташенята кубла Петрова».

До початку XX в. можливість проходження успішним професіоналом - найнятим робітником, фахівцем, що служить декількох соціальних рівнів і ієрархій службових сходів стають нормою. Так, наприклад, батько генерала Л. Г. Корнілова - верховного головнокомандуючого російською армією в 1917 р. (інакше - занімаючого вищий ступінь в службовій ієрархії) був колезький асесор 14-го, найнижчого класу; батько генерала І. А. Деникіна, що очолив «білий рух» в 1918 р. - унтер-офіцер; «інородець» І. Н. Ульянов, батько В. І. Ульянова-Ленина, працюючи у сфері народної освіти, дослужився до потомственого дворянства.

Таким чином, за своє життя людина кілька разів вставала перед необхідністю змінити сформовані раніше внутрішні установки.

Інформаційні і комп'ютерні технології, в кінці XX в. що прийшли ледве не на кожне робоче місце, зажадали від суб'єкта праці активності, відповідної не його біологічним ритмам а, образно кажучи, швидкості процесора ПЕВМ, швидкодії комп'ютерних програм, необхідності приймати безліч рішень протягом робочого дня, за які він несе матеріальну і іншу відповідальність.

Наприклад, в даний час ординарний «оперативний черговий» (військової частини, інкасації, охоронного підприємства, служби безпеки фірми і ін.) повинен під час нічного чергування самостійно ухвалювати відповідальні рішення, а не будити начальство при кожному утрудненні (інакше він не «затримається» цьому робочому місці), а вранці - тримати відповідь за адекватність ївши їх рішень.

7.2. Професійний стрес

Стрес - термін, що пізнає великий круг станів фізичної і психічної напруги, що виникають у людини у відповідь на різноманітні екстремальні дії (несприятливі, значні по силі, тривалі, несподівані і ін.). Чинниками стресу - стрессорамі можуть бути як внутрішні, так і зовнішні причини: сильні фізичні і психічні травми, інфекція, психічні (сенсорні, емоційні, когнітивні), м'язові перевантаження, різкі зміни температури і т.д.

Феномен стресу був відкритий канадським (народився у Відні в 1907 р., переїхав до Канади в 1932 р.) фізіологом Гансом Селье в 1936 р. для позначення неспецифічної реакції організму («загального адаптаційного синдрому») у відповідь на будь-яку несприятливу дію. Загальний адаптаційний синдром має три класичні стадії - пригноблення, мобілізація, виснаження. Він може надавати як мобілізацію, так і негативний вплив на поведінку і діяльність - аж до повної їх дезорганізації [166, 167].

Пізніше, з початку 1960-1980-х рр. поняття «стрес» стало активно використовуватися психологами для опису стану людини в екстремальних умовах на фізіологічному, психологічному, поведінковому рівнях. Великий внесок у вивчення психологічних механізмів цього феномена вніс Р. Лазарус, один з основоположників когнітивної теорії стресу, що базується на суб'єктивній оцінці, яку дає людина загрозливим чинникам [80].

Оптимізація поведінки працівника в екстремальних і особливих умовах припускає рішення декількох стандартних науково-практичних задач:

1. вивчення феноменології психічних стані людини в особини, і екстремальних умовах, механізмів їх виникнення і розвитку;

2. розробка методів діагностики функціональних станів на різних рівнях: психофізіологічному, психологічному, нозологічному;

3. розробка методів і засобів управління і самоврядування функціональним станом;

4. моделювання «важких» психологічних станів людини;

5. вивчення можливостей людини адаптуватися до діяльності в особливих і екстремальних умовах, його психічної стрессоустойчивості.

У практичному плані виділяють чотири субсиндроми стресу.

Дата добавления: 2017-02-01