КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Ензимні препарати як засоби замісної терапії
Патологічні процеси в травній системі досить часто є наслідком дефіциту травних ензимів, який може виникати в зв’язку з природженою відсутністю ензимів, бути пов’язаним із запальними процесами слизової оболонки шлунка та кишок (гастрит, дуоденіт, ентероколіт тощо); порушенням екзокринної функції підшлункової залози (панкреатит, муковісцидоз); виникати внаслідок резекції шлунка та кишок, панкректомії. Недостатність ензимів може провокуватися тривалим застосуванням антибактеріальних препаратів і хіміотерапевтичних заходів, супроводжувати патологічні процеси, пов’язані з порушеннями ендокринної системи, а також часто зустрічається у людей літнього віку. Засоби замісної терапії використовують досить давно. Перш за все, це ензими шлункового соку (пепсин, абомін) та підшлункової залози (панкреатин), а також багатокомпонентні препарати, що містять у своєму складі ензими, які чинять комплексний вплив на білки, жири, вуглеводи (фестал, панзинорм, дігестал, онотон, ктазим, комбіцин). Їх застосовують для покращення функціонального стану травного тракту та нормалізації процесів травлення. Вони також показані особам із нормальною функцією травного тракту у випадку порушення правильного харчування (споживання жирної їжі, великої кількості їжі, нерегулярного харчування), при порушенні жувальної функції, малорухомому способі життя, тривалій імобілізації, підготовці до рентгенологічного чи ультразвукового дослідження органів черевної порожнини. За останні роки номенклатура лікарських засобів на основі ензимів значно поповнилася новими препаратами (табл. 11). Таблиця 11. Номенклатура ензимних препаратів для поліпшення процесів травлення, які випускають у країнах СНД і Балтії
на особливу увагу заслуговують комбіновані препарати, до складу яких, крім ензимів, входять похідні 8-оксихіноліну (мексаза), гідроксихолін (комбіазе) або екстракт рисового грибка (луїзим). Наприклад, препарат спазмоканулаза містить у своєму складі метиксен гідрохлорид, який пригнічує надмірну скорочувальну активність м’язів травного тракту, гідрохлорид глутамінової кислоти, який стимулює вивільнення хлоридної кислоти в шлунку, диметилполісилоксан – поверхнево активний агент, який перешкоджає розвитку метеоризму. Ацидин-пепсин. Препарат містить 1 частину пепсину та 4 частини бетаїну гідрохлориду. у шлунку гідролізується з утворенням вільної хлоридної кислоти (0,4 г бетаїну відповідає приблизно 16 краплям розведеної хлоридної кислоти). Таблетки ацидин-пепсину (по 0,5 і 0,25 г) розчиняють у половині склянки води і приймають 3 – 4 рази на день під час їжі. Панкреатин (Креон, Панкреон 10 000, Мезим-форте, Пангрол 400, Неопанпур, Панцитрат, Проліпаза, Триензим, Фестал Н). Ензимний препарат, що являє собою суміш трипсину, амілази та ліпази, його отримують з підшлункової залози забійної худоби. Аморфний порошок жовтуватого кольору з характерним запахом. Погано розчиняється у воді, в 1 г міститься 25 ОД. Панкреатин розщеплює білки їжі на пептиди. Його застосовують при ахілії, анацидному та гіпоацидному гастритах, панкреатитах із недостатньою функцією підшлункової залози, розладах травлення, пов’язаних із захворюваннями печінки та підшлункової залози, хронічних ентероколітах. Препарат є джерелом аденіну та гуаніну, він містить рибонуклеазу, яка каталізує утворення попередників сечової кислоти. Тому при призначенні препарату у великих дозах існує певний ризик каменеутворення, особливо в обезводнених хворих. Побічна дія: кровоточивість з боку травного тракту, алергійні реакції, включаючи напади бронхіальної астми. Призначають по 0,5 – 1 г на прийом 3 – 4 рази на день перед прийманням їжі, запивають боржомом або водою з натрію гідрокарбонатом. Форма випуску: порошок і таблетки по 0,5 г.
Таблиця 12. Препарати, які містять панкреатин та інші компоненти
Панзинорм (форте). Препарат, що містить екстракт слизової оболонки шлунка, екстракт жовчі, панкреатин, амінокислоти. Випускають у вигляді таблеток, що складаються з зовнішнього шару (він розчиняється в шлунку і містить екстракт слизової оболонки шлунка й амінокислоти), а також внутрішнього (він розчиняється в кишках і містить панкреатин і екстракт жовчі великої рогатої худоби). Ензимна активність таблетки відповідає 6 000 МО ліпази, 450 МО трипсину, 1 500 МО хімотрипсину та 7 500 МО амілази. Препарат стимулює виділення шлункового соку, ензимів тонкої кишки та підшлункової залози, забезпечує перетравлення жирів, білків і вуглеводів, діє жовчогінно. Застосовують при недостатній секреторній і перетравлювальній функціях шлунка та кишок; показаний при хронічних гастритах і ентероколітах, хронічних панкреатитах, гепатитах, холециститах, розладах травлення, пов’язаних із порушеннями дієти. Приймають по 1 таблетці під час їжі 3 рази на день (з невеликою кількістю рідини). Форма випуску: таблетки, вкриті оболонкою № 30. 9.4. Системна ензимотерапія (СЕТ) Метод системної ензимотерапії як новий метод лікування був запропонований відомим американським лікарем і біохіміком професором Максом Вольфом спільно з біохіміком Хеленою Бенітез на початку минулого сторіччя. Саме вони емпіричним шляхом створювали та досліджували різні комбінації ензимів. Вони ж довели, що великі білкові молекули спроможні всмоктуватися з просвіту тонкої кишки в кров у незмінному вигляді. Соратнику М.Вольфа професору Карлу Рансбергеру та фірмі “Mukos Pharma” (Німеччина) належить основна роль у впровадженні СЕТ в лікувальну практику. Метод базується на кооперативному впливі цілеспрямовано приготовлених сумішей гідролітичних ензимів рослинного та тваринного походження, які здійснюють лікувальний вплив на ключові процеси життєдіяльності організму людини. Ензими, так само як і інші макромолекули, резорбуються з кишок у кров. Після резорбції ендопептидази зв’язуються з антипротеазами з утворенням відповідних комплексів. Зі всіх відомих на сьогоднішній день зв’язувальних протеаз плазми крові найважливішими є a-1-антитрипсин і a-2-макроглобулін. Після утворення комплексів антигенні детермінанти протеаз стають замаскованими, але при цьому не інактивуються. Більше того, ці комплекси чинять спрямований фармакологічний вплив. Комбіновані ензимопрепарати здійснюють протизапальний, протинабряковий, імуномодулюючий, анальгезуючий вплив, чинять фібринолітичний і тромболітичний ефекти, покращують реологічні властивості крові. Основними препаратами цього методу є “Вобензим”, “Флогензим”, “Вобе-Мугос Е”. Здебільшого вони добре переносяться. Однак, великі дози інколи викликають метеоризм і відчуття нездужання. Іноді можлива шкірна алергійна реакція, яка зникає зразу ж після припинення застосування препарату.
Таблиця 13. Склад препаратів системної ензимотерапії
Відмінності в інтенсивності всмоктування ензимних препаратів вимагають індивідуального підходу до дозування. Абсолютними протипоказаннями для застосування СЕТ є гіперчутливість до складових компонентів цих препаратів, а відносними – тяжкі порушення згортання крові. Вобензим. Препарат являє собою спеціально підібраний комплекс ензимів з імуномодулюючим, протинабряковим і, певною мірою, фібринолітичним впливом. Він чинить загальнотерапевтичну дію при запальних процесах, обмежує патологічні прояви аутоімунних продуктів обміну речовин і некротизованих тканин, розсмоктує гематоми, нормалізує проникність судинних стінок, густину крові і тим самим покращує мікроциркуляцію. Вобензим застосовують для лікування синуситу, бронхіту, бронхопневмонії, панкреатиту, виразкового коліту, хвороби Крона, розсіяного склерозу, ІХС, ревматоїдного артриту; у хірургічній практиці – для лікування післяопераційних запальних процесів, посттравматичних набряків, тромбофлебіту, васкуліту; у травматології – для лікування забоїв, запальних процесів м’яких тканин, вивихів; у гінекології – для лікування хронічних запальних процесів, мастопатії. При інфекційно-запальних процесах вобензим не замінює антибактеріальних засобів, проте підвищує їх ефективність. Дозу препарату підбирають індивідуально з врахуванням характеру та тяжкості захворювання. Розпочинають застосування препарату з 5 – 10 драже 3 рази на добу. Підтримувальна доза становить, зазвичай, 3 драже на добу. Драже приймають за півгодини до їжі, запиваючи великою кількістю рідини. Протипоказаннями для застосування препарату є гіперчутливість до складових компонентів препарату, гемофілія, тяжка форма ниркової недостатності. Побічні явища: в окремих випадках можлива зміна кольору та запаху калу, зрідка – алергійні реакції. Форма випуску: драже № 40; № 200; № 800.
Дата добавления: 2017-02-01; Просмотров: 248; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |