Сутність фінансового ринку та його структура.

Тема 7. Фінансовий ринок

7.1. Сутність фінансового ринку та його структура.

7.2. Суб’єкти фінансового ринку.

7.3. Характеристика об'єктів фінансового ринку.

7.4. Державне регулювання фінансового ринку.

В умовах розвинутої ринкової економіки фінансовий ринок є одним з основних елементів фінансової системи. Створення та ефективне функціонування фінансового ринку, здатного забезпечувати фінансовими ресурсами суб’єктів господарювання, є однією з передумов забезпечення тривалого економічного зростання країни. Відсутність ефективного фінансового ринку може призводити до дисбалансу в економіці, що створює обмежені можливості розвитку конкурентного середовища. Тому розвиток ефективно діючого фінансового ринку, здатного мобілізувати та перерозподіляти інвестиційні ресурси, є найважливішим завданням регулювання національної економіки.

Об’єктивною передумовою існування фінансового ринку є розбіжність потреби у фінансових ресурсах в того чи іншого суб’єкта ринкових відносин із наявними власними джерелами фінансування.

Фінансовий ринок не просто виконує функцію обміну тимчасово вільних грошових коштів на певні фінансові активи, але і обслуговує товарні ринки та ринки сфери послуг, формує і забезпечує товарно-грошові відносини в багатьох аспектах їх прояву. В загальному вигляді фінансовий ринок відображає попит та пропозицію на фінансові ресурси.

На фінансовому ринку ті учасники, що мають вільні фінансові ресурси передають їх на різних умовах іншим учасникам, які опосередковано через суб’єктів ринку або безпосередньо використовують залучені ресурси для фінансування різних галузей економіки, забезпечення потреб населення та потреб держави. Фінансові ресурси надаються на умовах позики або на умовах дольової участі, коли інвестор набуває прав власності на придбані за інвестовані кошти матеріальні чи нематеріальні активи.

Поняття «фінансовий ринок» є дуже широким, оскільки базується не тільки на фінансових потоках, але й на певних стосунках, що формуються в результаті трансформації відносин власності з приводу об’єкта купівліпродажу.

У загальному вигляді фінансовий ринок представляє собою сукупність економіко правових відносин, що виникають між його учасниками і пов’язані з рухом фінансових ресурсів, необхідних для здійснення господарської та фінансової діяльності.

Фінансовий ринок можна також визначити як сукупність економічних відносин з приводу перерозподілу тимчасово вільних фінансових ресурсів між населенням, суб’єктами господарювання та державою через систему фінансових інститутів на основі взаємодії попиту та пропозиції.

Призначення фінансових ринків розкривається через функції, які вони виконують. Основні економічні функції фінансового ринку наведені на рис. 7.1.

1) Мобілізація фінансових ресурсів та їх перерозподіл шляхом трансформації акумульованих коштів у позичковий та інвестиційний капітал. Реалізація цієї функції проявляється у тому, що саме на фінансовому ринку відбувається перелив коштів, при якому вони переміщуються від тих, хто має їх надлишок, до тих, хто потребує інвестицій. При цьому, як правило, кошти спрямовуються від тих, хто не може їх ефективно використати до тих, хто використовує їх продуктивно. Крім того, на фінансовому ринку здійснюються фінансові операції, пов’язані з експортом імпортом фінансових активів.

2) Прискорення обороту капіталу та вплив на грошовий обіг. Фінансовий ринок сприяє безперервному переміщенню грошей (у процесі здійснення фінансового обслуговування учасників економічного кругообігу) і регулюванню обсягу грошової маси в обігу.

Рис. 7.1. Основні функції фінансового ринку

3) Встановлення ринкової ціни на фінансові активи. Механізм ціноутворення на фінансовому ринку дозволяє врахувати поточне співвідношення попиту та пропозиції фінансових активів в ході взаємодії покупців і продавців,в результаті чого визначається ціна фінансового активу або визначається необхідна дохідність фінансового інструменту. Оскільки бажання фірм залучити кошти залежить від необхідної інвесторам дохідності, саме ця функція фінансових ринків є показником того, як на ньому повинні бути розподілені ресурси між фінансовими інструментами.

4) Забезпечення ліквідності фінансових активів. Фінансові ринки надають інвестору механізм для продажу фінансового інструменту. Організація процесу доведення фінансових активів до споживачів реалізується шляхом створення фінансових інститутів, що дає змогу забезпечити нормальні умови для обміну грошових ресурсів споживачів на фінансові активи. Завдяки цій функції фінансовий ринок забезпечує «ліквідність», що дозволяє продавати і спонукати до цього інвестора. Якби не ліквідність, власник був би змушений тримати фінансовий інструмент до тих пір, поки емітент не здійснить згідно з початковим договором останню виплату (тобто, поки не настане термін погашення боргового інструмента) або (у випадку з пайовим інструментом) поки компанія не буде навмисно чи ненавмисно ліквідована. Разом з тим, всі фінансові ринки забезпечують ту чи іншу форму ліквідності, проте ступінь ліквідності на різних ринках може значно відрізнятися.

5) Фінансовий ринок забезпечує зниження транзакційних витрат. Є два види транзакційних витрат: витрати на пошук і витрати на інформацію. Витрати на пошук можуть бути явними – це, наприклад, гроші, витрачені на рекламу свого наміру продати або купити фінансовий інструмент; або неявними – наприклад, тимчасові витрати на пошук зустрічній сторони. За наявності організованого фінансового ринку знижуються витрати на пошук. Витрати на інформацію пов'язані з оцінкою вигоди вкладень у фінансовий інструмент, а саме – з оцінкою суми і ймовірності очікуваного грошового потоку. На ефективному ринку ціни відображають сукупну інформацію, накопичену усіма його учасниками.

6) Страхова діяльність і формування умов для мінімізації ризиків. Фінансовий ринок виробив систему спеціальних фінансових інструментів, що в умовах нестабільності економічного розвитку дозволяє знизити до мінімуму ризик продавців і покупців фінансових активів, пов’язаний зі зміною цін на нього. Фінансовий ринок існує як сукупність взаємозалежних і взаємодоповнюючих ринків. Дуже важливо співвідносити фінансовий ринок з іншими видами ринків, такими як: грошовий ринок, ринок капіталів тощо. Структура фінансового ринку представляє собою сукупність конкретних ринків з конкретними об’єктами та суб’єктами ринкових відносин з приводу тимчасово вільних фінансових ресурсів. Зазвичай у вітчизняній та зарубіжній практиці фінансовий ринок представлено грошовим ринком та ринком капіталів. (рис. 7.2).

Рис. 8.2. Структура фінансового ринку

На грошовому ринку відбувається рух короткострокових (до 1 року) накопичень, а на ринку капіталів – середньо та довгострокових накопичень (більше 1 року). Ринок цінних паперів є сегментом фінансового ринку (як грошового ринку, так і ринку капіталів), на якому відбувається перерозподіл грошових ресурсів між їх постачальниками (інвесторами) та споживачами (емітентами) на основі обігу цінних паперів в якості товару. Цей ринок охоплює операції з випуску й обігу інструментів позики (ринок боргових цінних паперів), інструментів власності (ринок акцій), а також їхніх гібридів (ринок похідних фінансових інструментів). Він також включає рух прямих банківських кредитів, ринок депозитів, торгівлю валютою, перерозподіл грошових ресурсів через страхову галузь тощо.

Валютний ринок – це система економіко правових відносин між продавцями і покупцями валюти з приводу купівлі продажу іноземних валют, банківських металів, платіжних документів та цінних паперів в іноземних валютах, здійснення кредитно депозитних операцій з валютою.

Кредитний та депозитний ринки представляють систему економіко правових відносин щодо надання та отримання на визначених умовах у позику капіталу. Слід відзначити, що і кредитний, і депозитний ринки характеризуються спільною структурою, учасниками та механізмом функціонування. Обидва ринки мають єдиний об‘єкт економічних відносин – позиковий капітал. При цьому функціонування депозитного ринку як джерела залучення коштів є визначальним для кредитного ринку.

Іноді грошовий ринок представляють як сукупність валютного, облікового та міжбанківського ринків. При цьому обліковий ринок представляє собою частину грошового ринку, де короткострокові грошові ресурси перерозподіляються між кредитними інститутами шляхом купівлі продажу векселів і цінних паперів з термінами погашення, як правило, до одного року. Міжбанківський ринок – частина фінансового ринку, де тимчасово вільні грошові ресурси кредитних установ залучаються і розміщуються банками між собою переважно у формі міжбанківських депозитів на короткі терміни.

В той же час, ринок капіталів поділяють на ринок цінних паперів (середньоі довгострокових) і ринок середньострокових і довгострокових банківських кредитів. Цей ринок є найважливішим джерелом довгострокових інвестиційних ресурсів.

Ринки фінансових послуг – це сфера діяльності учасників ринків фінансових послуг з метою надання та споживання певних фінансових послуг. До ринків фінансових послуг належать професійні послуги на ринках банківських послуг, страхових послуг, інвестиційних послуг, операцій з цінними паперами та інших видах ринків, що забезпечують обіг фінансових активів.

Існують різні підходи щодо класифікації фінансових ринків залежно від того, з яких позицій розглядаються фінансові угоди. Фінансові ринки можна класифікувати різними способами (рис. 7.3).

Як вже зазначалося, один із способів класифікації фінансових ринків – за терміном погашення зобов'язань. Наприклад, грошовий ринок є фінансовим ринком короткострокових боргових інструментів; ринок боргових інструментів з терміном погашення більше одного року і пайових інструментів називається ринком капіталів.

Інший спосіб класифікації фінансових ринків – за типом фінансових прав вимоги, наприклад, ринок боргових фінансових інструментів та ринок фінансових інструментів, що надають право власності. На першому ринку суб’єкти господарювання надають або беруть гроші в борг на умовах позики на визначений термін під визначений відсоток. Основними фінансовими інструментами, що знаходяться в обігу на цьому ринку є облігації та векселі. На другому ринку купується і продається право на одержання доходу від вкладених грошових ресурсів. Покупець, що одержав це право, стає співвласником організації, отримує право на частину прибутку і повністю поділяє з іншими акціонерами підприємницькі ризики. Єдиним фінансовим інструментом тут є акція.

Рис. 7.3. Класифікація фінансових ринків

Ринки діляться на ринки готівкових угод і ринки похідних інструментів за терміном реалізації укладених контрактів. Ринок, на якому фінансовий актив продається на умовах негайного наявності, називається готівковим ринком, або ринком готівкових угод. На ринку похідних інструментів відбувається укладення строкових контрактів, якими є похідні фінансові активи, реалізація яких проводиться після закінчення певного терміну.

Фінансові ринки можна ще поділити за характером руху фінансових інструментів таким чином: ринки, де здійснюються початкове розміщення фінансових активів, – так званий, первинний (емісійний) ринок; ринки для обміну раніше випущеними на первинному ринку інструментами – це, так званий, вторинний ринок або ринок «витриманих» інструментів.

Первинний ринок виступає механізмом перерозподілу фінансових ресурсів між різними галузями та сферами економіки, в той час, як вторинний ринок не впливає на розмір інвестицій і забезпечує лише постійний перерозподіл уже акумульованих через первинний ринок грошових коштів між різними суб’єктами господарської діяльності. Разом з тим, існування первинного ринку за умови відсутності вторинного практично неможливе, оскільки саме він забезпечує ліквідність цінних паперів, чим створює сприятливі умови для їх первинного розміщення.

За організаційною структурою фінансовий ринок можна класифікувати на біржовий (організований) ринок і позабіржовий (неорганізований) ринок. На організованому ринку операції з фінансовими активами відбуваються в певному місці, в певний час, за певними правилами їх купівліпродажу. Прикладом організованого фінансового ринку є біржі, де представники клієнтів – брокери, що є членами біржі, і складають угоди щодо здійснення відповідних операцій.

На організованому фінансовому ринку забезпечуються висока концентрація попиту і пропозиції в одному місці (встановлюється найбільш об'єктивна система цін на окремі фінансові інструменти); проводиться перевірка фінансового становища емітентів основних видів цінних паперів, допущених до торгів; процедура торгів має відкритий характер; гарантується виконання укладених угод. Однак, біржовий ринок має окремі слабкі сторони, зокрема: він більш суворо регулюється державою, що знижує його гнучкість; виконання всіх нормативно-правових актів щодо його функціонування збільшує витрати на здійснення операцій купівліпродажу; великомасштабні угоди, які реалізуються окремими учасниками на ринку, практично неможливо зберегти в таємниці. На неорганізованих ринках фінансові активи купуються і продаються без суворо прописаних правил. Цей ринок характеризується вищим рівнем фінансового ризику, більш низьким рівнем юридичної захищеності покупців, більш низьким рівнем поточної інформованості покупців тощо. Разом з тим цей ринок забезпечує обіг більш широкої номенклатури фінансових інструментів і послуг, задовольняє потреби окремих інвесторів у фінансових інструментах з високим рівнем ризику і, відповідно, більшим доходом, значною мірою забезпечує таємницю здійснення окремих угод.

Крім того, можна також виокремити територіальну ознаку, за якою виділяють міжнародний, національний, регіональний фінансові ринки. Міжнародний фінансовий ринок – це ринок вільних, придатних для інвестування за межами свого утворення та походження грошових ресурсів, міграція яких знаходиться під дією попиту та пропозиції, існуючих в окремих країнах та регіонах, а також під контролем держав та міжнародних валютно-фінансових центрів. Характерною ознакою міжнародного фінансового ринку є те, що операції на ньому, як правило, не підпадають під регулювання будь-якої однієї країни. Національний фінансовий ринок включає всю систему фінансових ринків держави, їх видів і організаційних форм. В той час як регіональний фінансовий ринок функціонує в межах області (республіки) і поряд з місцевими неорганізованими ринками, включає систему регіональних фондових і валютних бірж.

За рівнем ризику фінансових інструментів ринок ділиться на безризиковий, середньоризиковий, високоризиковий. Розподіл ринку за такою ознакою визначається фінансовими інструментами, які знаходяться в обігу. Умовно безризиковими вважаються державні короткострокові цінні папери, короткострокові депозитні сертифікати найнадійніших банків, «тверда» іноземна валюта, золото та інші дорогоцінні метали і коштовне каміння, придбані на короткий період. Для середньоризикових фінансових інструментів рівень ризику приблизно дорівнює середньоринковому, на відміну від високоризикових, за якими рівень ризику значно перевищує середньоринковий. Такі фінансові інструменти характеризуються найвищим рівнем ризику і використовуються для здійснення найризикованіших спекулятивних операцій на фінансовому ринку. Прикладом високоризикових фінансових інструментів є акції «венчурних» підприємств, облігації з високим рівнем відсотка, емітовані підприємством з нестійким фінансовим становищем тощо.

Таким чином, фінансовий ринок забезпечує платоспроможність фінансової системи, максимальне узгодження загальногосподарських процесів нагромадження й інвестування як за обсягом, так і структурно. Слід відзначити, що фінансовий ринок України знаходиться ще на початкових стадіях розвитку. Він характеризується як кредитоорієнтований, оскільки основним джерелом фінансування суб’єктів господарювання протягом тривалого часу стабільно виступають кредити. Обсяги емісії акцій та облігацій підприємств значно менші порівняно з банківськими кредитами. На фінансовому ринку України спостерігається суттєва асиметрія в розвитку окремих його сегментів із значним переважанням грошового ринку.

Дата добавления: 2017-02-01