Тест: права чи ліва півкуля?

Типи учнів за М.Гріндером

Лівопівкульний	Правопівкульний
Бачить символи (слова, букви).	Бачить конкретні об’єкти.
Встигає в читанні, алгебрі, мові.	Встигає в геометрії.
Любить інформацію в письмовій формі.	Любить інформацію у вигляді графіків, карт, демонстрацій.
Відчуває дискомфорт з незрозумілими незавершеними інструкціями.	Не приймає авторитарності.
Повторює фактичну інформацію.	Любить самостійний вибір. Використовує інтуїцію.
Любить перевіряти роботу.	Не любить перевіряти роботу.
Сфокусований в себе.	Сфокусований на зовнішнє.
Аналізує від частини до цілого.	Аналізує від цілого до частини.
Віддає перевагу спочатку читанню, потім перегляд фільму.	Любить дивитися фільм до читання книги.
Зосереджений.	Відволікається.
Реагує на словесні зауваження.	Реагує на невербальні повідомлення.

1. Великий палець. Переплетіть пальці рук, і ви побачите, що зверху завжди лягає один і той самий великий палець, якщо лівий – ви людина емоційна, правий – у вас переважає аналітичний склад розуму.

2. Головне око. Спробуйте "прицілитися", обравши собі мішень і дивлячись на неї через своєрідну "мушку" – олівець або ручку. Ви побачите, якщо замружити одне око, то "мушка" не зміщується щодо "мішені", але якщо ви заплющите інше око – зміщується. Замружене око, при якому "мушка" зміщується щодо мішені, і є "головним оком".

Іноді зручно "прицілюватися" крізь отвір в аркуші паперу. Праве головне око говорить про твердий, наполегливий характер (іноді, агресивний), а ліве – про м’який, поступливий.

3. Руки на грудях. Якщо при переплетенні рук на грудях нагорі виявляться ліва рука, то ви схильні до кокетства, права – до простоти і добродушності.

4. Оплески. Якщо при аплодуванні зручніше плескати правою рукою, можна говорити про рішучість характеру, лівою – ви часто коливаєтеся, перед тим, як прийняти рішення.

Тепер розглянемо ще одну класифікацію, в основі якої лежить мотиваційна стратегія.

Лев: Основний мотив взаємодії – "так-так", взаємне прийняття внутрішнього та зовнішнього. Конструктивна єдність мотивації досягнення і мотивації ставлення, результатом якої є прагнення до співробітництва. Відрізняється врівноваженістю балансу цілей та стосунків, як у зовнішньому, так і у внутрішньому планах особистості. "Лев" спрямований до спільної творчості в усіх видах діяльності та подолання розбіжностей.

Це – "керманич", вчитель, директор, духовний наставник. За відсутності попиту вироджується в мрійника, болільника, улюбленця компанії, "свого хлопця".

Пантера: Основний мотив взаємодії – "так-ні", мотив реконструктивної єдності мотивації досягнення та мотивації стосунків; самоактуалізація здійснюється в спілкуванні від розуму, а не від серця. Уникає складних ситуацій. Інтернал. Обирає види праці, що передбачають усамітнення: вчений, видавець, композитор, мудрець-самітник.

Тигр: Основний мотив взаємодії – "ні-так", що означає заперечення внутрішнього стосовно зовнішнього: усе повинно діяти за інструкцією. У діяльності "тигра" домінують цілі, досягнення яких залежить від збігу обставин. Екстраверт. Неприборканий, енергійний, гарячий. Не піклується про своє здоров’я.

Ведмідь: Основний мотив взаємодії – "ні-ні", взаємне заперечення внутрішнього та зовнішнього. Заперечує владу над іншими і над собою. Діє довільно, непередбачливо. В поведінці демонструє перепади – від "сплячки", покірності до жорсткого придушення своєї природи та волі інших людей. Виявляє себе як добросердий художник, музикант, вчений, письменник або ж як господар, суддя, чиновник.

Звісно, Ви себе відносите до управлінців нового типу, що вміють цінувати людину і володіють науковими методами мотивації праці підлеглих. Класичний менеджмент, вчені-педагоги, соціологи стверджують, що час керівників - "егоїстів" безповоротно пройшов. Пам’ятайте, що "Ніхто з нас не гарний настільки, щоб управляти іншими без їхньої згоди" (А.Лінкольн). Їх (егоїстів) витиснули управлінці – "людинолюбці". Історія людства вчить нас, що насильство і примус не можуть продовжуватися нескінченно. Люди можуть підкорятися силі тільки якийсь час. А постійно – ніколи! Погано ставитися до людей стало невигідно. Людину ображають доти, доки вона це дозволяє.

Подумайте, чому Вас не влаштовує егоїстичний керівник-адміністратор? Вам пропонується перелік відповідей на це питання:

ª він завжди орієнтований тільки на вимоги зверху;

ª він ставиться до підлеглих не як до особистостей, а як до працівників;

ª він прагне до зміцнення свого домінуючого положення в колективі будь-якими засобами;

ª для нього люди, що знаходяться нижче нього в управлінській ієрархії, однакові і спонукати їх до діяльності треба однаковими засобами, серед яких на першому місці – методи прямого адміністративного впливу (попередження, покарання, контроль, залякування наслідками);

ª для нього характерна подвійна мораль: зверху – повага, знизу – зневага, презирство. Прагне до збільшення власної незалежності "зверху" і, в той час, відкрито говорить про необхідність посилення залежності підлеглих колег від нього;

ª зневага до людей є наслідком його внутрішньої установки: "Я вище інших, тому що я займаю більш високу посаду", "Мої переваги високі, інакше мені б не довірили таку відповідальну роботу";

ª прагне досягти успіху за будь-яку ціну. Його принцип: "Всі засоби придатні для досягнення мети". Любить підкреслювати, що ці цілі – соціальні, суспільні, заради блага людей;

ª вміє наполягати на своєму, проводити в колективі необхідну для нього управлінську лінію, незалежно від сили опору. Використовує своє службове положення для примусу людей щодо виконання визначеної ним роботи.

А тепер Вам пропонуються узагальнені словесно-портретні характеристики керівників педагогічних, дитячих колективів, навчальних закладів. Не ідеалізуючи себе, спробуйте визначити, хто Ви в наведеній нижче класифікації менеджерів.

Майстри. Це управлінці, що дотримуються традиційної системи людських і фахових цінностей, включаючи трудову етику та повагу до інших людей. Як правило – інтроверти, ерудити, схильні до науково-педагогічної та аналітичної діяльності. Професіонали, добре (дуже добре) знають і люблять сферу своєї діяльності. Бувають настільки захоплені предметом власних творчих пошуків (авторська методика викладання предмету, створення дидактичної системи, захопленість науковими ідеями управління), що не в змозі управляти іншими людьми (учнями, вчителями). Не вміють і не бажають використовувати делеговані їм важелі владного управління. Недооцінюють різноманітні форми внутрішкільного контролю, вважають, що кожен член колективу від природи "запрограмований" на самостійну творчу реалізацію. У професійно-управлінській системі "Я, керівник школи – я, вчитель дітей" вибирає останню складову.

Люди компанії. Ці керівники ідентифікують себе з тим колективом, до якого вони самі належать. Як правило, "люди компанії" висуваються на керівні посади зі свого колективу. Вони прагнуть до розумних перетворень у колективі, але планують це зробити не сьогодні, а завтра, або ж... Відстрочка виконання прекрасно запланованих реформ – типова, риса цього стилю управління. У своїй діяльності вони прагнуть не до результатів, а до досягнення повної особистої управлінської безпеки. У випадку, коли "людина компанії" належить до психологічно слабкого типу, то такий керівник намагається підпорядкувати себе іншим. Будучи ж вольовим та достатньо сильним, він домагається визнання з боку підлеглих. Найбільш творчі з них створюють у колективі атмосферу співробітництва та дружелюбності, проте бувають не в змозі вирішувати питання навіть за умов помірної конкуренції з боку неформальних лідерів у колективі.

Внутрішнє кредо управлінців типу "люди компанії": "не буду поспішати змінювати встановлений порядок! ", "колеги, не треба мене лякатися, я такий же, як і ви".

Ні, не такий! Тому що Ви – вже керівник! Від Вас чекають рішучості!

Борці з джунглями. Це тип особистості, що завзято домагається будь-якого рівня адміністративної влади. Ставши керівником, понад 80% службового часу зайнятий забезпеченням гарантії особистого добробуту та службової безпеки. Відзначаються розвинутим інтелектом. Навколишній світ для них – це "людські джунглі", де всі намагаються їм заважати та нашкодити, зазіхнути на їхню владу й авторитет^*. Колеги, діти для них – це конкуренти (а іноді – вороги) у боротьбі за владу. Характерною рисою "борців з джунглями" є підозрілість і настороженість у стосунках із підлеглими.

Серед керівників цього типу бувають "леви" і "лисиці" (незалежно від статі).

"Леви" у своєму авторитеті безкомпромісні і нетерплячі до заперечень та альтернативних думок. "Підкорений" ними колектив – це їхня імперія, гордість, вотчина. "Лев" – суворий "тато" колективу.

"Лисиці" завжди намагаються максимально мікрострувати ко-

лектив, шляхом "доброзичливих" методик озброюють ці групи "запрограмованою" свідомістю. Проте їх плани, зрештою, руйнуються через відповідні дії тих членів колективу, хто вже був колись використаний у корисливих цілях "лисиці" та пізнав підступництво такого стилю керівництва.

Гравці. Управління педагогічним колективом, ділове життя школи вони розглядають як своєрідну гру. Прагнуть до впровадження інновацій, здатні до розважливого і виправданого ризику. Схильні до співробітництва, лаконічні, нетерплячі щодо бюрократизму.

У колективі вони не створюють свою імперію, а задовольняються черговими "перемогами". Їх внутрішнє кредо – набути титулу переможця – "тріумфатора".

Орієнтовані на перспективу, не задовольняються швидкими результатами. Завжди багаті на ділові ініціативи. Схильні до участі в конфліктах.

Дата добавления: 2017-02-01