Педагогічна технологія, за Б.Т.Ліхачовим, – це організаційний, цілеспрямований, умисний вплив на навчальний процес.

Особливе значення серед сприятливих умов розвитку учнів та вчителів, без сумніву, мають умови, в яких працює вчитель та вчаться учні. Вони значною мірою визначають їх ставлення до педагогічного процесу. Це означає, що, незважаючи на складність фінансових проблем, школі, відділу освіти треба вкладати час та ресурси в створення умов професійного комфорту для учнів та вчителів.

При вивченні треба акцентувати увагу на позитивних рисах характеру та поведінки.

Вивчати треба не окремі риси, а особистість в цілому.

Вивчення передбачає ознайомлення з умовами життя та побуту учнів.

При вивченні треба використовувати різноманітні методи та прийоми.

Вивчення необхідно проводити в реальних умовах навчання та життя учнів.

Вивчення треба проводити планомірно та систематично.

Необхідно поєднувати вивчення з виховним впливом на учнів.

Вивчення учнів повинно бути підпорядковане підвищенню якості виховання та навчання.

Педагогічна технологія – це мистецтво, майстерність, вміння, сукупність методів опрацювання, зміни стану. (В.М Шепель)

Педагогічна технологія означає системну сукупність та порядок функціонування всіх особистісних, інструментальних та методологічних засобів, які використовуються для досягнення педагогічних цілей.(М.В.Кларін).

Педагогічна технологія – це системний метод створення, використання та визначення всього процесу викладання і засвоєння знань з урахуванням технічних та людських ресурсів, їх взаємодії, основне завдання якого – оптимізація форм освіти. (ЮНЕСКО).

Визначається три рівні поняття "педагогічна технологія": загальнопедагогічний, предметний та елементний.

Педагогічні технології класифікуються за багатьма ознаками.

Ставлення до дитини: авторитарні, дидактоцентричні, особистісно–орієнтовані, гуманно–особисті, технології співробіт­ництва, технології вільного виховання.

Домінантний метод навчання: догматичні, репродуктивні, пояснювально-ілюстративні, розвиваюче навчання, проблемно-пошукові, творчі, програмоване навчання, діалогічні, саморозвивальне навчання, інформаційно-комп’ютерні.

Організаційна форма: класно-урочні, альтернативні, академічно-клубні, індивідуально-групові, колективні, диферен­ційовані.

Орієнтація на особистісні структури: інформаційні (форму­ван­ня ЗУН), операційні (формування способів розумових дій), емоційно-художні (виховання естетичних якостей), емоційно-моральні (виховання моральних якостей), саморозвиток (формування механізмів самоуправління), евристичні (розвиток творчих здібностей).

Сучасна педагогіка орієнтована на технології індивідуального навчання, серед яких можна виділити такі:

технологія індивідуалізованого навчання за Інге Унт. Головною формою індивідуалізації навчання є самостійна робота в школі та вдома;

адаптивна система навчання А.С.Границької. За умов класно-урочної системи створюється така організація класу, за якої 60-80% часу вчитель організовує індивідуальну роботу з учнями;

школа-парк. Весь навчальний процес індивідуалізовано. В першу половину дня учні працюють самостійно, за робочими посібниками, без розкладу. Друга половина дня присв’ячена заняттям в групах за інтересами;

дальтон-план. Мотивація учнів до самостійного вивчення навчального матеріалу, свобода учнів у виборі часу та форм навчання, позитивна емоційність та співробітництво учнів.

Дата добавления: 2017-02-01