Сутність операційної системи

Можливість, або здатність (англ. Сарасігу) - це максимально можлива віддача продуктивної одиниці у рамках заданого часу. Планування включає три різні часові межі: довгий, середній та короткий строк.

Розробка та впровадження операційних систем.

Успішне впровадження оперативної стратегії потребує розробки і застосування добра сформульованих операційних систем, а також основних методів, що використовуються, щоб досягти ефективності та досконалості у виробничих та сервісних операціях. Первинні операційні системи, що використовуються в операційному менеджменті, це - прогнозування і планування можливості (здатності), планування сукупної продукції, складання структурних систем, планування потреби у матеріалах та придбання матеріалів.

Прогнозування (англ. Рогесазііп) - це процес, спрямований на передбачення зміни умов та майбутніх подій, що можуть вплинути на бізнес організації. Для цілей операційного менеджменту спроби прогнозування в основному направлені на передбачення попиту на товари і послуги. Прогнозування попиту може бути короткостроковим і довгостроковим і, як правило, спирається на кількісні та оціночні методи прогнозування. Короткострокове прогнозування (на строк до 1 року) є важливим тому, що попит впливає на виробництво, дає можливість так спланувати справу, щоб була в наявності під рукою достатня кількість сировини, щоб не порушувався графік виробництва.

Середньострокове прогнозування попиту (від 1 до 5 років) або довгострокове (5 і більше років) має великий вплив на рішення, пов'язані із розширенням виробництва, придбанням додаткового обладнання, нових виробничих приміщень.

Після підготовки прогнозів попиту менеджери використовують інформацію для розрахунку можливостей і планування сукупної продукції.

Планування можливостей (здатності) організації - це, перш за все, процес визначення потреби в людях, машинах та інших фізичних ресурсах, таких як будівлі, які потрібні для досягнення цілей. [3:149]

Планування довгострокової здатності фокусується на людських. матеріальних та фінансових ресурсах, необхідних для здійснення довгострокових організаційних задач.

Середньострокове прогнозування можливостей використовує інформацію про існуючі основні засоби, як і можливості, методи проведення обмежених регулювань (найм. або звільнення службовців, використання продовженого робочого дня, винаходів та ін.).

Короткострокове планування можливостей спрямовується на страхування того, щоб потужності наявних основних засобів використовувалися ефективно у контексті схеми основного виробництва. Планування у рамках цієї часової межі може дати користь від визначення можливих вимог щодо техніки, необхідного персоналу та обладнання, які потрібні підприємству, щоб забезпечити короткострокові цілі виробництва.

Прогнози дуже важливі у плануванні сукупної продукції - процесу, як узгодити постачання із попитом на продукт за часовий період близько 1 року. Незважаючи на те що план, як правило, охоплює 1 рік, він коригується (удосконалюється) іноді щомісячно. У деяких організаціях сукупний план може складатися лише на 3 місяці, або ж на 18 місяців, що узгоджується із часом здійснення виробництва або надання послуг. [4:95]

Основна ідея сукупного плану - досягти примірного балансу між ринковим попитом та можливостями організації. Термін „сукупний’’ використовується через те, що виробничі плани у цьому випадку виражають скоріше у глобальних одиницях виробітку.

Сукупне планування здійснює підготовчу роботу для наступного кроку - створення головної схеми виробництва, яка перекладає сукупний план в оформлений план виробництва, спрямований на виготовлення певних продуктів чи надання певних послуг. Головна схема включає більше деталей. ніж сукупний план, щодо справжніх продуктів, які повинні бути вироблені, або щодо надання послуг.

З головною схемою виробництва має бути тісно скоординоване планування потреби в матеріалах. Планування потреби в матеріалах - це найчастіше комп'ютеризована система обліку, що допомагає визначити потребу в матеріалах для товарів та послуг, точно вказаних у головній схемі виробництва й ініціює постачальницькі дії, необхідні для задоволення замовлень матеріалів в міру необхідності.

Системи планування потреби матеріалів можуть стикуватися з різними типами обліку, але вони особливо пристосовані до оцінки залежного попиту сировини, компонентів та комплектуючих одиниць, що використовуються для виробництва кінцевого продукту чи послуги. Облік незалежного попиту займається кінцевими продуктами, деталями, що використовуються для ремонту, товарами інших найменувань, потреби яких прямо диктуються ринком. Нині у США концепція планування потреби в матеріалах починає застосовуватися у сервісних організаціях.

Систему планування потреби матеріалів нелегко впроваджувати, але вона спирається на точні дані, що вводяться в систему, особливо гадані про поточні фонди та специфікації (розклади діяльності). [3:160]

Слід мати на увазі, що система планування матеріалів (НИМ) вимагає високої кваліфікації персоналу. Вона досить дорога - близько 600 тис. дол. Але вона помітно покращує облік фондів, знижує час доставки продукції і підвищує відсоток виконання замовлень та зменшує чисельність експедиторів, що потрібні для вирішення виробничих проблем, пов'язаних із фондами.

Переконавшись в успішності системи планування матеріалів, ряд організацій здійснили наступний крок - впроваджують планування виробничих ресурсів (ПВР). це комп'ютеризована інформаційна система, що інтегрує планування виробництва та контрольну діяльність на основі системи НИМ зі спорідненою фінансовою, розрахунковою, інженерною та маркетинговою інформацією системи ПВР.

Системи ПВР пов'язують інформацію операційного менеджменту у загальну систему з іншими організаційними функціями. Наприклад, коли організація, де створено ПВР, виготовляє виріб, система аналізує трудові та матеріальні затрати, обіг грошових коштів повідомляє у відділ маркетингу. що товар уже на складі готової продукції, ця та інша діяльність надає функціям операційного менеджменту можливість координувати зусилля всієї організації. [2:170]

Операційна система є передумовою виробництва організацією товарів чи послуг.

Операційна система - повна система виробничої діяльності організації.

Система виробничої діяльності підприємства складається з трьох функціональних підсистем:

· переробна підсистема;

· підсистема забезпечення;

· підсистема планування і контролю.

Переробна підсистема є основною складовою частиною виробничої системи і здійснює функцію перетворення вхідних затратних ресурсів (енергія, інформація, капітал, матеріали, праця) на вихідні прибуткові результати (товари, послуги). Під час перероблення ресурсів відбувається зміна їх форми. внутрішніх властивостей, місць розташування, додається вартість живої та уречевленої праці. На виході процесу виробництва результати перероблення можуть бути як позитивні (якість товарів або послуг, прибуток, зайнятість населення), так і негативні (технологічні дефекти, витрати, безробіття).

Усі перетворення ресурсів у переробній підсистемі здійснюються суворо відповідно до прийнятої технології, під якою у широкому значенні розуміють поєднання кваліфікаційних навиків, обладнання, інфраструктури, інструментів і технічних знань, необхідних для здійснення бажаних перетворень у матеріалах, інформації або людях. [5:490]

Завдання і технологія тісно пов'язані між собою. Виконання завдання передбачає використання конкретної технології як засобу перетворення матеріалу, що надходить, на форму, яку отримаємо на виході. За своєю суттю технологія є способом, який дає можливість здійснити перетворення вхідних ресурсів на бажаний вхідний продукт.

Для університету основними результатами діяльності є вироблення і розповсюдження знань через науково-дослідну і педагогічну діяльність професорсько-викладацького складу серед студентської молоді.

На вході в переробну підсистему надходять: матеріали, зокрема папір і канцелярські товари, капіталовкладення, інвестовані в аудиторії, лабораторії, кабінети, меблі, обладнання. Інформація про досягнення у різних галузях науки надходить із різноманітних друкованих джерел через відвідування бібліотек, проведення методичних і наукових семінарів на засіданні кафедри, підтримання професійних контактів з колегами інших навчальних закладів на науково-практичних конференціях. Необхідна енергія подається від комунальних служб для освітлення, опалення і кондиціонування університетських приміщень, а також для роботи різного обладнання.[3:225]

Дата добавления: 2017-02-01