Тема 8. Метаболізм бактерій

Запитання для обговорення

1. Загальна характеристика процесів енергетичного та конструктивного обміну речовин.

2. Особливості бактеріальних ферментів.

3. Способи трансформації енергії прокаріотами:

– бродіння, його типи, хімізм, збудники;

– аеробне та анаеробне дихання бактерій;

– особливості бактеріального фотосинтезу.

Самостійна робота

1. Мікроскопія виділених чистих культур.

2. Посів виділених культур на короткий кольоровий ряд (середовище Гісса з глюкозою, лактозою, манітом, сахарозою).

3. Посів культур у пробірки з пептонною водою для визначення виділення сірководню, індолу, аміаку та на молоко.

4. Посів культур на кров’яний агар для дослідження гемолітичних властивостей бактерій.

5. Посів кишкових бактерій на диференційно-діагностичне середовище Ендо.

6. Визначення каталазної активності досліджуваних культур.

7. Визначення оксидазної активності.

8. Дослідити препарати мікроорганізмів – збудників різних типів бродінь.

Методичні вказівки

1. Третій етап виділення чистої культури (вивчення посіву на скошеному агарі):

а) вивчення культуральних властивостей виділених культур;

б) вивчення морфології та тинкторіальних ознак бактерій у препаратах пофарбованих за методом Грама.

2. Для ідентифікації виділених культур необхідно визначити біохімічну активність бактеріальних клітин. Середовища Гісса з вуглеводами є диференційно-діагностичними (індикаторними) середовищами для визначення здатності мікроорганізмів утилізувати субстрати вуглеводної природи. До складу середовища входять, крім різних вуглеводів, індикатори, які залежно від рН середовища змінюють колір. Посів на напіврідкі вуглеводні середовища проводять уколом крізь їх товщу. Пробірки підписати, поставити в термостат при температурі 37°С.

3. Також для вивчення ферментативних властивостей мікроорганізмів використовують пептонну воду. У пробірку з пептонною водою після посіву бактерій під пробку поміщають індикаторні папірці. Папірець, змочений оцтовокислим свинцем, під час взаємодії з сірководнем чорніє; папірець насичений розчином щавлевої кислоти, реагуючи з індолом червоніє; лакмусовий папірець діагностує виділення аміаку. Проводять посів досліджуваних культур на молоко для визначення здатності мікроорганізмів утворювати згусток та розщеплювати білок-казеїн.

4. Деякі мікроорганізми здатні лізувати еритроцити людини та тварин і, таким чином, проявляють свою гемолітичну активність. Для визначення гемолітичних властивостей досліджувані культури засівають на чашку з кров’яним агаром (МПА + 5% крові) на сектори.

5. Грамнегативні палички для віднесення їх до родини Enterobacteriaceae засівають на диференційно-діагностичне середовище Ендо, яке містить лактозу та фуксин. Отримані колонії, які мають яскраво-малинове забарвлення належать до лактозопозитивних культур, колонії блідо-рожевого кольору є лактозонегативними.

6. Для визначення наявності ферменту каталази в бактеріальних клітинах треба на предметне скло петлею нанести мікробну масу й додати краплю 3%-го розчину перекису водню. Виділення бульбашок кисню вказує на наявність у мікроорганізмів ферменту каталази.

7. Важливим тестом для ідентифікації грамнегативних бактерій є визначення оксидазної активності. Тест ґрунтується на перетворенні диметил-n-фенілдиаміну в забарвлену сполуку під час взаємодії з розчинним цитохромом с. Краплю реактиву (1%-ий водний розчин) наносять на колонії. Позитивна реакція – колонії червоніють, а згодом – чорніють.

8. Студенти вивчають морфологію мікроорганізмів, що викликають різні види бродіння: молочнокисле, оцтовокисле, ацетоно-бутилове. Кожен студент готує мазки з кислого молока, огіркового чи капустяного розсолу, вина та пива. Мазки з кислого молока перед забарвленням необхідно знежирити (препарат обробляють розчином аміаку на 2 – 3 хв., потім промивають водою). Фарбування здійснюється фуксином чи метиленовою синькою. У препаратах вивчається мікробна флора, що викликає молочнокисле бродіння.

Матеріали, обладнання, реактиви

Мікроскоп МБІ-1, імерсійна олія, фільтрувальний папір, предметні скельця, бактеріологічна петля, фізіологічний розчин, дистильована вода, барвники за Грамом, пробірки з поживними середовищами для визначення культуральних та біохімічних властивостей, перекис водню, розчин диметил-n-фенілдиаміну, індикаторні папірці, кисле молоко, огірковий чи капустяний розсіл.

Тема 9. Поширення мікроорганізмів у природі та їх роль у кругообігу речовин

Запитання для обговорення

1. Розповсюдження мікроорганізмів у природі. Мікрофлора повітря, води, ґрунту.

2. Участь мікроорганізмів у кругообігу вуглецю та кисню.

3. Етапи перетворення азотвмісних сполук різними групами бактерій.

4. Кругообіг фосфору, заліза, сірки.

Самостійна робота

1. Визначення ферментативної активності досліджуваних мікроорганізмів (облік кольорових рядів, визначення індолу, сірководню, аміаку, гемолізу еритроцитів).

2. Вивчення представників ґрунтових бактерій різних фізіологічних груп.

3. Визначення загальної кількості бактерій у воді.

4. Дослідження мікрофлори повітря.

Методичні вказівки

1. Визначити наявність і ступінь розщеплення вуглеводів різними видами бактерій за схемою:

Вид бактерій	Лактоза	Глюкоза	Маніт	Сахароза	Молоко
Стафілокок	К	К	К	–	Утворення згустку
Кишкова паличка	КГ	КГ	КГ	–	Утворення осаду та пептонізація

Визначаючи метаболічні особливості бактерій на цукрових середовищах, звернути увагу на зміну їх кольору. Звичайно, у разі нейтральної чи слабколужної реакції середовища індикатор має ледь рожевий відтінок. Якщо досліджуваний мікроорганізм виділяє фермент, що розщеплює вуглевод, то в результаті утворюються проміжні кислі продукти, які змінюють реакцію середовища. Індикатор у кислому середовищі змінює свій колір: він стає зелено-блакитним. Ступінь розщеплення вуглеводів може бути різним. Якщо розщеплення відбувається до кінцевих продуктів СО₂ та Н₂О, то окрім зміни кольору індикатору, в товщі середовища зיявляються бульбашки газу. У разі вирощування на молоці мікроби можуть викликати утворення осаду та пептонізацію.

Вивчаючи кінцеві продукти розщеплення білків гнилісними бактеріями B. subtilis та E. coli, засіяними на м’ясо-пептонному бульйоні, необхідно звернути увагу на зміну кольору індикаторних папірців.

У разі утворення сірководню чорніє індикаторний папірець, заздалегідь змочений гарячим насиченим розчином щавелевої кислоти (метод Мореля).

Аміак визначають за посинінням рожевого лакмусового папірця. Результати визначення кінцевих продуктів розщеплення пептону заносять у протокол.

Гемолітичну активність мікроорганізмів визначають за утворенням прозорої зони навколо колоній мікроорганізмів на кровיяному агарі.

У разі наявності росту культури грамнегативних паличок, звертають увагу на колір колоній, а також на наявність металевого блиску; яскраво-малинові колонії з металевим блиском характерним для культур E. coli.

2. Для вивчення ґрунтових бактерій важливо правильно зробити відбір зразка. Інструменти для відбору проб вичищають, дезінфікують спиртом і обпалюють у вогні. Стерильним інструментом знімають поверхневий шар землі (2 см), після чого стерильним совком відбирають ґрунт у стерильний посуд. Мікробіологічний аналіз проводять не пізніше 24 год після відбору проб. Ґрунтову витяжку готують на стерильній водопровідній воді (1 г ґрунту на 100 мл води), ретельно перемішують протягом 5 хв, дають відстоятись до осідання великих часток.

Із отриманої витяжки готують ряд препаратів – “роздавлена крапля”, “висяча крапля”, фіксований мазок, забарвлений за Грамом. Мікроскопують, результати заносять до протоколу заняття.

3. Визначення загальної кількості бактерій у воді. Проби води відбирають у стерильний посуд (пробірки). Готують розведення проб у 10, 100 та 1000 разів стерильною водою, проби водопровідної води досліджують не розбавляючи. Стерильними піпетками вносять по 1 мл досліджуваних проб до стерильних чашок Петрі, заливають у чашки розплавлене й охолоджене до 45°С середовище (МПА). Похитують чашки для рівномірного перемішування проби та середовища, при цьому уникаючи утворення повітряних бульбашок. Роблять на чашках необхідні позначки (№ проби, розведення) та після застигання середовища поміщають чашки до термостата. Культивують при температурі 37°С протягом доби. Враховують результат, підраховуючи колонії як на поверхні, так і в товщі середовища.

Визначають кількість мікроорганізмів у 1 мл води з урахуванням розведень. Залежно від кількості мікроорганізмів у 1 мл води можна визначити ступінь забруднення води. Результати заносять до таблиці.

Ступінь забруднення води

Характеристика води	Кількість мікроорганізмів в 1 мл	Результат досліду
Дуже чиста	N × 10
Чиста	N × 10^2
Помірно забруднена	N × 10^3
Забруднена	N × 10^4
Брудна	N × 10^5
Дуже брудна	N × 10^6

Примітка: N – число від 1 до 9.

4. Дослідження мікрофлори повітря. Повітря є найменш сприятливим середовищем для життя мікроорганізмів. Це зумовлено рядом факторів: відсутністю поживних речовин, достатньої кількості вологи, впливом сонячного випромінювання тощо. Мікроорганізми потрапляють у повітря з пиловими частинками, мікрокраплинами води тощо.

Найбільш простим доступним методом дослідження мікрофлори повітря є седиментаційний метод (за Р. Кохом). У приміщенні, де проводять дослідження розставляють чашки Петрі з середовищем (МПА), відкривають на 5 – 10 хв. Закривають, роблять позначки та вміщують до термостату при температурі 28 – 30°С на дві доби. Враховують результати й проводять такі розрахунки: визначають площу поверхні поживного середовища чашки Петрі за формулою S= πr²; перераховують кількість колоній, що виросли на чашці площею 100 см². Доцільність такого перерахунку полягає в тому, що як вважається на площу 100 см² за 5 хв осідають усі клітини та спори мікроорганізмів, що містяться в 10 л повітря, кількість мікроорганізмів на 1м³ (1000 л) повітря приміщення. Далі визначають виділені мікроорганізми. Найчастіше в повітрі виявляються Micrococcus albus, M. roseгs, Sarcina flava, Bacillus subtilis, B. cereus, B. megaterium, цвілеві гриби – p. Mucor, p. Penicillium, p. Aspergillus тощо. Можуть виділятися з повітря і умовно-патогенні та патогенні бактерії (стафілококи, стрептококи тощо.).

Матеріали, обладнання, реактиви

Мікроскоп МБІ-1, імерсійна олія, фільтрувальний папір, предметні скельця, бактеріологічна петля, фізіологічний розчин, дистильована вода, барвники за Грамом, проба ґрунту, проби води, чашки Петрі з МПА, стерильні пробірки та піпетки.

Тема 10. Антибіотики та антагонізм

Запитання для обговорення

1. Взаємовідносини мікроорганізмів у природі (симбіоз, метабіоз, антагонізм).

2. Загальні властивості антибіотиків (походження, хімічна природа, активність).

3. Механізм і спектр дії антибіотиків.

4. Принципи раціонального застосування антибіотиків у медицині (ускладнення, антибіотикостійкість).

Самостійна робота

1. Методи виділення мікробів-антагоністів.

2. Визначення спектра антибіотичної дії актиноміцетів відносно ряду тест-бактерій.

3. Визначення чутливості стафілококів до антибіотиків методом дисків.

Методичні вказівки

1. Методи виявлення мікробів-антагоністів зводяться до сумісного культивування різних мікробів і спостереження за їх впливом один на одного. Найбільш зручно спостерігати прояв антагоністичних властивостей чистих культур мікробів, коли їх вирощують на твердому поживному середовищі. Із цією метою в чашці Петрі тонким шаром наливають розплавлене тверде поживне середовище МПА, якому дають затвердіти та підсохнути. Культуру мікроба, розвиток якого потрібно придушити (тест-обיєкт), засівають рівномірним тонким шаром на поверхні середовища. Через деякий час на засіяну культуру тест-обיєкта наносять невеликими ділянками чисту культуру іншого мікроба. Його висівають або у вигляді краплі рідкого середовища, яке містить мікроорганізми, або у вигляді твердого блочка, знятого з того чи іншого твердого середовища. Таким чином, у чашці Петрі розвиваються засіяний мікроб (тест-обיєкт), до якого відшукують антагоніста, а на ньому – один або декілька блочків мікроба, антагоністичні властивості якого досліджуються.

Чашки Петрі з посівами мікробів залишають при температурі, яка сприятливадля розвитку обох видів (28 – 37°С). Спостерігають за розвитком мікробів протягом визначеного терміну культивування (24 – 48 годин). Якщо помітно, що обидва мікроорганізми розростаються, колонії їх торкаються та наростають одна на одну, це свідчить, що вони не антагоністичні один до одного. У разі, якщо тест-обיєкт розрісся по всій чашці, але біля блочка досліджуваного мікроба виявляється зона затримки росту тест-обיєкта, вважають, що досліджуваний мікроб виділяє в навколишнє середовище антагоністичну речовину, яка робить неможливим розвиток тест-обיєкта, це свідчіть про наявність антагоністичних властивостей мікроорганізму.

2. Спектр антибіотичної дії актиноміцетів (у групі є різні культури) визначають за таким методом: на живильний агар для культивування актиноміцета й тест-бактерій спочатку засівають у вигляді штриха по діаметру чашки культуру досліджуваного актиноміцета, яку завчасно вирощують упродовж 5 – 7 діб. Потім кожен студент підсіває перпендикулярно до штриха актиноміцета суспензії тест-культур: Staphylococcus aureus, Escherichia coli, Bacillus subtilis, Bacillus cereus. Підсів потрібно проводити від самого краю штриха. Чашки ставлять у термостат. Облік проводять на наступному занятті. У разі чутливості тест-культури до антибіотика, який виділяється актиноміцетом, ріст з’являється лише на деякій відстані від штриха. Необхідно визначити, які бактерії пригнічуються антибіотиком. Крім того, за розміром зони затримки росту (мм) роблять висновок про ступінь чутливості досліджуваних бактерій до антибіотика. Результати досліджень заносять у протокол.

3. Чутливість різних культур мікроорганізмів до антибіотиків студенти визначають найбільш простим і широковживаним методом паперових дисків. Суспензію виділеної культури наносять на поверхню мיясо-пептонного агару в чашку Петрі й рівномірно розподіляють по ній, надлишок виливають у склянку з дезінфікуючим розчином. Чашки залишають на 30 хвилин при кімнатній температурі. Потім на поживний агар кладуть на однаковій відстані комерційні паперові диски, насичені різними антибіотиками: пеніциліном, стрептоміцином, тетрацикліном, левоміцетином тощо. Про результати досліду дізнаються на наступному занятті.

Антибіотик, який міститься в диску, дифундує в агар і є причиною затримки росту культури бактерій, тому навколо диска утворюється зона відсутності росту чутливого до цього антибіотика мікроорганізму. Чим чутливіший мікроб до даного антибіотика, тим більшим буде діаметр зони.

Студент заносить у протокол результати визначення чутливості всіх досліджених штамів.

Результати досліду записують у вигляді таблиці, наприклад:

Досліджувана культура	Діаметр зони пригнічення росту, мм
пеніцилін	стрептоміцин	тетрациклін	левоміцетин
Стафілокок №1 №2 №3

Висновок: штам №1 високочутливий до всіх досліджуваних антибіотиків. Штам №2 стійкий до пеніциліну, слабочутливий до стрептоміцину, високочутливий до тетрацикліну та левоміцетину.

Матеріали, обладнання, реактиви

Як тест-обיєкти використовують культури E. coli, Pseudomonas, Salmonella. Як мікроби-антагоністи досліджують культури роду Bacillus тощо. Для визначення спектра антибіотичної дії використовують культури, вирощені на чашках: Streptomyces sp.; Staphylococcus aureus, Bacillus subtilis, Escherichia coli, Candida guilliermondii, чашки з МПА, диски з антибіотиками, бактеріологічна петля, дезінфікуючий розчин, пінцети.

ТЕСТИ ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ОПРАЦЮВАННЯ

1. Приготування зафарбованого препарату передбачає:

а) фіксацію в полумיї;

б) використання попередньо вбитих прогріванням бактерій;

в) фіксацію висушування в повітрі;

г) висушування мазка в полумיї;

д) висушування мазка в повітрі.

2. Пофарбування за Грамом залежить від:

а) наявності магнієвої солі РНК;

б) будови клітинної стінки;

в) морфології бактерій;

г) співвідношення ДНК і РНК;

3. Включення мікробної клітини:

а) краплі жиру;

б) зерна волютину;

в) вакуолі;

г) гранули глікогену та крохмалю;

д) лізосоми.

4. Для морфології та будови грибів характерно:

а) утворення міцелію;

б) утворення ендо- та екзоспор;

в) наявність диференційованого ядра;

г) наявність муреїнового комплексу;

д) дифузний розподіл ядерної речовини.

5. Облігатні анаероби:

а) містять цитохроми;

б) вегетативні форми гинуть у присутності кисню;

в) утворюють каталазу;

г) кисень отруйний для них;

д) не мають каталази та пероксидази.

6. До позитивних взаємовідносин мікроорганізмів у природі належать:

а) мутуалізм;

б) синтрофія;

в) паразитизм;

г) синергізм;

д) пасивний антагонізм.

7. Чутливість до антибіотків визначається методом:

а) серійних розведень;

б) канавки;

в) стікаючої краплі;

г) титрування за Граціа;

д) паперових дисків.

8. До поверхневих структур прокаріотичної клітини відносять:

а) клітинну стінку;

б) капсулу;

в) чохли;

г) стеблинки;

д) простеки;

е) пілі;

ж) джгутики;

з) ЦПМ.

9. Мікроорганізми, які використовують органічні сполуки як джерело енергії, так і джерело вуглецю:

а) хемоорганогетеротрофи;

б) хемоорганоавтотрофи;

в) хемолітоавтотрофи;

г) хемолітогетеротрофи.

10. Амоніфікація – це:

а) процес розкладу азотовмісних органічних сполук із утворенням аміаку;

б) процес окиснення аміаку до азотистої кислоти;

в) відновлення нітратів до аміаку;

г) окиснення азотистої кислоти до азотної.

11. Антибіотики, які порушують синтез пептидоглікану:

а) фосфоміцин;

б) пеніцилін;

в) ванкоміцин;

г) ампіцилін;

д) цефотаксим;

е) стрептоміцин;

ж) еритроміцин.

12. Аміноглікозиди – це антибіотики, які є:

а) інгібіторами 50S субодиниці рибосоми;

б) інгібіторами 30S субодиниці рибосоми;

в) дезорганізаторами мембран;

г) інгібіторами зшивки пептидоглікану;

д) інгібіторами синтезу нуклеїнових кислот.

13. Мета фіксації мазка:

а) прикріплення мікробів до скла;

б) знезаражування препарату;

в) поліпшення сприйнятливості барвника;

г) підвищення оптичної щільності;

д) виявлення включень.

14. Культивування анаеробів здійснюється в умовах:

а) підвищеної концентрації вуглекислого газу;

б) заміни повітря інертним газом;

в) хімічного поглинання кисню сірчаною кислотою;

г) фізичного вилучення повітря шляхом відкачування;

д) підвищеного тиску.

15. Скляний посуд стерилізуються:

а) УФ-випромінюванням;

б) тиндалізацією;

в) рідкою парою;

г) сухим жаром;

д) пастеризацією.

16. Характеристика колоній включає вивчення:

а) розміру;

б) відношення до пофарбування за Грамом;

в) консистенції;

г) характеру країв;

д) здатності емульгуватись у олії.

17. Мікроорганізми, що використовують світло як джерело енергії та неорганічні речовини – як джерело вуглецю:

а) хемолітотрофи;

б) хемоорганотрофи;

в) фотоорганотрофи;

г) фотолітотрофи;

д) ауксотрофи.

18. Ультрофіолетове проміння:

а) є мутагенним фактором;

б) діє через скло;

в) має бактерицидну дію;

г) використовується для дезінфекції повітря в палатах немовлят;

д) стимулює ріст мікробів.

19. Цитоплазматична мембрана:

а) бере участь у синтезі білка;

б) надає певну форму бактеріям;

в) захищає бактерії від несприятливих зовнішніх умов;

г) є осмотичним барיєром клітини.

д) бере участь у диханні бактерій.

20. Ферменти у бактерій виявляють за розкладанням:

а) вуглеводів;

б) мінеральних солей;

в) індикатору;

г) агар-агару;

д) білків.

21. Розмноження бактерій здійснюється:

а) поперечним поділом;

б) повздовжнім поділом;

в) ендоспорами;

г) брунькуванням;

д) цистами.

22. Фіксація мазків із культур мікробів проводиться:

а) у полумיї пальника;

б) сумішшю Никифорова;

в) розчином карболової кислоти;

г) висушуванням на повітрі;

д) метиловим спиртом.

23. Бактерії, які викликають захворювання, належать до:

а) фотолітотрофів;

б) органотрофів;

в) ауксотрофів;

г) прототрофів;

д) хемоорганотрофів.

24. Визначення протеолітичних ферментів проводять під час культивування на:

а) желатині;

б) зсілій сироватці;

в) середовищах Гісса;

г) середовищі Ендо;

д) молоці.

25. Основні заслуги Пастера в розвитку мікробіології:

а) відкриття холерного вібріона;

б) розробка щільних поживних середовищ;

в) вакцинація проти сказу;

г) розробка основ стерилізації;

д) науковий принцип створення вакцин.

26. Органотрофні мікроорганізми засвоюють:

а) вуглець із вуглекислоти;

б) вуглець із неорганічних сполук;

в) вуглець із органічних сполук;

г) азот із органічних сполук;

д) азот із мінеральних сполук.

27. Фактори росту бактерій:

а) вітаміни;

б) нуклеїнові кислоти;

в) ліпіди;

г) мікроелементи;

д) полісахариди.

28. Вимоги до поживних середовищ з вуглеводами:

а) оптимум рН;

б) наявність солей;

в) стерильність;

г) наявність ферментів;

д) наявність ліпідів.

29. Основні ознаки архебактерій:

а) кільцева хромосома;

б) складна РНК-полімераза;

в) присутні гістони;

г) клітинна стінка складється з муреїну;

д) рибосома 70S.

30. Основні наукові розробки Р. Коха:

а) виділив чисту культуру збудника сибірки – B. ahthracis;

б) відкрив збудник туберкульозу;

в) відкрив збудник холери;

г) розробив метод мікрофотографії бактерій;

д) науковий принцип стоврення вакцин.

31. Роздільна здатність оптичного мікроскопа залежить від:

а) числової апертури обיєктива;

б) числової апертури освітлювальної системи мікроскопа;

в) довжини хвилі світла;

г) показника заломлення;

32. Основні компоненти клітинної стінки грампозитивних бактерій:

а) пептидоглікан;

б) тейхоєві кислоти;

в) ліпополісахариди;

г) полісахариди;

д) ліпопротеїди.

33. Клітинна стінка відсутня в таких мікроорганізмів:

а) стафілококів;

б) ентеробактерій;

в) мікоплазмів;

г) хламідій;

34. Особливості структури бактеріальної клітини:

а) диференційоване ядро;

б) дифузно розташована ядерна субстанція;

в) відсутність клітинної оболонки;

г) цитоплазма оточена багатошаровою оболонкою;

д) наявність у цитоплазмі запасних поживних речовин.

35. Пептидоглікан виконує низку функцій:

а) визначає форму бактеріальної клітини;

б) запобігає осмотичному лізису;

в) зумовлює антигенну специфічність бактеріальної клітини;

г) відіграє значну роль в енергетичному обміні клітин;

д) визначає поверхневий заряд клітини;

е) має специфічні ділянки, до яких прикріплюється ДНК.

36. Кінцевим акцептором електронів у анаеробних умовах можуть бути:

а) нітрати;

б) нітрити;

в) сульфати;

г) кисень;

д) вільний азот.

37. Центраболітом катаболізму глюкози є:

а) ацетат;

б) лактат;

в) піруват;

г) глюкозо-6-фосфат;

д) глюкоза.

38. Шлях Ентера-Дудорова представлений у таких груп бактерій:

а) псевдомонадів;

б) нейсерій;

в) стафілококів;

г) ентеробактерій;

д) бацили.

39. Речовини, необхідні для росту мікроорганізмів:

а) амінокислоти;

б) індикатор Андреде;

в) вітаміни;

г) ферменти;

д) азотисті основи.

40. Для приготування кровיяного агару використовують:

а) МПА;

б) дефібриновану кров;

в) сироватку крові;

г) плазму крові;

д) гемолізовану кров.

41. Час генерації (g) бактерій визначається за формулою;

а) 1/V;

б) Х/S;

в) ln2/μ;

г) n/t-t₀.

42. Ознаки та властивості S-форми колоній бактерій:

а) клітини нормальної морфології;

б) висока вірулентність;

в) містять специфічні антигени;

г) легко фотоцитуються;

д)стійкі до УФ-променів;

е) виділяються з організму в гострий період захворювання.

43. Біологічні мутагени це:

а) віруси бактерій;

б) азотиста кислота;

в) транспозони;

г) ІS-елементи;

д) нітрозогуанідин.

44. Під час специфічної трансдукції:

а) передаються будь-які фрагменти ДНК від клітин-донорів до клітин-реципієнтів за участю помірних трансдукуючих фагів;

б) фаг переносить від клітин-донорів до бактерій-реципієнтів лише певні гени;

в) привнесений фагом фрагмент хромосоми донора не включається в хромосому клітини-реципієнта.

45. У разі активного транспорту в мікроорганізмів:

а) транспорт речовин крізь ЦПМ іде лише за градієнтом концентрації, без затрат енергії;

б) транспорт речовин крізь ЦПМ іде за градієнтом концентрації за допомогою ферментів, без затрат енергії;

в) транспорт речовин крізь ЦПМ іде проти градієнта концентрації з витратами енергії.

46. Ферменти, які руйнують структуру пептидоглікану:

а) ацетилмурамідаза;

б) ацетилглюкозиламідаза;

в) гексокіназа;

г) аланінамідаза;

д) лактоназа.

47. Ацидофіли – це мікроорганізми, які існують у межах рН:

а) від 6,0 до 8,0;

б) від 1,0 до 6,0;

в) від 9,0 до 11,0;

г) від 2,0 до 4,0.

48. У результаті маслянокислого бродіння утворюються такі речовини:

а) бутанол;

б) ацетат;

в) етанол;

г) пропіонова кислота;

д) масляна кислота;

е) оцтова кислота.

49. Фіксація вуглекислоти в бактерій відбувається за такими метаболічними циклами:

а) цикл Кальвіна;

б) гліколіз;

в) цикл Арнона;

г) пептозофосфатний цикл;

д) цикл Кребса.

50. До груп глутамінової кислоти відносять:

а) глутамін;

б) лізини;

в) треонін;

г) пролін;

д)аргінін;

е) метіонін.

51. Спори бактерій гинуть під час:

а) автоклавування;

б) пастеризації;

в) тиндалізації;

г) тривалого висушування;

д) дії бактеріофагів.

52. Прості методи фарбування дозволяють:

а) виявити оболонку;

б) вивчити форму;

в) пофарбувати капсулу;

г) вивчити структуру бактеріальної клітини;

д) пофарбувати спори.

53. Дезінфікуючими речовинами є:

а) хлорамін;

б) еритрин;

в) лізол;

г) фенол;

д) розчин брильянтового зеленого.

54. Поживні середовища та методи культивування анаеробів:

а) метод Фортнера;

б) середовище Кіта-Тароцці;

в) середовище Ендо;

г) метод Віньяль-Вейона;

д) високий стовпчик агару.

55. Основні сполуки для біосинтезу ліпідів у мікроорганізмів:

а) гліцерин;

б) пуриннуклеозидфосфат;

в) жирні кислоти;

г) піровиноградна кислота.

56. Процес елонгації поліпептидного ланцюга на рибосомі складається з таких етапів:

а) звיязування комплексу тРНК-амінокислоти з А-ділянкою;

б) утворення пептидного звיязку;

в) пептидил-тРНК переноситься на Р-ділянку рибосоми;

г) транслокація пептидил-тРНК з А-ділянки на Р-ділянку;

д) поява ініціюючого кодону на ділянці рибосоми та звיязування з ним комплексу тРНК і N-формілметіоніну.

57. Збудники гетероферментативного молочнокислого бродіння:

а) р. Lactobacillus;

б) p. Streptococcus;

в) p. Pediococcus.

г) р. Leuconostoc.

58. До хромосомних мутацій відносять:

а) делеції;

б) транзиції;

в) трансверсії;

г) інверсії;

д) дуплікації.

59. Полієнові антибіотики діють на:

а) бактерії р. Staphylococcus;

б) бактерії p. Mycoplasma;

в) бактерії р. Neisseria;

г) гриби р. Candida;

д) гриби р. Aspergillus;

е) гриби р. Cryptococcus.

60. До кулястих бактерій відносять:

а) псевдомонади;

б) стафілококи;

в) нейсерії;

г) стрептококи;

д) сарцини;

е) ентеробактерії.

61. При амфітрихіальному типі джгутикування:

а) один джгутик розташований на одному з полюсів клітини;

б) на одному з полюсів клітини – пучок джгутиків;

в) пучки джгутиків – на обох полюсах мікробної клітини;

г) джгутики локалізовані по всій поверхні клітини.

62. R-плазміди визначають деякі важливі функції бактерій:

а) здатність до передачі генетичного матеріалу від донорських F⁺- клітин до реципієнтних при конיюгації;

б) здатність до синтезу токсинів;

в) резистентність до антибіотиків;

г) утворення фімбрій.

63. До початкових шляхів катаболізму вуглеводів у гетеротрофних бактерій відносять:

а) цикл трикарбонових кислот;

б) гексозодифосфатний шлях;

в) гексозомонофосфатний шлях;

г) 2-кето-3-дезокси-6-фосфоглюконатний шлях.

64. Літотрофні мікроорганізми, які здатні відновлювати НАД⁺ за участю цитоплазматичної гідрогенази:

а) нітрифікуючі бактерії;

б) тіонові бактерії;

в) залізобактерії;

г) водневі бактерії;

д) карбоксидобактерії.

65. Трансформація енергії при фотосинтезі відбувається в таких груп бактерій:

а) зелених сірчаних;

б) пурпурових сірчаних;

в) нітрифікуючих;

г) галобактерій;

д) пурпурових несірчаних;

е) зелених несірчаних.

Дата добавления: 2017-02-01