Морально-психологічне забезпечення служби військ 2 страница

Для вивчення індивідуально-психологічних особливостей особистості військовослужбовця на першому етапі морально-психологічного забезпечення вартової служби вивчаються: його соціально-демографічні показники, відношення до служби, особливості сімейного стану, соціально-політичні погляди, життєвий досвід; акцентуації характеру і тип темпераменту, особливості нервової системи, рівень комфортності особистості; особливості протікання нервових процесів; загальний стан здоров'я тощо.

Для цього можуть використовуватися такі методи вивчення особистості як: контент-аналіз документів, співбесіди, встановлення зв'язків з батьками та військовими комісаріатами, спостереження, анкетування, тестування за методиками "Прогноз", "Акцентуація характеру", "Суїцид", "Тип поведінки особи в групі", "Тип поведінки особи в конфліктній ситуації", за психодіагностичним опитувальником Леонгарда та ін.

Особливу важливість у роботі щодо МПЗ несення вартової служби має аналіз ходу психологічної адаптації молодих солдатів до умов військової служби. Під впливом деяких стрес-факторів військової служби у окремих військовослужбовців можуть виникати певні розлади психіки. Частіше вони можуть виникати у тих, хто до призову в Збройні Сили мав певні труднощі особистого, сімейного та побутового характеру, вади у фізичному розвитку, перенесені черепно-мозкові травми, хто схильний до зловживання алкоголю, наркотичних речовин, тощо. Можливими формами прояву таких відхилень є немотивована активність або повна апатія, уповільненість психічних реакцій. Особам з ознаками ускладненої психологічної адаптації потрібно надавати психологічну допомогу, приділяти підвищену увагу (не підкреслюючи таке ставлення, аби не образити і не виділити військовослужбовця із колективу), роз'ясняти тимчасовий характер негативних психічних явищ. Якщо протягом перших трьох місяців служби у таких осіб не спостерігається позитивних змін в нормалізації їх стану, до несення вартової служби вони не допускаються.

Для прискорення адаптаційного періоду молодих солдатів, роз'яснення їм особливостей військово-професійної діяльності, до проведення з ними відповідних занять та заходів виховної роботи, як правило залучаються командири військових частин, підрозділів, їх заступники та інші посадові особи.

Відбір військовослужбовців для несення вартової служби.

Відбір військовослужбовців до несення вартової служби представляє собою комплекс взаємопов'язаних психологічних, педагогічних, медичних, правових та інших заходів, у проведенні яких беруть участь усі посадові особи військової частини.

У цьому процесі велике значення має знання індивідуальних особливостей кожного воїна, повсякденне спілкування з підлеглими, уважне ставлення до всіх сторін їх життєдіяльності. Це дозволяє вивчити специфіку характеру кожного військовослужбовця, його моральні, психологічні, військово-професійні та інші якості.

У підборі особового складу варти повинні брати участь командири взводів, рот, старшини, молодші командири, офіцери штабу та структур по роботі з особовим складом, фахівці медичної служби військової частини.

Наказом по військовій частині оголошується особовий склад, що підібраний для несення вартової служби.

Підбір та розстановка військовослужбовців по постах здійснюється персонально. При цьому враховується тривалість їх служби та досвід, особистісні якості, а також специфіка об’єкту охорони. Солдатів, які вперше заступають на варту, потрібно призначати на менш важливі пости.

Підбір військовослужбовців для несення вартової служби включає: аналіз морально-психологічної готовності військовослужбовців до несення вартової служби; визначення та коригування складу варти та змін в залежності від готовності конкретного військовослужбовця, психологічної сумісності воїнів різних періодів служби; психологічну підготовку особового складу до несення вартової служби.

Психологічна підготовка особового складу до несення вартової служби включає:

навчання начальників варт основам психодіагностики і психофізіології та особливостям їх використання під час несення вартової служби;

оптимальний розподіл військовослужбовців по постах та змінах з урахуванням їх психологічної сумісності та індивідуальних особливостей;

забезпечення високої готовності особового складу до виконання завдань у варті;

формування у військовослужбовців позитивної мотивації до несення вартової служби і звичок адекватної поведінки в екстремальних умовах.

Морально-психологічне супроводження вартової служби.

Третій етап МПЗ вартової служби повинен включати: заходи з МПЗ підготовки особового складу до заступання у варту; аналіз та урахування психофізіологічних чинників, які ускладнюють несення вартової служби; підведення підсумків виконання завдань у варті.

В ході теоретичної підготовки до несення вартової служби командири визначених підрозділів, організовують вивчення особовим складом статутів гарнізонної та вартової служб, законів України про відповідальність за скоєння військових злочинів, наказів про засудження військовими судами військовослужбовців за злочини скоєні під час несення служби.

Фахівці структур по роботі з особовим складом повинні безпосередньо розробляти та подавати на затвердження відповідні плани МПЗ і організовувати їх виконання. При здійсненні заходів МПЗ вартової служби на контроль беруться особи з підвищеною і заниженою реактивною тривожністю.

Під час підготовки до вартової служби необхідно надати можливість відпочинку особового складу варти. У проведенні практичних заходів інструктажів повинні брати участь фахівці структур по роботі з особовим складом (психологи).

У день заступлення, на ранковому огляді підрозділів, від яких споряджено варту, повинні бути присутніми медичні працівники військової частини а лікар повинен провести персональний огляд кожного військовослужбовця.

За організацію і проведення заходів МПЗ під час вартової служби у першу чергу, відповідає начальник варти. Він повинен створювати сприятливий морально-психологічний клімат, не допускати виникнення конфліктів і штучного загострення ситуації, забезпечити відпочинок військовослужбовців, враховувати інші психологічні особливості несення вартової служби. Одночасно він організовує проведення заходів згідно з планом виховної роботи з особовим складом варти.

З цією метою у варті необхідно мати комплект відповідних документів та матеріалів. Вони заздалегідь готуються під керівництвом офіцерів структур по роботі з особовим складом. Це папки, зокрема, начальника варти, в якій мають бути: план виховної роботи з особовим складом варти; перелік можливих проблемних ситуацій під час несення вартової служби і рекомендації щодо їх подолання; витяги із відповідних наказів (директив); матеріали про сумлінне виконання обов’язків військовослужбовців під час несення вартової служби. В іншій папці мають знаходитися матеріали для проведення інформувань особового складу, випуску "листівок-блискавок" та інше.

У вартовому приміщенні також повинні бути оформлені стенди з правилами несення вартової служби, описом подвигів, які були здійснені військовослужбовцями під час перебування у варті, витяги з Кримінального кодексу України про відповідальність за порушення правил несення вартової служби. Місця несення варти повинні бути обладнані у відповідності до статутних вимог.

При підведенні підсумків несення вартової служби необхідно відзначати позитивні сторони несення служби, більше уваги приділяти заохоченню особового складу. Особливу увагу необхідно звернути на наявні недоліки, провести глибокий аналіз їх причин та визначити шляхи їх усунення. На основі підсумків несення вартової служби необхідно щомісяця узагальнювати та пропагувати передовий досвід організації та несення вартової служби, забезпечити його наочне висвітлення.

Таким чином, МПЗ служби військ є одним із пріоритетних напрямків забезпечення повсякденної діяльності військ (сил), який включає діяльність командирів штабів, органів особового складу щодо забезпечення відповідного впливу на свідомість, підсвідомість та поведінку особового складу з метою якісного виконання завдань служби військ та попередження нещасних випадків, подій та злочинів.

2.3. Морально-психологічне забезпечення військової дисципліни та профілактики правопорушень

Особливості функціонування ЗС України, зміст, умови та специфіка їх подальшого розвитку визначають особливу значимість військової практики та заходів щодо здійснення в нашій армії справжніх демократичних і гуманістичних перетворень, зміцнення законності і правопорядку.

Специфічним видом дисципліни у суспільстві є військова дисципліна. Її особливість зумовлена характером військової діяльності, що потребує від людей, які її здійснюють, особливої зібраності, точності, виконавчої майстерності, витривалості, взаєморозуміння, мобільності, швидкої реакції тощо. Все це досягається чіткою організацією, як основою та першоджерелом військового організму.

Система зміцнення військової дисципліни і правопорядку в частині, з’єднанні.

Необхідною умовою зміцнення військової дисципліни є формування системи роботи органів військового управління щодо зміцнення військової дисципліни і правопорядку.

Під системою роботи щодо зміцнення військової дисципліни та правопорядку у військовій частині, з’єднанні розуміється погоджена в часі, змісті і засобах, формах і методах послідовність дій посадових осіб з профілактики правопорушень. Це сукупність організаційних, соціально-правових заходів щодо розвитку у військовослужбовців особистої відповідальності за свідоме виконання вимог Конституції та законів України, військових статутів, Військової присяги, функціональних та службових обов’язків, наказів командирів (начальників), досягнення такого рівня морально-психологічного стану особового складу військ (сил), який забезпечуватиме своєчасне, повне і якісне вирішення поставлених завдань.

Згідно з вимогами керівних документів загальне керівництво морально-психологічним забезпеченням військової дисципліни та профілактики правопорушень здійснюють командири (начальники). Планування та організацію навчального процесу і заходів МПЗ військової дисципліни повинні забезпечити штаби разом з органами особового складу. Безпосередніми організаторами виховного впливу на стан військової дисципліни повинні стати органи особового складу.

Система роботи щодо профілактики правопорушень повинна чітко визначити:

хто і за якими напрямками здійснює відповідну роботу;

які заходи і з якою періодичністю повинні проводитися для виконання поставлених завдань;

як саме проводити ці заходи, які конкретно при цьому форми і методи використовувати.

Для розробки системи роботи по зміцненню дисципліни в умовах конкретної військової частини (з’єднання) необхідно:

на основі аналізу та прогнозування виділити приоритетні напрямки діяльності і поставити завдання щодо попередження негативних тенденцій;

виходячи з організаційно-штатної структури військової частини (з’єднання), специфіки поставлених завдань, реального стану справ і потреб військової діяльності, визначити комплекс заходів із профілактики правопорушень, розподілених за часом та між посадовими особами;

з урахуванням вимог Статутів ЗС України, наказів, директив та інших керівних документів усім посадовим особам, які мають підлеглих, розробити функціональні обов'язки щодо підтримки правового порядку та дисципліни, визначити найбільш ефективні форми і методи їх реалізації;

скоординувати зусилля усіх посадових осіб, від командира з’єднання (військової частини) до командирів відділень, щодо профілактики правопорушень, надати їх роботі послідовно-планового характеру;

встановити жорсткий контроль за виконанням функціональних обов'язків посадовими особами, а також періодичність і форми звітності про результати проведеної роботи, при цьому особливу увагу звернути на конкретизацію місця й ролі офіцерів управління військової частини, надання їх діяльності упорядкованого та планового характеру.

Підходи щодо побудови системи роботи щодо профілактики правопорушень серед особового складу можуть бути різними. Але вивчення досвіду передових військових частин свідчить, що найбільш доцільно представити цю систему наступними документами:

1. Рішення командира військової частини та з’єднання щодо зміцнення військової дисципліни. Воно приймається, як правило, на навчальний рік і є основним документом, який служить своєрідним “пусковим механізмом” системи профілактики правопорушень, юридично закріплює відповідальність посадових осіб за реалізацію вимог системи, носить не рекомендаційний, а обов'язковий для виконання характер.

У рішення доцільно включити наступні позиції:

у констатуючій частині: короткий аналіз реального стану правопорядку та дисципліни за минулий рік; причини та умови, які сприяли скоєнню правопорушень; прогноз на наступний рік можливих факторів, що негативно впливають на стан правопорядку та дисципліни, які необхідно попередити або нейтралізувати;

у директивній частині: визначити завдання основним категоріям посадових осіб штабу, тилу, органам особового складу, військовим дізнавачам щодо підтримання правопорядку та дисципліни; вказати всім, хто має підлеглих, на особливості роботи та пріоритети у діяльності з профілактики правопорушень; встановити порядок контролю за виконанням посадовими особами своїх функціональних обов'язків щодо попередження правопорушень.

У рішенні мають знайти відображення такі основні напрямки роботи щодо зміцнення військової дисципліни: забезпечення особистої взірцевості особового складу офіцерів, прапорщиків та сержантів; удосконалення стилю роботи посадових осіб і підвищення їх особистої відповідальності; створення безпечних умов військової служби, збереження життя та здоров'я особового складу; формування та підтримання здорової морально-психологічної атмосфери у військових колективах, попередження можливих випадків суїцидів; підвищення дисциплінуючої ролі бойової підготовки, служби військ, чіткого виконання розпорядку дня; профілактика нестатутних взаємовідносин, ухилень від військової служби, крадіжок та втрат військового майна; поліпшення матеріально-побутових умов та організації дозвілля особового складу.

2. План роботи щодо зміцнення військової дисципліни.

У ньому слід чітко визначити: завдання всім посадовим особам, від командира частини до командира відділення: кому, що, до якого терміну і в якій послідовності зробити для профілактики правопорушень. Для зручності використання план може бути виконаний у вигляді функціональної матриці.

3. Методичні рекомендації щодо підготовки та проведення профілактичних заходів. Ці рекомендації особливо необхідні молодим офіцерам та посадовим особам, які прибули з інших військових частин і ще не засвоїли специфіки завдань, які вирішує конкретна частина. Наявність таких рекомендацій дає моральне право здійснювати повноцінний контроль за діяльністю підлеглих посадових осіб.

Практика свідчить, що завдання посадовим особам щодо профілактики правопорушень, план роботи щодо зміцнення правопорядку та військової дисципліни, а також вищевказані методичні рекомендації доцільно оформити як додаток до рішення, а рішення разом із додатками встановленим порядком зареєструвати в діловодстві як окремий документ.

Організація проблемно-цільової роботи щодо зміцнення військової дисципліни та профілактики правопорушень.

Аналіз показує, що, незважаючи на позитивний досвід, який накопичився у військах (силах), однією з причин низької ефективності роботи щодо зміцнення військової дисципліни є незнання посадовими особами методики організації проблемно-цільової роботи в підпорядкованих військових частинах і підрозділах. Тому, з метою вдосконалення діяльності командирів (начальників), штабів, структур по роботі з особовим складом пропонуються наступні методичні рекомендації з організації проблемно-цільової роботи щодо зміцнення морально-психологічного стану особового складу, військової дисципліни та профілактики правопорушень.

Метою проблемно-цільової роботи є визначення та нейтралізація негативних факторів, що впливають на стан військової дисципліни. Основними напрямками проблемно-цільової роботи є: об’єктивна оцінка морально-психологічного стану та стану військової дисципліни з урахуванням реальної обстановки та умов виконання покладених завдань; тісний зв’язок з іншими видами забезпечення; безперервність керованого впливу на свідомість, підсвідомість і поведінку військовослужбовців, їх морально-психологічний стан; визначеність змісту, форм та засобів реалізації заходів проблемно-цільової роботи з урахуванням етнічних, культурних, мовних, релігійних та інших особливостей військовослужбовців.

Основними етапами проблемно-цільової роботи є:

І етап: визначення проблеми та мети проблемно-цільової роботи у підрозділах, де є правопорушення; вивчення обстановки у військових колективах, причин та умов скоєння правопорушень.

ІІ етап: відпрацювання комплексу практичних заходів з усунення виявлених причин та недоліків в організаційній та виховній роботі щодо зміцнення морально-психологічного стану та військової дисципліни.

ІІІ етап: безпосередня робота стосовно усунення виявлених недоліків.

IV етап: навчання усіх посадових осіб навичкам управління військовими колективами, зміцнення морально-психологічного стану особового складу, військової дисципліни.

V етап: аналіз результатів роботи; обговорення підсумків роботи з усіма категоріями особового складу.

VІ етап: узагальнення досвіду роботи посадових осіб; підведення підсумків роботи; доповідь про хід та підсумки роботи.

Форми та методи проблемно-цільової роботи:

На першому етапі: комплексні перевірки стану справ; військово-соціологічні дослідження; анкетування особового складу; соціометричні дослідження у військових колективах; вечори запитань та відповідей; аналіз морально-психологічного стану, причин травмування особового складу; визначення порушників військової дисципліни, військовослужбовців “групи ризику”.

На другому етапі: планування роботи щодо усунення недоліків та негативних явищ; постановка завдань посадовим особам, організація індивідуальної роботи.

На третьому етапі: проведенняорганізаційних та виховних заходів щодо усунення недоліків; правова робота з порушниками військової дисципліни; надання правових та психологічних консультацій.

На четвертому етапі: учбово-показові та інструктивно-методичні заняття з організації служби військ та підтримання статутного порядку; семінари; науково-практичні конференції; рольові тренінги щодо регуляції

морально-психологічного стану військових колективів; розробка методичних рекомендацій.

На п’ятому етапі: повторні перевірки, анкетування особового складу щодо визначення результатів роботи; наради з командирами та фахівцями структур по роботі з особовим складом; збори офіцерів, прапорщиків; наради із сержантами.

На шостому етапі: випуск бюлетенів передового досвіду; пропаганда зразкового виконання обов’язків через газети, радіо, телебачення; проведення підсумкових нарад, засідань комісій; видання підсумкових наказів та заохочення найбільш дисциплінованих військовослужбовців, тощо.

Враховуючи, що кожна частина (з’єднання) має свою специфіку, до створення системи проблемно-цільової роботи необхідно підходити творчо і враховувати: реальний стан правопорядку і військової дисципліни; характер і специфіку завдань, які вирішуються; організаційно-штатну структуру, укомплектованість і район дислокації військової частини; відносини з місцевим населенням; найбільш вірогідні передумови виникнення подій та злочинів, короткотерміновий та довготривалий прогноз стану правопорядку і військової дисципліни.

Для організації впровадження системи роботи щодо профілактики правопорушень необхідно:

вивчити відповідне рішення командира і додатки до нього зі всіма категоріями посадових осіб та всебічно враховувати його;

домогтися, щоб кожний керівник знав свої функціональні обов'язки та мав відповідні витяги з плану в робочих зошитах і враховував їх при плануванні особистої роботи на день, тиждень, місяць, рік;

оформити в кожному підрозділі ілюстрований перелік основних заходів, що повинні проводити відповідні посадові особи щоденно, щотижнево, щомісячно та щорічно;

здійснювати підведення підсумків роботи посадових осіб щодо зміцнення правопорядку та військової дисципліни з відповідним аналізом виконання запланованих заходів;

зобов'язати посадових осіб досконально знати свої функціональні обов'язки щодо профілактики правопорушень, хід виконання рішення командира та результати роботи, що проводиться;

щомісячно контролювати хід роботи з профілактики правопорушень не менш ніж двічі у підрозділах, військових частинах та з’єднання, при цьому особливу увагу необхідно звернути на:

повноту та якість виконання посадовими особами своїх функціональних обов'язків і заходів, передбачених планом із профілактики правопорушень;

ефективності роботи, що проводиться, рівень її впливу на реальний стан правопорядку, військової дисципліни;

причини й умови, які сприяють скоєнню правопорушень та адекватність попереджувальних заходів;

надання конкретної практичної допомоги посадовим особам, особливо молодим офіцерам і тим, хто не має достатнього практичного досвіду цієї діяльності.

Методика аналізу та підведення підсумків стану військової дисципліни.

Значне місце в системі роботи по зміцненню морально-психологічного стану та військової дисципліни займає аналіз та підведення підсумків стану військової дисципліни і ефективності роботи керівного складу щодо його зміцнення. Дана робота являє собою творчий процес діяльності керівного складу з метою виявлення реального стану справ у підлеглих підрозділах, їх оцінки, визначення кращих підрозділів, виявлення найбільш характерних недоліків та їх причин, відпрацювання конкретних заходів зміцнення військової дисципліни, вдосконалення виховної роботи та служби військ.

Основним змістом аналізу повинно бути визначення того, в якій мірі стан військової дисципліни забезпечує підтримання високої бойової та мобілізаційної готовності військової частини (підрозділів), виконання поставлених перед ними завдань.

В ході аналізу стану військової дисципліни командир (начальник) робить висновки про:

- дійсне положення справ з морально-психологічним станом та станом військової дисципліни в підрозділах, частині;

- тенденцію розвитку морально-психологічного стану та військової дисципліни;

- характер правопорушень;

- категорії військовослужбовців, які допустили порушення військової дисципліни;

- обставини, за яких скоєні правопорушення;

- причини, що привели до того чи іншого порушення;

- ступінь вини посадових осіб, а також військовослужбовців, які скоїли порушення;

- вжиті заходи та їх ефективність.

На основі висновків відділ (відділення) по роботі з особовим складом повинен розробити комплекс додаткових заходів з попередження порушень військової дисципліни; доводити заходи до підлеглих командирів, ставити їм завдання щодо зміцнення дисципліни; здійснювати контроль (особисто, через штаб і своїх заступників) за впровадженням в життя намічених заходів.

До системи аналізу військової дисципліни можна віднести: термін його проведення; категорія військовослужбовців, які залучаються до проведення аналізу; методика аналізу і використання вихідних даних його проведення; система обліку порушень.

При оцінці стану військової дисципліни необхідно враховувати:

- ефективність роботи щодо забезпечення життя і здоров’я особового складу;

- ступінь і якість виконання військовою частиною (підрозділом) поставлених завдань, організацію проведення занять з бойової та гуманітарної підготовки, бойового чергування, надійність збереження озброєння, боєприпасів, вибухових речовин, військового майна та військової техніки;

- повноту та якість виконання посадовими особами своїх функціональних обов’язків, психологічну і моральну доцільність та правову обґрунтованість прийнятих рішень і проведених заходів;

- морально-психологічну обстановку у військових колективах, аналіз чинників, які домінують при формуванні колективного ставлення військовослужбовців до виконання службових обов’язків, характер та тенденції дисциплінарних порушень, ефективність дисциплінарної практики;

- дієвість організаційних, виховних та інших заходів щодо профілактики правопорушень та протиправної поведінки особового складу усіх категорій;

- рівень організації служби військ, спроможність добового наряду підтримувати статутний порядок та не допускати скоєння злочинів і порушень військової дисципліни;

- рівень дисциплінованості особового складу;

- стан внутрішнього порядку у військових частинах (підрозділах), своєчасність та повноту забезпеченості усіма видами постачання;

- події, злочини, грубі порушення військової дисципліни та інші прояви протиправної поведінки, а також захворювання, травмування особового складу, які сталися під час виконання службових обов’язків із вини посадових осіб, що своїм рішенням або бездіяльністю призвели до їх скоєння.

Командири (начальники) аналізують і підводять підсумки стану військової дисципліни у наступні терміни:

командир військової частини – щомісячно;

командир підрозділу (батальйон/дивізіон, рота/батарея) – щотижнево;

командир взводу, відділення – щоденно.

Крім того, командир військової частини (з’єднання) періодично (по мірі необхідності) заслуховує на засіданні доповіді окремих командирів підрозділів, їх заступників, начальників відділів і служб про стан справ з дисципліною, підводить підсумки роботи комплексних груп у підрозділах.

Облік правопорушень ведеться: облік злочинів та подій – штабом військової частини у журналі обліку злочинів і подій; облік грубих дисциплінарних проступків – командирами (начальниками) від роти до військової частини (з’єднання) у відповідних журналах обліку грубих дисциплінарних проступків; облік дисциплінарних проступків від відділення до підрозділу відповідними командирами (начальниками).

Аналіз стану військової дисципліни і служби військ доцільно проводити у такій послідовності.

1. Збір, узагальнення та систематизація даних про реальний стан військової дисципліни і служби військ. Основними джерелами інформації для збору даних про стан військової дисципліни та служби військ є:

- особисті спостереження командирів (начальників) за несенням служби і поведінкою підлеглих;

- контроль виконання у підрозділах та військових частинах конкретних положень законів України, вимог Статутів ЗС, наказів, директив, вказівок і розпоряджень командирів (начальників);

- доповіді і донесення посадових осіб про стан військової дисципліни і служби військ;

- індивідуальні бесіди та опитування різних категорій військовослужбовців;

- матеріали, що надійшли з військової прокуратури, від військових комендантів гарнізонів, медичної служби, СБУ і МВС та органів місцевого самоврядування;

- вивчення інших документів.

При організації збору, узагальненні і вивченні даних про стан військової дисципліни та служби військ першочергове значення мають об’єктивність, повнота, конкретність і своєчасність, а також правильність класифікації злочинів, пригод і грубих порушень.

2. Вивчення рівня військової дисципліни та служби військ, а саме:

визначення кількості та характеру злочинів, пригод, дисциплінарних проступків скоєних різними категоріями військовослужбовців;

виявлення причин та мотивів порушень, що залежить від індивідуальних особливостей військовослужбовців. Такими мотивами можуть бути: конкретні цілі; риси характеру; схильність до негативних традицій і звичок, що були набуті до призову на дійсну військову службу; викривлення дисциплінарної практики; зловживання службовим положенням; сімейні негаразди; бездушне ставлення до підлеглих тощо;

виявлення причин порушень, що залежать від діяльності командних кадрів, при цьому необхідно звернути увагу на:

- формування у військовослужбовців високих морально-психологічних, військово-професійних та інших якостей, свідомого ставлення до виконання службових обов’язків;

- організація та якість проведення занять з бойової та гуманітарної підготовки;

- організаторська робота і особиста участь командирів (начальників) у підтриманні твердого статутного порядку у відповідності з вимогами Статутів ЗС України;

- піклування про побут і здоров’я військовослужбовців, їх своєчасне і повне забезпечення встановленими видами постачання;

- організація та цілеспрямованість при проведенні всього комплексу виховної роботи по формуванню зрілої особистості військовослужбовця, застосування найбільш ефективних її форм та методів;

- забезпечення належного контролю за дотриманням заходів безпеки при роботі з озброєнням і військовою технікою тощо;

- особистий приклад командирів у виконанні службових обов’язків, законів України, статутів ЗС, наказів і розпоряджень старших начальників;

визначення характеру і ефективності заходів, що застосовуються командирами (начальниками), штабами, структурами по роботі з особовим складом щодо:

Дата добавления: 2017-02-01