Вільні економічні зони: сутність, мета створення, цілі та очікуваний ефект впровадження. Класифікація вільних економічних зон.

Етапи прийняття рішення про доцільність застосування спрощеної системи оподаткування. Переваги і вади спрощеної системи оподаткування. Перевірка об’єктивної можливості переходу на сплату єдиного податку.

Етапи:

-Загальна оцінка переваг і вад спрощеної системи оподаткування відносно звичайної податкової системи.

-Оцінка наявності об’єктивних умов для застосування спрощеної системи оподаткування конкретним суб’єктом господарювання.

-Облік очікуваних змін у здійсненні господарської діяльності та прогнозування об’єктів оподаткування.

-Розрахунок економічного ефекту від застосування кожного з можливих варіантів оподаткування в порівнянні зі звичайною податковою системою.

-Оцінка додаткових чинників.

-Прийняття рішення про застосування конкретного варіанту.

переваги спрощеної системи оподаткування за різними сферами дії.

Нормативна база - суттєво зменшується перелік нормативних актів, які регламентують оподаткування, що суттєво полегшує життя бухгалтерам і зменшує кількість можливих помилок.

Розрахунки, пов’язані з обчисленням податкових зобов’язань - значно спрощуються, розраховується єдиний об’єкт оподаткування - виручка від реалізації продукції.

Складання податкової звітності - замість різноманітних форм податкової звітності - один раз на квартал необхідно заповнювати одну нескладну форму.

Ведення податкового обліку - СПД ведуть податковий облік тільки по тих податках і зборах, платниками яких вони є. Подання податкової звітності - немає необхідності суворо контролювати строки подання звітності по тих податках і зборах, платником яких тепер не є СПД. Суттєво скорочуються втрати робочого часу бухгалтерів у зв’язку з чергами під час подання декларацій в органи ДПС та інші контролюючі органи.

Строки сплати податків і зборів - введений єдиний строк - щомісячно, не пізніше 20 числа наступного місяця.

Платежі в бюджет і державні цільові фонди - можливе зменшення сум платежів по податках і зборах у результаті переходу на застосування спрощеної системи оподаткування.

Застосування фінансових санкцій і адміністративних штрафів - імовірність застосування штрафних санкцій знижується в зв’язку зі зменшенням кількості форм податкової звітності підприємства, суттєвою уніфікацією строків подання звітності й сплати податків, скороченням кількості перевірок та їх тривалістю.

Бухгалтерський облік - платники єдиного податку можуть застосовувати спрощену форму ведення бухгалтерського обліку.

Фінансова звітність. Якщо платник відповідає вимогам Закону про бухгалтерський облік, він звільняється від щоквартального складання і подання проміжної фінансової звітності, а по підсумкам року подає фінансову звітність у вигляді Балансу і Звіту про фінансові результати, структура і склад яких значно спрощені.

вади спрощеної системи оподаткування.

Відсутність зв’язку об’єкта оподаткування з витратами

Відсутність „перехідних” положень, що регламентують особливості податкового обліку перехідних операцій, які починаються при одній системі оподаткування, а завершуються при іншій.

Неможливість виписування податкових накладних покупцям у випадку скасування реєстрації як платника ПДВ. Обмеження по формі розрахунків. Платники єдиного податку - юридичні особи незалежно від обраної ставки не мають права здійснювати розрахунки за відвантажену продукцію в тій чи іншій формі, що відрізняється від грошової.

Втрата права на бюджетне відшкодування

Тимчасовий характер спрощеної системи оподаткування і незрозумілі перспективи її застосування

Додаткові втрати, пов’язані зі зміною системи оподаткування

Перевірка об’єктивної можливості переходу на сплату єдиного податку

Перевірка на відповідність платника критеріям суб 'єкта малого підприємництва згідно із Законом № 2063 здійснюється в такій послідовності:

• Розраховується валовий дохід за минулий календарний рік;

Перевіряється дотримання обмеження відносно граничної

середньооблікової чисельності' найманих працівників;

-Перевіряється відповідність видів діяльності, що здійснюються,

встановленим Законом № 2063;

-Аналізується структура статутного фонду і з’ясовується в ньому доля засновників, які не відносяться до суб’єктів малого підприємництва.

Перевірка на відповідність критеріям платника єдиного податку проводиться у таких напрямках:

-Розрахунок виручки від реалізації продукції за минулий календарний рік;

-Перевіряється відповідність видів діяльності, що здійснюються,

обмеженням Указу № 727;

Оцінка можливості застосування розрахунків за відвантажену продукцію виключно в грошовій формі;

Перевірка стану розрахунків з бюджетами і державними цільовими фондами.

28.Сутність,цілі створ-я,осн.риси офшор-х центрів.Типи оф/юрисдикцій їх класифікація.
Офшорными (англ."offshore" - "поза берегом") зонами називають країни (території) з низькою або нульовою податковою ставкою на всі або окремі категорії доходів, певним рівнем банківської та комерційної секретності, мінімальною або повною відсутністю резервних вимог центрального банку чи обмежень по конвертованості валюти. Крім того більшість офшорних зон має досить прості вимоги по ліцензуванню і регулюванню фінансових компаній і інших фірм. Тобто офшорні центри - це території, на яких досить низький рівень податків та діють податкові пільги, які відсутні в інших місцях

Особливістю офшорної юрисдикції є розширення пільгового режиму винятково на нерезидентні компанії, які не здійснюють діяльність на території юрисдикції і, що найбільш важливо, забезпечення ефективного режиму фінансової конфіденційності.

Основними ознаками у визначенні офшорних зон є:

- низька або нульова податкова ставка на всі або окремі категорії прибутку;

- політична й економічна стабільність;

- гарантія дотримання фінансової і банківської таємниці;

- відсутність валютних обмежень;

- сучасні засоби зв’язку і добре обладнана мережа комунікацій;

- зручна правова система;

- виконання індивідуальних потреб інвесторів:

о відносно низькі адміністративні витрати;

о добра робота перекладачів;

о послуги професійних радників;

о сприятливі умови стягнення податків;

о можливість придбання статусу іноземця;

о можливість купівлі нерухомості;

о низький рівень цін на товари, необхідні для життя персоналу і

членів їхніх родин;

- депонований в офшорі капітал призначений для інвестування в високоприбуткові галузі з низьким рівнем оподаткування;

- низькі податки або їх відсутність.

При використанні офшорного інструменту першочерговим питанням, яке постає перед бізнесменом, є вибір країни реєстрації. Цей вибір має грунтуватись, перш за все, на аналізі законодавства кожної офшорної зони, що має свої особливості та переваги щодо певного типу компаній та видів діяльності. Всі офшорні зони (країни офшору) діляться на три основні категорії:

1. Класична офшорна зона. До неї відносять країни, чиє законодавство дозволяє повністю звільнити офшорні компанії від оподаткування. У багатьох класичних офшорах вимоги до ведення фінансової звітності і надання документів в органи влади або повністю відсутні, або зведені до мінімуму (до таких класичних офшорних зон відносяться, наприклад, Панама, Багами, Британські Віргінські острови і деякі інші).

2. Зона низького оподаткування. Містить країни, в яких офшорні компанії користуються помітними пільгами при оподаткуванні. Фінансова звітність для компаній, зареєстрованих в таких офшорних зонах, є обов’язковою. До таких країн, зокрема, відноситься Угорщина.

3. Деякі цілком респектабельні держави, які створюють вигідні умови для податкового і фінансового планування: реєстрація офшорних компаній в країнах і адміністративних одиницях даної групи офшорних зон обумовлена тим, що завдяки деяким особливостям їх законодавства і побудові грамотних фінансових схем, можна звести до мінімуму податки на діяльність компанії. Наприклад, фінансова або холдингова діяльність голландської компанії, яка ведеться за межами Нідерландів, оподатковується по ставці менше 1%. Проте це не відміняє необхідності ведення бухгалтерського обліку для таких офшорних компаній. З найбільш популярних офшорних зон третьої групи можна відзначити Ірландію, Швейцарію, Австрію, Ліхтенштейн.

Можна навести класифікацію офшорних юрисдикцій і за такими ознаками:

1. За сумарним обсягом і характером привілей, які надаються клієнтам

1.1. Країни з невеликим населенням і малою земельною площею (міні- держави). У цих країнах відсутній податок на прибуток для іноземних „пільгових” компаній; у більшості випадків відсутні угоди з іншими державами про уникнення подвійного оподаткування (Гібралтар, Панама, о-в Мен, Багамські о-ви тощо).

1.2. Юрисдикції, що мають статус респектабельних держав: стягується помірний податок на прибуток; є численні угоди з іншими державами про уникнення подвійного оподаткування (Швейцарія, Голландія, Австрія, Ірландія, Бельгія).

2. За специфікою різноманітних переваг для різних категорій платників податків - це країни і території, які

2.1. Не обкладають своїх резидентів ніякими податками (Андорра, Багамські о-ви).

2.2. Оподатковують тільки доход, одержаний в цій країні, але звільняють від податків доходи, які надходять з-за кордону (Коста-Ріка, Гонконг).

2.3. В яких одержаний там доход не обкладається податком, проте обкладається доход, одержаний з-за кордону (Монако).

2.4. Обкладається доход, одержаний з-за кордону, але податкові ставки досить низькі - нижче 1% (о-ви Гернсі, Джерсі, Шарп).

2.5. Оподатковують накопичене багатство (матеріальні цінності), а не поточний доход (Уругвай).

2.6. В яких дозволяється застосовувати різні комбінації з пільгових податкових правил, що створюють особливо вигідні умови для фізичних осіб (Ірландія, Монако, Багамські та Бермудські о-ви, о-в Святого Варфоломія).

Створюючи офшорну зону, держава переслідує стратегічні цілі, які доцільно буде об’єднати в такі групи: економічні; соціальні; науково-технічні.

Економічні цілі передбачають залучення іноземних інвестицій, зростання валютних надходжень в економіку всієї країни або її окремого регіону від реєстраційних зборів.

Соціальні цілі передбачають прискорення розвитку країни в цілому чи конкретної території в її складі, підвищення зайнятості і рівня доходів населення, створення висококваліфікованої робочої сили за рахунок вивчення і впровадження на практиці світового досвіду в сфері організації, управління, фінансів.

Науково-технічні цілі переслідують впровадження провідних закордонних технологій, насамперед інформаційних, у гапузі засобів зв’язку і банківських операцій.

Із зазначеного вище стає зрозумілим, що офшорні зони надають необмежену можливість доступу на міжнародні фінансові та інвестиційні ринки, але водночас вони є зручним полем діяльності для аферистів та шахраїв.

Вільна (спеціальна) економічна зона (ВЕЗ) – частина території України, на якій встановлені та діють спеціальний правовий режим економічної діяльності і порядок застосування та дії законодавства України.

Дата добавления: 2017-02-01