Ризики узалежнення

- зараження ВІЛ-інфекцією через використання спільних шприців і посуду;

- ураження печінки та головного мозку;

- зміна генетичного коду під дією психотропних речовин;

- дистрофія внутрішніх органів, зниження імунітету людини до інфекційних захворювань;

- виникнення розладів ЦНС (депресій, психозів, шизофренії), що важко піддаються лікуванню і можуть спричинити самогубство;

- небезпека передозування, що викликає отруєння і смерть.

Для попереджнння ризику узалежнення кожній молодій людині необхідно:

- надати об’єктивну інформацію про шкідливість вживання психотропних речовин;

- виховувати відповідальність за власне здоров’я і своїх нащадків;

- пропагувати переваги тверезого, здорового способу життя;

- навчитись створювати позитивні міжособистісні стосунки як умову збереження психічного здоров’я.

Адиктивна поведінка може бути спричинена не тільки узалежненням від психотропних речовин, але й віртуальним узалежненням від азартних ігор, комп’ютера. Психологи розрізняють комп'ютерну залежність (нав'язлива гра в комп'ютерні ігри), Інтернет -залежність, мобільну залежність. Одні дослідники вважають таку залежність тільки психологічною, інші виділяють і фізіологічний компонент (враження нервових стовбурів та оніміння пальців руки, зв'язане з тривалою перенапругою м'язів; сухість та різь в очах; головні болі та болі в спині; нерегулярне харчування, пропуск прийомів їжі; зневага до особистої гігієни; розлад сну, зміна режиму сну).

Віртуальна залежність стає одним з видів «буферної» реальності, що охороняє особистість від прямого зіткнення з реальним світом, реальним людським спілкуванням. Занурення у віртуальне середовище може бути обумовлено внутрішніми психологічними конфліктами, викликаними, наприклад, проблемами в особистому чи родинному житті. Занурюючись у віртуальну реальність, людина ніби захищає себе від проблем, тривоги, комплексів. Віртуальний світ може використовуватися як засіб компенсації невдач. Саме віртуальний світ дає ту волю дій, волю вираження думок, почуттів і емоцій, що у реальному житті найчастіше не завжди можливі.

Психотерапевтичний досвід показує, що якщо людина визнає в себе наявність того чи іншого виду залежності, будь то залежність від шкідливих речовин чи від Інтернету, то вона намагається впоратися з цим самостійно чи за допомогою близьких йому людей, а також фахівців (психіатрів, наркологів, психотерапевтів чи психологів). Саме некритичне відношення до власних проблем (тобто заперечення їхньої наявності) і робить з людей наркоманів, алкоголіків, Інтернет-залежних і т.д., тому що люди не визнають себе такими і заперечують цю проблему.

Дата добавления: 2014-01-04