Травлення в сичузі

Жуйний процес. Жуйні тварини поїдають корм швидко, майже не пережовують його і ковтають. У перервах між прийманням корму з'їдений корм невеликими порція­ми відригується в ротову порожнину, ретельно пережовується, зволожується слиною і знову ковтається. Відригування з'їденого корму, пережовування і повторне ковтання йо­го і називають жуйним процесом. Час, протягом якого здійснюється пережовування ба­гаторазово відригуваної рубцевої маси, називають жуйним періодом.

Жуйний процес починається не відразу після приймання корму, а через деякий час: у великої рогатої худоби — через 30—70, у овець — через 20—50 хв. За цей час корм у рубці набрякає і пом'якшується, що покращує його пережовування в ротовій порожнині.

Час появи жуйного періоду залежить від характеру корму і зовнішніх умов. Грубий сухий корм затримує появу жуйного процесу. Жування розпочинається швидше, якщо тварина перебуває в стані повного спокою, в лежачому положенні. Висока температу­ра навколишнього середовища затримує жування. У нічний час жуйні періоди виявля­ються частіше, ніж удень. За добу може бути 6—8 жуйних періодів, кожний з яких три­ває по 40—50 хв. Корови пережовують близько 160 кг вмісту рубця протягом доби.

Під час відригування разом з кормом у ротову порожнину потрапляє рубцева ріди­на, яка відразу ковтається, а щільна маса пережовується протягом 20—60 с і знову ков­тається. Крім корму, відригуються також гази, що утворилися в передшлунках у резуль­таті бродильних процесів.

Відригування корму — складний рефлекторний акт. Він виникає внаслідок подраз­нення грубими часточками корму нервових закінчень слизової оболонки сітки, присінка рубця, стравохідного жолоба. Подразнення від рецепторів передаються в довгастий мозок, у центр відригування, а звідти блукаючим нервом до м'язів, які забезпечують акт відригування.

Фізіологічні особливості травлення в передшлунках жуйних слід враховувати під час складання для них раціонів. До складу раціонів треба добирати такі корми, які за­безпечували б сприятливі умови для життєдіяльності рубцевої мікрофлори. Від актив­ності останніх залежить інтенсивність перетравлювання корму і засвоєння поживних речовин, а це, в свою чергу, впливає на продуктивність і фізіологічний стан тварин.

Інд.Самостійна робота студентів.

Сичуг — це власне шлунок жуйних, слизова оболонка його містить залози, що виробляють сичужний сік, за допомогою ферментів якого здійсню­ється розщеплення поживних речовин корму.

Секреція залозами сичужного соку відбувається безперервно, за добу його виділя­ється у корів близько 40—80 л, у овець — 4—11 л. Безперервність секреції зумовлена постійним надходженням вмісту передшлунків у сичуг.

Сичужний сік має кислу реакцію (рН = 2,17—3,14), у ньому містяться ферменти пепсин, хімозин і ліпаза, а також соляна кислота.

У регуляції секреції залозами сичуга сичужного соку беруть участь нервова систе­ма і хімічні речовини. Розрізняють рефлекторну і нейрохімічну фази секреції. Блукаю­чий нерв стимулює секрецію.

Самостійна робота студентів.

Дата добавления: 2014-01-04