Склад, утворення й виділення жовчі

Нервова і гуморальна регуляція секреції підшлункового соку.

У дослідах на собаках І.П. Павлов встановив, що на секрецію підшлункової залози впливає блука­ючий нерв. У його складі він знайшов волокна, по яких від центру довгастого мозку пе­редається збудження на посилення чи на гальмування секреції підшлункового соку. На секрецію підшлункового соку впливає також кора великих півкуль головного мозку. Ви­ділення підшлункового соку розпочинається, коли тварина бачить корм, коли подраз­нюються рецептори слизової оболонки рота й глотки.

Отже, секреторна діяльність підшлункової залози залежить від нервової регуляції, тобто спричинюється умовно - і безумовно-рефлекторними впливами.

Поряд з нервовою існує ще гуморальна регуляція секреції підшлункового соку. Над­ходження соляної кислоти в дванадцятипалу кишку спричинює секрецію підшлункового соку навіть після перерізання блукаючого та симпатичних нервів і руйнування довгасто­го мозку.

Під дією соляної кислоти, що надійшла в кишки з шлунка, клітини слизової оболон­ки дванадцятипалої кишки і початкової частини порожньої кишки починають виділяти гормон секретин. Він виробляється у вигляді неактивного просекретину, який активу­ється соляною кислотою. Після всмоктування в кров секретин стимулює секрецію під­шлункової залози. Другий гормон дванадцятипалої кишки — панкреозимін посилює утворення ферментів у підшлунковому соку.

Секрецію підшлункового соку посилює також гормон гастрин, який утворюється клітинами слизової оболонки пілоричної частини шлунка, і солі жовчних кислот.

У порожнину дванадцятипалої кишки виділяєть­ся секрет печінки — жовч. Утворення й виділення жовчі вивчають у хронічних дослідах, використовуючи методику накладання фістули на жовчний міхур або жовчну протоку.

Утворення жовчі в клітинах печінки відбувається безперервно. Під час травлення жовч виділяється як з печінки, так і з жовчного міхура. У зв'язку з цим розрізняють два види жовчі: печінкову і міхурцеву. Печінкова жовч рідка, прозора, світло-жовтого або світло-зеленого кольору, має густину 1,009—1,013, рН=7,5, води в ній 96—99%. Міхурцева жовч внаслідок всмоктування води стінками жовчного міхура густа, темного кольо­ру, має густину 1,026—1,048, рН=6,8, води в ній 80—86%. Міхурцева жовч містить слиз, який виділяється залозами стінок міхурця. Колір жовчі у травоїдних темно-зелений, у м'ясоїдних червоно-жовтий і залежить від наявності в ній жовчних пігментів білірубіну та білівердину. Крім води, жовчних пігментів, до складу жовчі входять ще холестерин, фосфатиди, жири, продукти розпаду білків (сечовина, сечова кислота, пуринові осно­ви), жовчні кислоти (холева, глікохолева, хенодезоксихолева і таурохолева) та їх солі, а також солі вугільної, фосфорної та інших кислот.

Значення жовчі в процесах травлення різнобічне. Вона емульгує жири, утворюючи маленькі краплини, що полегшує дію ферменту ліпази на жир; посилює дію ферментів ліпази, амілази і протеолітичних ферментів, сприяє нейтралізації кислого вмісту шлун­ка, який надходить у кишки, прискорює рухи кишок. Жовчні кислоти легко утворюють сполуки з жирними кислотами, які потім всмоктуються в кишках. Жовч характеризуєть­ся бактерицидними і дезодоруючими властивостями.

У дванадцятипалу кишку жовч починає надходити через 5—10 хв після приймання корму і виділяється протягом 6—8 год. Спочатку виділяється темна і густа жовч із жов­чного міхура, а потім світла печінкова жовч. Виділення жовчі в кишку регулюється ре­флекторно і гуморально. Рефлекторне виділення жовчі починається при надходженні корму в шлунок і кишки або при вигляді корму, тобто умовнорефлекторно. Подразнен­ня блукаючого нерва посилює, симпатичного нерва — гальмує виділення жовчі.

Гуморальним подразником, що спричинює скорочення м'язів жовчного міхура і роз­слаблення сфінктера жовчної протоки, є гормон холецистокінін. Він утворюється клітина­ми слизової оболонки дванадцятипалої кишки під дією соляної кислоти і жирних кислот.

Кількість і якість жовчі залежать від характеру прийнятого корму. За добу у коней ви­діляється 6—7,2 л, у великої рогатої худоби — 7—9,5, у овець і кіз — 1—1,5, у свиней — 2,4—3,8 л жовчі. У разі поїдання тваринами зеленого корму, концентратів кількість жов­чі збільшується.

Дата добавления: 2014-01-04