Склад кишкового соку і механізм його секреції

Кишковий сік — безбарв­на рідина з лужною реакцією (рН=8,2—8,7), ледь каламутна від наявності слизу, епіте­ліальних клітин і холестерину. У кишковому соку міститься близько 20 ферментів, за до­помогою яких завершується хімічна обробка поживних речовин корму. Тут переважають ферменти, що діють на проміжні продукти розщеплення білків, вуглеводів, нуклеїнових кислот. У кишковому соку міститься суміш пептидаз, які розщеплюють поліпептиди, ди­пептиди до амінокислот; мальтаза, інвертаза і лактаза — розщеплюють дицукриди до моноцукридів; ентерокіназа — перетворює трипсиноген на трипсин; нуклеази — роз­щеплюють нуклеїнові кислоти, ліпази — розщеплюють жири, лужна фосфатаза — забез­печує фосфорилювання вуглеводів і амінокислот.

Ферменти, фіксовані на поверхні мікроворсинок облямівки клітин слизової оболон­ки кишок, забезпечують пристінкове травлення. Склад ферментів кишкового соку зміню­ється під впливом раціонів годівлі тварин, а також при захворюванні травного каналу.

Процес травлення в тонких кишках складається з трьох послідовних етапів: порож­нинного травлення, пристінкового травлення, всмоктування.

Для вивчення секреції кишкового соку в собак Б. Тірі вирізав окрему ділянку киш­ки з брижею. Один кінець він зашивав наглухо, а другий підшивав до шкірної рани. Кін­ці перерізаної кишки зшивались для відновлення цілісності травного каналу. А.Д. Синєщоков вивчав кишкове травлення за допомогою методики зовнішніх анастомозів. З ці­єю метою він перерізав кишку, кінці наглухо зашивав і в обидві ділянки кишки вставляв фістульні трубки, які виводив назовні і з'єднував між собою гумовою трубкою. Ця методика дає можливість розділяти кишки на окремі частини і вивчати в них проце­си травлення.

Схема накладання зовнішніх анастомозів на кишки:

1 — шлунок; 2 — тонкі кишки; 3 — товсті кишки; 4 і 5 — кишкові анастомози

Секреція кишкового соку у тварин відбувається безперервно. Його виділення сти­мулюють блукаючий нерв, механічні й хімічні подразники (корм, шлунковий сік, продук­ти розщеплення білків і вуглеводів). Уважають, що секреція кишкового соку здійснюєть­ся внаслідок дії механічних і хімічних подразників на нервові сплетення в стінці кишок.

7.Порожнинне і пристінкове травлення в кишках. Унаслідок перетравлюван­ня поживних речовин корму, змішування його з травними соками вміст тонких кишок набуває вигляду однорідної рідкої маси, яку називають хімусом. Загальна кількість хімусу становить: у коней — 190 л, у великої рогатої худоби — 150, у овець — 15—20, у сви­ней — 50 л.

У порожнині тонких кишок відбувається порожнинне травлення за допомогою фер­ментів травних соків. При цьому розщеплюються великі часточки корму до менших. Після цього ці речови­ни контактують, прилипають до клітин слизової оболонки кишок, де відбувається пристін­кове (мембранне) травлення. Пристінкове травлення здійснюється на поверхні мікроворсинок епітелію слизової оболонки. У просторах між мікроворсинками містяться фермен­ти, які тісно зв'язані з мембраною клітини і забезпечують пристінкове травлення. Кормо­ві часточки, які за розмірами менші за відстань між мікроворсинками, надходять у прос­тори між ними і тут зазнають перетравлювання (Мал.). Кінцеві стадії розщеплення по­живних речовин корму здійснюються на клітинній мембрані епітелію слизової оболонки кишок, через неї відбувається і їх всмоктування. Внаслідок цього швидкість ферментатив­ного розщеплення поживних речовин та їх всмоктування значно прискорюється.

Пристінкове травлення властиве не лише кишкам тва­рин, воно також відбувається на мембранах клітин слизо­вої оболонки шлунка коней, свиней, собак, сичуга і пере­дшлунків жуйних.

Схема порожнинного (А) і пристінкового (Б) трав­лення в порожнині кишки: 1 — мікроворсинки; 2 — ферменти (на поверхні мікроворсинок вони чітко зорієнтовані); 3 — мікроб (за своїм розміром він не може проник­нути між мікроворсинками); 4 — харчові речовини на різних стадіях розщеплення.

8.Рухи кишок. Рухи тонких кишок здійснюються в ре­зультаті скорочення поздовжніх і колових м'язів, розміще­них у м'язовій оболонці кишок. Під час скорочення цих м'я­зів хімус перемішується і переміщується в напрямку до тов­стих кишок.

Розрізняють такі види рухів кишок.

Маятникоподібні рухи виникають в результаті скоро­чення і розслаблення поздовжніх м'язів на короткому від­різку кишки. При цьому кишка то зменшується, то збільшу­ється в довжину, хімус переміщується назад і вперед і в та­кий спосіб перемішується.

Ритмічні, або сегментовані, рухи забезпечуються скороченням колових м'язів, внаслідок цього на кишці утворюється багато перетяжок і вона розділяється на кілька сегментів. Потім через декіль­ка секунд у розширеній частині кожного сегмента також утворюються перетяжки, а по­ловини двох сусідніх сегментів утворюють один новий сегмент. Такі скорочення повто­рюються багаторазово і сприяють перемішуванню хімусу.

Перистальтичні рухи також здійснюються скороченням колових м'язів, при цьому утворюються кільцеві перехвати, попереду яких розміщуються розширені порожнини кишок. Внаслідок такого скорочення хімус витискується із звуженої ділянки і переміщу­ється в розширену ділянку кишки. Потім скорочується розширена ділянка і витискує хі­мус у наступну розширену ділянку. Такі хвилеподібні скорочення йдуть одне за одним, проходять впродовж усіх кишок і переміщують хімус.

Гладенькі м'язи кишок перебувають у постійній напрузі, тобто в тонусі, який зміню­ється залежно від об'єму хімусу. Для м'язів кишок характерна автономія — здатність ки­шок ритмічно скорочуватися після перерізування нервів. Ця автономія зумовлена нер­вовими клітинами ауербахівського сплетення, розташованого між шарами м'язів кишок. Рухи кишок спричинюються як механічними подразниками — грубими часточками хі­мусу, так і хімічними — жовчю, кислотами, лугами, розчинами солей і продуктами пере­травлювання білків — поліпептидами. Центральна нервова система регулює рухи кишок через блукаючий і симпатичні нерви. Блукаючий нерв прискорює, а симпатичний — галь­мує рухи кишок.

Інд. Самостійна робота студентів.

Дата добавления: 2014-01-04