Гормони прищитоподібних залоз

Гормони щитоподібної залози.

Щитоподібна залоза розміщена біля щитоподібних хрящів гортані, паренхіма її складається з фолікулів, стінка яких побудована з секреторного епітелію, а порожнина заповнена драглистим секретом — колоїдом.

Щитоподібна залоза синтезує три гормони: тироксин, трийодтиронін та тиреокальцитонін. Ці гормони утворюються з амінокислоти тирозину та мікроелемента йоду, во­ни стимулюють усі види обміну речовин, ріст і розвиток організму.

Тироксин і трийодтиронін підвищують окисні процеси в організмі, основний обмін та утворення теплоти, ріст, розвиток і диференціацію тканин; впливають на ріст і роз­виток шкіри та її похідних (волосся), продукцію молока та його жирність, яйцевідкладання у птахів, активність нервової системи.

Тиреокальцитонін сприяє обміну кальцію в організмі, переходу його з крові в кіст­ки скелета.

При гіпофункції щитоподібної залози у молодому віці у людей спостерігається за­хворювання на кретинізм (фізичне та розумове недорозвинення). У дорослих людей при гіпофункції щитоподібної залози розвивається хвороба мікседема, або слизові набряки.

У деяких місцевостях вміст йоду в грунті та рослинах знижений, тому у людей і тва­рин через нестачу йоду в організмі виникає захворювання на ендемічний зоб. Для про­філактики цього захворювання в такі місцевості для споживання завозять йодовану сіль.

При гіперфункції щитоподібної залози у людей виникає базедова хвороба (ви­трішкуватість).

Діяльність щитоподібної залози регулюється ЦНС і гіпофізом. Гіпоталамус і ретику­лярна формація посилають по симпатичних нервах імпульси, які посилюють функцію ці­єї залози. Робота залози перебуває під контролем центрів кори великих півкуль. Гіпо­фіз регулює функцію щитоподібної залози з допомогою тиреотропного гормону, виді­лення якого, в свою чергу, стимулюється тиреоліберином гіпоталамуса.

Прищитоподібні залози — маленькі, розміром з просяне зерно, круглої форми утво­ри, розміщені в межах щитоподібної залози.

Епітеліальні клітини залози синтезують один гормон — паратгормон, або парати-реоїдин. Цей гормон активізує функцію клітин кісткової тканини — остеокластів, підви­щує вміст кальцію і знижує кількість фосфору в крові; збільшує виведення фосфору з сечею, забезпечує нормальну збудливість і діяльність нервової системи та м'язів. По­рушення рівноваги в обміні кальцію і фосфору зумовлює різку зміну збудливості нерво­вої та м'язової тканин, що призводить до виникнення хвороби тетанії, яка закінчується смертю. Тому в разі видалення прищитоподібних залоз у тварин спостерігаються тетанічні скорочення м'язів, судороги, нервове перезбудження, прогресуюче схуднення, за­гальне виснаження і настає смерть.

Утворення й виділення паратгормону в кров відбувається в разі зниження рівня кальцію в крові, клітини прищитоподібної залози досить чутливі до змін його концент­рації. Зниження кальцію на 1 мг/л крові уже спричинює секрецію паратгормону.

При гіперфункції прищитоподібних залоз виникає демінералізація кістяка й зубів, що зумовлює розм'якшення та руйнування кісткової тканини. При цьому спостерігають­ся втрата апетиту, блювання, пронос, гіпотонія м'язів, збільшення вмісту кальцію і змен­шення фосфору в крові. Це може призвести до загибелі тварини.

Гіпофункція прищитоподібних залоз у сільськогосподарських тварин спостерігаєть­ся в період лактації, коли значна кількість кальцію видаляється з молоком, а в раціоні тварин він міститься в недостатній кількості. Розлади, що виникають при гіпофункції прищитоподібних залоз, зникають після введення в організм солей кальцію або знач­них доз вітаміну D.

Дата добавления: 2014-01-04