Психологічні особливості розвитку дитини до народження та роль батьків у сприятливому протіканні вагітності

ТЕМА 2.1.. ПРЕНАТАЛЬНИЙ ПЕРІОД РОЗВИТКУ ДИТИНИ.

1. Генетика поведінки;

2. Пренатальний розвиток, основні його стадії;

3. Особливості внутрішньоутробного середовища;

1. ГЕНЕТИКА ПОВЕДІНКИ.

Генетика поведінки займається вивченням того, яким і наскільки великим є вплив генів на складні форми поведінки людини і як чинники спадковості взаємодіють із чинниками середовища. Сучасна генетика поведінки намагається відповісти на питання, наскільки індивідуальні відмінності між людьми зумовлені спадковістю; вона також аналізує, якими є ті чинники середовища, що впливають на характер поведінки, як генетичні особливості визначають специфіку середовища; генетика поведінки веде пошук зв’язків між певною генетичною схильністю і впливом середовища. Взаємодія спадковості і середовища проявляється у трьох найважливіших сферах: інтелекті, особистісних особливостях, а також у відхиленнях у психічному розвитку.

Розвиток індивіда починається з моменту злиття сперматозоїда і яйцеклітини, коли із них вивільняється по 23 хромосоми, кожна із яких складається із багатьох тисяч генів. Гени несуть біологічну інформацію про дитину.

Основний механізм спадкової передачі полягає у самоподвоєнні дезоксирибонуклеїнової кислоти (ДНК). ДНК складається із двох молекулярних ланцюгів, які переплітаються між собою і утворюють подвійну спіраль. При самоподвоєнні ДНК ланцюги розходяться, реконструюються і утворюють дві нові спіралі, кожна із яких за своїм хімічним складом ідентична материнській. Спосіб ділення заплідненої яйцеклітини називається мітозом.

Причина, за якою діти одних і тих же батьків не схожі один на одного, полягає в тому, що первинні статеві клітини, із яких утворюються яйцеклітини і сперматозоїди, діляться не так, як інші. Результатом цього ділення, яке називається мейозом, є утворення клітин, ядра яких містять половину хромосом батьківської клітини. Це означає, що в сперматозоїдах і яйцеклітинах містяться різні набори хромосом. До того ж вірогідність того, що кожен сперматозоїд і кожна яйцеклітина будуть унікальні, підвищується завдяки кроссинговеру, в ході якого пари хромосом обмінюються генетичним матеріалом.

Одна із 23 пар хромосом містить статеві хромосоми і визначає стать майбутньої дитини. У жінок обидва елементи пари - Х-хромосоми; у чоловіків у клітинах міститься одна Х- і одна Y-хромосома. У результаті мейозу сперматозоїд залишається або з однією Х-, або з однією Y-хромосомою. При злитті сперматозоїда, який несе Y-хромосому, розвивається чоловічий організм.

Гени можуть бути домінантними і рецесивними; при наявності домінантного гену вплив рецесивного, який відповідає за ту ж саму рису (наприклад, колір очей), приховується. Існує ряд генетичних дефектів, що можуть призвести до розумової відсталості та інших видів недорозвитку. У деяких випадках, як, наприклад, при фенилкетонурії (розумова відсталість, причиною якої є наявність пари специфічних рецесивних генів), клітини не отримують відповідних "інструкцій", необхідних для вироблення життєво важливих ензимів; в інших випадках розумова відсталість є наслідком відхилень у структурі хромосом (наприклад, синдром Дауна, який є результатом наявності лишньої (третьої) хромосоми у 21-й парі). Результати вивчення дітей із розладами, які пов’язані з відхиленнями у статевих хромосомах, свідчать про те, що сприятливі сімейні обставини пом’якшують наслідки легких форм розладів.

Більшість особливостей поведінки є багатофакторними, тобто вони залежать не тільки від одного генетичного або середовищного чинника. Для прояву певної риси може знадобитися наявність декількох генів, що називається полігенетичним наслідуванням. Наскільки рівень інтелекту (який встановлюється за результатами тестів на інтелект) залежить від спадковості - предмет багаточисельних суперечок. Досить важко відділити потенційний вплив спадковості від впливу таких змінних, як гарне здоров’я і широкі можливості одержання освіти. У дослідженнях близнюковим методом було виявлено, що коефіцієнт кореляції між IQ монозиготних близнюків вищий за коефіцієнт кореляції між IQ дизиготних близнюків і простих сіблінгів. Навіть використання близнюкового методу не дає однозначної інформації, поскільки досвід дизиготних близнюків відрізняється у більшій мірі, ніж досвід монозиготних. Більше того, має місце схожість між прийомними батьками і усиновленими ними дітьми, що свідчить про те, що поряд із генетичними середовищні чинники відіграють досить немалозначиму роль у визначенні розумових здібностей дитини.

Деякі риси характеру також мають генетичну основу; загалом, гени у більшій мірі визначають особливості темпераменту (наприклад, активність - пасивність). Але генетично зумовлена схильність може "пригнічуватися" впливом середовища. Деякі психічні порушення, такі як шизофренія та афективні розлади, частково мають генетичну природу. Тому правильніше було б говорити про спадкову схильність до цих захворювань, а не про спадкові розлади як такі.

Деякі вчені зазначають, що по мірі дорослішання дитини її генетична основа відіграє все більшу роль, визначаючи її вибір того середовища, яке сприяє розвиткові успадкованих нею особливостей. Проте цей вплив як відомо є в тій же мірі і середовищним, як і генетичним; цей аргумент нагадує, що у кінцевому рахунку обидва чинники знаходяться у взаємодії. Тим паче, що істотний вплив середовища виявляється при порівнянні осіб, які мають досить відмінний досвід. Іншим аспектом цієї проблеми є те, що чинники середовища по-різному впливають на дітей із однієї сім’ї. Вивчення специфічності середовища повинне сприяти роширенню уявлень про розвиток.

2. ПРЕНАТАЛЬНИЙ РОЗВИТОК, ОСНОВНІ ЙОГО СТАДІЇ.

Визнаючи, що розвиток починається із запліднення, все ж таки прийнято відлік віку починати із моменту народження. Однак середовище, в якому росте ще ненароджена дитина, має величезне значення для її подальшого розвитку, як фізичного, так і психічного.

Пренатальний розвиток відображає специфіку життя дитини у лоні матері і його прийнято ділити на декілька періодів. Час від запліднення до народження включає три фази:

· 1-а фаза - стадія зародку - охоплює період від зачаття до моменту імплантації, тобто прикріплення зародку, який розвивається, до стінок матки. Ця фаза триває 10-14 днів;

· 2-а фаза (з 2-го по 8-й тиждень) - стадія ембріону, яка характеризується диференціацією клітин, із яких починають розвиватися основні органи;

· 3-я фаза - стадія плоду (з 8-ого тижня до пологів) - характеризується переважанням фізичного росту, а не утворенням нових органів.

У нормі пологи відбуваються на 38-му тижні після запліднення або на 40-му тижні після останнього менструального циклу. (Відлік терміну вагітності часто ведеться від останнього менстуального періоду, хоча перші два тижні жінка могла й не бути вагітною, тому що час останньої менструаціїї зазвичай відомий краще, ніж дата запліднення).

Якщо на стадії зародку встановлюється зв’язок між заплідненою яйцеклітиною і маткою (тобто за допомогою спеціального біологічного механізму відбувається прикріплення яйцеклітини до стінок матки, яка готова доїї прийняття), то на стадії ембріону закінчується відносно автономне існування зародку і встановлюється безпосередній зв’язок між організмом матері та ембріоном (закріпившись, зародок починає інтенсивно рости).

Стадії зародку та ембріона включають такі етапи:

· 1-й тиждень - запліднена яйцеклітина рухається по фалопієвій трубі у напрямку до матки.

· 2-й тиждень - ембріон прикрвплюється зсередини до стінки матки, починається інтенсивний ріст.

· 3-й тиждень - ембріон набуває більш чітких обрисів; розрізняються верхня і нижня частини. Починає працювати примітивне серце.

· 4-й тиждень - появляються зачатки рота, шлунково-кишкового тракту і печінки. Швидко розвивається серце, чіткіше диференціюються області голови і мозку.

· 6-й тиждень - починають розвиватися руки і ноги, проте ручки ще дуже короткі і не досягають одна до іншої. Печінка виробляє кров’яні тільця.

· 8-й тиждень - ембріон досягає у розмірі 2,5см. Досить чітко видні обличчя, рот, очі та вуха. Починається розвиток м’язів та хрящів. На ручках і ніжках можна розрізнити пальчики; починають оформлятися статеві органи.

Ембріональний період характеризується надзвичайно швидким розвитком нервової системи. Наслідком цього є те, що перші 8 тижнів вагітності є сензитивним періодом, нормальне протікання якої забезпечує збереженість нервової системи. Вплив у цей час на ембріон яких-небудь механічних або хімічних чинників (падіння зі сходів або передозування ліків) може стати причиною вродженого дефекту нервової системи частіше, ніж у випадках впливу цих же чинників на більш пізніх строках вагітності. Наприклад, якщо мати заразилась на початкових етапах вагітності краснухою, то її дитина з більшою вірогідністю буде страждати психічними розладами, ніж якби це сталося на 8-ми останніх тижнях.

Третя стадія - стадія плоду - охоплює період від кінця 2-го місяця до моменту народження. У цей час інтенсивно розвиваються і починають функціонувати різноманітні системи і органи, які раніше знаходилися у зародковому стані. Аж до 8-митижневого строку плід відносно пасивно плаває у амніотичній рідині. Однак, починаючи з цього моменту, він уже може реагувати на дотик; все більше диференціюється і ускладнюється моторика.

До кінця 8-го тижня починає розвиватися репродуктивна система.

· 12 тиждень - плід близько 7,5см у довжину. Починає бути схожим на людину, хоча голова непропорційно велика. Обличчя своїми рисами нагадує риси обличчя немовляти. Починають формуватися повіки і нігті; можна легко визначити стать майбутньої дитини.

· 16-й тиждень - плід близько 11,25см у довжину. Мати може відчувати його ворушіння. Швидко розвиваються кінцівки, голова і внутрішні органи. Пропорції все більше нагадують пропорції тіла дитини.

· 5-й місяць - половина терміну вагітності пройдена. Плід 15см у довжину; чує, досить вільно ворушиться. Остаточно формуються ручки і ніжки.

· 6-й місяць - плід близько 25см у довжину. Сформовані очі, на язиці утворюються смакові пуп’янки. При народженні був би здатним вдихати, видихати і видавати звуки, схожі на крик.

· 7-й місяць - дитина все більше здатна до самостійного життя поза маткою. Зростає тонус м’язів; рухи все більше чіткі і цілеспрямовані. Посилюються дихальні, ковтальні і ссальні рухи; інтенсивнішим стає "голодний" крик. Реагує на зорові і слухові сигнали.

Кожен наступний тиждень після 7-ми місяців, проведений у лоні матері, збільшує вірогідність виживання дитини та її нормального розвитку. Зміцнюються легені, що забезпечить після народження повноцінне дихання. Збільшується вага і ріст. До моменту досягнення плодом маси 1,4кг значно підвищуються його шанси на нормальний постнатальний розвиток; якщо дитина народилася з вагою принаймні 2,3кг, то їй, швидше за все, не знадобиться перебування в інкубаторі. Зазвичай, народжена у термін дитина має ріст 50-53см і важить близько 3,3кг, однак межі норми у цьому відношенні досить широкі.

3. ОСОБЛИВОСТІ ВНУТРІУТРОБНОГО СЕРЕДОВИЩА.

Особливості внутріутробного середовища і той вплив, якому піддається плід, можуть бути досить різноманітними. Результати проведених нещодавно досліджень дозволяють припустити, що фізичний і емоційний стан матері, а значить і особливості внутріутробного середовища здійснюють істотний вплив на розвиток плоду, а також на стан здоров’я і адаптивність дитини у майбутньому. Крім цього, на розвиткові майбутньої дитини відображається і фізичний стан батька. Важливими умовами оточуючого середовища, які здійснюють вплив на плід у пренатальний період, є: вік матері; харчування матері; ліки, психоактивні речовини і радіація; захворювання матері у період вагітності; резус-фактор; стрес матері, а також вплив батька.

Вік матері. Вважається, що найбільш сприятливий для дітонародження є вік від 20 до 36 років. Підліткова вагітність - особливо в досить юному віці - частіше пов’язана із ризиком для здоров’я матері і дитини. На сьогодні діти матерів-підлітків при народженні мають низьку вагу (основна причина смертності у період новонародженості), неврологічні дефекти і більшу схильність до дитячих зазворювань. У самих же неповнолітніх матерів вагітність ускладнена токсикозом і анемією, а вагітність у віці до 15 років, зазвичай, веде до затримки фізіологічного дозрівання самої матері, і як наслідок, і дитини.

Жінки, старші 30-ти років, менш здатні до дітонародження, ніж 20-річні, і ця здатність продовжує знижуватись із віком. Вони частіше хворіють у період вагітності, пологи у них зазвичай протікають довше і важче. Матері, яким за 40, серйозно ризикують народити дитину із хромосомними аномаліями, зокрема із синдромом Дауна. У жінок старших 35 років частіше трапляються викидні, їх діти частіше з’являються на світ із недостатньою вагою або мертвими. Однак, потрібно пам’ятати, що, незважаючи на вік жінки, частота серйозних ускладнень відносно невисока у тих, хто слідкує за своїм здоров’ям, повноцінно харчується, а також забезпечений якісним медичним обслуговуванням.

Харчування матері. Майбутня мати, якщо вона хоче зберегти власне здоров’я під час вагітності і народити здорову дитину, повинна правильно харчуватися. Їхній раціон повине бути не стільки об’ємним, скільки різноманітним і багатим на полівітаміни, білки, амінокислоти тощо. Діти, матері яких погано (або неправильно) харчуються, частіше мають при народженні низьку (або надмірну) вагу, відхилення у розвитку мізкових структур, меншу опірність до таких захворювань, як пневмонія і бронхит, частіше помирають на першому році життя. Тобто, характер харчування матері прямо пов’язаний із фізичним станом плоду. Дані багатьох досліджень свідчать про те, що погане харчування матері у період вагітності може відобразитися на когнітивному розвиткові майбутньої дитини, а також може бути причиною затримки розумовго і фізичного розвитку. Помірні витрати на відповідне медичне обслуговування і програми по забезпеченню харчування дитини і матері, очевидно, є гарним вкладом коштів, бо це дасть змогу зекономити засоби на медичну і освітню пвдтримку дітей із вродженими дефектами, розумовою відсталістю та іншими негативними наслідками неповноцінного пренатального харчування.

Ліки, психоактивні речовини і радіація. Останнім часом лікарів і батьків все більше непокоять потенційно негативні наслідки застосування лікарських та психоактивних засобів для розвитку плоду. Однією із найбільш драматичних подій, яка є причиною такого занепокоєння, стала трагедія 1960-х років, коли виявилось, що ліки "талидамід", які приймали багато жінок США під час вагітності, веде до появи серйозних вроджених анатомічних дефектів, зокрема рук та ніг (талидамід прописувався як препарат проти тошноти).

Вживання багатьох інших речовин у період вагітності, на думку вчених, також може викликати вроджені дефекти.Такі речовини називають тератогенами, від грецького "те, що породжує потворність". До тератогенів належать:

- легальні психоактивні засоби (алкоголь, нікотин, кофеїн);

- ліки, які видають по рецепту (деякі антибіотики, гормони, мтероїди, антикоогулянти, антиконвульсанти, транквилізатори, метадон);

- заборонені психоактивні препарати (кокаїн, героїн, марихуана);

- речовини, що забруднюють навколишнє середовище (включаючи свинець, сполучення ртуті та поліхлорбіфенил (ПХБ)).

Алкоголь. Вживання алкоголю під час вагітності може стати причиною алкогольного синдрому плоду (АСП) - вродженого патологічного стану. Симптоми, що входять у структуру цього синдрому, включають у себе затримку пре- і постнатального розвитку, недоношеність, розумову відсталість. Фізичну потворність, розлади сну і вроджені пороки серця. Чим більше жінка п’є під час вагітності, тим вищий ризик народження дитини з АСП. Вживання алкоголю у помірних дозах иакож підвищує вірогідність народження дитини з низькою вагою, відставанням у розвитку, фізичними порушеннями (наприклад, проблеми з диханням і ссанням), а також викиднів.

Нікотин. Паління під час вагітності веде до затримки росту плода у зв’язку із недостатньою кількістю кисню, який він отримує, а також є причиною низької ваги дитини при народженні та її слабкої резистенції до хвороб. Підвищується також ризик викидня і передчасних пологів. Вченими були отримані дані, що у дітей 6-літнього віку, матері яких палили під час вагітності, спостерігається більш імпульсивна поведінка, гірше розвинені увага і пам’ять.

Кофеїн. Існують досить суперечливі дані щодо впливу кофеїну, який найбільше міститься у каві, чаї, шоколаді і колі, на розвиток плоду. Однак, було виявлено, що у жінок, які випивають від однієї до трьох чашок кави на день під час вагітності, ризик викидня порівняно з тими, хто взагалі не п’є кави, у двічі вищий. Хоча інші дослідження не підтвердили цієї цифри, розумніше було б у період вагітності скоротити вживання кофеїну до мінімуму.

Кокаїн. Малюків, народжених жінками, які вживали кокаїн, або крек, часто описують як таких, що мають серйозні відхилення у розвитку і виявляють загрозу для себе і для суспільства: невгамовні, неуважні, нездатні формувати емоційні зв’язки. Вживання кокаїну достовірно призводить до передчасних пологів, низької ваги при народженні навіть доноених дітей і до недостатніх розмірів голівки дитини. У період новонародженості у таких дітей спостерігаються розлади сну, а також рефлекторні розлади. Вони можуть надмірно плакати. Надалі у таких дітей має місце дезорганізований характер гри і нестійка прив’язаність до матері (тобто недостатнє почуття безпеки поряд із матір’ю).

Радіація. Хоча механізми впливу радіації ще не дуже добре вивчені, очевидним є те, що вплив рентгенівських променів може викликати ряд негативних наслідків, які включають у себе смерть, потворство, ураження мозку, ризик розвитку деяких форм раку, низьку тривалість життя і різноманітні мутації.

Захворювання матері у період вагітності. На ранніх термінах вагітності плацента захищає плід від багатьох шкідливих впливів. Але навіть на цій стадії плацентарний бар’єр можуть подолати багато речовин. Антитіла із крові матері, які призначені для боротьби з інфекціями, досягають плоду і сприяють виробленню імунітету у новонародженого. Віруси ж, мікроорганізми та різноманітні хімікати можуть впливати на плід досить негативно. Вірусні захворювання - цитомегалія, краснуха, вітряна віспа, гепатит - особливо небезпечні на ембріональній стадії і на ранніх етапах стадії плоду. Так, краснуха є причиною пороків серця у плоду, глухоти, сліпоти або розумової відсталості.

Стрімке поширення вірусу генітального герпесу серед молоді є ще однією небезпекою. Зараження плоду зазвичай відбувається на пізніх строках вагітності - очевидно, у процесі пологів - і може призвести до тяжких уражень нервової системи. Результатом такого зараження за декілька тижнів до народження можуть стати різноманітні вроджені аномалії. При підозрі на герпес у вагітних необхідне ткрмінове медичне втручання.

Одним із найбільш частих порушень здоров’я матері у період вагітності, що відображається на стані плоду, є токсикоз, етилогія якого невідома на сьогодні. У своїй легуій формі токсикоз характеризується високим артериальним тиском, швидким збільшенням ваги і затримкою рідини у тканинах. Своєчасне лікування зазвичай ліквідує небезпеку для плода. Якщо ж все-таки порушення набувають прогресивного характеру, вони можуть призводити до судом і коми, що може потягти за собою смерть матері або плоду. Діти, матері яких страждали тяжкою формою токсикозу, частіше мають низькі показники інтелекту.

Резус-фактор. Сама по собі наявність або відсутність резус-фактору у крові ніяк не впливає на стан здоров’я людини. Проте, коли жінка із негативною і чоловік із позитивною групою крові вирішують мати дітей, це може негативно відобразитися на їх потомстві. Якщо у плоду позитивний резус-фактор, то в крові матері можуть утворюватися антитіла проти "чужого" позитивного резус-фактору. Негативні наслідки можуть бути різноманітними: від легкої анемії до серйозних уражень, які призводять до дитячого церебрального паралічу, глухоти, розумової відсталості і навіть смерті. На сьогодні розроблені методи, які запобігають таких наслідків.

Стрес матері. Хоча між нервовою системою матері і нервовою системою плоду не існує прямих зв’язків, емоційний стан жінки може відобразитися на реакціях і розвитку дитини, яку вона виношує. Це пояснюється тим, що такі емоції, як гнів, страх і тривога, "приводять у дію" автономну нервову систему, завдяки чому у кров’яне русло потрапляють певні речовини (наприклад, ацетилхолін і епінефрин). Більше того, у подібних ситуаціях ендокринні залози виробляють гормони різних видів і у різній кількості. Змінена за хімічним складом кров проходить через плаценту і призводить до біохімічних зрушень також і у плоду. Ці зміни подразливо діють на плід. В одному із досліджень було помічено, що у момент, коли мати відчуває емоційний стрес, частота рухів плоду зростає на декілька сот відсотків. Якщо період переживань матері триває декілька тижнів, то активність плоду знаходиться на високому рівні весь цей час. Якщо стрес був короткотривалим, підвищена подразливість зберігається протягом декількох годин.

Наслідки для дитини тривалого емоційного стресу матері у період вагітності можуть бути досить стійкими. Діти жінок, які пережили серйозні прикрості під час вагітності, частіше народжуються недоношеними або із низькою вагою; частіше бувають гіперактивними і збудливими; у них частіше спостерігаються розлади сну, харчування, перестальтики кишечника, здуття живота: вони частіше плачуть і вимагають, щоб їх узяли на руки.

У людей така залежність є кореляційною, тобто стрес матері супроводжується рядом відхилень у дитини. Досить вірогідним є те, що у стані стресу мати погано харчується, палить або п’є, гірше слідкує за своїм здоров’ям і т.п., і, на думку деяких вчених, причиною проблем малюка є якраз ці чинники, а не стрес сам по собі.

Вплив батька. Дослідники приділяють досить мало уваги впливу стану здоров’я і звичок батька на зачату ним дитину, хоча відомо, що подібний вплив існує. Так, було виявлено, що чим старші обоє батьків, тим вищий ризик генетично зумовлених розладів у плода. Частота генних мутацій у сперматозоїдах зрілих чоловіків може перевищувати частоту генних мутацій у яйцеклітинах у 6 разів.

Батько впливає на розвиток дитини не лише у генетичному плані. З його сім’ям матері можуть передаватися віруси, збудники хвороб, які передаються статевим шляхом (герпес, гонорея, сифиліс, хламідіоз та ВІЧ). Більше того, вплив на організм батька алкоголю, нікотину, радіації та речовин, які забруднюють навколишнє середовище, також пов’язане із ризиком для здоров’я потомства.

Важливо пам’ятати, що переважна більшість малюків з’являються на світ здоровими. Крім цього, немовлята і маленькі діти мають широкі можливості для компенсації практично всіх порушень, за виключенням тяжкої пренатальної і перинатальної патології. І все ж, без сумніву, майбутнім матерям і батькам потрібно порадити зробити все можливе, щоб створити оптимальні умови для розвитку дитини.

Дата добавления: 2014-01-04