Причини виникнення вітру

Вітер

Циклони й антициклони

Циклони — висхідні атмосферні вихори з похилою віссю обертання, що виявляються у поверхні Землі замкнутою областю зниженого тиску (баричний мінімум) з циклонічною системою вітрів від периферії до центру області (проти годинної стрілки в північній півкулі).

Мінімальний тиск спостерігається в центрі циклону, а до його периферії він зростає. Циклони виникають на атмосферних фронтах. Циклон переміщається приблизно в напрямку руху теплої повітряної маси зі швидкістю близько 30 – 40 км/год.

Циклони, що проходять над Україною, найчастіше зароджуються в північній частині Атлантичного океану і рухаються у східному або північно-східному напрямі. У холодну пору року час від часу циклони виникають над басейном Середземного моря (вони дістали назву південних циклонів, оскільки приходять до нас з південного заходу та півдня).

Циклони термічно неоднорідні: у південній його частині температура повітря значно вища, ніж у північній, у західній (тиловій) частині холодний, а в передній – теплий фронт.

Циклони звичайно існують декілька діб, рухаючись найчастіше з заходу на схід, з деяким відхиленням до півночі. Під час переміщення циклону відбувається переміщення атмосферних фронтів, а з ними хмар і опадів. Циклони завжди супроводжуються різкими змінами погоди. У холодну пору року з ними пов’язані хуртовини і тривалі снігопади, штормові вітри, в теплу – облогові дощі, похмура і сира погода.

Антициклони — спадні атмосферні вихори з похилою віссю, що виявляються у поверхні Землі замкнутою областю підвищеного тиску (баричний максимум) з антициклонічною системою вітрів від центру до периферії області (за годинною стрілкою в північній півкулі).

Максимум тиску знаходиться в центрі антициклона, до периферії він знижується. В центральній частині антициклона створюється переважно суха ясна погода. Залежно від пори року погода в антициклоні може бути різною. Взимку, як правило, переважає холодна, а влітку жарка погода, яка часто викликає посухи. Опади бувають дуже рідко і випадають вони на периферії У центрі антициклона у земної поверхні звичайні штилі, але на периферії можуть бути вітри значної сили.

При русі на схід циклони випробують відхилення до полюсів, антициклони — до екватора.

Вітер – це горизонтальний рух повітря. Він виникає внаслідок нерівномірного горизонтального розподілу тиску. Повітря переміщується з районів з високим тиском у бік меншого тиску. Швидкість цього переміщення тим більша, чим більша різниця тиску на одиницю відстані по горизонталі (горизонтальний баричний градієнт).

На рухоме повітря ще діє ряд сил. Це, зокрема,

– ­сила Коріоліса (відхиляюча сила обертання Землі навколо своєї осі) – відхиляє повітряний потік в Північній півкулі праворуч, у Південній – ліворуч;

– сила тертя (о поверхню Землі) – спрямована проти руху повітря і зменшує його швидкість),

– відцентрова сила (вступає в дію, коли рух повітря відбувається за криволінійними траєкторіями) – завжди спрямована від центра руху за радіусом кривизни.

Вітер характеризується напрямком, швидкістю і силою (поривчастістю).

Сила вітру визначається тиском, що робиться повітрям, що рухається, на предмети, і виміряється кілограмами на квадратний метр (кг/м²).

Напрямок вітру визначається положенням тієї точки обрію, від якої він дме. Для позначення напрямку вітру в практиці обрій поділяють на 16 румбів. Румб — напрямок до крапки видимого обрію щодо сторін світу. Головні румби: північ (N), південь (S), схід (Е), захід (W). Напрямок вітру можна виразити азимутом, тобто кутом між меридіаном і напрямком вітру в даному місці. Азимут відраховується від точки півночі до сходу (від 0 до 360°).

Наочне уявлення про режим вітру за багато років, за рік, сезон, місяць дають діаграми, називані розами вітрів.

Напрямок вітру, його режим необхідно знати при плануванні використання території: будівництва міст, населених пунктів, промислових підприємств і т.д.

Швидкість вітру виміряється в метрах у секунду (м/сек), іноді в кілометрах у годину (км/година), у балах (шкала Бофорта від 0 до 12 балів) і за міжнародним кодом у вузлах (вузол дорівнює 0,5 м/сек). Середня швидкість вітру у земної поверхні 5 — 10 м/сек. Сильні коливання швидкості вітру до 20 м/с і більше називають поривами, або шквалами.

Внаслідок тертя повітря у поверхні рухається повільніше, ніж у верхніх шарах. Сила тертя зменшує швидкість вітру.

Дата добавления: 2014-01-04