Питання для перевірки знань

1 Як розраховується чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)

2 Що таке прибуток?

3 Методика визначення валового прибутку, прибутку від операційної та звичайної діяльності.

4 Як розраховується чистий прибуток?

5 Напрямки використання на підприємстві чистого прибутку.

6 Функції прибутку

Тема 4.7 Ефективність як економічна категорія. Соціальна ефективність

План

1 Ефективність як економічна категорія

2 Класифікація видів і форм прояву ефективності

3 Фактори підвищення ефективності діяльності підприємства

4 Рентабельність, її показники

5 Соціальна ефективність

1 Ефективність як економічна категорія

Проблема ефективності завжди посідала важливе місце серед актуальних проблем економічної науки. В перекладі з латинською ефективність – результат. Термін ефект має значення результату, наслідку зміни стану певного об’єкта внаслідок зовнішніх або внутрішніх факторів. Ефект може бути як додатним, так і від’ємним або взагалі нульовим.

Оцінка зміни стану певної системи (об’єкта) може мати кількісний і якісний характер. Визначення ефективності виробництва полягає в оцінці його результатів (обсяги продукції, прибуток).

Ефективність підприємства – комплексна оцінка кінцевих результатів використання основних і оборотних фондів, трудових і фінансових ресурсів та нематеріальних активів за певний період часу.

Загальна методологія визначення ефективності

Е = ефект (результат) / витрати (ресурси)

Питання, що вважати результатами виробництва, а що – витратами є дискусійним. Існує три підходи:

1) ресурсний – економічний результат зіставляється з економічною оцінкою виробничих ресурсів;

2) витратний – економічний результат порівнюється з поточними витратами;

3) ресурсно-витратний – до уваги береться як певна оцінка наявних ресурсів, так і оцінка поточних витрат.

Підходи до чисельника формули:

1) за результат береться валова продукція;

2) як результат беруть прибуток;

3) за результат береться сума прибутку та амортизації.

Загальні напрямки, за якими визначається ефективність:

1) оцінювання ефективності виробництва з метою забезпечення оптимальної стратегії управління ним. Насамперед досліджується ефективність використання ресурсів;

2) оцінювання ефективності підприємства з метою визначення його привабливості як потенційного об’єкта інвестування;

3) оцінювання ефективності підприємства на рівні держави.

2 Класифікація видів і форм прояву ефективності

Класифікація ефективності:

1) за наслідками отриманих результатів – економічна, соціальна та соціальна-економічна. Форми прояву економічної ефективності: зростання продуктивності праці, зниження собівартості продукції, збільшення прибутку, зменшення матеріальних витрат, фондомісткості, трудомісткості. Форми прояву соціальної ефективності – поліпшення умов праці, зростання життєвого рівня народу, поліпшення екологічних параметрів, збільшення тривалості життя людини. Соціально-економічна: скорочення тривалості робочого тижня, збільшення кількості нових робочих місць, поліпшення умов праці і побуту.

2) за характером здійснюваних витрат – ефективність застосовування ресурсів та ефективність витрат (спожитих ресурсів). До ефективності застосовуваних ресурсів відносять: ефективність виробничих фондів, трудових ресурсів та ін. Ефективність витрат: ефективність капіталовкладень, поточних витрат, сукупних витрат.

3) за видами господарської діяльності – ефективність виробничої, торгівельної, банківської, страхової та інших видів діяльності.

4) за рівнем об’єкта господарювання – ефективність економіки в цілому, підприємства, структурного підрозділу.

5) за рівнем оцінювання – рівні суспільства та рівні суб’єкта підприємництва. Держава має свої критерії, підприємства – свої. Для держави це валовий прибуток, з якого ще виплачуються податки, а для підприємства – чистий прибуток, що залишається після сплати всіх обов’язкових платежів.

6) за умовами оцінювання: реальна ефективність – фактичний рівень витрат та результатів; розрахункова – використовує проектні або планові показники, умовна – для оцінювання роботи структурних підрозділів.

7) за ступенем збільшення ефекту: первісна та мультиплікаційна (початковий ефект повторюється і примножується на різних рівнях підприємства, а також поширюється на інші підприємства.

8) за метою визначення: абсолютна – загальна або питома за певний проміжок часу, порівняльна – порівнюються можливі варіанти господарювання та вибирається кращий з них.

9) за типом процесу – ефективність технологічних процесів, управління, інвестиційної, інноваційної, маркетингової, фінансової діяльності та ін.

Справді точна оцінка ефективності може бути отримана лише на основі поглибленого аналізу ситуації і врахування великої кількості обставин. Система показників ефективності має відображати витрати всіх ресурсів, що споживаються на підприємстві; стимулювати використання резервів; забезпечувати інформацією стосовно ефективності виробництва всі ланки управління. У системі показників ефективності виробництва можна виділити такі групи показників:

- ефективності використання основних фондів;

- ефективності використання оборотних фондів;

- ефективність використання праці (трудових ресурсів);

- ефективність окремих видів діяльності;

- узагальнюючі показники ефективності діяльності підприємства.

3. Фактори підвищення ефективності діяльності підприємства

Резерви підвищення ефективності:

1) ресурсний напрямок – ефективність використання основних фондів – рівень завантаження обладнання в часі, структуру собівартості для оборотних – зменшення обсягів незавершеного виробництва, удосконалення системи матеріально-технічного забезпечення, прискорення реалізації готової продукції, зменшення обсягів дебіторської заборгованості, аналізувати основні причини втрат та нераціонального використання, забезпечити обгрунтоване нормування витрат матеріалів, організувати використання вторинних ресурсів, праці – внутрішньозмінні втрати робочого часу, рівень використання засобів механізації, аналіз системи стимулювання, визначення професійно-кваліфікаційної структури працюючих;

2) організаційний – ефективність управління та ефективність організації, наприклад звернути увагу на можливості застосування більш ефективних типів виробництва (масового, великосерійного);

3) технологічний – ефективність техніки та ефективність технології – потрібен не простий перехід на сучасні технології, а впровадження комплексу відносин, що називається корпоративною культурою.

4 Рентабельність, її показники

Показники прибутковості (рентабельності) характеризують ефективність використання всіх видів ресурсів, які забезпечили одержання певного загального доходу.

де Ц_і, С_загі, П_і – відповідно ціна виробництва, повна собівартість та питомий прибуток і -го виробу, грн.

Рентабельність продукції, Р_п, характеризує ефективність витрат на її виробництво і збут і обчислюється:

де П_реал – прибуток від реалізації всього обсягу виробництва, грн.;

С_реал – повна собівартість реалізованої продукції, грн.

С_реал = å(С_загi * N_i)

де N_і – кількість реалізованої продукції і -го виробу, шт.

П_реал = В_реал – С_реал

де В_реал - виручка від реалізації всіх видів продукції за цінгами виробництва, грн.

В_реал = å(Ц_і * N_і)

Границі рентабельності не встановлюються, а основними чинниками підвищення рентабельності можуть бути:

а) при оцінці рентабельності виробництва – ріст прибутку, зменшення вартості основних виробничих фондів та залишків нормованих оборотних засобів;

б) при оцінці рентабельності окремих видів продукції – зниження собівартості виробів.

Показники ефективності використання активів характеризують оборотність фіксованих активів: фондовіддача, оборотність всіх активів, оборотність матеріальних ресурсів. Чим вищі ці показники, тим краще використовуються основні та оборотні фонди підприємства.

5 Соціальна ефективність

Неухильне зростання соціальної ефективності – кінцева мета діяльності підприємств. Рівень економічної результативності діяльності служить матеріально-фінансовою базою для розв’язання будь-яких соціальних проблем. Слід зазначити, що й досі бракує науково обгрунтованої методики її визначення.

Принципові підходи до оцінки соціальної ефективності:

1) її слід визначати на двох рівнях – локальному (на підприємстві стосовно міри задоволення конкретних соціальних потреб працівників) і на муніципальному та загальнодержавному (стосовно міри соціального захисту людей і забезпечення соціальних потреб різних верств населення з боку місцевих органів влади та держави в цілому);

2) має значення рівень задоволення соціальних потреб працівників за рахунок коштів підприємства: збільшення розміру оплати праці понад встановлений державою мінімальний рівень, оплата значної частини вартості або надання безкоштовних путівок, надання безповоротних позичок на придбання житла, будівництво та утримання власного житлового фонду, баз відпочинку, спортивних споруд; забезпечення нормальних (безпечних для здоров’я) умов праці та охорони довкілля; оплата навчання працівників у середніх і вищих навчальних закладах;

3) треба враховувати соціальні заходи за рахунок місцевого та державного бюджетів, розмір яких формується під впливом податкових надходжень: установлення мінімальної зарплати робітникам держпідприємств; встановлення і виплата пенсій, стипендій, допомоги багатодітним сім’ям, субсидій на житлово-комунальні послуги; індексація зарплати і пенсій відповідно до динаміки роздрібних цін і тарифів; реалізація соціальних програм;

4) визначення рівня соціальної ефективності має охоплювати не тільки ті заходи, які піддаються кількісному вимірювання, а й ті, щодо яких кількісне вимірювання прямого ефекту неможливе.

Дата добавления: 2014-01-04