Контрольні питання

1 Поняття: ефективність підприємства.

2 Підходи, які існують для визначення, що вважати результатом при визначенні ефективності.

3 Напрямки, за якими визначається ефективність.

4 Класифікація ефективності

5 Які групи показників виділяють в системі оцінки ефективності діяльності підприємства.

6 Які показники характеризують ефективність капітальних вкладень?

7 Фактори підвищення ефективності діяльності підприємства.

Модуль 5 Антикризова діяльність підприємства

Тема 5.1 Економічна безпека підприємств (організацій)

План

1 Змістовно-типологічна характеристика економічної безпеки підприємства

2 Основні напрями організації економічної безпеки за окремими функціональними складовими

3 Служба безпеки фірми

1 Змістовно-типологічна характеристика економічної безпеки підприємства

За ринкових умов господарювання дуже важливого значення (якщо не вирішального) набуває економічна безпека всіх суб’єктів підприємницької та інших видів діяльності.

Економічна безпека фірми – це такий стан корпоративних ресурсів (ресурсів капіталу, персоналу, інформації і технології, техніки та устаткування, прав) і підприємницьких можливостей, за якого гарантується найбільш ефективне їхнє використання для стабільного функціонування та динамічного науково-технічного й соціального розвитку, запобігання внутрішнім і зовнішнім негативним впливам (загрозам).

Джерела негативних впливів на економічну безпеку підприємства:

1) свідомі чи несвідомі дії окремих посадових осіб і суб’єктів господарювання (органів державної влади, підприємств-конкурентів);

2) збіг об’єктивних обставин (стан фінансової кон’юктури на ринках даного підприємства, наукові відкриття та технологічні розробки, форс-мажорні обставини тощо).

Негативні впливи можуть мати об’єктивний та суб’єктивний характер.

Головна мета економічної безпеки підприємства – гарантувати його стабільне та максимально ефективне функціонування тепер і високий потенціал розвитку в майбутньому.

Основні функціональні цілі економічної безпеки підприємства:

1) забезпечення високої фінансової ефективності роботи, фінансової стійкості та незалежності підприємства;

2) забезпечення технологічної незалежності та досягнення високої конкурентоспроможності технічного потенціалу;

3) досягнення високої ефективності менеджменту, оптимальної та ефективної організаційної структури управління підприємством;

4) досягнення високого рівня кваліфікації персоналу;

5) мінімізація руйнівного впливу результатів виробничо-господарської діяльності на стан навколишнього середовища;

6) якісна правова захищеність усіх аспектів діяльності підприємства;

7) забезпечення захисту інформаційного поля, комерційної таємниці;

8) ефективна організація безпеки персоналу підприємства, його капіталу та майна, а також комерційних інтересів.

Загальна схема процесу організації економічної безпеки включає такі дії (заходи), що здійснюються послідовно або одночасно:

1) формування необхідних корпоративних ресурсів;

2)загально стратегічне прогнозування та планування економічної безпеки за функціональними складовими;

3)стратегічне планування фінансово-господарської діяльності підприємства;

4)загально тактичне планування економічної безпеки за функціональними складовими;

5) тактичне планування діяльності;

6) оперативне управління фінансово-господарською діяльністю;

7) здійснення функціонального аналізу рівня економічної безпеки;

8) загальна оцінка досягнутого рівня економічної безпеки.

2 Основні напрями організації економічної безпеки за окремими функціональними складовими

Фінансова складова – вважається провідною й вирішальною. Спочатку оцінюються загрози економічній безпеці, що мають політико-правовий характер (внутрішні та зовнішні негативні дії, форс-мажорні обставини). У процесі оцінки поточного рівня забезпечення фінансової складової економічної безпеки підлягають аналізу:

- фінансова звітність і результати роботи підприємства;

- конкурентний стан підприємства на ринку;

- ринок цінних паперів підприємства.

Інтелектуальна й кадрова складова:

- робота з персоналом фірми, підвищення ефективності діяльності всіх категорій персоналу;

- збереження й розвиток інтелектуального потенціалу, тобто сукупності прав на інтелектуальну власність або на її використання (у тім числі патентів і ліцензій), та на поповнення знань і професійного досвіду працівників.

Техніко-технологічна складова передбачає здійснення кількох послідовних етапів:

1) аналіз ринку технологій стосовно виробництва продукції, аналогічної профілю даного підприємства;

2) аналіз конкретних технологічних процесів і пошук внутрішніх резервів поліпшення використовуваних технологій;

3) аналіз товарних ринків, оцінка перспектив розвитку ринків продукції, прогнозування можливої специфіки необхідних технологічних процесів для випуску конкурентоспроможних товарів;

4) розробка технологічної стратегії розвитку підприємства.

Політико-правова складова охоплює такі елементи (дії):

1) аналіз загроз негативних впливів;

2) оцінка поточного рівня забезпечення;

3) планування комплексу заходів, спрямованих на підвищення цього рівня;

4) здійснення ресурсного планування;

5) планування роботи підрозділів;

6) оперативна реалізація комплексу запропонованих заходів.

Причини виникнення зовнішніх негативних впливів здебільшого мають подвійний характер:політичний і законодавчо-правовий.

Інформаційна складова:

1) збирання всіх видів інформації, що має відношення до діяльності підприємства;

2) аналіз одержуваної інформації;

3) прогнозування тенденцій розвитку науково-технологічних, економічних і політичних процесів на підприємстві;

4) розробка рекомендацій для підвищення рівня економічної безпеки.

Розрізняють такі види інформації:

- відкриту офіційну;

- вірогідну нетаємну;

- конфіденційну.

Екологічна складова – єдиним чинником, що спонукає підприємства до належної екологізації виробництва, є застосування відчутних штрафів за порушення національного екологічного законодавства. На підприємстві планується комплекс заходів для розробки екологічної складової економічної безпеки в майбутньому.

Силова складова:

1) фізичні та моральні впливи особистого спрямування (проти конкретної особистості);

2) негативні дії, спрямовані на завдання шкоди майну, включаючи загрози зменшення активів підприємства і втрати ним фінансової незалежності;

3) негативний вплив на інформаційне середовище суб’єкта господарювання (промисловий шпіонаж).

3 Служба безпеки фірми

На всіх великих і середніх підприємствах звичайно створюються автономні служби безпеки (СБ), а безпека функціонування невеликих фірм може забезпечуватися територіальними службами, що в них фірма наймає одного чи кількох охоронців.

Такі служби охорони, як правило, створюються при місцевих органах внутрішніх справ або при державній службі безпеки.

Головні завдання СБ:

1) охорона виробничо-господарської діяльності та захист відомостей, що вважаються комерційною таємницею даної фірми;

2) організація роботи з правового та інженерно-технічного захисту комерційних таємниць фірми;

3) запобігання необґрунтованому допуску й доступу до відомостей і робіт, які становлять комерційну таємницю;

4) організація спеціального діловодства;

5) виявлення та локалізація можливих каналів витоку конфіденційної інформації;

6) забезпечення охорони приміщень, устаткування, продукції;

7) організація особистої безпеки керівництва;

8) оцінка маркетингових ситуацій та неправомірних дій конкурентів і зловмисників.

У нормативних документах, які визначають організацію діяльності СБ, виокремлюються конкретні об’єкти, а саме:

- персонал, який володіє інформацією, що становить комерційну таємницю;

- матеріальні засоби праці та фінансові кошти;

- інформаційні ресурси з обмеженим доступом;

- засоби та системи комп’ютеризації діяльності фірми;

- технічні засоби та системи охорони й захисту матеріальних та інформаційних ресурсів.

СБ фірми завжди має бути готовою до подолання кризової (критичної) ситуації, що може постати через зіткнення інтересів бізнесу та злочинного світу.

Контрольні питання

1 Значення економічної безпеки підприємства за ринкових умов господарювання.

2 Обгрунтуйте функціональні цілі економічної безпеки підприємства.

3 Чому фінансова складова економічної безпеки підприємства вважається провідною й вирішальною?

4 Як ви розумієте необхідність збереження й розвитку інтелектуального потенціалу підприємства?

5 Назвіть причини негативного впливу політичного характеру.

Тема 5.2 Реструктуризація та санація (фінансове оздоровлення) підприємств і організацій

План

1 Загальна характеристика процесу реструктуризації підприємств

2 Санація суб’єктів господарювання

1 Загальна характеристика процесу реструктуризації підприємств

Кризові явища в економіці обумовлюють необхідність перебудови існуючої системи виробництва шляхом реструктуризації і санації підприємств, які є потенційно конкурентоспроможними, або ж ліквідація збиткових підприємств.

Реструктуризація – здійснення організаційно-господарських, фінансово-економічних, правових і технічних заходів, спрямованих на реорганізацію підприємства, що сприятиме його фінансовому оздоровленню, збільшенню обсягів випуску конкурентоспроможної продукції, підвищенню ефективності та задоволення вимог кредиторів.

Мета проведення – створення таких суб’єктів господарювання, які здатні виготовляти конкурентоспроможну продукцію, бути технічно забезпеченими і фінансово-дієздатними.

Зовнішні причини реструктуризації:

1) технологічний процес (новітні технології, передові методи комунікації та інформаційного зв’язку);

2) міжнародна економічна інтеграція;

3) докорінні зміни на ринках розвинутих країн;

4) зміни соціально-економічних систем;

5) політика уряду (податкова, кредитна, митна, соціальна, інформаційна).

Внутрішні причини:

1) незадовільний рівень загального менеджменту;

2) слабкий фінансовий менеджмент з питань: управління грошовими потоками, прийняття інвестиційних рішень, управління затратами;

3) неконкурентоспроможність продукції;

4) слабка робота служби маркетингу;

5) конфлікт інтересів (власників, робітників, клієнтів, партнерів).

Реструктуризація передбачає зміни майна (правового статусу), організаційної та виробничої структури, залученого капіталу, активів, доходів і витрат, персоналу, інших структур.

Види:

1)за повнотою вирішуваних проблем

- часткова – для відновлення технічної дієздатності шляхом додаткової емісії цінних паперів, переоцінка активів;

- комплексна – розробка нової організаційної структури, технічної політики, зміни у менеджменті;

2) за метою змін

- санаційна – застосовується коли підприємство перебуває у передкризовому або кризовому стані і має мету вийти з нього;

- адаптаційна – кризи нема, але з’являються негативні тенденції і треба адаптувати підприємство до нових ринкових умов;

- випереджуюча – має місце в успішних компаніях, які прагнуть підсилити конкурентні переваги.

3) за об’єктом змін

- управлінська – зміна організаційної структури, менеджменту, маркетингової політики;

- технічна – підвищення виробничого потенціалу, покращення системи постачання;

- економічна – для забезпечення відповідного рівня рентабельності;

- фінансова – стосується управління пасивами, передбачає зміну структури пасивів шляхом відстрочки погашення заборгованості, зниження відсоткової ставки по заборгованостям, заміни частки заборгованості на акції, аннулювання заборгованості, отримання від кредиторів нових позик або гарантій;

- реструктуризація власності – зміна власника державних підприємств за зміни власності через зміну участі в капіталі;

4)за тривалістю періоду

- оперативна – розрахована на декілька місяців, використовуються внутрішні ресурси;

- стратегічна – довгострокова, передбачає залучення як внутрішніх, так і зовнішніх джерел фінансування.

Етапи процесу реструктуризації:

1) усвідомлення необхідності змін;

2) формування команди;

3) діагностика стану підприємства, виявлення існуючих проблем;

4) визначення цілей;

5) розробка бізнес-плану реструктуризації;

6) реалізація бізнес-плану;

7) коригуючи дії.

Програма реструктуризації – перелік заходів, що дозволяють досягти поставленої мети – підвищення прибутковості діяльності підприємства.

2 Санація суб’єктів господарювання

Санація (фінансове оздоровлення) – комплекс заходів, спрямованих на виведення підприємства із кризи, відновлення або досягнення ним прибутковості та конкурентоспроможності.

Санація може проводитися у трьох випадках:

1) до моменту порушення кредиторами питання про банкрутство, якщо підприємство звертається за зовнішньою допомогою;

2) якщо підприємство, звернувшись до господарського суду щодо порушення справи про банкрутство, одночасно пропонує умови своєї санації;

3) якщо рішення про санацію виносить господарський суд на підставі одержаних пропозицій щодо задоволення вимог кредиторів до боржника.

Етапи класичної моделі санації:

1) причинно-наслідковий аналіз кризової ситуації

2) рішення щодо ліквідації або санації;

3) визначення цілей санації;

4) програма санації;

5) проект санації;

6) бізнес-план санації;

7) реалізація санаційних заходів та вихід з кризи.

Контрольні питання

1 Мета проведення реструктуризації.

2 Зовнішні та внутрішні причини реструктуризації.

3 Що передбачає санаційна реструктуризація?

4 В якій послідовності відбувається процес реструктуризації?

5 В яких випадках проводиться санація?

Тема 5.2 Банкрутство та ліквідація підприємств (організацій)

План

1 Банкрутство підприємств як економічне явище

2 Ліквідація збанкрутілих підприємств

1 Банкрутство підприємств як економічне явище

Банкрутство – це визнана арбітражним (тепер – господарським) судом нездатність боржника відновити свою платоспроможність і задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше, як через застосування ліквідаційної процедури.

Боржником є суб’єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов’язання перед кредиторами, в тому числі зобов’язання щодо сплати податків і зборів, протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати.

Причинами банкрутства можуть бути зовнішні і внутрішні чинники.

Симптоми банкрутства:

1) спад попиту на продукцію і зменшення обсягів виробництва;

1) втрата клієнтів і покупців;

2) зниження прибутковості виробництва;

3) збільшення величини неліквідних оборотних коштів;

4) неритмічність виробництва;

5) низький рівень використання виробничого потенціалу і зниження рівня продуктивності праці;

6) скорочення робочих місць;

7) збільшення витрат на виробництво і реалізацію продукції;

8) припинення поточних платежів і систематичне порушення термінів погашення зобов’язань;

9) зменшення потоку грошових коштів від здійснення операцій;

10) падіння ринкової ціни цінних паперів і скорочення виплачуваних дивідендів.

Етапи порушення справи про банкрутство:

1) встановлення факту неплатоспроможності боржника;

2) документальне підтвердження вимог кредитора, який ініціює порушення справи про банкрутство;

3) оцінка майна боржника;

4) виявлення всіх можливих кредиторів;

5) обгрунтування можливості реструктуризації або санації;

6) реструктуризація або санація (якщо можливі);

7) визнання боржника банкрутом.

2 Ліквідація збанкрутілих підприємств

Припинення діяльності може відбутись:

- із власної ініціативи;

- на підставі рішення суду у випадках, передбачених законодавством;

- у разі закінчення строку дії ліцензії або її анулювання;

- на інших підставах, передбачених актами України.

Ліквідація підприємства за юридичними підставами може бути двох видів:

- добровільна;

- примусова.

Створюється ліквідаційна комісія, яка після проведення інвентаризації та оцінки майна розпочинає продаж майна у випадку необхідності погашень зобов’язань.

Дата добавления: 2014-01-04