Тема 6

ТЕМА 5

ТЕМА 4

Розгляд та затвердження державного бюджету

БЮДЖЕТНЕ ПЛАНУВАННЯ

ТЕМА 3

1. Організація складання проекту державного бюджету

3. Організація поточного планування місцевих бюджетів

4. Організація кошторисного бюджетного планування

1. Організація складання проекту державного бюджету

Процедура планування державного бюджету визначена БКУ (ст.39) та регламетом Верховної Ради України. Порядок щорічного планування Державного бюджету передбачає 3 стадії: підготовка до складання проекту бюджету, розроблення та розгляд пропозицій проекту Державного бюджету, прийняття державного бюджету.

Кабінет Міністрів України розробляє проект закону про Державний бюджет. Конституційне встановлення повноваження КМУ на розробку проекту закону наділяє його виключним правом серед субектів права законодавчої ініціативи у Верховній Раді України (ст.93 Конституції) на внесення проекту закону про державний бюджет в цілому на розглядта затвердження. Інші субекти права законодавчої ініціативи мають право вносити зміни та доповнення до поданого законопроекту.

Міністерство фінансів України відповідає за складаня проекту закону про Державний бюджет, визначає основні організаційно-методичні засади бюджетного планування, які використовуються для підготовки бюджетних запитів, розроблення проекту державного бюджету та прогноз у бюджету на наступні за плановим два бюджетні періоди.

Складанню державного бюджету пердує робота, яка проводиться у січні-лютому передпланового року:

• розробка основних прогнозних макропоказників економічного та соціального розвитку України на плановий та наступні за плановим два бюджетні періоди,
• аналіз виконання бюджету в попередніх та поточному бюджетних перодах,
• оцінка обсягу фінансових ресурсів відповідно до рівня соціально-економічного розвитку, ВВП,

· НБУ має подати Кабінету Міністрів України та Верховній Раді України проект основних засад грошово-кредитної політики на наступний бюджетний період (до 15 березня року, що передує плановому)

Це дозволяє мінфіну:

• визначити загальний, прогнозний рівень доходів, видатків, кредитування бюджету їх попередній баланс;
• дати оцінку обсягу фінансування бюджету,
• визначити індикативні прогнозні показники бюджету за наступні за плановим два бюджетні періоди,
• розробити методично-нормативні вказівки щодо проведення розрахунків до проекту бюджету(складанню бюджетних запитів);

· формують проект основних напрямів бюджетної політики на наступний рік - бюджетну декларацію, яка має бути подана до Верховної Ради України до 1 червня року, що передує плановому. За результатами парламентських слухань Верховна Рада України приймає постанову про схвалення основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період – бюджетну резолюцію.

Мінфін за дорученням Уряду організовує розробку Державного бюджету. Поряд з організаційними заходами щодо підготовки бюджетних запитів мінфін в інструктивних матеріалах визначає часові (щодо строків пдачі матеріалів) та фінанансові обмеження, пріоритети видатків тощо.

Бюджетний запит – документ, підготовлений головним розпорядником бюджетних коштів, що містить пропозиції з відповідними обгрунтуваннями щодо обсягу бюджетних коштів, необхідних для його діяльності на наступні бюджетні періоди.

Головні розпорядкини бюджетних коштів забезпечують:

· складання бюджетних запитів відповідно до інструкцій з урахуанням звітів про виконання паспортів бюджетних програм, висновки про результати контрольних заходів,

· включення до бюджетних запитів показників бюджетних програм, які забезпечують протягом декількох років виконання інвестиційних програм, та на підставі обсягу витрат та вигод щодо їх реалізації,

· включення до бюджетних запитів індикатиних прогнозних показників (для галузей –обсяги продукції. Їх динаміка, обсяги інвестицій; для регіонів – питома вага регіону у ВВП країни, платіжний баланс, частка доходів місцевих у доходах зведеного бюджету),

· своєчасність, достовірність, зміст запитів, що мають містити всю, необхідну для аналізу показників проекту бюджету, інди кативних прогнозних показників бюджету.

Міністерство фінансів України (на стадії розроблення та розгляду пропозицій проекту Державного бюджету) на основі пропозицій про бюджетні надходження та бюджетних запитів розпорядників коштів про видатки :

· проводить аналіз бюджетних запитів на предмет: відповідності меті та пріоритетності видатків, ефективності використання бюджетних коштів (наприклад, оцінювання ефективності виконання інноваційно-інвестиційних проектів, використання державних коштів проводиться згідно відповідних методик виходячи із таких коефіцієнтів: науково-технічного, виробничого, ринкового, фінансово-економічного, соціально-екологічного),

· враховує висновки про результати контрольних заходів та звіти про виконання бюджетних програм (ефективність та результативність використання бюджетних коштів за програмами проводиться відповідно до встановлених нормативно-правових актів, а саме наказу Мінфіну від 14.01.20011р. № 15 «Про затвердження примірного переліку результативних показників бюджетних програм»),

· вживає заходів щодо усунення розбіжностей з головними розпорядниками коштів,

· приймає рішення про включення бюджетного запиту (узгодженного) до проекту Державного бюджету перед поданням його на розгляд КМУ,

· готує проект бюджетного розпису,

· готує проект Державного бюджету, що подається до Кабінету Міністрів України на розгляд, та вносить пропозиції щодо термінів та порядку його розгляду.

Кабінет Міністрів України:

· до схвалення проекту подає його на розгляд Раді національної безпеки і оборони України по статтях, пов’язаних з національною безпекою та обороною,

· приймає постанову про схвалення проекту закону й подає його разом із відповідними матеріалами до Верховної Ради України та Президенту України не пізніше ніж 15 вересня року, що передує плановому.

Матеріали, що подаються до Проекту закону про Державний бюджет:

1) пояснювальна записка до проекту закону про Державний бюджет України, яка має містити:

а) інформацію про економічне становище держави та основні прогнозні макропоказники економічного і соціального розвитку України на наступний бюджетний період;

б) оцінку надходжень бюджету, що пропонуються для забезпечення фінансовими ресурсами витрат бюджету;

в) пояснення до основних положень проекту Держбюджету та проекту, включаючи аналіз пропонованих обсягів видатків та кредитування за бюджетною класифікацією, показники за попередній, поточний, наступний бюджетні періоди в розрізі класифікації;

г) інформацію щодо врахування Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період;

ґ) аналітичні дані, розрахунки з обґрунтуванням особливостей міжбюджетних взаємовідносин, а саме:

· детальні розрахунки прогнозного загального обсягу доходів та видатків, що враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів між державним бюджетом та місцевими бюджетами, за видами доходів та за функціями;

· базові показники та результати обрахунку індексів відносної податкоспроможності в розрізі місцевих бюджетів;

· детальний розрахунок розміру фінансового нормативу бюджетної забезпеченості за функціями та видами місцевих бюджетів;

· детальний розрахунок коригуючих коефіцієнтів та коефіцієнта вирівнювання;

· розрахунки обсягів субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам за видами пільг і допомоги з детальними фінансовими та кількісними показниками;

д) інформацію щодо обсягів державного боргу, в тому числі за типом боргового зобов'язання, графіка його погашення, обсягів та умов державних запозичень;

е) інформацію про мету, завдання та очікувані результати, яких кожний головний розпорядник коштів державного бюджету передбачає досягти при виконанні бюджетних програм;

є) обґрунтування розрахунку вартісної величини прожиткового мінімуму на відповідний бюджетний період у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для основних соціальних і демографічних груп населення;

ж) розрахунки обсягу компенсації за рахунок коштів державного бюджету втрат суб'єктів господарювання внаслідок прийняття КМУ, іншими центральними органами виконавчої влади рішень щодо регулювання цін і тарифів на окремі види продукції, товарів і послуг;

2) прогнозні показники зведеного бюджету України (включаючи оцінку бюджетів) відповідно до бюджетної класифікації, а також зведений баланс фінансових ресурсів України;

3) перелік пільг з податків і зборів (платежів) із розрахунком втрат доходів бюджету від їх надання;

4) переліки та обсяги коштів за державними цільовими програмами, які включено головними розпорядниками коштів державного бюджету до бюджетних програм, передбачених у проекті закону;

5) зведення, структура державних боргових, гарантійних зобов'язань на поточний, наступні бюджетні періоди до повного погашення таких зобов'язань, в т.ч. обсяг видатків на обслуговування держборгу;

6) план державних запозичень на наступний бюджетний період, а також перелік інвестиційних програм (проектів), під які можуть надаватися державні гарантії у наступному бюджетному періоді, із зазначенням кредиторів, видів, мети, назви валюти, строку і відсоткової ставки державних запозичень, а також стану укладання кредитних договорів;

7) прогноз Державного бюджету України на наступні за плановим два бюджетні періоди;

8) доповідь про хід виконання Державного бюджету у поточному бюджетному періоді;

9) пояснення головних розпорядників бюджетних коштів до проекту бюджету на підставі бюджетних запитів (подаються до Комітету Верховної Ради України з питань бюджету);

10) протокол про результати консультацій КМУ із всеукраїнськими асоціаціями органів місцевого самоврядування;

11) інформація щодо врахування пропозицій Ради національної безпеки і оборони України до проекту закону по статтях, пов'язаних із забезпеченням національної безпеки і оборони;

12) інформація щодо залучення довгострокових (більше одного року) кредитів (позик), надання гарантій, набуття прав поручителя за такими зобов'язаннями державними підприємствами, у тому числі господарськими товариствами, у статутному фонді яких державі належить 50 та більше відсотків акцій (часток, паїв);

13) інші матеріали, обсяг і форму яких визначає Кабінет Міністрів України.

2. Розгляд та затвердження Державного бюджету.

Відповідно до норм законодавчої процедури в Україні розгляд законопроекту проводиться у три читання.

І читання. Законопроект представляє Верховній Раді України Міністерство фінансів. Законопроект прийнятий до розгляду в 1-ому читанні не пізніше ніж 1 жовтня року, що передує плановому. Не пізніше 1 жовтня народні депутати формують свої пропозиції і направляють їх до Комітету Верховної Ради з питань бюджету. До 15 жовтня Комітетом мають бути опрацьовані висновки та пропозиції суб’єктів законодавчої ініціативи з приводу коригувань проекту, складена порівняльна таблиця та проект постанови Верховної Ради. Розгляд законопроекту у першому читанні починається з доповіді голови Комітету, проводиться за процедурою повного обговорення (представники комітетів, депутатських фракцій, депутати, представники КМУ та Рахункової палати). Затвердження висновків та пропозицій до законопроекту вважається прийняттям законопроекту в 1-ому читанні (до 20 - 25 жовтня року, що передує плановому), при цьому за таке рішення має проголосувати більшість депутатів від Конституційного складу Верховної Ради. Схвалені парламентом висновки та пропозиції Комітету набувають статусу Бюджетних висновків Верховної Ради.

ІІ читання – до 3 листопада року (або у 14 денний строк піісля прийняття законопроекту у першому читанні), що передує плановому Кабінет Міністрів має подати до Верховної Ради України законопроект доопрацьований відповідно до Бюджетних висновків ВРУ та порівняльну таблицю щодо врахування Бюджетних висновків. Розгляд починаеться з доповіді міністра фінансів, співдоповіді голови Комітету Верховної Ради з питань бюджету та виступів голів парламентських фракцій, після чого починаеться постатейне обговорення та голосування поданого на друге читання законопректу. Результататами голосування можуть бути: прийняття пректу закону у другому читання чи направлення до КМУ для підготовки на повторне друге читання.

ІІ читання має бути завершене до 20 листопада року, що передує плановому з обов’язковим визначенням показників, що не можуть бути змінені в ІІІ читанні:

· загальний обсяг доходів, видатків;

· дефіцит (профіцит) Державного бюджету;

· граничний обсяг державного боргу;

· розмір мінімальної заробітної плати та рівень прожиткового мінімуму;

· обсяги між бюджетних трансфертів.

Після прийняття закону у другому читанні внесення до нього нових пропозицій та поправок не допускається і їх розгляд не проводиться.

ІІІ читання – не пізніше ніж 25 листопада року, що передує плановому Комітет Верховної Ради з питань бюджету готує проект до третього читання з урахуванням пропозицій підтриманих ВРУ (готує порівняльну таблицю) та вносить його до Верховної Ради на розгляд.

ІІІ читання починаеться з доповіді голови парламентського комітету та співдоповіді міністра фінансів щодо: висновків стосовно прийнятих (змінених) та не прийнятих статей (в разв прийняття, яких довелося б змінівати інші статті проекту), пропозицій комітету стосовно тих статей закону, які доцільно уточнити з метою збалансування доходів та видатків для досягнення затвердженого дефіциту бюджету. Розглядаються статті, що не були прийняті у 2 читанні та проект закону у цілому або кожної пропозиції комітету окремо (в разі не прийняття в цілому).

Закон України «Про Державний бюджет України» приймається Верховною Радою України до 1 грудня року, що передує плановому.

Законом про Державний бюджет України визначаються:

1) загальна сума доходів, видатків та кредитування державного бюджету (з розподілом на загальний та спеціальний фонди);

2) граничний обсяг річного дефіциту (профіциту) державного бюджету у відповідному бюджетному періоді і державного боргу на кінець відповідного бюджетного періоду, граничний обсяг надання державних гарантій, а також повноваження щодо цих гарантій;

3) доходи державного бюджету за бюджетною класифікацією (у додатку до закону);

4) фінансування державного бюджету за бюджетною класифікацією (у додатку до закону);

5) бюджетні призначення головним розпорядникам коштів державного бюджету за бюджетною класифікацією з обов'язковим виділенням видатків споживання (з них видатків на оплату праці, оплату комунальних послуг і енергоносіїв) та видатків розвитку, включаючи розподіл видатків на централізовані заходи між адміністративно-територіальними одиницями (у додатках до закону);

6) бюджетні призначення міжбюджетних трансфертів (у додатках до закону);

7) розмір оборотного залишку коштів державного бюджету;

8) розмір мінімальної заробітної плати на відповідний бюджетний період;

9) розмір прожиткового мінімуму на відповідний бюджетний період у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для основних соціальних і демографічних груп населення та рівень забезпечення прожиткового мінімуму на відповідний бюджетний період;

10) перелік кредитів (позик), що залучаються державою від іноземних держав, банків і міжнародних фінансових організацій для реалізації інвестиційних програм (проектів), із зазначенням кредиторів, загальних обсягів кредитів (позик) та обсягів їх залучення у відповідному бюджетному періоді в розрізі бюджетних програм (у додатку до закону);

11) додаткові положення, що регламентують процес виконання бюджету.

3. Організація поточного планування місцевих бюджетів

Планування місцевого бюджету (ст. 75-77 БКУ) відбувається в 3 стадії: 1. складання проектів місцевих бюджетів; 2. формування проекту рішення про місцевий бюджет 3. затвердження місцевого бюджету. Якщо місцевий бюджет не приймається в установлений термін його виконання відбувається за запланованими показниками.

Складання проектів місцевих бюджетів.

1. Міністерство фінансів України доводить Раді міністрів АРК, місцевим державним адміністраціям, виконавчим органам відповідних місцевих рад особливості складання розрахунків до проектів бюджетів на наступний бюджетний період.

2. Рада міністрів АРК, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних місцевих рад зобов'язані надавати необхідну інформацію:

· Міністерству фінансів України - для проведення розрахунків обсягів міжбюджетних трансфертів та інших показників;

· Комітету Верховної Ради України з питань бюджету - для розгляду цих розрахунків.

3. Місцеві фінансові органи розробляють і доводять до головних розпорядників бюджетних коштів інструкції з підготовки бюджетних запитів.

4. Головні розпорядники бюджетних коштів організують розроблення бюджетних запитів для подання місцевим фінансовим органам

Місцеві фінансові органи здійснюють аналіз бюджетного запиту, поданого головним розпорядником бюджетних коштів, з точки зору його відповідності меті, пріоритетності, а також дієвості та ефективності використання бюджетних коштів.

5. Керівник місцевого фінансового органу приймає рішення про включення бюджетного запиту до пропозиції проекту місцевого бюджету перед поданням його на розгляд відповідно Раді міністрів АРК, місцевим державним адміністраціям, виконавчим органам відповідних місцевих рад.

6. Територіальні громади сіл, селищ і міст можуть об'єднувати на договірних засадах кошти бюджетів для виконання спільних проектів або для спільного фінансування (утримання) комунальних підприємств, організацій і установ.

7. У тижневий строк з дня схвалення Кабінетом Міністрів України проекту закону про Державний бюджет Мінфін забезпечує доведення Раді міністрів АРК, місцевим державним адміністраціям, виконавчим органам відповідних місцевих рад розрахунків прогнозних обсягів міжбюджетних трансфертів, методики їх визначення, організаційно-методологічних вимог та інших показників щодо складання проектів місцевих бюджетів, а також пропозицій щодо форми проекту рішення про місцевий бюджет (типової форми рішення).

8. У тижневий строк з дня прийняття проекту закону про Державний бюджет України у другому читанні КМУ забезпечує доведення визначених таким законом показників міжбюджетних відносин (включаючи обсяги міжбюджетних трансфертів для відповідних бюджетів) і текстових статей, а також організаційно-методологічних вимог щодо складання проектів місцевих бюджетів.

9. Інформація вищеназвана є підставою для складання проектів місцевих бюджетів і підготовки проектів рішень про відповідні місцеві бюджети.

Проект рішення про місцевий бюджет готується фінансовим управлінням, схвалюється місцевою державною адміністрацією та виконкомом Ради, і подається на розгляд Верховної Ради АРК, обласної ради (до 10 грудня), районних у містах, селищних, сільських рад (до 25 грудня). Разом з проектом рішення про місцевий бюджет подаються:

1) пояснювальна записка до проекту рішення, яка має містити:

а) інформацію про соціально-економічний стан відповідної адміністративно-територіальної одиниці і прогноз її розвитку на наступний бюджетний період, покладені в основу проекту місцевого бюджету;

б) оцінку доходів місцевого бюджету з урахуванням втрат доходів місцевого бюджету внаслідок наданих Верховною Радою Автономної Республіки Крим, відповідною місцевою радою податкових пільг;

в) пояснення до основних положень проекту рішення про місцевий бюджет, включаючи аналіз пропонованих обсягів видатків і кредитування за бюджетною класифікацією. Пояснення включають бюджетні показники за попередній, поточний, наступний бюджетні періоди в розрізі класифікації видатків та кредитування бюджету;

г) обґрунтування особливостей міжбюджетних взаємовідносин та надання субвенцій на виконання інвестиційних програм (проектів);

ґ) інформацію щодо погашення місцевого боргу, обсягів та умов місцевих запозичень;

2) прогноз місцевого бюджету на наступні за плановим два бюджетні періоди,

3) проект показників зведеного бюджету району, міста з районним поділом, міста, що об'єднує бюджети села, селища, міста районного значення;

4) показники витрат місцевого бюджету, необхідних на наступні бюджетні періоди для завершення інвестиційних програм (проектів), що враховані в бюджеті, за умови якщо реалізація таких програм (проектів) триває більше одного бюджетного періоду;

5) перелік інвестиційних програм (проектів) на плановий бюджетний період та наступні за плановим два бюджетні періоди;

6) інформація про хід виконання відповідного бюджету у поточному бюджетному періоді;

7) пояснення головних розпорядників бюджетних коштів до проекту відповідного бюджету (подаються комісії з питань бюджету Верховної Ради Автономної Республіки Крим, відповідної місцевої ради);

8) інші матеріали, обсяг і форму яких визначає Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцева державна адміністрація або виконавчий орган відповідної місцевої ради.

Рішенням про місцевий бюджет визначаються:

1) загальна сума доходів, видатків та кредитування місцевого бюджету (з розподілом на загальний та спеціальний фонди);

2) граничний обсяг річного дефіциту (профіциту) місцевого бюджету в наступному бюджетному періоді і місцевого боргу на кінець наступного бюджетного періоду; граничний обсяг надання місцевих гарантій, а також повноваження щодо надання таких гарантій;

3) доходи місцевого бюджету за бюджетною класифікацією (у додатку до рішення);

4) фінансування місцевого бюджету за бюджетною класифікацією (у додатку до рішення);

5) бюджетні призначення головним розпорядникам коштів місцевого бюджету за бюджетною класифікацією з обов'язковим виділенням видатків споживання (з них видатків на оплату праці, оплату комунальних послуг і енергоносіїв) та видатків розвитку (у додатках до рішення);

6) бюджетні призначення міжбюджетних трансфертів (у додатках до рішення);

7) розмір оборотного залишку коштів місцевого бюджету;

8) додаткові положення, що регламентують процес виконання місцевого бюджету (Перелік захищених видатків місцевого бюджету).

Затвердження місцевого бюджету відбувається на сесії відповідних рад прийняттям Рішення, в двотижневий термін після опублікування Закону України «Про Державний бюджет» (для бюджетів базового рівня до 25 грудня). Якщо місцевий бюджет не приймається в установлений термін його виконання відбувається за запланованими показниками.

· Бюджет АРК, обласні і районні бюджети, міські бюджети (м.Києва, м.Севастополя, міст республіканського, обласного значення), інші бюджети місцевого самоврядування, для яких у державному бюджеті визначаються міжбюджетні трансферти, на наступний бюджетний період затверджуються рішенням Верховної Ради АРК, відповідної місцевої ради не пізніше ніж у двотижневий строк з дня офіційного опублікування закону про Державний бюджет України.

· Міські (міст районного значення) бюджети, районні у містах, селищні та сільські бюджети на наступний бюджетний період затверджуються відповідно рішеннями міської, районної у місті, селищної або сільської ради не пізніше ніж у двотижневий строк з дня затвердження районного чи міського бюджету.

При затвердженні місцевих бюджетів враховуються:

· обсяги міжбюджетних трансфертів та інші положення (необхідні для формування таких місцевих бюджетів);

· потребу в коштах на оплату праці працівників бюджетних установ відповідно до встановлених законодавством України умов оплати праці та розміру мінімальної заробітної плати;

· на проведення розрахунків за електричну та теплову енергію, водопостачання, водовідведення, природний газ та послуги зв'язку, які споживаються бюджетними установами. Ліміти споживання енергоносіїв у натуральних показниках для кожної бюджетної установи встановлюються виходячи з обсягів відповідних бюджетних асигнувань;

· у повному обсязі цільові кошти, передбачені у складі видатків при визначенні міжбюджетних трансфертів між державним бюджетом та місцевими бюджетами. Обсяги таких коштів зменшенню не підлягають.

4. Організація кошторисного бюджетного планування

Планування фінансових ресурсів необхідних бюджетним установам для виконання функцій та встановлених завдань щодо надання суспільно необхідних послуг, виконання робіт відбувається із застосуванням постатейного методу та узагальнюється у кошторисі доходів та видатків. Бюджетні установи складають та затверджують кошторис доходів та видатків відповідно до бюджетних призначень, які встановлені законом про Державний бюджет або рішенням про місцевий бюджет.

Кошторис бюджетної установи – плановий документ, який надає повноваження бюджетній установі на бюджетний період щодо отримання надходжень, здійснення видатків (розподіл бюджетних астгнувань на взяття бюджетних зобов’язань та здійснення платежів), визначає обсяг та спрямування коштів для виконання установою функцій та досягнення результатів, встановлених на рік згідно бюджетних призначень.

Розрізняють такі види кошторису: індивідуальні; загальні (за однотипними установами); зведені (за вертикальною підпорядкованістю). Коштроис складається за: загальним фондом (містить обсяг надходжень із загального фонду бюджету та видатків, розподілених за повною економічною класифікацією); спеціальним фондом (містить обсяг надходжень зі спеціального фонду на конкретну мету та їх розподіл за повною економічною класифікацією на здійснення відповідних видатків, а також на реалізацію пріоритетних заходів, повязаних з виконанням установою основних функцій, або розподіл надання кредитів з бюджту згідно до законодавства). Структура кошторису бюджетної установи визначена Порядком складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженим постновою КМУ від 28.02.2002р. № 228 в редакції 21.03.2012р. № 217

Розпорядники бюджетних коштів складають кошториси за загальним та спеціальним фондами та план асигнувань загального фонду бюджету. План асигнувань – щомісячний розподіл асигнувань, затверджених у кошторисі за скороченою економічною формою. План асигнувань регламентує взяття бюджетною установою зобов’язань протягом року.

Алгоритм складання проектів кошторисів:

На підставі граничних обсягів видатків за загальним фондом, які доводяться до головних розпорядників структурами Міністерства фінансів України, складають проекти кошторисів:

- від розпорядників нижчого рівня до головних;

- зведені кошториси головні розпорядники надають Міністерству фінансів разом з бюджетним розписом на розгляд;

- Міністерство фінансів узагальнює показники у проекті бюджетного розпису;

- бюджетний розпис надається на розгляд Верховній Раді України, як додаток до проекту ЗУ «Про Державний Бюджет»;

- після прийняття ЗУ «Про Державний бюджет» Міністерство фінансів коригує бюджетний розпис, затверджує його та направляє лімітні довідки до головних розпорядників бюджетних коштів;

- головні розпорядники відповідно до бюджетних призначень, які визначені в лімітних довідках, розподіляє бюджетні асигнування між розпорядниками нижчого рівня;

- розпорядники бюджетних коштів коригують проекти кошторисів та плани асигнувань згідно з встановленим бюджетним призначенням, асигнуванням;

- розпорядники надають проекти кошторисів та плани асигнувань на затвердження до розпорядників вищого рівня Міністерства фінансів.

Відповідно до затвердженого розпису розпорядники коштів державного та місцевих бюджетів одержують бюжетні асигнування, що є підствою для затвердження кошторисів.

Головні розпорядники, розглядаючи проекти кошторисів розпорядників нижчого рівня, перевіряють їх за напрямами:

· законності та правильності розрахунків;

· доцільності запланованих видатків;

· правильності розподілу видатків за економічною класифікацією;

· повноти надходжень доходів;

· дотримання діючих ставок, норм, цін, лімітів, що встановлені Міністерством фінансів.

Обсяги фінансування розпорядників, які мають бути враховані при складанні кошторисів визначаються лімітними довідками про бюджетні асигнування. Лімітна довідка – фінансовий документ, що містить затверджені чи встановлені бюджетні призначення, їх місячний розподіл та інші показники, що мають бути визначені на основі нормативів.

При формуванні дохідної частини кошторису враховуються:

- доходи, що включають до загального фонду кошторису та формуються за рахунок загального фонду відповідного бюджету;

- доходи, що включаються до спеціального фонду кошторису за рахунок спеціального фонду відповідного бюджету та за рахунок коригування власних надходжень.

Власні надходження бюджетних установ поділяються на групи:

1 група: плата за послуги, надання яких пов’язане з виконанням основних функцій та обов’язків установи; надходження від господарської чи виробничої діяльності; плата за оренду майна бюджетних установ, надходження від реалізації майна бюджетних установ.

2 група: благодійні внески, гранти, дарунки; кошти, які отримують бюджетні установи для виконання конкретних доручень суб’єктів господарювання чи фізичних осіб.

Затверджені кошториси та плани бюджетних асигнувань підлягають обов’язковій реєстрації в органах Державної казначейської служби України. До затверджених кошторисів та планів асигнувань можуть вноситись зміни у разі: потреби у перерозподілі асигнувань розпорядника в межах загального обсягу; прийняття нормативного акту про передачу повноважень та асигнувань від одного розпорядника до іншого; прийняття рішення щодо розподілу нерозподілених бюджетних асигнувань між розпорядниками; необхідності збільшення видатків спеціального фонду бюджету внаслідок перевищення запланованих надходжень; прийняття рішення щодо скорочення видатків загального фонду бюджету вцілому на рік (секвестр); внесення змін до закону про Державний Бюджет або рішення про місцевий бюджет.

Контроль за виконанням кошторисів та планів асигнувань здійснюється як безпосереднім розпорядником, головним розпорядником, так і органами Державної казначейскої служби, при цьому показники визначаються наростаючим підсумком з початку року. З метою забезпечення контрою за цільовим спрямуванням бюджетних коштів казначейска служба здійснює: попередній контроль – на етапі реєстрації зобовязань розпорядників та одержувачів бюджетних коштів; поточний контроль – у процесі оплати їх рахунків.

ОРГАНІЗАЦІЯ ТА УПРАВЛІННЯ ВиконанняМ бюджету.

1. Організація виконання бюджету.

2. Управління виконанням державного бюджету за доходами.

3. Управління виконанням державного бюджету за видатками.

4. Внесення змін до закону про Державний бюджет України під час його виконання

5. Управління виконанням місцевих бюджетів.

6. Організація державних закупівель

7. Бухгалтерський облік та звітність про виконання бюджету.

1. Організація виконання бюджету.

Виконання бюджету є однією з стадій бюджетного процесу, передбачає забезпечення надходжень запланованих доходів до всіх ланок бюджетної системи таі забезпечення фінансування всіх заходів, що затверджені державним та місцевими бюджетами.

Забезпечує виконання:

· Державного бюджету України - Кабінет Міністрів України,

· відповідного місцевого бюджету - Рада міністрів АРК, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних місцевих рад або сільські голови.

Загальну організацію та управління виконанням бюджету, координує діяльність учасників бюджетного процесу з питань виконання бюджету:

· Державного бюджету України - Міністерство фінансів України,

· відповідного місцевого бюджету - місцеві фінансові органи.

Відповідно БКУ, Положення про Міністерство фінансів України (затвердженого ПКМУ від 27.12.2006 р. № 1837) основними завданнями мінфіну з виконання бюджету є:

· організація роботи, пов’язаної з виконанням державного бюджету України,

· координація в межах своїх повноважень діяльності учасників бюджетного процесу шляхом:

o організаційного підпорядкування ДПА, ДМитнаС, ДКазнС, ДКРС Міністерству фінансів (згідно Указу президента України від 20.04.2005р. № 676/2005 «Питання Міністерства фінансів України),

o формування державної політики у відповідних сферах та здійснення контролю за її реалізацією,

o внесення на розгляд КМУ розроблених центральними органами виконавчої влади проектів нормативно-правових актів, їх погодження,

o визначення порядку обміну інформацією між міністерством фінансів та іншими органами,

o затвердження структури цих органів, право подання на призначення керівників.

· підготовка пропозицій щодо внесення змін до Державного бюджету, здійснення заходів з підвищення ефективності управління державними фінансами,

· здійснення в межах своїх повноважень контролю за дотриманням бюджетного законодавства на цій стадії бюджетного процесу.

Виконання бюджету може здійснюватись в таких формах:

1. банківська форма касового виконання бюджету (рух бюджетних коштів проводиться через систему рахунків, відкритих в уповноважених банках, які здійснюють свою діяльність на підставі спеціальних дозволів, ліцензій, що видаються центробанком);
2. банківсько – казначейська (змішана) форма касового виконання бюджету;
3. казначейська форма касового виконання бюджету або казначейське обслуговування бюджетних коштів – проводиться ДКСУ, що діє у складі Мінфіну, на основі ведення єдиного казначейського рахунку.

Єдиний казначейський рахунок – рахунок, відкритий Державним казначейством України у НБУ для обліку коштів та здійснення платежів в системі електронних платежів НБУ.

Перехід на казначейське обслуговування бюджетних коштів проводився поетапно: з 1997р.- касове виконання держбюджету за видатками, з 2001р.- касове виконання держбюджету за видатками та доходами, з 2006р.- касове виконання держбюджету та місцевих бюджетів за видатками та доходами.

Казначейське обслуговування бюджетних коштів передбачає:

1) розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів на підставі договору (Порядок відкриття рахунків у національній валюті в органах ДКУ, затверджений наказом ДКСУ № 221 від 2.12.2002р.);

2) контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень бюджету, взятті бюджетних зобов'язань розпорядниками бюджетних коштів та здійсненні платежів;

3) ведення бухгалтерського обліку і складання звітності про виконання бюджетів з дотриманням національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

4) здійснення інших операцій з бюджетними коштами.

З метою зарахування надходжень та здійснення видатків в органах Державної казначейської служби України відкриваються рахунки:

1. бюджетні рахунки для зарахування бюджетних надходжень;

2. бюджетні рахунки для операцій клієнтів за бюджетними коштами. Відкриваються розпорядниками за кодами видатків;

2.1. реєстраційні рахунки за загальним фондом для розпорядників коштів;

2.2. реєстраційні рахунки за спеціальним фондом для розпорядників коштів;

2.3. рахунки, що відкриваються одержувачами бюджетних коштів;

2.4. рахунки для обліку операцій з фінансування бюджетів;

3. не бюджетні рахунки.

Принципи організації виконання бюджету:

· забезпечення повного та своєчасного надходження доходів в цілому та за кожним джерелом окремо;

· фінансування видатків в межах сум, що затверджені;

· дотримання режиму економії;

· забезпечення ефективного контролю за використанням коштів;

· дотримання фінансової дисципліни;

· надання бюджетних коштів за умови виконання розпорядниками коштів планових завдань з урахуванням раніше виділених бюджетних коштів;

· фінансування розпорядників коштів виключно з одного бюджету відповідного рівня.

Управляння єдиним казначейським рахунком дає значною мірою зменшити вплив касових розривів на рівень поточного виконання видаткових частин бюджету та здійснюється шляхом проведення операцій, порядок проведення яких затверджується Кабінетом Міністрів України.

Операції з управління єдиним казначейським рахунком:

· ДКСУ за погодженням з МФУ має право залучати на поворотній основі кошти єдиного казначейського рахунку для покриття тимчасових касових розривів місцевих бюджетів, Пенсійного фонду України. Обсяги тимчасових касових розривів місцевих бюджетів, пов'язаних із забезпеченням захищених видатків загального фонду, в обов'язковому порядку покриваються ДКУ в межах поточного бюджетного періоду, а тимчасові касові розриви Пенсійного фонду України, пов'язані з виплатою пенсій, - у межах фактичного дефіциту коштів на цю мету за рахунок коштів єдиного казначейського рахунку на договірних умовах без нарахування відсотків за користування цими коштами з обов'язковим їх поверненням до кінця поточного бюджетного періоду.

· ДКСУ за погодженням з МФУ має право залучати на поворотній основі кошти єдиного казначейського рахунку для надання середньострокових позик місцевим бюджетам.

· ДКСУ не здійснюється оплата послуг з оброблення електронних розрахункових документів та повідомлень у системі електронних переказів НБУ і з переказу коштів через валютні рахунки, відкриті в НБУ.

Виконання бюджету здійснюється за бюджетним розписом – документом в якому встановлюється розподіл доходів, фінансування бюджету, бюджетних асигнувань головним розпорядникам бюджетних коштів у певних періодах часу відповідно до бюджетної класифікації. Процедура складання та виконання розпису визначається Інстукцією про складання та виконання розпису Державного бюджету України, затвердженого наказом МФУ № 57 від 28.01.2002р.

Бюджетний розпис:

· затверджується МФУ відповідно до бюджетних призначень у місячний строк з дня прийняття закону про Державний бюджет України. До затвердження розпису затверджується та використовується тимчасовий розпис бюджету на відповідний період,

· примірник розпису передається до Рахункової палати та Комітету Верховної Ради України з питань бюджету з подальшим інформуванням про внесені до нього зміни,

· має відповідати встановленим бюджетним призначенням, розподілу бюджетних асигнувань головним розпорядникам бюджетних коштів за загальним фондом державного бюджету за періодами року, відповідному прогнозу надходжень загального фонду державного бюджету протягом бюджетного періоду (МФУ забезпечує таку відповідність),

· включає: розпис доходів річний за загальним та спеціальними фондами, помісячний розпис доходів загального фонду бюджету; розпис фінансування бюджету (річний та помісячний); розпис асигнувань бюджету (річний по загальному та спеціальному фондах, помісячний по загальному фонду); розпис повернення та надання кредитів із бюджету; річний розпис витрат спеціального фонду бюджету;

· змінюється при необхідності перерозподілу видатків за економічною та програмною класифікацією, при передачі повноважень від одного розпорядника іншому на основі нормативного акту, при розподілі нерозподілених бюджетних асигнувань, при внесені змін до закону про бюджет.

2. Управління виконанням державного бюджету за доходами.

Управління бюджетними коштами – сукупність дій учасника бюджетного процесу відповідно до його повноважень, пов’язаних з формуванням та використанням бюджетних коштів, здійсненням контролю за дотриманням бюджетного законодавства, які спрямовані на досягнення цілей, завдань і конкретних результатів своєї діяльності та забезпечення ефективного, результативного і цільового використання бюджетних коштів. За своєю сутністю це третя та четверта стадії бюджетного процесу. По закінченні бюджетного періоду проводиться оцінка ефективності управління бюджетними коштами. Але БКУ не передбачає міру відповідальності учасника бюджетного процесу (розпорядника бюджетних коштів) за неотримання такого результату.

Міністерство фінансів визначає загальний рівень доходів Державного бюджету на підставі основних прогнозних макропоказників на планові періоди та аналізу виконання бюджету у попередніх та поточному періодах. Мінфін має виключне право погодження рішень центрального податкового органу про надання розстрочення або відстрочення податкових зобов’язань на термін понад один бюджетний рік стосовно загальнодержавних податків та зборів.

Виконання бюджету за доходами полягає у забезпеченні своєчасного та в повному обсязі надходження платежів, податків на відповідні рахунки бюджету, що відкриті в системі ЕКР.

На даний час виконання Держбюджету за доходами регламентується Порядком виконання Державного бюджету за доходами, затвердженого наказом ДКСУ № 131 від 19.12.2000р.

Контроль за справлянням надходжень до бюджету здійснюють органи державної влади, а також органи місцевого самоврядування уповноважені здійснювати контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування податків, зборів та погашенням податкових зобов’язань, податкового боргу (податкові органи, митні органи, органи пенсійного фонду, органи фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування. Рада міністрів АРК, органи місцевого самоврядування).

Органи Державної казначейської служби України при обслуговуванні бюджету за доходами:

1. встановлюють порядок та відкривають рахунки для зарахування надходжень;

2. ведуть бухгалтерський облік надходжень до бюджету відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів у розрізі кодів бюджетної класифікації доходів та типів операцій:

· операції з надходженнями коштів до загального фонду державного бюджету;

· операції з коштами від повернення бюджетних позичок, кредитів наданих під державні гарантії за рахунок коштів загального фонду державного бюджету;

· операції за надходженням до спеціального фонду державного бюджету;

· операції за платежами, які розподіляються між загальним та спеціальним фондами бюджету;

· операції за платежами до бюджету, які розподіляються між державним та місцевими бюджетами;

· операції за коштами тимчасово віднесиних до доходів державного бюджету, які підлягають розподілу;

· операції з власних надходжень бюджетних установ;

· операції з виконання державного бюджету за доходами на центральному рівні в органах Державного казначейства України;

· повернення невірно або помилково сплачених коштів до державного бюджету за висновками відповідних органів;

· складають щоденну, періодичну та річну звітність про надходження коштів до державного бюджету, контролюють нарахування та сплату платежів до бюджету та цільових фондів.

Податки та збори (обовязкові платежі) інші доходи бюджету зараховуютьс безпосередньо на ЄКР і не можуть акумулюватися на нарахунках контролючих органів. Надходження вважаються зарахованими до бюджету з дня зарахування на ЄКР. Момент сплати податку або збору, тобто момент виконання податкового зобовязання та момент зарахування відповідного платежу на ЄКР можуть відрізнятися в залежності від строку перерахування грошової суми банком, що обслуговує платника податків. Забороняється проведення розрахунків з бюджетом у негрошовій формі, в тому числі шляхом взаємозаліку, застосування векселів, бартерних операцій, зарахування зустрічних платіжних вимог у фінансових установах за винятком операцій, повязаних з державним боргом.

3. Управління виконанням державного бюджету за видатками та кредитуванням.

Виконання бюджету за видатками та кредитуванням полягає в організації фінансування розпорядників (одержувачів) інших бюджетних проектів за умови функціонування внутрішньої платіжної системи.

Видатки розглядаються як кошти, спрямовані на здійснення пргограм та заходів, передбачених відповідним бюджетом. До видатків бюджету не належать: погашення боргу, надання кредитів з бюджету, розміщення бюджетних коштів на депозитах; придбання цінних паперів, повернення надміру сплачених до бюджету сум податків та зборів, проведення бюджетного відшкодування інших доходів бюджету.

Кредитування бюджету - операції з надання коштів з бюджету на умовах повернення платності та строковочті, внаслідок чого виникають зобовязання перед бюджетом (надання кредитів з бюджету), операції з повернення таких коштів до бюджету (повернення кредитів до бюджету) та операції з надання бюджетних позичок, фінансової допомоги з бюджету на поворотній основі.

Стадіями виконання бюджету за видатками та кредитуванням є:

1) встановлення бюджетних асигнувань розпорядникам бюджетних коштів на основі та в межах затвердженого розпису бюджету;

2) затвердження кошторисів, паспортів бюджетних програм (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі), а також порядків використання бюджетних коштів;

3) взяття бюджетних зобов'язань;

4) отримання товарів, робіт і послуг;

5) здійснення платежів відповідно до взятих бюджетних зобов'язань;

6) використання товарів, робіт і послуг для виконання заходів бюджетних програм;

7) повернення кредитів до бюджету (щодо кредитування бюджету).

Стадійність будь-якого процесу передбачає послідовну зміну окремих стадій, але в даному випадку мається на увазі сукупність дій учасників бюджетного процесу, а не жорстка регламентація послідовності їх здійснення.

Відповідно до затвердженого розпису бюджету розпорядники бюджетних коштів одержують бюджетні асигнування, що є підставою для затвердження кошторисів. Державна казначейська служба здійснює контроль за відповідністю кошторисів розпорядників бюджетних коштів розпису бюджету. Розпорядники бюджетних коштів забезпечують управління бюджетними асигнуваннями і здійснення контролю за виконанням процедур та вимог, встановлених законодавством..

Розпорядники бюджетних коштів:

· беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років, узятих на облік органами Державного казначейства України;

· беруть бюджетні зобов'язання за спеціальним фондом бюджету виключно в межах відповідних фактичних надходжень спеціального фонду бюджету

Розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, за якими розпорядником бюджетних коштів взято зобов'язання без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень є недійсними. За такими операціями не виникають бюджетні зобов'язання та не утворюється бюджетна заборгованість.

Зобов'язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень не вважаються бюджетними зобов'язаннями і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов'язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов'язань не здійснюються.

Прийняття бюджетних зобовязань і проведення видатків розпорядниками бюджетних коштів допускається тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, а одержувачам бюджетних коштів – на підставі плану використання бюджетних коштів, що містить розподіл бюджетних асигнувань, затверджених у кошторисі розпорядника коштів, до мережі якого він належить.

У разі скорочення асигнувань розпорядники коштів повинні вжити заходів до скорочення або ліквідації обсягу бюджетних зобовязань та/або фінансових зобовязань, які перевищують уточненні плани асигнувань загального фонду бюджету, плани спеціального фонду бюджету.

У разі тимчасового обмеження асигнувань загального фонду бюджету розпорядники бюджетних коштів повинні забезпечити приведення осягів зобовязань у відповідність до тимчасових обмежень асигнувань.

Державна казначейска служба України здійснює реєстрацію та облік бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів і відображає їх у звітності про виконання бюджету. При реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань здійснюється перевірка відповідності напрямів витрачання бюджетних коштів бюджетному асигнуванню, паспорту бюджетної програми (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі).

Розпорядник бюджетних коштів після отримання товарів, робіт і послуг відповідно до умов взятого бюджетного зобов'язання приймає рішення про їх оплату та надає доручення на здійснення платежу органу казначейства.

Державне казначейство України здійснює платежі за дорученнями розпорядників бюджетних коштів у разі:

1) наявності відповідного бюджетного зобов'язання для платежу у бухгалтерському обліку виконання бюджету;

2) наявності затвердженого в установленому порядку паспорта бюджетної програми (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі);

3) наявності у розпорядників бюджетних коштів відповідних бюджетних асигнувань.

Законодавчими нормами встановлюється ідея наступної оплати отриманих товарів та послуг. Проте, в деяких випадках допускається попередня оплата товарів, послуг, робіт (з посиленим контролем за термінами виконання згідно договорів). Підставою для здійснення видатків розпорядків та одержувачів коштів є платіжні доручення, підготовлені власниками рахунків, та відповідні документи, які підтверджують цільове направлення коштів (договори на виконання робіт, послуг, закупівлю товарів, акти виконаних робіт, звіти про результати здійснення процедур державних закупівель, товарно-транспортні накладні, рахунки до них, рахунки-фактури, трудові угоди,заяви на перерахування коштів на карткові рахунки тощо).

Органами Державної казначейської служби України можуть надаватись відмови в оплаті рахунків розпорядників, отримувачів бюджетних коштів таких випадках:

1. за відсутності затверджених та взятих на облік кошторисів та планів асигнувань;

2. за відсутності (недостатності) коштів на відповідних рахунках установ;

3. за умови законодавчих обмежень;

4. при відсутності відповідних підтверджуючих документів;

5. у випадку не вірного оформлення документів, нецільового використання коштів;

6. за відсутності в бухгалтерському обліку виконання бюджетів прийнятих розпорядниками бюджетних зобов»язань;

7. у разі неподання розпорядниками фінансової звітності;88888

Особливості здійснення окремих видатків бюджету.

· Видатки на заробітну плату працівників (грошове утримання війсковослужбовців), включаючи видатки на премії, інші заохочення здійснюються лише в межах фонду заробітної плати, затвердженого для бюджетних установ в кошторисах.

· Витрати на безоплатне або пільгове матеріальне, побутове, медичне, санаторно-лікувальне забезпечення окремих категорій працівників бюджетних установ, війсковослужбовців здійснюється за рахунок бюджетних асигнувань на функціонування цих бюджетних установ.

· Розрахунки за комунальні послуги (теплопостачання, енергопостачання, водопостачання, газопостачання), послуги звязку, що споживаються бюджетними установами, проводяться в повному обсязі в межах встановлених головним розпорядником обгрунтованих лімітів споживання та на підставі відповідних договорів.

· За наяавності простроченої кредиторської заборгованості із зарабітної плати, стипендій, за спожиті комунальні послуги (тобто по захищених статтях видатків бюджету) розпорядники коштів не мають права брати зобовязання та здійснювати платежі за іншими заходами, до погашення такої заборгованності.

· Якщо фактичний обсяг власних надходжень за спеціальним фондом бюджетної установи відрізняється від запланованого, то розпорядник бюджетних коштів діє наступним чином:

а) при перевиконанні запланованого рівня – понадпланові обсяги спрямовуються в першу чергу на погашення заборгованості із заробітної плати, в разі її наявності, та інших захищених статей; в разі відсутності заборгованості – 50% понадпланових обсягів спрямовується на заходи, що здійснюються за рахунок відповідних надходжень, 50%- на заходи, необхідні для виконання основних функцій, але не забезпечені коштами загального фонду бюджету;

б) при незабезпечені встановлених планових обсягів – вносить зміни до кошторису за спеціальним фондом щодо зменшення власних надходжень та видатків з урахування очікуваного виконання до кінця бюджетного періоду та упорядковує взяті зобовязання з урахуванням змін.

Повернення кредитів до бюджету є однією зі стадій виконання бюджету за видатками та кредитуванням. У разі надання кредитів з бюджету у позичальників виникає заборгованість перед бюджетом, з якого були надані кошти на умовах повернення. Субєктами, які здійснюють державне кредитування та забезпечують повернення сум кредитів є Мінфін (його територіальні управління), а також розпорядники, одержувачі коштів. Заборгованість у позизальників виникає перед бюджетом, оскільки кошти надаються їм розпорядниками за договорами бюджетного кредитування із загального чи спеціального фонду бюджету згідно з бюджетними призначеннями та відповідно до затверджених бюджетних програм. Бюджетна установа не має права надавати юридичним чи фізичним особам кредити з бюджету (якщо не встановлено відповідні бюджетні призначення на надання кредитів з бюджету). У відносинах кредитування вони реалізують повноваження, надані їм державою чи територіальною громадою щодо надання кредитів за рахунок їх коштів. Кредити з бюджету надаються розпорядниками як субєктами, що реалізують волю держави (Автономної Республіки Крим, територіальної громади) і виступають від її імені як її законні представники.

З моменту надання кредитів з бюджету на суму отриманих з бюджету коштів права кредитора та право вимагати від позичальників повернення таких кредитів до бюджету у повному обсязі переходять до держави (АРК, територіальної громади). Розпорядники коштів в цьому випадку діють в межах наданої їм бюджетної компетенції. Тобто, основним субєктом, якому належить право вимагати від позичальника повернення коштів до відповідного бюджету є відповідне публічне утворення (держава, АРК, територіальна громада), а від його імені право вимоги повернення коштів до бюджету здійснює орган держави, що уповноважений саме на ції дії.

Позовна давність на вимоги щодо погашення заборгованості, що виникла з відносин кредитування з бюджету, не поширюється. Відносини кредитування з бюджету мають публічно-правову природу та загальносуспільний характер. Метою кредитування за рахунок коштів бюджету є не одержання прибутку, а підтримання на пільгових умовах тих галузей, розвиток яких входить до пріоритетів держави, територіальної громади. Нерозповсюдження на відносини кредитування з бюджету строків позовної давності, має метою як додатковий захист публічного утворення як власника коштів, надання йому права відстрочення, розстрочення зобовязання з повернення коштів до бюджету, так і захист позичальника від дострокового позивання до нього. Прострочена заборгованість субєктів господарювання перед державою (АРК, територіальної громадою) за кредитами з бюджету стягується органами державної податкової служби.

Кредитовання бюджету є його складовою частиною та одним із інструментів бюджетного регулювання. Крім стандартних операцій з надання коштів з бюджету на умовах повернення, платності, строковості до кредитування бюджету також зараховуються бюджетні позички та фінансова допомога з бюджету на поворотній основі.

4. Внесення змін до закону про Державний бюджет України під час його виконання

Органи управління бюджетом проводять оцінку відповідності бюджетним прогнозам з метою оперативного реагування та внесення змін до закону про держбюджет, а саме:

Мінфін України – проводить щомісячну оцінку відповідності прогнозу надходжень показникам, встановленим Державним бюджетом України.

Кабінет Міністрів України – проводить щоквартальну оцінку відповідності прогнозних макропоказників економічного і соціального розвитку України показникам, врахованим при затвердженні Державного бюджету України на відповідний бюджетний період.

Зміни до закону про Державний бюджет України можуть вноситися у випадках:

· виникнення відхилення оцінки прогнозу макропоказників економічного і соціального розвитку України та надходжень до бюджету від прогнозу, врахованого при затвердженні Державного бюджету України на відповідний бюджетний період,

· зміни структури видатків державного бюджету та в інших випадках, передбачених БКУ.

Зміни до закону про Державний бюджет України подаються у формі проекту закону про внесення змін до закону про Державний бюджет України.

Щодо доходів бюджету.

Факт перевиконання доходної частини Державного бюджету визнається за результатами офіційних висновків Рахункової палати та Мінфіна щодо виконання держбюджету за підсумками трьох кварталів у разі перевищення показників доходів, врахованих у розписі держбюджету на відповідний період, більше ніж на 15 відсотків. Такі висновки подаються Комітету Верховної Ради України з питань бюджету до 15 жовтня поточного року.

Кабінет Міністрів України протягом двох тижнів з дня оголошення зазначених офіційних висновків зобов’язаний подати Верховній Раді відповідний проект закону про внесення змін до закону про Державний бюджет України.

Доходи, що перевищують враховані у законі про Державний бюджет України показники доходної частини Державного бюджету України, розподіляються відповідно до закону про внесення змін до закону про Державний бюджет України.

Щодо видатків бюджету.

У разі якщо за результатами місячного звіту про виконання загального фонду Державного бюджету виявиться, що отриманих надходжень недостатньо для здійснення бюджетних асигнувань відповідно до бюджетних призначень з урахуванням граничного рівня дефіциту (профіциту), затвердженого законом про Державний бюджет України, Мінфін встановлює тимчасове обмеження асигнувань загального фонду Державного бюджету.

У разі якщо за результатами квартального звіту про виконання Державного бюджету має місце недоотримання доходів загального фонду бюджету більше ніж на 15 відсотків від суми, передбаченої бюджетним розписом на відповідний період, Мінфін готує пропозиції про внесення змін до Державного бюджету України. КМУ, розглянувши ці пропозиції, подає до Верховної Ради розроблений на їх основі проект закону про внесення змін до закону про Державний бюджет України не пізніше двох тижнів з дня подання пропозицій Міністром фінансів України.

Верховна Рада приймає рішення щодо зазначеного проекту закону стосовно скорочення видатків Державного бюджету (секвестр) у двотижневий термін з дня відповідного подання КМУ. До прийняття ВРУ відповідного рішення видатки провадяться з урахуванням встановлених тимчасових обмежень бюджетних асигнувань.

5. Управління виконанням місцевих бюджетів.

Виконання відповідних місцевих бюджетів забезпечують Рада міністрів АРК, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних місцевих рад або сільські голови. Місцеві фінансові органи здійснюють загальну організацію та управління виконанням відповідного місцевого бюджету, координують діяльність учасників бюджетного процесу з питань виконання бюджету. Місцевий бюджет виконується за розписом, який затверджується керівником місцевого фінансового органу. До затвердження постійного розпису місцевого бюджету затверджується тимчасовий розпис на відповідний період. Місцевий фінансовий орган за участю органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, у процесі виконання місцевого бюджету за доходами здійснює прогнозування та аналіз доходів відповідного бюджету. Податки і збори, інші доходи місцевого бюджету визнаються зарахованими до місцевого бюджету з дня зарахування на ЄКР. Виконання місцевих бюджетів за видатками та кредитуванням здійснюється аналогічно порядку встановленому для Державного бюджету.

Рішення про внесення змін до рішення про місцевий бюджет ухвалюється Верховною Радою АРК, відповідною місцевою радою на підставі офіційного висновку місцевого фінансового органу про перевиконання чи недовиконання дохідної частини загального фонду, про обсяг залишку коштів загального та спеціального фондів відповідного бюджету. Факт перевиконання дохідної частини загального фонду місцевого бюджету визнається за підсумками першого півріччя та наступних звітних періодів з початку поточного бюджетного періоду за умови перевищення доходів загального фонду місцевого бюджету (без урахування міжбюджетних трансфертів), не менше ніж на 5 відсотків. Факт недоотримання доходів загального фонду місцевого бюджету визнається за підсумками квартального звіту в разі недоотримання доходів більше ніж на 15 відсотків.

Якщо до початку нового бюджетного періоду не прийнято рішення про місцевий бюджет, витрати місцевого бюджету здійснються лише на цілі, визначені у рішенні про місцевий бюджет на попередній бюджетний період та одночасно передбачені у проекті рішення про місцевий бюджет на наступний бюджетний період. При цьому щомісячні бюджетні асигнування місцевого бюджету сумарно не можуть перевищувати 1/12 обсягу бюджетних призначень, встановлених рішенням про місцевий бюджет на попередній бюджетний період До прийняття рішення про місцевий бюджет на поточний бюджетний період забороняється здійснювати капітальні видатки і надавати кредити з бюджету, а також здійснювати місцеві запозичення та надавати місцеві гарантії.

Система виконання місцевих бюджетів передбачає використання прийомів та методів оперативного управління і контролю за формуванням дохідної частини, її цільовим використанням згідно з доходами та видатками затвердженого бюджету. З 2004 року касове виконання місцевих бюджетів здійснюється за казначейською формою. Казначейське обслуговування місцевих бюджетів здійснюють територіальні органи ДКСУ в межах визначених функцій. Операції, що проводяться органами ДКСУ при обслуговуванні місцевих бюджетів:

1.Операції за доходами:

- за доходами до загального фонду місцевого бюджету;

- за платежами до спеціального фонду місцевого бюджету;

- за платежами, що розподіляються між загальним та спеціальним фондами місцевого бюджету;

- за платежами, що розподіляються між рівнями місцевих бюджетів;

- за доходами тимчасово віднесинеми на доходи місцевого бюджету;

- за власними надходженнями бюджетних установ;

- повернення тимчасово або надмірно сплачених коштів;

- оформлення змін до бюджету за доходами;

2. Операції за видатками:

- формування мережі розпорядників коштів;

- облік зобов»язань розпорядників;

- перерахування коштів на здійснення видатків передбачених у загальному (спец

Дата добавления: 2014-01-04