Інформаційне забезпечення ЄДАПС

Основними складовими інформаційного забезпечення ЄДАПС є уніфіковані первинні документи, передбачені законодавчими актами; система класифікації і кодування; проблемно орієнтована база даних; нормативно-довідкова інформація; технічна, норма­тивно-методична документація та інструкції.

Згідно з Постановою Кабінету Міністрів від 28.09.1996 р. №1182 «Питання паспортизації громадян» у рамках впрова­дження ЄДАПС передбачається виготовлення паспорта громадянина України у вигляді картки розміром 54,0 х 85,6 або 74,0 х х 105,0 мм. Паспорт-картка повинен мати такі самі елементи даних, як і паспорт громадянина України: Державний герб України, оцифровану фотографію власника і його персональні дані (прі­звище, ім'я, по батькові, стать, місце і дата народження, іденти­фікаційний номер, дата видачі і код органу, що його видав), осо­бистий підпис, найменування установи, що видала картку, і підпис посадової особи. Також на паспорт-картку (на чіп) зано­сяться машинозчитувані дані (місце мешкання, відношення до військової служби, група крові, сімейний стан, дані про дітей та ін.). У зоні розміщення ідентифікатора особи можуть бути роз­міщені інші дані біометричної ідентифікації або елементи захис­ту за умов, що вони не будуть затемнювати ідентифікатор особи. Виготовлення/заповнення паспорта-картки здійснюється за спеціальними технологіями із застосуванням багатокольорового лазерного друку на попередньо задрукованому синтетичному ма­теріалі та термоламінації.

ЄДАПС — паспорт громадянина України

Паспортна система — комплекс заходів з обліку населення за місцем проживання та забезпечення видачі паспортів.

Положення про паспорт громадянина України затверджено по­становою Верховної Ради України від 2.09.1993 р. № 3423. Бланки паспортів виготовляються за єдиними зразками, затвердженими постановами Кабінету Міністрів України: у формі паспортної кни­жечки — 4.06.1994 р. № 353 та ЗО. 12.1997р. № 1489-74 (нова редак­ція); у формі паспортної картки — 30,06.1998р. № 986-40.

Видачу паспортів громадянина України у вигляді паспортної книжечки розпочато у травні 1995 року і на сьогодні завершено.

Термін впровадження паспортів громадянина України у вигляді карт­ки буде визначено Кабінетом Міністрів України у міру створення ЄДАПС. Паспорти у формі картки впроваджуватимуться шляхом введення нового бланка паспорта, а не шляхом обміну паспортів.

Нині існує низка міжнародних стандартів на машинозчитувані паспорти і паспортні картки. Ще у 1968 році в рамках діяльності Міжнародної організації цивільної авіації було розглянуто пропозиції щодо запровадження машинозчитуваного паспорта або паспорт­ної картки, які у наступному могли б замінити традиційний пас­порт з метою прискорення перевірки, що здійснюється при паспорт­ному контролі. З 1.01.1985 р. за рішенням Ради ЄС запровадже­но єдиний європейський паспорт, в якому відомості наводяться так само, як і в документі Міжнародної організації цивільної авіації Doc 9303. Досвід використання таких документів свідчить, що видатки на їх виготовлення не набагато більші, ніж на звичайні. До­даткові витрати на спеціальне зчитувальне обладнання компен­суються зростаючим ступенем безпеки, швидкістю та точністю перевірки і гнучкістю оброблення персональних даних. В Україні запроваджено сім машинозчитуваних документів (шість типів пас­портних документів та машинозчитувана візова етикетка). По­становою Кабінету Міністрів України від 28.06.1997 р. № 636 за­тверджено порядок заповнення машинозчитуваної зони докумен­тів, що посвідчують особу.

У БД ЄДАПС зберігаються такі основні реквізити:

1) текстова інформація:

• ідентифікаційний номер;
• прізвище, ім'я та по батькові (державною мовою з обо­в'язковою транслітерацією за допомогою літер англійського ал­фавіту та за бажанням особи — мовою легалізованих національ­них меншин);
• «дата народження;» місце народження;
• стать;
• дата реєстрації та адреса місця постійного проживання;
• прізвища, ім'я та по батькові, що використовувалися ра­ніше;
• відомості щодо перебування раніше в іноземному громадян­стві;
• відомості про видачу паспорта та його дублікатів;
• відомості про місце роботи/навчання;
• відомості про сімейний стан — відомості про дружину/чоло­віка та дітей;
• відомості про освіту;
• відомості про видачу документів, що посвідчують особу, та про документи для виїзду за кордон (паспорт громадянина України для виїзду за кордон, проїзний документ дитини, дипло­матичний паспорт, службовий паспорт, посвідчення особи моря­ка) — серія і номер, орган і дата отримання, термін дії;
• відомості про відношення до військової служби;
• відомості про вибуття;
• відомості про смерть або про зникнення безвісти;

2) службова інформація (потреба особливої допомоги, пов'я­заної з інвалідністю, тимчасові обмеження у праві виїзду за кор­дон);

3) графічна інформація — ідентифікатор особи; дані біомет­ричної ідентифікації; зразок особистого підпису.

ЄДАПС — два ідентифікатори

Ідентифікатор особи — відтворений у паспорті (документі) відцифрований образ особи.

Ідентифікаційний номер особи — цифровий код, що складає­ться із десяти символів і присвоюється кожній особі згідно з ви­значеною системою кодування, на підставі даних про дату наро­дження та стать особи.

Крім цього у базі містяться дані про паспорти, посвідчення та інші документи, що були видані в установленому порядку: тип документа, номер документа, дата видачі власникові, термін дії, орган, що видав документ, стан документів (виготовлений, транспортування, обмежене використання, вилучений, загубле­ний, знищений), системна службова інформація.

База даних нормативно-довідкової інформації складається з:

• класифікаторів (словників-кодифікаторів) і довідників — оди­ниць адміністративно-територіального устрою; паспортних відді­лень України; органів РАГС; судів загальної юрисдикції; військових комісаріатів; країн світу, дипломатичних представництв та консуль­ських установ України за кордоном; поштових відділень; пунктів пропуску через державний кордон; прізвищ, імен, по батькові (чо­ловічих і жіночих); статі, освіти, сімейного стану, відношення до військової служби; причин отримання і заміни паспорта; причин відмови в отриманні або заміні паспорту; причин прибуття і вибуття громадян; цілей і обмежень виїзду за кордон та ін.;
• таблиці транслітерації назв і власних імен;
• інформаційно-пошукових тезаурусів.

Цільовий банк даних створюється на центральному рівні. Пе­редбачається також ведення резервного банку даних, територіально віддаленого від центрального вузла з міркувань безпеки.

Дата добавления: 2014-01-04