Облік капіталу в основних засобах підприємства

1. Облік капіталу в основних засобах підприємства.

2. Облік капіталу в інших необоротних активах підприємства.

3. Облік капіталу в нематеріальних активах (інтелектуальної власності) підприємств.

Основні засоби мають значну частку в загальній сумі активів підприємства, є одним із найважливіших об’єктів фінансового обліку, що потребує контролю за їхнім рухом, організації синтетичного й аналітичного обліку, визначення зносу (амортизації), проведення ремонту, модернізації, оновлення застарілих і технічно недосконалих об’єктів. За допомогою таких засобів людина впливає на предмет праці з метою трансформування вхідних матеріальних ресурсів у готовий продукт.

До основних засобів, завдяки яким у процесі виробництва працівник впливає на матеріальні ресурси, відносяться матеріальні об’єкти (виробничі будинки, споруди, машини, транспортні засоби), а також комунікації, що забезпечують виробничий процес (шляхи сполучення, мости, лінії електропередач та ін.).

Основні засоби - матеріальні активи, які підприємство/установа утримує з метою використання їх у процесі виробництва/діяльності або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

3. Будинки (виробничі, адміністративні, склади), споруди (мости, греблі, автомобільні дороги) та передавальні пристрої (кабельні лінії, каналізація, водоканали, лінії електромереж тощо).

4. Машини й устаткування, які поділяються за видами:

а) силові (котельні установки, електродвигуни, гідроагрегати, турбоагрегати, газотурбінні установки, двигуни внутрішнього згорання, трактори, електротехнічне устаткування);

б) робочі (металорізальні верстати, компресорні машини й устаткування, насоси, вантажно-розвантажувальні машини й устаткування для земельних і кар’єрних робіт);

в) вимірювальні та регулювальні прилади, лабораторне устаткування (контрольно-вимірювальна апаратура, геодезичні прилади, вагове устаткування, обчислювальна техніка);

г) інші машини й устаткування комунального господарства, спортивне, театральне, музичне устаткування.

5. Транспортні засоби (залізничний рухомий склад — електровози, тепловози, паровози, дизель-поїзди, вагони; транспортні судна морського та річкового флоту; рухомий склад автомобільного транспорту; виробничий та комунальний транспорт).

6. Інструменти (бурильні і відбійні молотки, фарбопульти, інструмент для обслуговування та ремонту залізничних колій), виробничий інвентар і пристосування (контейнери універсальні, меблі залів театрів та кінотеатрів, інвентарний одяг сцен, інвентар готелів) та господарський інвентар (столи, крісла, шафи, дивани).

9. Інші основні засоби (тварини цирків, зооцирків, зоопарків).

2) За характером участі у процесі виробництва:

1. Виробничі основні фонди - призначені для використання у сфері матеріального виробництва;

2. Невиробничі - об’єкти житлово-комунального господарства, охорони здоров’я, культури, освіти, спорту та ін. - для обслуговування колективів підприємства.

1. Діючі засоби - беруть участь у виробничому процесі або в

2. Недіючі - знаходяться в запасі, реконструкції, на консервації тощо. (амортизація не нараховується)

1. Власні засоби - відображаються в балансі і звітності даного підприємства;

Основні засоби відображаються в балансі і звітності в грошовому вимірнику, що дає можливість визначити їх загальний обсяг, структуру, амортизацію, знос, зміни у складі окремих груп в динаміці та ряд техніко-економічних показників.

Будь-який об’єкт необоротних активів визнається активом за умови^

- існує імовірність отримання в майбутньому економічних вигод від його використання;

- вартість його може бути достовірно визначена і строк служби становить не менше одного року.

Основні засоби	Первісна вартість
Придбання за грошові кошти	Витрати на придбання
Придбані за рахунок кредиту банку	Витрати на придбання без урахування відсотків за кредит
Безоплатно отримані	Справедлива вартість на дату отримання
Внесені до статутного капіталу	Погоджена засновниками їх справедлива вартість
Отримані підприємством у результаті обміну на подібний об’єкт	Залишкова вартість переданого об’єкту. Якщо залишкова вартість переданого об’єкту перевищує його справедливу вартість, то первісною вартістю об’єкту буде справедлива вартість переданого об’єкту із включенням різниці до витрат звітного періоду
Отримані підприємством у результаті обміну на неподібний об’єкт	Справедлива вартість переданого об’єкту, збільшена на суму грошових коштів або їх еквівалентів, що була передана (отримана) під час обміну

Дані про вартість об’єкта записуються в акті приймання основних засобів, а також в інвентарній картці.

Первинна вартість може змінюватися лише під час переоцінювання, добудови, модернізації і реконструкції об’єкта в порядку проведення робіт за рахунок капітальних інвестицій.

Залишкова вартість основних засобів — це різниця між первинною вартістю об’єктів і нарахованим зносом, який визначається за даними бухгалтерського обліку. Залишкова вартість показує ту частину вартості, яка ще залишилася після перенесення на готовий продукт вартості об’єкта внаслідок використання у виробничому процесі. Чим довше служить об’єкт і бере участь у виробництві, тим менша залишкова вартість.

Після проголошення Україною незалежності у 1991 р. почалась гіперінфляція, що призводило до постійного знецінювання основних засобів та необхідності періодичного уточнення балансової вартості об’єктів. З цією метою періодично проводиться індексація, при якій первинна вартість об’єкта, визначена раніше, множиться на коефіцієнт індексації і таким чином визначається нова індексована вартість. Сума зносу також уточнюється виходячи з коефіцієнта індексації.

Типові форми первинної облікової документації по обліку основних засобів:

ОЗ —1 Акт прийому-передачі основних засобів

ОЗ —2 Акт приймання — здачі відремонтованих, рекуструйованих та модернізованих об’єктів

ОЗ —4 Акт на списання автотранспортних засобів

ОЗ —5 Акт про установку, пуск та демонтаж будівельної машини

ОЗ —6 Інвентарна картка обліку основних засобів

ОЗ —7 Опис інвентарних карток по обліку основних засобів

ОЗ —9 Інвентарний список основних засобів (за місцем їх знаходження, експлуатації)

ОЗ —14 Розрахунок амортизації основних засобів (для промислових підприємств)

ОЗ —15 Розрахунок амортизації основних засобів (для будівельних підприємств)

ОЗ —16 Розрахунок амортизації по автотранспорту

В актах вказують найменування об’єкта, рік спорудження або дату випуску підприємством, коротку характеристику об’єкта, його первісну вартість, присвоєний інвентарний номер, місце використання та інші відомості, необхідні для аналітичного обліку основних засобів.

Картка обліку руху основних засобів (ф. № 03-8) заповнюється на підставі даних інвентарних карток основних засобів і звіряється з даними синтетичного обліку основних засобів. При ліквідації основних засобів у картці обліку руху основних засобів здійснюється відповідний запис про вибуття на підставі акту на списання основних засобів (ф. № 03-3) або акту на списання автотранспортних засобів (ф. № 03-4).

Інвентарний список основних засобів (ф. № 03-9) застосовується для пооб’єктного обліку основних засобів у місцях їх знаходження (експлуатації) за матеріально відповідальними особами. Інвентарні списки підлягають періодичному (не менше двох разів на рік) звірянню із записами в інвентарних картках обліку основних засобів (ф. № 03-6).

Частота проведення переоцінювання залежить від коливань справедливої (реальної) вартості основних засобів. Підприємство може переоцінювати об'єкт основних засобів, якщо його залишкова вартість (первісна вартість мінус знос) значно (більш як на 10%) відрізняється від справедливої вартості на дату балансу. При цьому на цю саму дату потрібно здійснити переоцінку всіх об'єктів даної класифікаційної групи. Після переоцінки змінюється в однакових пропорціях (на один коефіцієнт) первісна вартість і сума зносу об'єкта переоцінки, крім випадку, коли залишкова вартість дорівнює нулю.

Переоцінена сума первісної вартості та зносу об’єкта основних засобів визначається як добуток первісної вартості або зносу та індексу переоцінки. Індекс переоцінки визначається діленням справедливої вартості об’єкту, який переоцінюється, на його залишкову вартість.

Придбання об’єктів основних засобів за плату, а також їхнє будівництво являють собою капітальні інвестиції підприємства, для обліку яких призначений рахунок 15 «Капітальні інвестиції», який має такі субрахунки:

152 «Придбання (виготовлення) основних засобів»

153 «Придбання (виготовлення) інших необорот. матеріальних активів»

154 «Придбання (створення) нематеріальних активів»

155 «Придбання (вирощування) довгострокових біологічних активів»

По Дт рахунка 15 відображаються витрати на придбання або створення матеріальних та нематеріальних необоротних активів, по кредиту - введення в дію, прийняття в експлуатацію придбаних або створених активів та списання на рахунок 10.

Відповідно до плану рахунків облік основних засобів ведеться на рахунку 10 «Основні засоби», що має 9 субрахунків:

102 - капітальні витрати на поліпшення земель,

По Дт рахунка 10 відображаються записи по надходженню основних засобів на баланс, що враховуються по первісній вартості; суми витрат, зв'язані з поліпшенням об'єктів, що приводять до збільшення майбутніх економічних вигод, по Кт - вибуття основних засобів унаслідок продажу, безкоштовної передачі чи невідповідності критеріям визнання активів, а також у випадку часткової ліквідації об'єкта; сума уцінки основних засобів.

Основні засоби списуються з балансу підприємства в разі їхнього вибуття або коли активи перестають відповідати критеріям визнання активу. Якщо об’єкт основних засобів вибуває з експлуатації й зберігається для продажу, то його відображають у балансі в складі оборотних активів за нижчою з двох оцінок — за балансовою вартістю або чистою вартістюреалізації.

При вибутті основних засобів комісія, створена за наказом керівника підприємства, складає Акт на списання основних засобів, в якому вказуються такі дані: первісна вартість об’єкта, що вибуває, сума нарахованого зносу за час експлуатації, залишкова вартість, причина вибуття, витрати, пов’язані з вибуттям об’єкта, а також сума отриманого доходу. На підставі акта здійснюються відповідні записи в аналітичному і синтетичному обліку основних засобів.

При вибутті об'єктів основних засобів кредитується рахунок 10 «Основні засоби» (на суму первісної (або переоціненої) вартості) у кореспонденції з рахунком 13 «Знос необоротних активів» (на суму зносу цього об'єкта) та субрахунком 976 «Списання необоротних активів» при ліквідації основних засобів (на залишкову вартість).

Якщо об'єкт основних засобів вирішено продати, то він переводиться до складу оборотних активів записом за дебетом субрахунку 286 «Необоротні активи та групи вибуття, утримувані для продажу» і дебетом рахунку 13 «Знос (амортизація) необоротних активів» та кредитом рахунків 10 «Основні засоби», 11 «Інші необоротні матеріальні активи», 15 «Капітальні інвестиції», 16 «Довгострокові біологічні активи». Одночасно сума перевищення всіх дооцінок цього об'єкта за час до його вибуття над сумою уцінок за цей період відображається за дебетом субрахунку 423 «Дооцінка активів» у кореспонденції з рахунком 44 «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)».

Під впливом часу, сил природи та в процесі експлуатації основні засоби поступово зношуються. Вони втрачають свої первинні фізичні якості, знижуються їх техніко-експлуатаційні можливості, в результаті зменшується реальна балансова вартість основних засобів.

Амортизація (лат. amortisatio – оплата боргів) – це систематичний розподіл вартості, яка амортизується, протягом строку корисного використання активу. Вона відображає процес поступового списання (погашення) вартості об’єкта протягом часу його корисного функціонування та забезпечує дотримання принципу співставлення витрат з доходами.

Знос основних засобів – сума амортизації об’єкта основних засобів, накопичена з початку строку їх корисного використання.

Земля та інші основні засоби, які мають необмежений строк корисного використання, не є об’єктом амортизації.

Строк корисної експлуатації основних засобів – це період часу, протягом якого основні засоби будуть використовуватись підприємством, або з їх використанням буде виготовлено (виконано) очікуваний підприємством обсяг продукції. Строк корисного використання активу може змінюватись.

Стандартами передбачено застосування п’яти методів

нарахування амортизації основних засобів і нематеріальних активів:

- прискореного зменшення залишкової вартості;

Одним з найважливіших завдань бухгалтера під час обліку основних засобів є вибір найбільш оптимального методу нарахування амортизації.

Метод нарахування амортизації вибирає підприємство самостійно з урахуванням очікуваного способу отримання економічних вигод від його використання. Якщо очікуваний спосіб отримання економічних вигод міняється, може бути вибраний інший метод нарахування амортизації. Вибір методу амортизації, що є елементом облікової політики підприємства, є економічною проблемою, від вирішення якої залежить безпосередньо прибутковість роботи підприємства.

При застосуванні прямолінійного методу використовують річну норму амортизації, яку встановлюють на групу об'єктів.

- річна сума амортизації однакова протягом усіх років експлуатації об'єкта;

- залишкова вартість об'єкта основних засобів рівномірно зменшується до досягнення ліквідаційної вартості.

Метод прямолінійного списання має свої переваги й недоліки.

Переваги цього метода — зручність розрахунку і рівномірність розподілення суми амортизації між обліковими періодами, що забезпечує зіставність собівартості продукції з доходом від її реалізації.

Цей метод забезпечує швидку (прискорену) амортизацію об'єкта протягом перших років його експлуатації. Оскільки при застосуванні цього методу сума амортизації нараховується нерівномірно, також нерівномірно накопичується сума зносу і зменшується залишкова вартість. Цей метод доцільно застосовувати для амортизації об'єктів, схильних до швидкого морального старіння, через що термін їх корисного використання може бути визначений лише приблизно. До таких об'єктів відносяться транспортні засоби, що використовуються в адміністративних цілях, прилади, засоби зв'язку, меблі, комп'ютери.

При застосуванні цього методу річна норма амортизації є фіксованою (у відсотках) величиною і застосовується до залишкової вартості об'єктів основних засобів. При цьому в перший рік експлуатації об'єкта основних засобів нараховується найбільша сума амортизації, потім вона зменшується щороку.

Цей метод забезпечує ще швидшу амортизацію, ніж попередній. Вже за три роки використання об'єкта його залишкова вартість практично дорівнює ліквідаційній.

Це метод суми цифр років, заснований на розрахунку кумулятивного коефіцієнта.

Ефект від використання цього методу такий же, як і від використання методу зменшення залишкової вартості, — в перші роки експлуатації списується основна частина первинної вартості, але досягається це не за рахунок того, що в подальші роки зменшується база для нарахування амортизації, а завдяки зменшенню норми амортизації. Після закінчення останнього терміну корисної експлуатації об'єкта його залишкова вартість дорівнює ліквідаційній.

Перевага цього методу - він забезпечує максимально рівномірний розподіл амортизаційної вартості на вироблену продукцію. Протее використання цього методу обмежене, оскільки він може застосовуватися тільки для амортизації основного технологічного устаткування (машин, верстатів), за якими може бути визначений випуск продукції (обсяг робіт, послуг). Основним недоліком цього методу є те, що в ряді випадків важко визначити загальний обсяг виробленої продукції.

Найбільш ефективним для підприємства є метод зменшення залишкової вартості, що дозволяє в перші роки експлуатації швидше замортизувати основні засоби. У такому разі в підприємства з'являться засоби на оновлення основних засобів, що особливо необхідне в умовах, коли активна частина основних коштів - машини, обладнання - знаходяться у зношеному стані.

Ключовим поняттям для нарахування амортизації є термін корисного використання об'єкта, який встановлюється наказом по підприємству при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), але не менше ніж визначено Податковим кодексом і призупиняється на період його виводу з експлуатації ( для реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання, консервації та інших причин) на підставі документів, які свідчать про виведення таких основних засобів з експлуатації).

Групи	Мінімально допустимі строки кор.викор., р.
Основні засоби
група 1 - земельні ділянки	-
група 2 - капітальні витрати на поліпшення земель, не пов'язані з будівництвом
група 3 - будівлі,
споруди,
передавальні пристрої
група 4 - машини та обладнання, з них:
електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, пов'язані з ними комп'ютерні програми (крім програм, витрати на придбання яких визнаються роялті, та/або програм, які визнаються нематеріальним активом), інші інформаційні системи, комутатори, маршрутизатори, модулі, модеми, джерела безперебійного живлення та засоби їх підключення до телекомунікаційних мереж, телефони (в тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує 2500 грн.
група 5 - транспортні засоби
група 6 - інструменти, прилади, інвентар (меблі)
група 7 - тварини
група 8 - багаторічні насадження
група 9 - інші основні засоби
Інші необоротні матеріальні активи
група 10 - бібліотечні фонди	-
група 11 - малоцінні необоротні матеріальні активи	-
група 12 - тимчасові (нетитульні) споруди
група 13 - природні ресурси	-
група 14 - інвентарна тара
група 15 - предмети прокату
група 16 - довгострокові біологічні активи
Нематеріальні активи
Групи	Строк дії права користування
група 1 - права користування природними ресурсами (право користування надрами, іншими ресурсами природного середовища, геологічною та іншою інформацією про природне середовище);	відповідно до правовстановлюючого документа
група 2 - права користування майном (право користування земельною ділянкою, крім права постійного користування земельною ділянкою, відповідно до закону, право користування будівлею, право на оренду приміщень тощо);	відповідно до правовстановлюючого документа
група 3 - права на комерційні позначення (права на торговельні марки (знаки для товарів і послуг), комерційні (фірмові) найменува-ння тощо), крім тих,витрати на придбання яких визнаються роялті;	відповідно до правовстановлюючого документа
група 4 - права на об'єкти промислової власності (право на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, сорти рослин, породи тварин, компонування (топографії) інтегральних мікросхем, комерційні таємниці, в тому числі ноу-хау, захист від недобросовісної конкуренції тощо) крім тих, витрати на придбання яких визнаються роялті;	відповідно до правовстановлюючого документа, але не менш як 5 років
група 5 - авторське право та суміжні з ним права (право на літера-турні, художні, музичні твори, комп'ютерні програми, програми для електронно-обчислювальних машин, компіляції даних (бази даних), фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення тощо) крім тих, витрати на придбання яких визнаються роялті;	відповідно до правовстановлюючого документа, але не менш як 2 роки
група 6 - інші нематеріальні активи (право на ведення діяльності, використання економічних та інших привілеїв тощо)	відповідно до правовстановлюючого документа

При визначенні строку корисного використання (експлуатації) слід ураховувати:

- очікуване використання об'єкта підприємством з урахуванням його потужності або продуктивності;

- фізичний та моральний знос, що передбачається;

- правові або інші обмеження щодо строків використання об'єкта та інші фактори.

Строк корисного використання (експлуатації) об'єкта основних засобів переглядається в разі зміни очікуваних економічних вигод від його використання, але він не може бути меншим, ніж визначено в пункті 145.1 цієї статті.

Нарахування амортизації проводиться щомісяця незалежно від фінансових результатів. Нарахування амортизації починається з місяця, наступного за місяцем, у якому об'єкт основних засобів став придатним для корисного використання (крім виробничого методу нарахування амортизації). Нарахування амортизації при застосуванні виробничого методу амортизації починається або припиняється починаючи з дати, що настає за датою, на яку об'єкт основних засобів став придатним для використання, або за датою його вибуття.

Амортизація основних засобів провадиться до досягнення залишкової вартості об'єктом його ліквідаційної вартості.

Нарахування амортизації в цілях оподаткування здійснюється підприємством за методом, визначеним наказом про облікову політику з метою складання фінансової звітності, та може переглядатися в разі зміни очікуваного способу отримання економічних вигод від його використання.

Нарахування амортизації за новим методом починається з місяця, наступного за місяцем прийняття рішення про зміну методу амортизації.

У бухгалтерському обліку відповідно до Плану рахунків амортизація основних засобів відображається на рахунку 13 “Знос (амортизація) необоротних активів” субрахунок 131“Знос основних засобів”.

На наданому рахунку відображається інформація про нараховану амортизацію у по об’єктному розрізі.

Рахунок 13 відноситься до пасивних рахунків. Нарахування зносу робиться по кредиту рахунку у кореспонденції з рахунками обліку витрат на господарську діяльність. По кредиту 131 “Знос основних засобів” відображається знос по вибувшим основним засобам у кореспонденції з відповідними рахунками.

Рахунок 13 "Знос (амортизація) необоротних активів" має такі субрахунки:

132 «Знос інших необоротних матеріальних активів»;

За дебетом рахунку 13 відображають «зменшення суми зносу». Таке зменшення відбувається у випадках:

- вибуття активу (незалежно від причини вибуття);

- збільшення зносу необоротних активів у разі їх дооцінки.

Аналітичний облік зносу (накопиченої амортизації) необоротних активів ведеться відповідно за видами основних засобів, інших матеріальних необоротних активів та нематеріальних активів.

Облік ремонту та поліпшення основних засобів

Для цілей бухгалтерського обліку заходи щодо поліпшення основних засобів варто поділяти на:

1) заходи, здійснення яких приведе до збільшення майбутніх економічних вигод від використання цього основного засобу (модернізація, реконструкція, добудування і т.д.).

2) заходи, здійснення яких спрямовані на підтримку робочого стану об'єкта й одержання в майбутньому економічних вигод, що були притаманні об'єкту на початку використання (усі види ремонтів, технічне обслуговування).

Прийняття закінчених робіт по ремонту і поліпшенню основних засобів оформлюється Актом прийому-передачі відремонтованих, реконструйованих і модернізованих об’єктів.

Витрати на поліпшення основних засобів для відновлення майбутніх економічних вигод, визнаються капітальними інвестиціями при умові, що балансова вартість активу не перевищує суми очікуваного відшкодування.

Усі витрати, зв'язані з проведенням 1-го типу заходів цілком відносяться на збільшення первісної вартості об'єкта й у бухгалтерському обліку супроводжуються наступними записами:

Господарські операції	Дт	Кт
1. Передоплата за предмет, який буде використаний для модернізації об’єкту
2. Відображено суму податкового кредиту
3. Отримано й оприбуткований предмет
4. Списано суму податкового кредиту
5. Залік заборгованостей
6. Списано вартість предмета до складу капітальних інвестицій
7. Відображено збільшення первісної вартості об'єкта основних засобів

Витрати, що здійснюються для підтримання об'єкта в робочому стані включаються до складу витрат звітного періоду і супроводжується наступними записами: