Приклади гравіметричних визначень

Визначення кристалізаційної води в кристалогідраті ВаС1₂ ×2Н₂О

Речовини, які містять кристалізаційну воду, називають кристалогідратами. Деякі кристалогідрати під час зберіган­ня можуть втрачати частину кристалізаційної води. Цей процес називають вивітрюванням. Інші можуть вбирати вологу з повітря – розпливання крис­талів. Для того щоб кристалогідрати не змінювали свого скла­ду, їх зберігають у банках з притертими пробками.

ВаС1₂×2Н₂О втрачає кристалізаційну воду при температурі 120-125 °С.

Методика проведення аналізу.

Ø Бюкс миють і висушують у сушильній шафі впродовж 30-40 хв при температурі 120-125 °С. Охолоджують в ексика­торі до кімнатної температури і зважують на аналітичних тере­зах. Цю операцію виконують доти, доки бюкс не набуде сталої маси.

Ø У підготовлений для аналізу бюкс вміщують 2-3 г крис­талогідрату і точно зважують його на аналітичних терезах.

Ø Відкривають бюкс, кладуть кришку на ребро і вміщують у сушильну шафу на 1,5-2 год при температурі 120-125 °С.

Ø Бюкс закривають, охолоджують в ексикаторі і зважують на аналітичних терезах.

Висушування повторюють доти, доки маса бюкса із залиш­ком не буде сталою. Масу кристалізаційної води у кристалогід­раті ВаС1₂×2Н₂О визначають за різницею мас взятої наважки до і після висушування:

т(Н₂О) =m₁ –m₂, (6.7)

де m₁– маса бюкса з наважкою до висушування, г; m₂ – маса бюкса з наважкою після висушування, г.

Масову частку кристалізаційної води в кристалогідраті ВаС1₂×2Н₂О обчислюють за формулою:

(6.8)

де q – наважка ВаС1₂×2Н₂О.

Дата добавления: 2014-01-04