Соціалізації особистості, процеси десоціалізації таресоціалізації

ОСНОВНІ ЕТАПИ

Соціалізація — процес формування людської особистості на ос­нові навчання та виховання, засвоєння соціальних ролей, суспільно­го та апасного досвіду, що перетворює людину на члена суспільства.

Необхідність соціалізації пов'язана з тим, що соціальні якості не передаються у спадок. Вони засвоюються, виробляються індивідом у ході зовнішнього впливу на пасивний об'єкт. Соціалізація потребує діяльної участі самого індивіда і передбачає наявність сфери діяльності Етапи соціалізації співпадають (умовно) з етапами вікового роз­витку індивіда:

1) первинна (рання) соціалізація. Вона пов'язана з надбанням загальнокультурних знань, з освоєнням початкових уявлень про світ та характери взаємовідносин людей. Особливим етапом ранньої соціалізації є підлітковий вік. Особлива конфліктність цього віку пов'язана з тим, що можливість та уміння дитини значно переви­щують передбачені йому правила, рамки поведінки;

2) вторинна соціалізація. Вона пов'язана з оволодінням спе­ціальних знань та навичок, із долученням до визначеної субкуль-тури. На цьому етапі розширюються соціальні контакти індивіда, діапазон його соціальних ролей.

У процесі включення індивіда до системи суспільного розпо­ділу праці передбачається адаптація у професійній субкультурі, а також одночасна приналежність до інших субкультур. Швидкість соціальних змін у сучасних суспільствах призводить до того, що людина повинна засвоювати все нове і пристосовуватися до нього при одночасній втраті раніше набутого. Ці процеси назвали ресо-ціалізацією та десоціалізацією. Коротко розглянемо їх.

Ресоціалізаиція (повторна соціалізація) людини — це процес засвоєння нових знань, цінностей, ролей, навичок замість ста­рих, недостатньо засвоєних або застарілих. Триває протягом усьо­го життя індивіда.

Десоціалізація — втрата індивідом певних соціальних ціннос­тей та норм внаслідок яких-небудь зовнішніх факторів, що супро­воджується відчудженням від усієї групи або соціуму.

Десоціалізація га ресоціалізація — це дві сторони одного про­цесу, а саме дорослої соціалізації. У дитячому та підлітковому віці, поки індивід виховується у сім'ї та школі, як правило, ніяких різких змін у його житті не відбувається.

Інколи людина потрапляє у такі екстремальні умови, у яких десо­ціалізація заходить так глибоко, що перетворюється у руйнування мо­ральних основ особи. Вона нездатна відбудувати усе багатство втраче­них цінностей, норм, ролей.

Отже, можна зробити висновок, що соціалізація відіграє про­відну роль щодо становлення особистості індивіда, а знання про її етапи, шляхи і вимоги сприяють його органічному провадженню у суспільні відносини.

Дата добавления: 2014-01-04