Виробництво пиломатеріалів

Склади сировини.

Технологія і організація виробництва на деревообробних підприємствах.

Сировина на деревообробне підприємство транспортується залізничним або водним транспортом, а в окремих випадках - автотранспортом. Потрапляюча в плотах деревина зберігається на воді на певній акваторії. У випадку організації берегових складів вивантаження колод деревини із води та укладка їх в штабелі здійснюється ланцюговими транспортерами, ланцюговими елеваторами, кранами різної конструкції. Для вивантаження колод із барж та залізничних вагонів застосовуються стаціонарні і пересувні крани з канатними захватами, мосто-кабельні та козлові крани, автонавантажувачі з вилочними захватами.

На великих підприємствах застосовується спеціальний сортувальний комплекс, що дозволяє виконувати сортування круглого лісу за діаметрами і подачу його в лісопильний цех з розрахунком отримання з даної кількості сировини найбільшого виходу пиломатеріалів необхідної якості. Сортувальний комплекс оснащений системою транспортерів, козловим та башенним кранами для розкладання відсортованих колод по штабелям.

Спосіб зберігання лісоматеріалів і схема організації навантажувально-розвантажувальних робіт проектуються з урахуванням кліматичних умов, строку зберігання, кількості, якості, призначення деревини та способу її доставки на склад.

Виробничий процес, який пов’язаний з переробкою колод на пиломатеріали, включає приймання, сортування, зберігання та підготовку сировини до розпиловки, розпиловку колод на лісопильних рамах або для дрібномірної сировини /діаметром до 12 см/ на круглопильних станках, сортування та складування матеріалів і утилізацію відходів /рис. 10.3./. Розпиловка колод може виконуватися трьома способами: врозвал, з брусовкою та змішаним.

При розпиловці з попередньою брусовкою або першій проходці крізь лісопильну раму колода опилюється на два ранти, а потім при другій проходці, отриманий брус, розпилюється на обрізні дошки. Процес брусовки знижує продуктивність лісопильної рами, але корисний вихід пилопродукції збільшується на 1,5...2% та відпадає потреба в обрізних станках. Як правило, передбачають до 80% розпиловки колод з брусовкою.

Широке поширення отримав змішаний спосіб розпиловки, який дозволяє отримувати пиломатеріали різної номенклатури та найкраще використовувати обладнання. Раціональний розкрій деревини з врахуванням максимальної випиловки специфікованих пиломатеріалів підвищує корисний вихід деревини до 67-68%.

Лісопильні рами в цехах можуть розташовуватися в шахматному порядку або на одній лінії з деяким зміщенням для послідуючого розвалу бруса на другій рамі.

Сортуються пиломатеріали по товщині, ширині, довжині та сорту або в лісопильному цеху в процесі обробки, або на сортувальному майданчику.

Лісопильні підприємства малої потужності - до 25 тис.м³ пиломатеріалів на рік бувають однорамні та двохрамні; середньої потужності - до 130 тис. м³ на рік - двохрамні; великої потужності - до 250 тис. м³- чотирьохрамні. Виробнича потужність лісопильних цехів визначається продуктивністю М_см і вираховується за формулою:

,

де Δ - велечина посуву колоди за час оберта вала лісопильної рами; м; n - число обертів вала рами за 1 хв; t_см - тривалість зміни, хв; k_в - коефіцієнт використання рами на протязі робочої зміни.

Потужність лісопильного цеху в складі деревообробного підприємства, повинна відповідати потужності цеху механічної обробки деревини або бути вищою за неї. В останньому випадку лісопильний цех частково випускає товарний пиломатеріал для суміжних підприємств.

Для отримання готової продукції більш широкої номенклатури та попереднього розкрою лісоматеріалу лісопильні цехи разом з рамами забезпечуються двохпильними обрізними, круглопильними, торцовими станками, дробарками.

Рис.10.2.Технологічна схема лісопильного цеху.

10.3.3. Сушіння пиломатеріалів.

Після розпиловки лісоматеріали піддають сушінню природним або штучним способами. При природній сушці лісоматеріали витримуються в певних режимах в штабелях на відкритих площадках, що захищені від впливу атмосферних опадів, сонячного проміння. Для кращого провітрювання лісоматеріали вкладають в пакетні або рядові штабелі секціями, які розділені поздовжніми і поперечними проїздами. Тривалість природної сушки залежить від пори року і місцевих кліматичних умов та складає тривалий період: від 7 до 75 діб. При цьому мінімальна вологість досягає 16...18%, що не допускається при виготовленні окремих видів столярних виробів. Крім того, для організації природної сушки лісоматеріалів необхідні значні їх запаси та великі площі для розміщення в штабелях.

Тому в теперішній час на деревообробних підприємствах разом з природною сушкою організовують штучну сушку пиломатеріалів в спеціальних сушильних камерах.

Сушильні камери класифікують в залежності вїд виду теплоносія та способу циркуляції повітря на: а/ парові з природною або примусовою циркуляцією повітря, б/ газові, в/ електричні.

Парові камери з природною циркуляцією повітря малоефективні, їх доцільно застосовувати при невеликих об’ємах лісоматеріалів. Більш досконалими є камери з штучною циркуляцією повітря, обладнані вентиляційними пристроями. В залежності від режиму сушильні камери бувають періодичної та безперервної дії.

Використовуються конструкції збірних металевих сушильних камер, що працюють на перегрітій парі при температурі 110...125°С і тиску 2...З атм. Сушіння дошок при цьому продовжується 36 годин, тоді як в звичайних камерах періодичної дії при температурі 80...90°С - 144 години. Збірно-розбірні сушильні камери можуть застосовуватися не тільки на ДОКах, але і на будівельних майданчиках при невеликих столярних майстернях.

Газові сушильні камери частіше застосовуються для хвойних пиломатеріалів товщиною до 50 мм. На ряді підприємств деревообробки застосовують сушильні камери з осьовими реверсійними вентиляторами. Завдяки більш високій швидкості циркуляції повітря продуктивність цих камер в 1,5...2 рази вища від камер звичайної конструкції. Регулювання процесу сушки виконують за допомогою багатоканальних електронних регуляторів.

В окремих випадках сушка деревини може виконуватися струмами високої частоти. Строк сушки при цьому значно скорочується, а процес протікає більш рівномірно без утворення тріщин. Недоліком згаданого способу є значна витрата електроенергії: до 250...350 кВт∙год. на 1 м³ висушеної деревини.

Ефективним є спосіб сушки пиломатеріалів в наповнених петролатумом /відходи переробки нафти/ ваннах при температурі 110...113 °С. Сушка деревини в петролатумі в порівнянні із звичайною камерною сушкою відбувається швидше в 6-8 разів та доводить вологість хвойних порід до 10…12%. Перевагою згаданого способу є можливість одночасного сушіння та антисептування деревини, а недоліком – підвищена кількість відходів деревини при її послідуючій обробці, так як верхній шар всмоктує петролатум.

На деревообробних підприємствах, як правило організовують спеціальні сушильні цехи. Потужність встановлених в них сушильних камер повинна відповідати потужності основних цехів, що виготовляють столярні вироби.

Дата добавления: 2014-01-04