Тема 4. Міжнародні економічні відносини у сфері послуг. Міжнародна інвестиційна діяльність і виробниче співробітництво

Послуги можна розглядати як невидимий товар. Хтось сказав: “Це все те, що можна продати, але не можна скинути на ногу”.

Послуги (services) – зміна у становищі інституційної одиниці, яка відбулася внаслідок дій і на підставі взаємної угоди з іншою інституційною одиницею.

Види послуг:

- факторні (factor services) – платежі, які виникають у зв’язку з міжнародним рухом факторів виробництва, насамперед капіталу і робочої сили (доходи на інвестиції, ліцензійні платежі, зарплата, яка виплачується нерезидентам);

- нефакторні (non-factor services) – інші види послуг, не пов’язані із факторами виробництва (транспорт, мандри, інші нефінансові послуги);

- пов’язані з торгівлею (trade-related services) – ті послуги, які супроводжують торгівлю, (транспорт, страхування тощо);

- пов’язані з інвестиціями (investment-related services) – ті послуги, які супроводжують інвестиції (банківські, готельні і професійніпослуги);

- пов’язані одночасно з інвестиціями та торгівлею (trade-and-investment-related services) – зв’язок, будівництво, комп’ютерні та інформаційні послуги, особисті, культурні та рекреаційні послуги.

Міжнародний транспорт (international transportation) – послуги всіх видів транспорту (морського, трубопровідного, повітряного, наземного, річкового і космічного), які надаються резидентами однієї країни резидентам іншої країни.

Транспортні витрати (transportation costs) – всі витрати з доставки товару від продавця до покупця, які включають вартість фрахту, страхування, розвантаження/навантаження, пакування/розпакування й інші сукупні витрати.

Міжнародні поїздки (international travel) – товари і послуги, які купують мандрівники за кордоном, якщо вони знаходяться там менше року і вважаються нерезидентами.

Мандрівник (traveler, visitor) – людина, яка перебуває менше року в країні, де вона не є резидентом, якщо вона не є співробітником урядової установи (посольства, військової бази) іншої країни або членом його сім’ї і не працює на резидента.

Турист (tourist) – мандрівник, який провів хоча б одну ніч в країні відвідування.

Правило Вальраса (Walras’ Law) – вартість імпорту країни дорівнює сумі вартості експорту і чистих зарубіжних продаж активів і відсотків за ними.

ІМ = Х + NA + NR,

де IM – імпорт; X – експорт; NA (net assets) – чисті продажі активів (різниця вартості активів, проданих іноземцям та куплених у них); NR (net interest) – чисті процентні платежі (різниця вартості процентів на вкладений капітал, отриманих з-за кордону та виплачених іноземцям).

Чим більший продаж активів сьогодні, тим менший розмір отримуваних чистих процентів в майбутньому. Це стається тому, що продаючи активи (права власності, цінні папери, золото), ми ввозимо у країну капітал сьогодні, однак будемо платити вищі відсотки по майбутніх запозиченнях, не забезпечених ліквідними активами.

Основними формами руху капіталу є:

1. За джерелами походження капіталу:

офіційний (державний) (official capital) – кошти з держбюджету, які переміщуються за кордон або приймаються з-за кордону за рішенням уряду, а також за рішенням міжурядових організацій;

приватний (недержавний) (private capital) - це засоби приватних фірм чи організацій, які направляються за кордон або приймаються з-за кордону за рішенням їх керівних органів; це інвестиції капіталу, надання торгових кредитів, міжбанківське кредитування тощо.

2. За характером використання капіталу:

підприємницький (private capital) - це засоби, які вкладаються у виробництво з метою отримання доходу;

кредитний (позичковий) – засоби, які надаються в кредит з метою отримання відсотків.

3. За терміном вкладання капіталу:

короткостроковий (short-term capital) – вкладення капіталу до 1 року;

середньостроковий (mid-term capital) – вкладення капіталу на 1-5 років;

довгостроковий (long-term capital) – вкладення на понад 5 років.

4. За метою вкладання капіталу:

портфельні інвестиції (portfolio investments) – вкладення капіталу в іноземні цінні папери, які не надають інвестору права реального контролю над об’єктом інвестування;

прямі інвестиції (direct investments) – вкладення капіталу з метою отримання довгострокового економічного інтересу в країні вкладення капіталу, що забезпечує контроль інвестора над об’єктом розміщення капіталу.

Інвестиційна позиція (investment position) – співвідношення активів, якими володіє країна за кордоном, та активів, якими володіють іноземці в даній країні. Екстериторіальність – застосування урядами свого національного законодавства до закордонних операцій компаній своєї країни.

Прямі закордонні інвестиції (foreign direct investments) – придбання тривалого інтересу резидентом однієї країни (прямим інвестором) у підприємстві – резиденті іншої країни (підприємстві з прямими інвестиціями)

До складу прямих інвестицій входять:

- вкладання компаніями за кордон власного капіталу – капітал філій та частка акцій в дочірніх та асоційованих компаніях;

- реінвестування прибутку – частка прямого інвестора в доходах підприємства з іноземними інвестиціями, не розподілена в якості дивідендів і не переведена прямому інвестору;

- внутрішньо корпоративні перекази капіталу у формі кредитів та позик між прямим інвестором та дочірніми або асоційованими компаніями і філіями.

Підприємство з іноземними інвестиціями (direct investment enterprice) – акціонерне або неакціонерне підприємство, в якому прямому інвестору-резиденту іншої країни належить більше 10% звичайних акцій і голосів (в акціонерному підприємстві) або їх еквівалент (в неакціонерному підприємстві).

Підприємств з іноземними інвестиціями може мати форму:

асоційованої компанії (associate) – підприємство, в якому прямий інвестор-нерезидент володіє часткою капіталу, яка менша 50%;

дочірньої компанії (subsidiary) - підприємство, в якому прямий інвестор-нерезидент володіє часткою капіталу, яка перевищує 50%;

філії (branch) – підприємство, яке повністю належить прямому інвестору.

Основною ознакою міжнародної корпорації є здійснення нею прямих міжнародних інвестицій з країни базування до приймаючих країн.

Країна базування (home country) – країна, в якій розташований головний підрозділ міжнародної корпорації;

Країна приймаюча (host country) – країна, в якій міжнародна корпорація має дочірні, асоційовані компанії або філії, створені на основі прямих інвестицій.

Причини виникнення міжнародних корпорацій:

1. Економія масштабу.

2. Передові технології (контроль центру).

3. Розмір (критичний) корпорації.

4. Економія на транспортних витратах, податках, ресурсах тощо.

Міжнародна корпорація (international corporation) – форма структурної організації крупної корпорації, яка здійснює прямі інвестиції в різні країни.

Міжнародні корпорації бувають двох основних видів: транснаціональна (ТНК) (transnational corporations - TNCs) – головна компанія належить капіталу однієї країни, а філії розташовані у багатьох країнах світу; багатонаціональна (БНК) – (multinational corporations – MNCs) – головна компанія належить капіталу двох і більше країн, а філії також знаходяться в різних країнах.

Дата добавления: 2014-01-04