Тема 6. Світова валютна система і міжнародні валютно-фінансові відносини. Міжнародні кредитні відносини

Міжнародна валютно-фінансова система (international monetary system) – закріплена в міжнародних угодах форма організації валютно-фінансових відносин, які функціонують самостійно або обслуговують міжнародний рух товарів і факторів виробництва.

Валютно-фінансова система є необхідною ланкою, яка дозволяє розвиватися міжнародній торгівлі товарами, фінансовими інструментами та руху факторів виробництва. Вона складається з двох груп елементів:

1. Валютні елементи, а саме: національні валюти, умови їх взаємної конвертованості та обігу, валютний паритет, валютний курс та національний і міжнародний режими його регулювання.

2. Фінансові елементи, а саме: міжнародні фінансові ринки і механізми торгівлі конкретними фінансовими інструментами – валютою, цінними паперами, кредитами.

Окремим елементом можна розглядати міжнародні розрахунки, які обслуговують рух товарів, послуг, факторів виробництва і фінансових інструментів.

Валюта (currency) – у широкому сенсі – це будь-який товар, здатний виконувати грошову функцію засобу обміну на міжнародній арені, а у вузькому розумінні – це готівкова частина грошової маси, яка циркулює з рук у руки у формі грошових банкнот і монет.

Види валюти.

1. За приналежністю:

національна валюта (national currency) – законний платіжний засіб на території країни, що її випускає;

іноземна валюта (foreign currency) – платіжний засіб інших країн, який законно або незаконно використовується на території даної країни.

2. За рівнем використання у міжнародній валютній системі:

резервна валюту (reserve currency) – валюта, в якій країни тримають свої ліквідні міжнародні резервні активи, що використовуються для покриття від’ємного сальдо платіжного балансу;

валюта вільного використання (freely usable currency) – валюта, котра широко використовується для здійснення платежів по міжнародних угодах і активно продається і купується на головних валютних ринках.

3. За стабільністю обмінного курсу:

тверда валюта (hard currency) – валюта, котра характеризується стабільним валютним курсом, зміни якого відбуваються переважно через фундаментальні макроекономічні закономірності;

нестійка валюта (unstable currency) – валюта, курс якої змінюється швидко і непрогнозовано.

4. За ступенем конвертованості: вільноконвертована, конвертована за поточними і капітальними операціями, внутрішньо і зовнішньо конвертована.

Ця система еволюціонувала від координації валютної політики країн ЄС через створення спільної розрахункової одиниці ЕКЮ (ECU – European currency unit) та спільне встановлення валютний курсів до єдиної грошової політики і єдиної європейської валюти євро

Європейська валютна система (European Monetary System) – створена у березні 1979 р. країнами-членами ЄС зона координованого плавання по відношенню до долара курсів національних валют з метою забезпечення їх більшої стабільності.

Основні параметри ЄВС:

- обмеження коливань курсів валют в межах 2,25% в кожен бік від узгодженого центрального курсу кожної валюти до екю. Великобританія приєдналася до ЄВС в жовтні 1990 р. за умови що фунт може коливатися в межах 6% від центрального курсу. На подібних умовах входи і іспанська песета. В серпні 1993 р. Великобританія та Італія вийшли з ЄВС, після чого межі коливань всіх валют розширили до 15%;

- створення екю – європейської розрахункової одиниці, курс якого визначався як середньозважений з курсів країн учасників;

- створення європейського фонду валютного співробітництва (European Monetary Cooperation Fund) для надання тимчасової фінансової підтримки країнам учасникам для фінансування дефіциту платіжного балансу та для здійснення розрахунків по валютних інтервенціях країн учасників з метою підтримання валютних курсів.

Європейський валютно-економічний союз (European Economic and Monetary Union) – стадія розвитку валютно-фінансової інтеграції країн ЄС, яка передбачає перехід до єдиної грошової політики, створення єдиного центрального банку і введення єдиної валюти (euro – євро).

Започаткований з 1 січня 1999 року з введенням євро у безготівкові розрахунки. З 1 січня 2002 року введено готівковий євро. Ввійшло 11 з 15 членів ЄС: Великобританія, Данія та Швеція утрималися від входження, а Греція не пройшла за макроекономічними показниками.

Умови входження у валютний союз згідно з Маастрихтською угодою:

- бюджетний дефіцит країни не повинен перевищувати 3% ВВП, а валовий урядовий борг – 60% ВВП;

- інфляція не повинна перевищувати інфляцію в трьох країнах учасниках з найнижчим рівнем інфляції більше ніж на 1,5 процентних пункти;

- процентні ставки по довгострокових боргових цінних паперах не повинні перевищувати більше ніж на 2 процентні пункти в цих же трьох країнах;

- протягом останніх двох років не виходити за межі встановлених коливань валютного курсу відносно центрального паритету та не девальвувати свою валюту з власної ініціативи.

Основним елементом валютної системи кожної країни є її національна валюта. Валюта є специфічним товаром, вона має ціну, але цю ціну не можна виразити у тій же валюті.

Валютний (обмінний) курс (exchange rate) – ціна одиниці національної валюти, яка виражена в одиницях іноземної валюти.

Валютний курс як базове співвідношення цін двох валют може встановлюватися законодавчо або визначатися в процесі їх взаємної котировки.

Валютна котировка (currency quotation) – визначення валютного курсу на основі вибраних ринкових механізмів.

Існує три види котировки:

- пряма – визначення валютного курсу одиниці іноземної валюти через певну кількість одиниць національної валюти; 1$=5,3 грн.

- непряма – визначення валютного курсу одиниці національної валюти через певну кількість одиниць іноземної валюти; 1 грн.=0,1887$.

- крос-котировка – визначення курсів двох валют одна до одної через курс кожної з них відносно третьої валюти, переважно до долара США. 1$=5,3 грн., 1$=28,5 руб. 1грн.=28,5/5,3=5,3774 руб. (непряма котировка гривні) або 1руб.=5,3/28,5=0,186грн. (пряма котировка гривні). Як бачимо пряма і непряма котировка є оберненими величинами.

Види валютного курсу:

1. За часом здійснення обміну валюти:

спот-курс (spot rate) – курс, за яким обмінюються валюти протягом не більше двох робочих днів з моменту досягнення угоди про курс (для угод по обміну доларів США і канадських доларів – 1 день);

форвардний курс (forward rate) – узгоджений курс, за яким обмінюються валюти в певний момент в майбутньому, більше ніж через три дні після досягнення угоди про курс.

2. За способом розрахунку:

номінальний валютний курс (nominal exchange rate) – курс між двома валютами, ціна одиниці національної валюти, визначена в одиницях іноземної валюти;

реальний валютний курс (real exchange rate) – номінальний валютний курс, перерахований з врахуванням змін рівня цін в своїй країні і в тій країні, до валюти якої котирується національна валюта;

номінальний ефективний валютний курс (НЕВК) (nominal effective exchange rate (NEER)) – індекс валютного курсу, розрахований як співвідношення між національною валютою і валютами інших країн, зваженими відповідно до питомої ваги цих країн у валютних операціях даної країни;

реальний ефективний валютний курс (РЕВК) (real effective exchange rate (REER)) – номінальний ефективний валютний курс з поправкою на зміну рівня цін або інших показників витрат виробництва, який показує динаміку реального валютного курсу даної країни до валют країн – основних торгових партнерів;

3. За ступенем гнучкості:

фіксований валютний курс (pegged/fixed exchange rate) – офіційно встановлене співвідношення між національними валютами, яке допускає тимчасове відхилення від нього в той чи іншій бік не більше ніж на 2,25%;

обмежено гнучкий валютний курс (limited flexibile exchange rate) – офіційно встановлене співвідношення між національними валютами, яке допускає невеликі коливання валютного курсу згідно встановлених правил;

плаваючий валютний курс (flexibile/floating exchange rate) – курс, який вільно змінюється під дією попиту і пропозиції, на котрий держава може за певних умов впливати шляхом валютних інтервенцій;

4. За механізмом курсоутворення:

чисте плавання (clean floating) – курсоутворення без втручання центрального банку у валютний ринок;

брудне (кероване) плавання (dirty (managed) floating) – ціноутворення при активних інтервенціях центрального банку на валютному ринку;

оптимальний валютний простір (optimum currency area) – підтримка фіксованого валютного курсу між обмеженою групою країн і плаваючого валютного курсу з іншими країнами.

валютний коридор (exchange rate band) – встановлені межі коливання валютного курсу, котрі держава зобов’язується підтримувати.

повзуча фіксація (crawling peg) – механізм встановлення валютного курсу як відсотка коливання навколо центрального паритету, що передбачає регулярну його зміну на певну величину.

Валютний курс є основною зв’язуючою ланкою між економікою кожної країни та рештою кран.

Рівноважний валютний курс (equilibrium exchange rate) – курс валюти, що забезпечує досягнення рівноваги платіжного балансу за умови відсутності обмежень на міжнародну торгівлю, спеціальних мотивів для припливу чи відпливу капіталу та надмірного безробіття.

Знецінення валюти (currency depreciation) – зниження вартості валюти при режимі плаваючого валютного курсу.

Подорожчання валюти (currency appreciation) – збільшення вартості валюти при режимі плаваючого валютного курсу.

Девальвація валюти (currency devaluation) – законодавче зниження курсу валюти або центрального паритету при режимі фіксованого валютного курсу.

Ревальвація валюти (currency revaluation) - законодавче підвищення курсу валюти або центрального паритету при режимі фіксованого валютного курсу.

Зниження вартості національної валюти приводить до таких економічних ефектів: збільшує обсяги національного експорту; знижує фізичні обсяги імпорту; збільшує валютні доходи від національного експорту, якщо попит нерезидентів на нього еластичний, і знижує ці доходи, якщо попит нееластичний.

Еластичність попиту і пропозиції на валюту (elasticity of currency demand) – співвідношення зміни в обсягах попиту та пропозиції валюти з процентною зміною валютного курсу.

Якщо не враховувати міжнародного руху капіталу, то найбільше значення для еластичності попиту і пропозиції валюти мають такі види еластичності:

З боку попиту:

- еластичність попиту з боку іноземних країн на національний експорт;

- еластичність національного попиту на імпорт з-за кордону.

З боку пропозиції:

- еластичність іноземної пропозиції імпорту з боку іноземних країн;

- еластичність пропозиції національного експорту іноземними країнам.

Умова Маршалла-Лернера (Marshall-Lerner condition) - зниження вартості національної валюти (девальвація) призводить до поліпшення торгового балансу, якщо сума абсолютних значень еластичності національного попиту на імпорт та іноземного попиту на національний експортбільша одиниці.

Дата добавления: 2014-01-04