Машинобудівний комплекс України, його розвиток і розміщення

Машинобудівний комплекс України значною мірою визначає не лише галузеву структуру промисловості, а й її розміщення. Рівень розвитку машинобудування є одним із основних показників економічного і, перш за все, промислового розвитку країни. Визначальну роль при розміщенні конкретних машинобудівних підприємств відіграють чинники, охарактеризовані далі:|

Сировинний фактор є одним з провідних, оскільки виробництво усіх видів машинобудування тісно пов'язано з використанням металу. В цілому він визначальний вплив чинить на розміщення найбільш металомістких галузей, зокрема, виробництво вантажних вагонів і цистерн, тепловозів, тракторів, продукції важкого машинобудування.

Споживчий чинник справляє вагомий вплив на розміщення підприємств, що виробляють великогабаритні, об'ємні, часто з великою вагою машини. Це виробництво сільськогосподарських машин, устаткування для легкої, харчової, хімічної промисловості, а також металургійного комплексу, нафто-, газовидобувної та вугільної промисловості, суднобудування.

Трудоресурсний фактор та чинник наукоємності обумовлюються складністю та трудомісткістю виробництва машин, що вимагає розміщення машинобудівних заводів поблизу або безпосередньо у великих містах та в центрах зосередження науково-дослідних і конструкторських баз. Таким чином розміщуються галузі точного наукомісткого машинобудування.

Основними районами концентрації машинобудівної галузі є Придніпровський, Донецький, Східний та Центральний. Загалом, з 2031 підприємств машинобудування і металообробки України найбільша їх кількість зосереджена в Донецькій (207), Дніпропетровській (159), Луганській (149) і Запорізькій (126) областях. Багато підприємств розміщено в Київській (74), Харківській (188), Львівській (155), Одеській (108) областях, а також у м. Києві (173).

На основі технологічних процесів, показників матеріаломісткості та місця і ролі у виробничому комплексі галузі машинобудування поділяються на:

• важке;

• загальне;

• середнє;

• виробництво точних механізмів;

• виробництво приладів та інструментів;

• виробництво металевих виробів та заготовок;

• ремонт машин і устаткування.

Важке машинобудування включає виробництва металургійного, гірничо­шахтного, підйомно-транспортного та енергетичного устаткування. Переважна більшість підприємств важкого машинобудування розміщується в Донецькому та Придніпровському економічних районах, де є взаємопоєднання сировини і споживача його продукції. Виробництво устаткування для нафто-, газовидобувної промисловості орієнтується своїм розміщенням на райони зосередження споживачів продукції — Східний, Карпатський тощо.

Енергетичне машинобудування спеціалізується на виробництві устаткування для всіх видів електростанцій, в тому числі парових гідравлічних турбін, атомних реакторів, генераторів, котлів, дизельних моторів, електроапаратури, кабелю та іншої продукції. Найбільшим центром енергетичного машинобудування є Харків, в якому розташовані заводи «Електроважмаш», турбінний ім. С.М.Кірова, «Електромашина» та електромеханічний (ХЕМЗ).

Стратегічну роль у машинобудуванні виконує й верстатобудування. Центром виробництва важких верстатів є Краматорськ. Іншими центрами верстатобудування є Київ (завод верстатів-автоматів ім. Горького), Харків (завод агрегатних верстатів), Одеса (верстатобудівний), Запоріжжя (верстатобудівний), Житомир (верстатів-автоматів). Заводи неметаломісткого верстатобудування розміщені у Мелітополі, Лубнах, Корсунь-Шевченківському.

У структурі загального машинобудування провідне місце посідає транспортне машинобудування. Підприємства ці орієнтуються в своєму розміщенні в основному на споживача готової продукції, а також на наявність металу. На підприємствах залізничного машинобудування тепловози виробляють на двох кооперованих підприємствах у Луганську і Харкові. Промислові електровози випускають у Дніпропетровську. Тут же, а також у Луганську можливе створення виробництва магістральних електровозів, для збуту яких Україна має власний великий ринок. Вантажні вагони виробляють у Кременчуці, Дніпродзержинську, Києві — на Дарницькому вагоноремонт­ному заводі, великовантажні вагони — у Стаханові, цистерни — у Маріуполі.

Усі умови є в країні для розвитку морського і річкового суднобудування. Головним чинником їх розміщення є орієнтація на морське узбережжя та внутрішні магістральні водні шляхи. Основним центром морського суднобудування є Миколаїв, де працюють 3 суднобудівні заводи, другим центром є Херсон, в якому на двох суднобудівних заводах випускають різні типи океанських і морських суден, доки до морських портів і портові крани. У Керчі випускають танкери, у Києві — морські траулери. Судноремонт і виробництво невеликих морських суден є в Одесі, Іллічевську та Маріуполі.

Автомобілебудування України випускає великовантажні (Кременчук), легкові (Запоріжжя, Київ, Одеса) автомобілі популярних марок: "Таврія", ВАЗ (м. Луцьк, Херсон); "Оасіа Моуа", "Славута", (Запоріжжя); "Волга"(Кременчук); "ОАЕУ/ОО", мікроавтобуси "Газель" (МЕСО-КрАЗ). Швидко стали популярними мікроавтобуси марки "Богдан" (м. Черкаси). Завершується розгортання виробництва мікроавтобусів у м. Бориспіль Київської області. В Луцьку у свій час було налагоджено виробництво легкових автомобілів для сільської місцевості, які є достатньо популярними й зараз. Львівській автобусний завод (ЛАЗ) є найбільшим в СНД. Автомобільна промисловість кооперується з заводами, які випускають двигуни, окремі вузли і агрегати автомобілів (Мелітополь, Полтава, Херсон, Чернігів, Синельникове, Кременчук), електрообладнання (Херсон, Сутиска Вінницької обл.), запасні частини (Чернігів).

Літакобудування України є однією з найперспективніших галузей економіки. Його розміщення орієнтується на науково-дослідну базу та висококваліфіковані кадри. Центрами авіаційної промисловості є Київ і Харків, найбільші наукові і промислові центри України. Тут виробляють пасажирські і транспортні літаки, які мають загальносвітове визначення і є конкурентоспроможними на ринку Європи і світу. Український літак АН-70 є перспективною маркою для просування на зовнішній ринок.

З огляду на розпад економічних зв'язків із постачальниками внутрішньоміського транспорту, в останнє десятиріччя в Україні налагоджується власне виробництво тролейбусів (Київ і Дніпропетровськ). В країні також є заводи з виробництва індивідуального транспорту для населення — мотоциклів (Київ), мопедів (Львів), велосипедів (Харків, Чернігів).

Сільськогосподарське машинобудування орієнтується своїм розміщенням в основному на райони виробництва відповідної сільськогосподарської продукції. Найпотужнішими центрами сільськогосподарського машинобудування є Харків (мотори для самохідних комбайнів), Одеса (тракторні плуги), Кіровоград (сівалки), Дніпропетровськ і Тернопіль (бурякозбиральні комбайни), Херсон (кукурудзозбиральні комбайни, створюється виробництво зернозбиральних), Бердянськ (жниварки), Львів (хімсільгоспмашини). Обладнання для кормовиробництва і тваринництва, інші сільгоспмашини виробляють у Бердянську, Ніжині, Умані, Ковелі, Коломиї та Білій Церкві, Києві.

Трудомісткі галузі точного машинобудування орієнтуються на великі міста, наявність науково-дослідної бази і кваліфікованих кадрів. Найбільшими центрами електронної та радіотехнічної промисловості є Київ, Харків, Дніпропетровськ, Сімферополь, Одеса, Львів, Вінниця, Чернівці, Київ, Сімферополь, Сміла, Суми, Одеса. Виробництво приладів та інструментів має помітне експортне значення. Основним ринком збуту є країни СНД.

Машинобудування України в змозі забезпечити технікою та обладнанням більшість галузей національної економіки. Так, обладнання для хімічної промисловості виробляють у Києві, Сумах, Полтаві, Дніпропетровську, Дніпродзержинську, Павлограді, Фастові, Львові, Дрогобичі, Горлівці, Констянтинівці. Центрами виробництва обладнання для харчової промисловості є Київ, Харків, Одеса, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Мелітополь, Миколаїв, Херсон, Кіровоград, Донецьк, Луганськ; легкої промисловості — Харків, Херсон, Київ, Полтава, Черкаси, Одеса, Львів, Чернігів, Прилуки, Суми.

Для забезпечення нарощування високих темпів розвитку машинобудівного комплексу країни необхідно здійснити низку важливих заходів і вже в найближчий час визначити основні напрями його розвитку, в тому числі: забезпечення випереджальних темпів випуску наукомісткості продукції високого технологічного рівня, створення нових конкурентоздатних зразків техніки, підвищення якості та ефективності виробництва, зорієнтованого на задоволення потреб внутрішнього ринку та нарощення експортного потенціалу за рахунок відновлення та збереження традиційних зв'язків (з країнами СНД із розвитком зон вільної торгівлі в межах ЄЕП, Східної Європи) та освоєння нових ринків.

Необхідно прискорити структурну перебудову машинобудівного комплексу шляхом збільшення обсягів виробництва найважливіших для країни видів продукції, в тому числі:сільськогосподарського та тракторного машинобудування, авіаційної та ракетно-космічної промисловості, суднобудування, залізничного машинобудування, галузей машинобудування, які працюють на паливно-енергетичний комплекс, що високими темпами зростатиме виробництво у наукомістких галузях, що, у свою чергу, дозволить підвищити науково-технічний рівень продукції у всіх галузях машинобудування. Ремонт машин і устаткування повинен не лише зберегти своє значення, але повинен зростати його обсяг у всіх галузях економіки, у і тому числі і у машинобудуванні.

Таким чином, передбачається використання головним чином наявного виробничого апарату та його вдосконалення і підтримання шляхом ремонтів і реконструкції, а також нових проектних рішень з використанням наявних ресурсів виробничої техніки.

Для укріплення позицій машинобудівних галузей на зовнішніх ринках збуту експортну орієнтацію необхідно збільшити до 35 %. Виручку від експорту має бути використано в основному на імпорт новітніх техніки і технологій, а також комплектуючих виробів. Імпортна техніка може бути застосована у тих випадках, коли аналогічна не виробляється і не може бути вироблена в Україні. Треба досягти збалансованості експорту та імпорту, а за рахунок власного виробництва буде задовольнятися 60-80 % плато­спроможних потреб внутрішнього ринку в продукції машинобудування.

Концептуальні засади промислової політики уряду в галузі машинобудування передбачають випереджаючий розвиток наукомістких і високотехнологічних галузей і виробництв, де Україна вже має або може мати значні технічні, технологічні та наукові доробки (авіаційної, ракетно-космічної, суднобудівної, мікроелектронної та радіоелектронної, виробництва засобів зв'язку та телекомунікацій, електротехнічної та військової промисловості). Передбачається також зростання обсягів виробництва і впровадження машин, устаткування, приладів, апаратів та механізмів, які забезпечують економію сировини, палива та електроенергії у процесі їх видобутку, переробки і використання. Для зменшення імпортної залежності економіки необхідним є збільшення виробництва вітчизняного обладнання і техніки для модернізації теплових і гідравлічних електростанцій, сучасної залізничної, медичної та побутової техніки; сільськогосподарської техніки (тракторів, зернозбиральних комбайнів, кормо- та бурякозбиральної техніки), автомобілів тощо.

Дата добавления: 2014-01-04