Основні причини виникнення та чинники впливу на ступінь ризику. Характеристика зовнішніх та внутрішніх причин ризику

Причини виникнення і об'єктивність існування ризикових ситуацій закладені в принципах, які становлять основу підприємництва: вільний вибір діяльності; самостійність у формуванні програм виробництва, управлінні; вільне розпорядження прибутком, який залишається після внесення платежів, встановлених законодавством; залучення до підприємницької діяльності на добровільних основах майна та грошових коштів юридичних і фізичних осіб.

Найважливішою стадією для прийняття рішень є з'ясування причин, джерел, які породжують ризик, тобто дій, що спричиняють за собою появу або можливе настання ризикових подій, а також чинників, тобто передумов, які збільшують імовірність і реальність настання ризикових подій. Ступінь передбаченості подій, що відбуваються на ринку, залежить від зовнішніх та внутрішніх причин, які обумовлюють стан ділової активності.

Зовнішні причини – це раптові, непередбачені зміни у зовнішньому середовищі, які позначаються (або можуть позначитися) на діяльності підприємства. Їх, як правило, підприємець не може змінити, але повинен враховувати.

За формою впливу на рівень ризику їх можна поділити на дві групи: прямої та непрямої дії.

Причини зовнішньої невизначеності прямої дії безпосередньо впливають на рівень ризику. Основними з них є:

· зміни в законодавстві, яке регулює підприємницьку діяльність;

· непередбачені дії державних і місцевих органів влади;

· зміни в податковому законодавстві;

· поведінка контрагентів (інвесторів, банків, постачальників, будівельних організацій, споживачів продукції та ін.);

· конкуренція підприємців;

· корупція і рекет та ін.

Непрямі зміни в макросередовищі діють опосередковано, не надаючи негайного впливу на ризик, але сприяють його виникненню. До них відносяться:

· політична ситуація в країні;

· економічна ситуація, зрушення в економічних чинниках розвитку;

· економічний стан в галузі, регіоні;

· міжнародні події;

· стихійні лиха, рушійні сили природи;

· зміни в області науково-технічного прогресу, результатом чого є формування нової системи зв'язків та ін.

Прикладом зовнішніх причин, які породжують ризик, можуть бути:

- несприятлива зміна ринкової кон'юнктури;

- інфляція (значне і нерівномірне зростання цін як на сировину, матеріали, паливо, енергоносії, комплектуючі вироби, транспортні та інші послуги, так і на продукцію та послуги підприємства);

- зміни цін, коливання валютного курсу;

- зміна банківських відсоткових ставок і умов кредитування;

- зміни у відносинах власності і орендної плати;

- непередбачене підвищення податкових ставок, митних зборів або введення нових податків;

- несумлінна конкуренція, коли перегороджується конкуренту вихід на ринок незаконними, нечесними способами, включаючи підкуп посадовців, ганьба конкурента, нанесення йому прямого збитку;

- неотримання або недоотримання вихідних матеріалів, зрив укладеного договору про поставку;

- відмова покупця від одержаної і сплаченої продукції, повернення її.

Найбільш суттєвими зовнішніми причинами ризику, які на даний момент сформулювалися в Україні є такі: несвоєчасність регулювання керівництвом, яке виражене очікуванням значних законодавчих змін з деякою ймовірністю введення їх в дію; нестабільність існуючого податкового законодавства, обмежуючого господарську діяльність підприємств; дії прямих і потенційних конкурентів, виробництво продуктів-замінників; ступінь економічної залежності від постачальників; спад загального життєвого рівня населення, зміни потреб; кримінальні обставини тощо.

Внутрішні причини ризику здебільше витікають з помилок чи упущень керівництва і персоналу. Так, за оцінками зарубіжних експертів, 90% різних невдач малих фірм пов'язано з недосвідченістю керівництва, його невмінням адаптуватися до умов, які мають мінливий характер; консерватизмом мислення, що веде до неефективного управління підприємством, до прийняття помилкових рішень, втрати позицій на ринку.

Найважливішими групами причин внутрішнього походження є:

1) обґрунтування вибору стратегії фірми;

2) принципи діяльності фірми;

3) ресурси та їх використовування;

4) якість продукції і рівень використовування маркетингу.

Прикладами внутрішніх причин ризику можуть бути:

- недоліки системи управління фірмою;

- недоліки в організації процесу виробництва, які породжують технологічний ризик, ризик нововведень;

- недоліки в організації фінансів підприємства, фінансові прорахунки;

- зниження обсягів виробництва внаслідок невчасного ремонту устаткування;

- раптовий вихід з ладу основних виробничих фондів;

- зростання матеріальних витрат через низький рівень кваліфікації працівників;

- невідповідність рівня кваліфікації працівників підприємства запланованим виробничим завданням;

- відсутність кваліфікованих фахівців, погана організація праці;

- відсутність достатньої кількості засобів на придбання або збір всієї необхідної для проведення аналізу інформації;

- погана пристосовуваність фірми до змін в навколишньому ринковому середовищі;

- просочування конфіденційної інформації з вини службовців фірми.

Розголошення конфіденційної інформації — одне з найвідчутніших внутрішніх джерел ризику. Згідно з оцінками експертів втрата лише чверті інформації, яка належить до категорії комерційної таємниці, забезпечує вагомі переваги конкурентам і за короткий відрізок часу призводить до банкрутства половини тих фірм, які допустили розголошення інформації.

Порушення вимог до якості продукції може бути наслідком як зовнішніх (неякісна сировина), так і внутрішніх (порушення технологічного циклу) причин ризику. Тому на підприємстві має діяти чітко організована система управління якістю, зорієнтована на інтереси споживачів.

Усі чинники, які впливають на ступінь ризику, можна умовно поділити на дві групи: об'єктивні та суб'єктивні.

Об'єктивні чинники не залежать безпосередньо від фірми і менеджерів як суб'єктів прийняття рішень. Це:

- інфляція;

- конкуренція;

- політичні і економічні кризи;

- екологічна ситуація;

- митні умови;

- наявність режиму найбільшого сприяння та ін.

До суб'єктивних чинників відносяться:

- виробничий потенціал фірми;

- технологічне забезпечення;

- вибір предметної та технологічної спеціалізації, кооперованих зв'язків;

- організація праці;

- рівень техніки безпеки;

- вибір типу контрактів з інвестором або замовником (партнером);

- рівень компетентності та інтелектуальний потенціал суб'єкта прийняття рішення та ін.

Таким чином, успіх може прийти лише до того, хто добре володіє сферою діяльності, хто мислить не ординарно, визначається вмінням творчо використовувати та поєднувати способи максимізації прибутку з методами управління економічним ризиком в економічних і фінансових ситуаціях, які реально виникають.

Постійно здійснюваний обмін інформацією між підприємством і зовнішнім середовищем з обох напрямів дає можливість звести до мінімуму невизначеність в діяльності підприємства.

Дата добавления: 2014-01-04