Аналітико-розрахункові методи кількісної оцінки ризиків, їх характеристика

Аналітико-розрахункові методи пропонується використовувати в разі управління ризиком за нестабільності умов функціонуван­ня підприємства для оцінювання ризику неплатоспроможності фірми, ризику втрати фінансової стійкості. Серед них найбільш розповсюдженими є такі.

Метод аналізу доцільності витрат. Аналіз доцільності витрат орієнтований в основному на ідентифікацію потенційних фінансових зон ризику інвестиційних проектів. Перевитрата коштів може бути викликана одним з чотирьох основних чинників або їх комбінацією:

- первинною недооцінкою вартості проекту;

- зміною меж проектування;

- відмінністю в продуктивності;

- збільшенням первинної вартості проекту.

Виділяють три показники фінансової стійкості фірми з метою визначення ступеня ризику фінансових коштів:

- надлишок (+) або недолік (-) власних засобів (± Е^с);

- надлишок (+) або недолік (-) власних, середньострокових і довгострокових позикових джерел формування запасів і затрат (±Е^т);

- надлишок (+) або недолік (-) загальної величини основних джерел для формування запасів і затрат (±Е^н).

Балансова модель стійкості фінансового стану фірми має такий вигляд:

F + Z + R_а = І_в + К_т + К_t + R_р,

де F – основні засоби і вкладення;

Z – запаси і затрати;

R_а – грошові кошти, короткострокові фінансові вкладення, дебіторська заборгованість і інші активи;

І_в – джерело власних засобів;

К_т – середньострокові, довгострокові кредити і позикові засоби;

К_t – короткострокові кредити (до 1 року), позики, які не погашені в строк;

R_р – кредиторська заборгованість і позикові засоби.

Для аналізу засобів, які піддаються ризику, загальний фінансовий стан фірми слід розділити на п'ять зон:

- зона абсолютної стійкості, коли мінімальна величина запасів і затрат відповідає умовам безризиковості;

- зона нормальної стійкості відповідає умовам мінімального ризику, коли є нормальна величина запасів і затрат;

- зона нестійкого стану відповідає умовам підвищеного ризику, коли є надмірна величина запасів і затрат;

- зона критичного стану відповідає умовам критичного ризику, коли присутня затовареність готової продукції, низький попит на продукцію і т. ін.;

- зона кризового стану відповідає умовам неприпустимого ризику, коли є надмірні запаси і затовареність готової продукції, і фірма знаходиться на межі банкрутства.

Обчислення показників, які характеризують фінансовий стан підприємства, дозволяє визначити ступінь його стійкості відносно ризику, що, в свою чергу, необхідно для прийняття господарських рішень в умовах невизначеності та ризику.

Аналітичний метод. Він базується на розрахунках кількісної міри впливу окремих чинників на рівень ризику. Перевагами цього методу є те, що він об'єднує в собі як можливості факторного аналізу параметрів, які впливають на ризик, так і виявлення можливих засобів зниження його рівня шляхом дійового впливу на ті чи інші чинники. Інтегральна оцінка ризику за сукупністю факторів визначається за такою формулою:

(26)

де R – інтегральна оцінка ризику;

f_i – експертна оцінка ризику по і -му фактору;

n_i – нормоване значення (вага) і -го фактора.

Перш за все здійснюється оцінка чинників ризику минулих років на предмет їх можливої наявності чи відсутності, або зменшення інтенсивності дії в наступному періоді.

Потім корегуються початкові (за минулий період) частки імовірності втрат певного рівня з урахуванням результату оцінки чинників ризику, встановлюються загальноекономічні чинники, які будуть дієвими в перспективі і зможуть вплинути на чинники ризику проекту, визначаються зміни (збільшення, зменшення) чинників ділової активності, які безпосередньо впливають на ризик (рівень інфляції, стан економіки та ін.).

При виборі варіанта інвестиційного проекту використовування аналітичного методу базується на фінансовому аналізі ефективності інвестицій з визначенням таких показників, як період окупності, чистий приведений дохід, внутрішня норма прибутковості, рентабельність. Для фірм і підприємств можна вибрати будь-який з перерахованих показників. Багато фірм для підвищення надійності при виборі варіантів проекту орієнтуються не на один, а на два і більше вимірника.

Метод аналогій, як правило, використовується при аналізі ризиків нового проекту, коли корисними можуть бути дані про наслідки впливу несприятливих чинників ризику, які вже мали місце на подібних за своєю суттю проектах. При використовуванні аналогів застосовуються бази даних про ризик аналогічних проектів дослідницьких робіт проектно-дослідницьких установ, вивчається досвід менеджерів проектів, враховуються інші джерела інформації.

Одержані таким чином дані обробляються для виявлення залежності в закінчених проектах з метою обліку потенційного ризику при реалізації нових проектів як в цілому, так і на окремих стадіях життєвого циклу проекту.

Самим оптимальним підходом для такого аналізу є порівняння минулих і поточних показників ризику у межах окремих стадій життєвого циклу проекту, коли виділяються такі його етапи: етап розробки, етап виведення на ринок, етап зростання, етап зрілості, етап упадку. Вивчаючи ці складові циклу, можна одержати інформацію про реалізацію будь-якої частини проекту, виділити причини небажаних наслідків, оцінити ступінь ризику.

Метод оцінки платоспроможності і фінансової стійкості підприємства дозволяє передбачити імовірність банкрутства. У першу чергу аналізу піддаються дані, що містяться в документах річної бухгалтерської звітності. Основними критеріями неплатоспроможності, що характеризують структуру балансу, є коефіцієнт поточної ліквідності, коефіцієнт забезпеченості власними засобами і коефіцієнт відновлення (втрати) платоспроможності. На підставі вказаної системи показників можна оцінити імовірність настання неплатоспроможності підприємства.

Аналіз фінансового стану підприємства дозволяє оцінити фінансову стійкість, що і є критерієм оцінки ризику підприємства Залежність між фінансовою стійкістю підприємства і ризиком звернено пропорційна: як тільки підприємство стає фінансово нестійким - виникає ризик банкрутства. Аналіз фінансового стану підприємства є одним з елементів запобігання банкрутству на ранніх стадіях.

На основі економічного аналізу діяльності підприємства можна приймати рішення про підписання угод. При цьому кожний господарюючий суб`єкт може мати свої критерії оцінки фінансового стану та переслідувати свої цілі. Так, для менеджера найбільш важливим є аналіз та оцінка ефективності господарських операцій, ресурсів та результатів діяльності. Підприємця-інвестора цікавить прибутковість вкладених капіталів та рівень ризику їх можливої втрати. Для кредиторів найбільш важливим буде оцінка перспектив повернення кредиту, для постачальників-можливості підприємства-партнера своєчасно сплачувати продукцію та послуги, що йому надаються.

Дата добавления: 2014-01-04