Системи охолодження камер

Охолодження камер в холодильних установках здійснюється такими способами:

- безпосередньо холодильним агентом;

- попередньо охолодженим розсолом;

- охолодженим повітрям.

В закладах ресторанного господарства камери охолоджуються переважно за допомогою фреонових холодильних машин.

Залежно від інтенсивності циркуляції повітря в камерах та конструкції камерних приладів охолодження розрізняють батарейне, повітряне і змішане охолодження.

При батарейному охолодженні з природною циркуляцією повітря охолоджуючими приладами є батареї, в яких циркулює холодильний агент або розсіл. Камерні прилади з холодильним агентом називаються батареями безпосереднього охолодження, а з розсолом – розсільними батареями.

При повітряному охолодженні створюється безперервна примусова циркуляція повітря, яке охолоджується в повітроохолоджувачі.

Холодильні батареї повинні відводити всі теплопритоки, які проникають в камеру. Для цього їм небохідно мати достатню поверхню теплообміну і розміщуватись так, щоб температура та вологість в камері були рівномірно розподілені.

Значна кількість теплоти надходить в камеру через огородження. Тому холодильні батареї розташовують на тих огородженнях, крізь які проникає найбільше теплоти: поряд із зовнішніми стінами, які відділяють камеру від приміщень з підвищеними температурами.

Пристінні батареї розміщують у верхній зоні огородження. В цьому випадку холодне повітря опускається від батарей донизу і створює біля стіни холодну повітряну завісу, яка обмежує надходження теплоти крізь дане огородження.

При батарейному охолодженні відбувається природна циркуляція повітря за рахунок різниці густини повітря біля холодної поверхні батарей і більш теплої поверхні продуктів. Оскільки температура батарей нижча за точку роси повітря в камері, на поверхні батарей з'являється волога у вигляді інею ("снігова шуба"). Повітря, яке контактує з поверхнею батареї, охолоджується та осушується. Далі під час контакту з теплішими поверхнями стін і продуктів, повітря нагрівається й знову набуває здатність поглинати вологу. Якщо продукти не упаковані, вода переноситься від них до батарей, що призводить до усихання продуктів.

Безпосереднє охолодження (рис. 3.11, а). Повітря в камері охолоджується батареями безпосереднього охолодження, в яких циркулює холодильний агент. В батареях 4 холодильний агент кипить з відведенням теплоти від повітря камери, і температура в камері знижується.

Безпосереднє охолодження економічно ефективне: установка працює за високих температур кипіння холодильного агента; відсутні витрати енергії на роботу насоса, немає витрат на додаткове обладнання; потрібна невелика площа для монтажу холодильного агрегата; установка працює з меншими затратами електроенергії та при високому значенні холодильного коефіцієнта.

Недоліками безпосереднього охолодження є можливість псування продуктів при витіканні холодильного агента в камері. Батареї безпосереднього охолодження мають низьку акумулятивну здатність – охолодження камер відбувається тільки за роботи компресора.

Розсільне охолодження (рис. 3.11, б) складається з систем циркуляції холодильного агента і розсолу. Розсіл – соляний розчин кухонної солі або хлориду кальцію.

Система циркуляції холодильного агента включає в себе компресор 1, конденсатор 2, систему трубопроводів з регулювальним вентилем 3 та випарник 4. Така система потребує спеціального машинного відділення.

В систему циркуляції розсолу входять: розсільні батареї 6, які встановлені в камері, і здійснюють теплообмін між розсолом та повітрям; випарник 4, який забезпечує охолодження розсолу до потрібної температури; насос 5 для перекачування розсолу; резервуар з розсолом 7.

В камерах встановлюються розсільні батареї 6, в які відцентровим насосом 5 подається розсіл, охолоджений у випарнику 4 киплячим холодильним агентом. В батареях відбувається теплообмін між розсолом та повітрям. При цьому повітря охолоджується, а розсіл нагрівається і повертається у випарник для охолодження.

Температура розсолу у випарнику повинна бути на 5...6 °С вищою за температуру кипіння холодильного агента; температура повітря в камері – на 8...10 °С вище температури розсолу. Такий перепад температур потребує нижчих температур кипіння холодильного агента. Це знижує холодопродуктивність машини та збільшує витрати електроенергії.

Переваги розсільної системи охолодження: відносна безпечність експлуатації системи, невелика кількість холодильного агента, можливість акумулювання холоду – охолодження продовжується після зупинки компресора.

Недоліки розсільної системи: громіздкість; за однакового температурного режиму холодильної камери випарник розсільної системи працює при нижчих температурах у порівнянні з системою безпосереднього охолодження, що знижує холодопродуктивність машини та збільшує витрати енергії для отримання холоду; додаткові витрати енергії на роботу відцентрового насоса; корозія обладнання і трубопроводів під дією розсолу.

Рис. 3.11 Схеми охолодження камер а – безпосереднє охолодження: 1 – компресор; 2 – конденсатор; 3 – регулювальний вентиль; 4 – випарник б – розсільне охолодження: 1 – компресор; 2 – конденсатор; 3 – регулювальний вентиль; 4 – випарник; 5 – насос; 6 – розсільна батарея; 7 – бачок в – повітряне охолодження 1 – повітроохолоджувач; 2 – вентилятор; 3 – всмоктувальний канал; 4 – нагнітальний канал

Повітряне охолодження (рис. 3.11, в) здійснюється надходженням в камеру повітря, яке охолоджене, подібно розсолу, в теплообміннику – повітроохолоджувачі, який встановлюється в камері або окремому приміщенні. При даному способі за допомогою вентилятора створюється примусова циркуляція повітря в камері.

Система повітряного охолодження може бути безканальною, одноканальною та двоканальною.

При безканальній системі охолодження повітроохолоджувачі з соплами встановлюються безпосередньо в холодильних камерах. Кожух повітроохолоджувача має вікно, крізь яке повітря забирається з камери і пропускається через змійовик. Охолоджене повітря через сопло на нагнітальному патрубку вентилятора видувається назад в камеру.

Безканальну система не забезпечує рівномірного розподілу охолодженого повітря в приміщенні, тому її використовують для камер невеликих розмірів.

Одноканальна система відрізняється від безканальної тим, що замість нагнітального патрубка з соплами передбачено нагнітальний канал з вікнами, через які розподіляється повітря в об'ємі камери. Нагнітальний канал встановлюється під стелею. Всмоктування повітря з камери проводиться через вікна повітроохолоджувача.

Двоканальна система (рис. 3.11, в) складається з нагнітального 4 та всмоктувального 3 каналів з приймальними розподільними вікнами. Залежно від площі камери відстань між каналами становить 5...11 м. Нагнітальний канал розміщують вздовж зовнішніх стін, а всмоктувальний – вздовж внутрішніх. Повітря з камери забирається крізь вікна всмоктувального канала 3 і подається вентилятором 2 у повітроохолоджувач 1. Охолоджене повітря через вікна нагнітального канала 4 повертається в камеру. Кількість охолодженого повітря, яке направляється в камеру, регулюється шиберами, що розміщені у вікнах каналу.

Основною перевагою повітряного охолодження є рівномірне розподілення холоду по всьому об'єму камери та швидке охолодження продуктів завдяки інтенсивному руху повітря.

Недоліками даної системи є додаткові витрати електроенергії на привод вентилятора та підвищення усихання продуктів. Система має низьку акумулятивну спроможність – після зупинки вентиляторів охолодження камер зупиняється.

Збірні холодильні камери

Для максимально ефективного використання простору приміщень холодильні камери доцільно збирати з окремих стандартних панелей. Це дає змогу створювати камери з оригінальною геометрією, яка залежить від форми приміщення. Збірні холодильні камери призначені для короткочасного зберігання продуктів як доповнення до стаціонарних камер у закладах ресторанного господарства.

Холодильний агрегат сучасних моделей збірних холодильних камер розміщується окремим блоком у верхній частині, тому окреме машинне відділення не потрібне.

Невеликі холодильні камери оснащують моноблочними холодильними агрегатами, а більш крупні – спліт-системами та біблочними апаратами.

Панелі, з яких складаються збірні камери, мають тришарову конструкцію з пінополіуретановою теплоізоляцією. Обидві сторони панелей вкриваються сталевими або алюмінієвими листами товщиною 0,5...0,8 мм. Внутрішня поверхня камери може бути також вкрита гігієнічним поліефірним покриттям.

Двері збірних холодильних камер можуть мати систему обігрівання, клапани вирівнювання тиску, оглядові вікна.

Всередині камер встановлюють полиці для продуктів.

Приклад конструкції збірної холодильної камери представлено на рис. 3.12.

Рис. 3.12 Збірні холодильні камери блочного типу а – камера об'ємом 3 м³: 1 – ручка двері; 2 – блоки огородження; 3 – блок холодильної машини; 4 – стеля; 5 – задня стінка; 6 – підлога; 7 – дверні петлі; 8 – передня стінка з дверима б – камера об'ємом 5,5 м ³: 1 – ручка двері; 2 – блоки охородженя; 3 – панелі стінок; 4 – блок холодильної машини; 5 – панелі стелі; 6 – панелі підлоги; 7 – дверні петлі; 8 – передня стінка з дверима  

Дата добавления: 2014-01-04