Класифікація організаційно-правових форм підприємницької діяльності

Зважившись на процес підприємництва, необхідно в першу чергу зробити важливий вибір - між підприємництвом індивідуальним і підприємництвом колективним. Особливість індивідуального підприємництва укладається в тім, що бізнесмен діє на свій страх і ризик, під повну особисту відповідальність. У випадку невдачі индивидуал розплачується власним майном. Шлях ризикований, однак самий вільний. Їсти шанс програти, але є шанс і вийти на більші доходи. Перспективні ідеї й висока кваліфікація можуть гарантувати комерційний успіх підприємцеві - индивидуалу.

Якщо Ви бажаєте зменшити ризик, розділити відповідальність, залучити додаткові ресурси, то краще вибрати колективне підприємництво. При цьому потрібно відразу ж вирішити, що у Вас буде загальним з партнерами - коштів, чи встаткування, або ведення справ у цілому.

Загальний бізнес, знижуючи ступінь особистої відповідальності й ризику, створює труднощі при прийнятті рішень, узгодженні інтересів і виборі конкретних цілей.

Відповідно до цієї ознаки можна надати наступну класифікацію організаційно-правових форм (ОПФ) підприємництва.

1. Індивідуальна:	підприємець - «фізична особа», приватне підприємство
2. Колективна:	господарче товариство, виробничий кооператив

Господарчими товариствами визначаються підприємства створені юридичними особами та/або громадянами шляхом об'єднання їхнього майна й участі в підприємницької діяльності суспільства з метою одержання прибутку

Виробничим кооперативом є добровільне об'єднання громадян на принципах членства з метою загальної виробничої або іншої господарської діяльності, що базується на їх особистій трудовій участі й об'єднанні майнових пайових внесків, участь у керуванні підприємством і розподілі доходу між членами кооперативу відповідно до їх участі в його діяльності.

Виробничі кооперативи ставляться до підприємств колективної власності.

Інший вид класифікації ОПФ підприємницької діяльності виходить зі ступеня участі підприємця в реалізації комерційної ідеї й, відповідно – зі ступеня його матеріальної відповідальності за досягнуті результати.

Загальний принцип такий: чим менша матеріальна відповідальність, що згодна нести підприємець (у випадку несприятливих економічних, екологічних, соціальних наслідків реалізації комерційної ідеї), тим менший ступінь його участі в реалізації цієї ідеї.

Граничні випадки:

підприємець «фізична особа» самостійно реалізує свою ідею й, у випадку невдачі, покриває збитки всім своїм майном.

Підприємець - учасник акціонерного товариства відповідає лише вартістю майна, внесеного в статутний фонд підприємства, але відповідно до законодавства, він не має право втручатися в поточну діяльність цього підприємства.

В основі цього виду класифікації лежить категорія «юридична особа». Юридична особа – це організація створена шляхом об'єднання осіб і/або майна, що наділена правоздатністю й може від свого ім'я добувати майнові й особисті немайнові права й виконувати обов'язки, бути позивачем і відповідачем у суді. До числа юридичних осіб ставляться підприємства всіх видів.

Відповідно до Цивільного кодексу України юридична особа добуває цивільні права й бере на себе цивільні праці через свої органи, які діють у рамках прав наданих їм законом або уставом.

Під органом юридичної особи розуміють особу (чигрупу осіб), що здійснюють керування діяльністю цієї організації. Дії, виконані від імені юридичної особи органом,, у рамках своїх повноважень уважаються діями самої юридичної особи.

Відповідно до Господарського кодексу керування підприємством здійснює індивідуально - директор, або колективний орган - рада, правління.

Цей вид класифікації дозволяє виділити три групи ОПФ бізнесу перша з них допускає підприємництво без, а друга й третя - з утворенням юридичної особи.

1. Підприємництво без утворення юридичної особи - підприємець - фізична особа;

2. Партнерство - повне й командитне товариство, виробничий кооператив;

3. Корпоративне підприємництво - акціонерне товариство й товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ).

До другої групи ставляться ті види господарчих товариств, які за своєю сутністю є об'єднанням осіб. Повні й командитні товариства як і виробничі кооперативи передбачають не тільки об'єднання майна, але й активна участь їхнього засновників у господарський діяльності знову утворених підприємств.

На відміну від цього, господарчі товариства, що віднесени до третьої групи (АТ, ТОВ) за своєю сутністю є об'єднанням капіталів. Їхні засновники, у першу чергу, є власниками корпоративних прав. Варто підкреслити, що володіння корпоративними правами - акціями, частками в статутному фонді підприємства без входження в його органи керування (рада або правління) не вважається підприємництвом.

Останній, третій вид класифікації ОПФ підприємництва виходить із того, що суб'єкти малого підприємництва можуть використовувати спрощену систему оподатковування, обліку й звітності.

Виходячи із чинного законодавства всі ОПФ бізнесу можна розділити на три групи:

1. Суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи;

2. Суб'єкти малого підприємництва - юридичні особи;

3. Суб'єкти середнього й великого бізнесу.

1-я група - Фізичні особи, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи й у трудових відносинах з якими, включаючи членів їхніх родин, протягом року перебуває не більше 10 чоловік і розміру виторгу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. грн.

2-я група - Юридичні особи, суб'єкти підприємницької діяльності будь-яких організаційно-правових форм і форм власності, у яких протягом року середньосписочна чисельність працівників не перевищує 50 чоловік і розмір виторгу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. євро.

Ставка єдиного податку для фізичних осіб 20-200 грн/мес. (установлюється місцевими радами) - збільшується на 50 % за кожну особу;

Юридична особа самостійна визначає ставку податку:

- 6% від суми доходу від реалізації продукції без обліку акцизного збору (у випадку сплати ПДВ);

- 10% від суми доходу від реалізації без обліку акцизного збору (ПДВ не платиться).

Суб'єкти малого підприємництва звільняються від сплати інших податків, відрахувань у державні цільові фонди, зборів, пов'язаних з виплатою заробітної плати працівникам.

Вони ведуть книгу обліку доходів і видатків а також касову книгу. Юридичні особи також - розрахунки про сплату єдиного податку, акцизного збору (і ПДВ)

Фінансова звітність ведеться відповідно до Положення (стандартом) бухгалтерського обліку 25. Використовується проста форма бухобліку (чи форма з веденням регістрів обліку майна малого підприємства).

Дата добавления: 2014-01-04