Партнерство

Індивідуальне підприємництво

Індивідуальний бізнес може вестися:

а) якщо підприємець зареєструється, як фізична особа, що займається підприємницькою діяльністю;

б) якщо підприємець створить приватне підприємство.

Процес реєстрації, тобто створення бізнесу відносно простій. Капітал повністю належить підприємцеві, можливості його нарощування (тобто інвестицій у розвиток) обмежені вартістю й привабливістю майна підприємця. Передача прав власності й добровільна ліквідація бізнесу здійснюється за його бажанням.

Підприємець - «фізична особа» має повну волю дій у реалізації комерційної ідеї, він може не тільки керувати, але й безпосередньо здійснювати необхідні господарський^-господарські-хазяйновиті-господарчі-виробничо-госпААарські функції, пов'язані з веденням бізнесу, наприклад - робити закупівлю сировини або реалізацію зробленої продукції. Варто пам'ятати, що обсяги діяльності та кількість найманих робітників при використанні цієї організаційної форми бізнесу обмежено законом.

Уникнути цих обмежень підприємець може створивши частку підприємство. Засновник приватного підприємства, найчастіше сам керує створеним підприємством, або делегує відповідні повноваження спеціально найнятій особі - директорові. В останньому випадку, відповідно до закону, він не розглядається як підприємець.

Розглянуті ОПФ характеризуються високою оперативністю й, у той же час - мінімальними видатками на керування. Вони забезпечують максимальну конфіденційність ведення бізнесу.

Якість (ефективність) керування істотно залежить від кваліфікації підприємця - його знань, навичок і вмінь.

Індивідуальне підприємництво створює саму високу мотивацію для підприємця. Адже результати реалізації комерційної ідеї повністю залежать від його кваліфікації, енергії й наполегливості.

Весь одержуваний дохід надходить у розпорядження підприємця, але, з іншого боку - він несе повну матеріальну відповідальність, понесені збитки покриваються повністю за рахунок його майна (а не тільки тієї його частини, що вкладена в бізнес). Відповідальність засновника приватного підприємства обмежується вартістю майна підприємства, що йому належить.

Основні риси партнерства розглянемо на прикладі повного товариства й виробничого кооперативу.

Повним називається таке суспільство, всі учасники якого займаються спільною підприємницькою діяльністю й несуть солідарну відповідальність по зобов'язаннях суспільства всім своїм майном.

Засновники повного товариства (ПТ) повинні попередньо зареєструватися як суб'єктів підприємницької діяльності. Капітал ПТ розділений на паї, можливості його нарощування небагато більше високі, чим при індивідуальній формі бізнесу. Але, як і в першому випадку, обмежені вартістю й привабливістю майна партнерів по бізнесі.

Керування діяльністю ПТ здійснюється за загальною згодою всіх партнерів. У законі відзначено, що ведення справ може здійснюватися всіма учасниками, одним або декількома чи з них, що виступають від імені ПТ. Обсяг повноважень фіксується в спеціальному документі (дорученні), що винний бути підписаний іншими партнерами.

Таким чином, ефективність керування ПТ небагато більше висока, чим в індивідуальному бізнесі, але, як і в першому випадку, залежить від кваліфікації партнерів.

При задовільній оперативності й низьких видатках керування, ПТ забезпечує конфіденційність бізнесу.

Учасники ПТ добре мотивовані. У той же час вони несуть повну матеріальну відповідальність за незадовільні результати роботи суспільства.

Питання розподілу повноважень по керуванню виробничо-господарською діяльністю, розподілу доходів; розміру, складу, порядку внесення й виключення паю й добровільної ліквідації суспільства вирішуються по згоді між партнерами. Порядок їхніх рішень закріплюється в спеціальному документі - установчому договорі, що винний бути підписаний партнерами в процесі створення суспільства.

Виробничий кооператив створюється й здійснює свою діяльність за такими принципами [18]:

добровільність членства громадян у кооперативі й вільний вихід з нього;

особиста трудова участь членів кооперативу в його діяльності;

відкритість і доступність членства для тих, хто визнає утомившись кооперативу, бажає брати участь у його діяльності на умовах, установлених уставом;

демократичний характер керування кооперативом, рівні права членів кооперативу при прийнятті рішень;

розподіл доходу між членами кооперативу відповідно до їх трудової й майнової участі в діяльності кооперативу;

контроль членів кооперативу за його роботою в порядку, певному уставом.

Керування кооперативом здійснюється на основі самоврядування, гласності, участі його членів у рішенні питань діяльності кооперативу.

Вищим органом керування виробничого кооперативу є загальні збори його членів, які проводять щорічно. У кооперативі, до складу якого входить не менш десяти членів обирається правління, що очолює голова кооперативу. Для оперативного керування діяльністю кооперативу може бути найнятим виконавчий директор (він не може бути членом кооперативу).

У випадку, якщо кількість членів виробничого кооперативу становить більше чим п'ятдесят осіб, у кооперативі може утворюватися наглядацька рада для контролю за діяльністю правління й виконавчого директора.

З метою контролю за фінансово - господарською діяльністю виробничого кооперативу обирається ревізійна комісія, а при чисельності членів кооперативу менш десяти осіб - ревізора.

Майно кооперативу становить його колективну власність, воно розділяється, відповідно до уставу, на пайовий і неподільний фонди. Неподільний фонд утвориться за рахунок вступних внесків і майна кооперативу (за винятком землі). Пайові внески членів кооперативу до нього не включаються. Виробничий кооператив відповідає за своїми зобов'язаннями всім належним йому майном. Члени кооперативу несуть за зобов'язаннями кооперативу додаткову відповідальність у розмірі не більше малому їхнього пайового внеску.

Дата добавления: 2014-01-04