Організаційні конфлікти як соціально-психологічне явище

Життєдіяльність будь-якої організації (колективу) безумовно пов’язана з виникненням в ній різноманітних конфліктів, який на думку багатьох дослідників феномену конфлікту є одним із природних умов існування будь-якого суспільства, організації, групи та джерелом його розвитку, що безумовно дає можливість використовувати конфлікт в організації(колективі) для створення тих умов, які будуть найефективніше впливати на досягнення різноманітних цілей.

Конфлікт як специфічний феномен дозволяє нам не тільки раціонально осмислити конфліктні ситуації та динаміки її розвитку, а й окреслити у ній місце людини, розкриваючи себе крізь повторювані конфлікти (між чоловіком і жінкою, старістю та молодістю, суспільством та індивідом, тощо),чия універсальність невіддільна від їхньої локалізації, яка щоразу нездолана. Як зазначає Ж.П.Сартр: “ Конфлікти – це визначальний сенс буття – для - іншого“.

Саме наявність корпоративної етики та культури в організації визначає як, і що потрібно вирішувати, як себе вести у конфліктній ситуації, як вести справи з конкурентами у теперішньому, так й у майбутньому. Простіше кажучи, корпоративна етика визначає місце організації (колективу) в навколишньому світі, уособлює всі духовні цінності, які є живильним джерелом організації і одночасно тим, що поєднує її в одне ціле та встановлює пріоритети у відношенні шляхів узгодження інтересів в кризових ситуаціях.

Конфлікт (від лат. conflictus - зіткнення) – зіткнення різноспрямованих цілей, інтересів, позицій, думок або поглядів суб’єктів взаємодії, зафіксовані в жорсткій формі. В основі будь-якого конфлікту лежить ситуація, що включає в собі суперечливі позиції сторін з приводу цілей або засобів досягнення в даних обставинах або несумісність інтересів, бажань тощо.

Будь-яка неточність, розбіжність, суперечка розгортається в конфліктній ситуації, елементами якої постають учасники з їхніми доволі різними цілями (опоненти) і об'єкт конфлікту. Проте, щоб конфлікт виник, необхідні дії з боку опонентів, спрямо­вані на досягнення своїх цілей. Конфліктна ситуація є поєднанням суб’єктів (тобто учасників конфліктної ситуації) та об’єкту (тобто предмету конфлікту). В організації конфлікти виникають у зв'язку з конкретними аспектами діяльності та взаєминами людей у суперечці. У конфліктній ситуації завжди одна зі сторін сподівається, вимагає зміни поведінки або думок іншої сторони. Учасників конфлікту називають опонентами (лат. орроnens - той, що заперечує), суперниками, противниками. Як правило, ними є окремі особи, які обстоюють інтереси групи, організації, вони мають різну «вагу», «силу», тобто належать до різних рангів у конфлікті, що визначає їх шанси на перемогу(наприклад один опонент має на меті досягнення власних цілей, а інший – орієнтований на досягненні групової мети, а третій – взагалі важливим у конфлікті вважає спільну мету).

Конфліктна ситуація та інцидент певною мірою незалежні. Конфліктна ситуація може бути визначена об'єктивними об­ставинами, а інцидент - випадковими. Потрібно, зазначити, що наявність сумісності або несумісності між членами організації, забезпечується поєднанням особистісних якостей людей, їх темпераменту, поглядів, характерів; що ж стосується несумісності, то саме в критичних ситуаціях проявляється нездатність співробітників зрозуміти один одного, різниця в увазі, мисленні, ціннісних установках, неповага і навіть зневага один до одного.

Функції конфлікту – це вплив конфлікту і його наслідків на учасників конфлікту, їх відношення, що формується з наступних складових:

- вплив на соціальне і матеріальне середовище;

- вплив на психологічний стан учасників та їх здоров’я;

- вплив на взаємовідношення опонентів;

- вплив на якість індивідуальної діяльності учасників;

- вплив на морально-психологічний клімат групи;

- вплив на якість спільної діяльності колективу.

За спрямованістю впливу визначають деструктивні та конструктивні функції конфлікту, так, наприклад в організації, конструктивна функція конфлікту сприяє утворенню джерела та розвитку певних нововведень, таких як нові цілі, норми, цінності. Деструктивна функція знаходить свій прояв у порушенні взаємозв’язку, комунікацій, ціннісної єдності, пониженню цілісності групи тощо. Та, зазвичай, конфлікт втілює собою як конструктивні так і деструктивні сторони, але з розвитком конфлікту його функціональність може змінюватися. Конфлікти, в своїй більшості, назрівають поступово, суперечливі питання намагаються вирішити шляхом задоволення потреб або відміни певного наказу. Але якщо такий засіб не має позитивного наслідку, то конфлікт переходить у відкриту форму (де кожна із сторін набуває прихильників), набуваючи при цього затяжного характеру. В такому аспекті виділяють наступні стани: повне вирішення конфлікту; надуманий вихід із конфлікту; повернення до конфлікту; спад або хронічний стан.

Дата добавления: 2014-01-04