Безпосереднє лобіювання

Це - перша, серцевинна складова діяльності лобіста. Він контактує із законодавцями, які можуть підтримати або «завалити» законопро­ект чи запропоновану постанову. Безпосереднє лобіювання - це про­цес прямого захисту інтересів організації, яку представляє лобіст, від тиску на законодавців. Таке спілкування із законодавцями передба­чає надання їм офіційних даних про організацію-клієнта, її інтереси і наслідки, що можуть виникнути в тій сфері, де вона діє, якщо буде прийнято або не прийнято певний закон чи постанову.

Серед законодавців, з якими безпосередньо контактує лобіст, на особливу увагу заслуговує представник виборчого округу, де розташована організація, інтереси якої захищає лобіст. Адже це саме та те­риторія, де мешкають і працюють виборці, які обрали даного сенато­ра, конгресмена (депутата). Захищаючи інтереси організації, лобіст захищає й інтереси виборців. Лобіст повинен особисто знати пред­ставника своїх виборців, постійно з ним спілкуватися, допомагати йо­му, надавати додаткову інформацію про стан справ у його окрузі.

Це зовсім не означає, що лобіст не повинен безпосередньо й актив­но спілкуватися з іншими законодавцями. Чим більше він буде знати їх особисто, чим міцніші ділові відносини матиме з ними, чим ширше буде володіти інформацією про справи в їх виборчих округах, про тих, хто їх активно там підтримує або, навпаки, критикує, тим більше шансів на успіх у процесі лобіювання. Не слід забувати, що серед цих законодавців можуть бути досить впливові люди, скажімо голови пос­тійних комісій або підкомісій законодавчого органу, які за профілем зобов'язані розглядати законопроект, що цікавить лобіста.

У процесі безпосереднього спілкування з законодавцями лобіст має досягти їхнього доброзичливого ставлення, з одного боку, до сво­єї організації-клієнта як до важливого і соціально відповідального інс­титуту, а з іншого, - і до себе особисто як авторитетного і повноправ­ного її представника. З цією метою багато лобістів і тих, кого вони представляють, використовують міжсесійний період, коли законодав­ці менше завантажені, для організації різноманітних заходів. До участі в них запрошуються сенатори, конгресмени, які за допомогою засобів інформації, які висвітлюють ці заходи, можуть отримати ба­жане для себе пабліситі.

Крім того, у процесі безпосереднього контакту із законодавцями лобіст прагне не лише зацікавити їх позицією, яку обстоює його орга­нізація, а й продемонструвати соціальну вагу даної позиції, потенцій­ний інтерес до неї виборців або наслідки, які можуть мати пропозиції законодавчого характеру. Це також важлива обставина, адже законо­давцю надається шанс отримати гарну пресу, якщо він стане на бік ін­тересів організації, що «робить добру справу». Саме ці два аспекти -мати сприятливе пабліситі та відгукнутися на нагальні потреби ви­борців - найбільше цікавлять кожного законодавця, особливо тоді, ко­ли він планує бути переобраним на наступний строк.

Мотивація законодавців завжди повинна бути в центрі уваги лобіста під час подачі ним справи свого клієнта. Але, крім подачі матеріалів, що зачіпають інтереси як законодавців, так і виборців, лобіст, як правило, повинен запропонувати членові законодавчого органу ще й підготовле­ний текст проекту закону або постанови, де б ураховувалася точка зору організації-клієнта. І, нарешті, лобіст може передати законодавцю авто­ритетні заяви або свідчення, які звичайно додаються до запропонова­ного законопроекту і зачитуються під час слухань у парламенті. Лобіст як досвідчений фахівець часто сам готує такі документи на основі ма теріалів, переданих йому керівництвом організації-клієнта та інших установ, що професійно володіють колом обговорюваних питань.

Саме повнота й надійність інформації, якою, як правило, володіють лобісти, високо цінуються американськими законодавцями. Сенатор-республіканець від штату Айдахо Джеймс Мак-Клур із цього приводу зазначив: «Я особисто переконаний, що лобісти відіграють надзвичай­но корисну роль. Якщо вам потрібно отримати достовірну інформацію, якщо ви хочете відчути дихання громадської думки, телефонуйте ло­бістам, які підтримують певне питання, та лобістам, які виступають проти нього. Вас миттєво просвітять. Вони викладуть вам найперекон­ливіші аргументи з обох сторін. На мою думку, ця система спрацьовує».

Безпосереднє лобіювання часто набуває більш прихованої форми порівняно з обміном інформацією в офіційній обстановці. Сюди зде­більшого відноситься надання гостинності законодавцю або посадо­вій особі. Давно вже минули ті часи, коли їм дарували норкові шуби, організовували прогулянки на розкішних яхтах, мисливські полюван­ня у вихідні дні. Крім жорстког' законодавства, посадовці сьогодні особливо побоюються всюдисущих журналістів, які постійно «полю­ють» за протиправними вчинками людей вищого світу. Та все ж гос­тинність і досі відіграє важливу роль у лобіюванні. Законодавці та державні чиновники часто відгукуються на запрошення відвідати громадські заходи, спонсоровані впливовими корпораціями, громад­ськими організаціями та різного ґатунку фундаціями. Такі зібрання мають добру пресу, створюють невимушену атмосферу, сприятливу для обговорення громадських і ділових справ.

Дата добавления: 2014-01-04