Характеристика методу шліфування

Шліфуванням називають процес обробки заготовок різанням абразивними кругами. Абразивні зерна розташовані в крузі хаотично та утримуються сполучним матеріалом. При обертовому русі круга в зоні його контакту із заготовкою частина зерен зрізає матеріал. Із заготовки зрізається дуже велика кількість тонких стружок (до 100 млн. за 1 хв). Оброблена поверхня являє собою сукупність мікрослідів абразивних зерен та має малу шорсткість. Частина зерен орієнтована так, що різати не може, але виконує роботу тертя по поверхні різання.

Шліфувальні круги працюють на дуже великих швидкостях – 30 м/с і більше. Процес різання кожним зерном здійснюється майже миттєво.

У зоні різання виділяється велика кількість теплоти. Дрібні частки оброблюваного матеріалу, згораючи, утворюють пучок іскор, або оплавляються. Абразивні зерна можуть також чинити на заготовку значний силовий тиск. Відбувається поверхневе пластичне деформування матеріалу. Внаслідок пружно-пластичного деформування матеріалу оброблена поверхня зміцнюється.

Тепловий і силовий впливи на оброблену поверхню приводять до структурних перетворень, до змін фізико-механічних властивостей поверхневих шарів оброблюваного матеріалу. Для зменшення теплових ефектів матеріал шліфують при великій подачі мастильно-охолоджувальних рідин.

За допомогою шліфування виконують чистову та доводочну обробку деталей з високою точністю. Обробці піддають різноманітні матеріали, а для заготовок із загартованих сталей шліфування є одним із найпоширеніших методів формоутворення. В окремих випадках шліфування за ефективністю конкурує з фрезеруванням і точінням.

Для формоутворення будь-якої поверхні шліфуванням необхідно кілька рухів: обертальне круга і відносні переміщення по координатним осям (11.1), які можуть бути замінені також обертовим рухом навколо осей.

Рис. 11.1 - Елементи різання при шліфуванні

Дата добавления: 2014-01-04