В автономних утвореннях формуються такі самі органи, як у звичайних адміністративно-територіальних одиницях

Поряд з політичною існує адміністративно-націонаяьна автономія, вона широко використовується у Китаї, де 8% на­ціональних меншин проживають на 50-60% території країни. В КНР налічується 104 автономні райони, 29 автономних ок­ругів і 70 автономних повітів.

При політичній автономії її органи в межах наданої їм компетенції мають право приймати відповідні нормативно-правові акти тощо. Ця форма автономії існує в Гренландії і на Фарерських островах у Данії, країні Басків та Каталонії в Іспанії, на Корсиці, у Франції, на Аландських островах (Фінляндія), Азорських островах (Португалія), в Курдистані (Ірак), на Філіппінах (Мінданао).

Розрізняють дві форми такої автономії — політичну (законодавчу) та адміністратив­но-національну.

Корпоративна автономія пов'язана з певними лінгвістич­ними спільнотами, яким надаються місця у державному апа­раті, а державні службовці іншої національності зобов'язані знати мову місцевого населення.

Персональна автономія використовується тоді, коли на­ціональні меншини розпорошені (Швеція, Норвегія, Фінлян­дія). Ця форма автономії бере свій початок з культурно-національної автономії, проте в сучасний період представники меншин все частіше беруть участь у діяльності центральних органів держави.

Звідси, у широкому значенні слова, автономія розуміється як надання будь-якій частині держави або окремим й части­нам (областям, землям) певної форми самостійності, внут­рішнього самоврядування.

Поняття автономії трактується досить широко — як процес налагодження відносин між національ­ностями, спільне вирішення і участь у прийнятті рішень.

Межах, встановлених центральною владою. У цих рамках на­селення автономної одиниці користується правами самовря­дування, зазвичай ширшими, ніж права адміністративно-те­риторіальних одиниці». Представницький орган автономного утворення представляє специфічні інтереси його населення.

Автономія — це форма самоврядування частини території унітарної, а іноді федеративної держави — тери­торіальна автономія. Автономна територіальна одиниця, як правило, самостійна у вирішенні питань місцевого значення у

У даний час конфедерації у світі не існують. Остання, Сенегабія об'єднання Сенегалу і Гамбії, проіснувала вісім років і була розпущена у 1989 р.

Така норма державного устрою залишилася у ми­нулому. Зокрема, відомі такі конфедеративні утворення: Сполучені Нідерланди (1959), Союз кантонів Швейцарії (1648-1798), Швейцарський союз (1815-1848), Сонм ні­мецьких держав (1815—1866), Союз Штатів Північної Аме­рики (1776-1787).

Члени конфедерації зберігають за собою право сецесії, тобто право вільного виходу зі складу конфедерації.

2. Правовий статус Автономної Республіки Крим;

Проте є й нові підходи, згідно з якими можна говорити про розуміння автономії у вузькому значенні слова, залеж­но від того, компактно чи розрізнено мешкають національні меншини. На підставі цього критерію існують три концепції автономії в сучасному світі: персональна, корпоративна та національно-територіальна (територіальна).

Національно-територіальна (територіальна) автономія здійснюється лише у випадках компактного розселення на­ціональних меншин.

Дата добавления: 2014-01-04