Розділ II. Щорічні відпустки

Розділ. І. ЗАГАЛЬНІ. ПОЛОЖЕННЯ

ПРО ВІДПУСТКИ

(Закон. України від. 15 листопада 199.6 р. N.5 04/9 6г ВР)

Цей Закон встановлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров' я, а також для вихо­вання, дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інте-ресів, всебічного розвитку особи.

Стаття 1. Законодавство про відпустки

Державні гарантії та відносини, пов'язані з відпусткою, ре­гулюються Конституцією України, цим Законом, Кодексом законів про працю України, iншими законами та нормативно правовими актами України.

Стаття 41 - Види відпусток

Установлюються такі види відпусток:

1) щорічні відпустки:

основана відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова віднустка за роботу із. шкідливими та важкими умо­вами праці, (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону), та інші додаткові відпустки, передбачені законодавством;

2) додаткові відпустки у зв'язку з навчанням (статті 13, 14 1. 15, цього Закону);

3) творча відпустка (стаття 16 цього Закону);

4) соціальні відпустки; відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами (стаття. 13 цього Закону); відпустка, для догляду за дитиною до досягнення нею.трирічно-го ізіку (стаття 18 цього Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей (стаття 19 цього Закону);

5) відпустки без збереження заробітної платнi: (статті 2 5, 12 6 цього Закону).

Законодавством, колективним договором: угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток.

Стаття 5. Визначення тривалості відпусток

Тривалість відпусток визначається цим Законом, іншими зако­нами та іншими нормативно-правовими актами України. і незалежно від рєжимів та графіків роботи розраховується в календарних днях. Святкові, та неробочі дні (стаття 73 Кодексу законів про пра­цю України) при визначенні тривалості відпусток не враховуються.

Стаття 6. Щорічна основна відпустка та її тривалість

Щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

Стаття 10. Порядок надання щорічних відпусток

Право працівника на щорічні основну та додаткові, відпустки повної тривалості у перший рік роботи настає після закінчення шести місяців безперервної робои на даному підприємстві.

У разі надання працівникові зазначених щорічних відпусток до закінчення шестимісячного тєрміну бєзперервної роботи їх тривлість визначається пропорційно до відпрацьованого часу, за винят­ком випадків, передбачених чатиною сьомою цієї статті.

Ежегодные отпуска предоставляются всем работникам с сохране­нием места работы /должности/ и среднего заработка. Ежегодный отпуск предоставляется работникам продолжительностью не менее 15 рабочих дней, с постепенным переводом к предоставлению отпуска большей продол­жительности. Порядок исчисления продолжительности ежегодного отпуска определяется законодательством. Работникам моложе 18 лет ежегодный от­пуск предоставляется продолжительностью один календарный месяц,

Ежегодные дополнительные отпуска предоставляются:

- работникам, занятым на работе с вредными условиями труда;

- работникам, занятым в отдельных отраслях;

- работникам с ненормированным рабочим днем;

- работникам, работающим в районах Крайнего Севера и в при­равненных к ним местностях;

- в др. случаях, предусмотренных законодательством.

Отпуска, предоставляемые в соответствии с установленным по­рядком в связи с временной нетрудоспособностью, а также беременностью и родами, в ежегодные и дополнительные отпуска не включаются.

Отпуск за первый год работы предоставляется работникам по истечении 11 месяцев непрерывной работы на данном предприятии, в уч­реждении, организации. До истечения указанного срока отпуск может быть предоставлен в случаях, предусмотренных законодательством. За второй и последующие годы работы отпуск может предоставляться в любое время соответственно рабочего года. Отпуска предоставляются в течении всего года. Очередность предоставления отпусков устанавливается собственни­ком или уполномоченным им органом по согласованию с профсоюзным коми­тетом предприятия, учреждения, организации.

Деление отпуска на части допускается по просьбе работника при условии, чтобы основная его часть была не менее 6 дней для взрос­лых и 12 дней для лиц моложе 18 лет.

Ежегодный отпуск должен быть перенесен на др. срок или продлен в случаях:

- временной нетрудоспособности работника, удостоверенной в установленном порядке;

- выполнение работником государственных или общественных обязанностей.

В исключительных случаях, когда предоставление отпуска ра­ботнику в текущем году может неблагоприятно отразиться на нормальном ходе работы предприятия, учреждения, организации, допускается с согласия работника и по согласованию с профсоюзным комитетом перенесение отпуска на следующий рабочий год.

Запрещается непредоставление ежегодного отпуска на протяже­нии двух лет подряд.

В стаж работы дающий право на отпуск, включаются:

- время фактической работы;

- время, когда работник фактически не работал, но за ним сохранилось место работы /должности/ и зарплата полностью или частич­но / в т.ч. время оплаченного вынужденного прогула, вызванного непра­вильным увольнением или переводом на другую работу/;

- время, когда работник фактически не работал, но за ним сохранялось место работы /должности/ и ему выплачивалось пособие по госсоцстрахованию, за исключением частично оплачиваемого отпуска по уходу за ребенком до достижения возраста 2 лет.

Замена отпуска денежной компенсацией не допускается, кроме случаев увольнения работника, не использовавшего отпуск.

Тема 4. ЗАРАБОТНАЯ ПЛАТА. ГАРАНТИИ И КОМПЕНСАЦИИ.

ЗАКОН УКРАИНЫ "ОБ ОПЛАТЕ ТРУДА".

ОПЛАТА ТРУДА ПРИ ОТКЛОНЕНИИ ОТ НОРМАЛЬНЫХ УСЛОВИЙ ТРУДА:

- ОПЛАТА РАБОТЫ В СВЕРХУРОЧНОЕ И НОЧНОЕ ВРЕМЯ;

- В ПРАЗДНИЧНЫЕ И ВЫХОДНЫЕ ДНИ;

- ПРИ ВРЕМЕННОМ ЗАМЕСТИТЕЛЬСТВЕ;

Дата добавления: 2014-01-04