Поняття та види правопорушень на транспорті

План

1. Поняття державного управління.

2. Органи державного управління транспортом в Україні.

3. Ліцензування, сертифікація та стандартизація в транспортній сфері.

1. Під державним управлінням розуміється виконавчо-розпорядча діяльність компетентних спеціально уповноважених державних органів, яка здійснюється на підставі чинного законодавства і полягає в повсякденному виконанні організаційно-владних функцій держави в галузі транспорту.
До органів, які здійснюють державне управління в галузі транспорту і координують діяльність усіх видів, законодавець відносить в першу чергу Міністерство транспорту і зв'язку України (ст. 4 і ст. 40 Закону України "Про транспорт"). Отже, воно на законодавчому рівні визначається органом, який здійснює оперативне керівництво транспортною системою України. Але дане визнання є умовним, тому що законодавець не дає чіткого і вичерпного переліку всіх повноважень, прав і обов'язків цього державного органу. Спроба такого роду робиться в нормативно-правових актах підзаконного рівня, а саме в Указах Президента України (Указ від 27 серпня 2004 року № 1009/2004, яким затверджено Положення про Міністерство транспорту та зв'язку України), де зазначається мета створення даного Міністерства та вказуються його основні завдання, а саме: здійснення державного керування транспортним комплексом України; реалізація державної політики, її становлення і розвиток у сфері транспорту; здійснення заходів щодо створення єдиної транспортної системи і т. п.
Транспорт України покликаний задовольняти потреби населення і суспільного виробництва в перевезеннях. Цілями державного управління в галузі транспорту є:

- своєчасне, повне і якісне задоволення потреб населення і суспільного виробництва в перевезеннях, і потреб оборони України;

- захист прав громадян під час їх транспортного обслуговування;

- безпечне функціонування транспорту;

- дотримання необхідних темпів і пропорцій розвитку національної транспортної системи;

- захист економічних інтересів України та законних інтересів підприємств, організацій транспорту, а також споживачів транспортних послуг;

- створення рівних умов для розвитку господарської діяльності підприємств транспорту;

- обмеження монополізму та розвиток конкуренції;

- координація роботи різних видів транспорту;

- ліцензування окремих видів діяльності в галузі транспорту;

- охорону навколишнього природного середовища від шкідливого впливу транспорту.

Державне управління діяльністю транспорту здійснюється шляхом проведення та реалізації економічної (податкової, фінансово-кредитної, тарифної, інвестиційної), та соціальної політики, включаючи надання дотацій на пасажирські перевезення.

Місце і роль транспорту у суспільному виробництві визначає необхідність його пріоритетного розвитку, державної підтримки щодо задоволення його потреб у транспортних засобах, матеріально-технічних та паливно-енергетичних ресурсах.

Засобами державного регулювання (основні напрями діяльності, функції) у сфері транспорту є:

- державне замовлення, державне завдання;

- ліцензування, патентування і квотування;

- сертифікація та стандартизація;

- застосування нормативів та лімітів;

- регулювання цін і тарифів;

- надання інвестиційних, податкових та інших пільг;

- надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій.

2. Серед суб'єктів, що здійснюють державне управління у сфері транспорту виділяють:

- Міністерство транспорту та зв'язку України, його структурні підрозділи, які здійснюють управління на різних видах транспорту (Залізничний - Державна адміністрація залізничного транспорту?, Автомобільний - Державна адміністрація автомобільного транспорту?, авіаційний - Державна авіаційна адміністрація?, Морський і річковий - Державний департамент морського і річкового транспорту?);

- місцеві державні адміністрації;

- місцеві ради як органи місцевого самоврядування, їх відповідні відділи (управління);

- спеціально уповноважені органи окремих структурних підрозділів Міністерства транспорту та зв'язку України на місцях (областях, районах, районах у містах і т.п.)

Міністерство транспорту та зв'язку України - найменування міністерства зазначено відповідно до Указу Президента України від 27.08.2004 р.) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
Міністерство транспорту та зв'язку України є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади щодо забезпечення впровадження державної політики в галузі автомобільного, залізничного, морського і річкового транспорту (далі - галузь транспорту), у сферах навігаційно-гідрографічного забезпечення судноплавства, надання послуг поштового зв'язку, телекомунікацій, інформатизації, користування радіочастотним ресурсом України.

Міністерство транспорту та зв'язку України у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а також Положенням про нього, затвердженому Указом Президента України. У межах своїх повноважень

Міністерство транспорту та зв'язку України організує виконання актів законодавства України, і здійснює контроль за їх реалізацією.

Міністерство транспорту та зв'язку України узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції, розробляє пропозиції про вдосконалення законодавства і в установленому порядку вносить їх на розгляд Президентові України, Кабінету Міністрів України.

Основними завданнями Міністерства транспорту та зв'язку України є:

- участь у формуванні та реалізації державної політики в галузі транспорту, у сферах навігаційно-гідрографічного забезпечення судноплавства, надання послуг поштового зв'язку, телекомунікацій, інформатизації, користування радіочастотним ресурсом України;

- забезпечення взаємодії та координації роботи автомобільного, авіаційного, залізничного, морського і річкового транспорту;

- здійснення заходів щодо розвитку і вдосконалення телекомунікаційних мереж загального користування та мереж поштового зв'язку загального користування, підвищення їх якості та доступності, забезпечення сталого функціонування

- формування Національної програми інформатизації та забезпечення її виконання;

- створення умов для інтеграції національної транспортної системи України в європейську та світову транспортні системи, а також сфер надання послуг поштового зв'язку, телекомунікацій, інформатизації в європейський та світовий інформаційний простір.

Міністерство транспорту та зв'язку України відповідно до покладених завдань:

1) здійснює державне управління в галузі транспорту, у сферах навігаційно-гідрографічного забезпечення судноплавства, надання послуг поштового зв'язку, телекомунікацій, інформатизації, користування радіочастотним ресурсом України;

2) вживає заходів щодо розвитку національної транспортної системи України, створення та функціонування національної мережі міжнародних транспортних коридорів та інфраструктури транспортного комплексу України;

3) здійснює відповідно до законодавства України заходи щодо реалізації єдиної державної економічної, тарифної, інвестиційної, науково-технічної, кадрової та соціальної політики в галузі транспорту, у сферах навігаційно-гідрографічного забезпечення судноплавства, надання послуг поштового зв'язку, телекомунікацій, інформатизації, користування радіочастотним ресурсом України;

4) розробляє і реалізує заходи щодо налагодження взаємодії та координації діяльності всіх видів транспорту;

5) відповідно до законодавства організовує і контролює роботу, пов'язану із забезпеченням безпеки руху транспортних засобів, вживає заходів до зменшення шкідливого впливу функціонування транспорту на довкілля та забезпечує екологічну безпеку на транспорті;

6) здійснює нагляд за дотриманням юридичними (крім Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, а також підприємств, установ, організацій, що належать до сфери їх управління) та фізичними особами вимог нормативно-правових актів щодо безпеки судноплавства, руху відповідно на морському, річковому, залізничному та автомобільному транспорті;

7) контролює відповідно до законодавства впровадження автоматизованих систем управління, зв'язку, інформаційного та навігаційного забезпечення національної транспортної системи України і національної мережі міжнародних транспортних коридорів;

8) забезпечує в межах своєї компетенції правове регулювання перевезень пасажирів, вантажів, багажу і пошти, безпеки руху транспортних засобів, технічної експлуатації рухомого складу, функціонування морських і річкових портів, будівництва, реконструкції, ремонту та утримання шляхів сполучення, навігаційно-гідрографічного забезпечення судноплавства;

9) здійснює загальне керівництво проведенням державної реєстрації морських суден, дипломуванням спеціалістів морського і річкового транспорту, роботою рятувальної, лоцманської та гідрографічної служб морського і річкового транспорту;

10) здійснює відповідно до законодавства функції спеціально уповноваженого органу у сфері перевезення небезпечних вантажів залізничним, автомобільним, повітряним, морським і річковим транспортом великовагових і негабаритних вантажів автомобільним транспортом;

11) бере участь у розробці проектів Державної програми економічного і соціального розвитку України, Державного бюджету України, Програми діяльності Кабінету Міністрів України;

12) здійснює повноваження центрального органу виконавчої влади в галузі зв'язку відповідно до Закону України "Про телекомунікації";

13) визначає перелік технічних засобів, які можуть застосовуватися в телекомунікаційних мережах загального користування, та погоджує в установленому законодавством порядку застосування технічних засобів телекомунікацій, не включених до цього переліку;

14) визначає перелік засобів поштового зв'язку, що застосовуються в мережах поштового зв'язку загального користування і підлягають стандартизації та сертифікації відповідно до законодавства;

15) встановлює порядок надання операторами телекомунікацій незалежно від форми власності ресурсів своїх мереж у користування державній системі урядового зв'язку, національній системі конфіденційного зв'язку, органам з надзвичайних ситуацій, безпеки, оборони, внутрішніх справ;

16) здійснює регулювання у сфері фельд'єгерського і спеціального поштового зв'язку;

17) встановлює в межах своєї компетенції вимоги щодо надання послуг з пересилання поштових відправлень та поштових переказів;

18) визначає склад, функції, права та обов'язки Редакційно-художньої ради, яка погоджує тематику і зразки поштових марок, маркованих конвертів та карток;

19) виконує відповідно до законодавства функції Генерального державного замовника Національної програми інформатизації;

20) забезпечує координацію діяльності органів виконавчої влади, пов'язаної із створенням та інтеграцією електронних інформаційних систем і ресурсів в Єдиний веб-портал органів виконавчої влади та наданням інформаційних та інших послуг через електронну інформаційну систему "Електронний Уряд";

21) координує та контролює роботи, пов'язані із створенням, веденням і забезпеченням функціонування Національного реєстру електронних інформаційних ресурсів, визначає організаційні та методичні засади ведення Національного реєстру та правила користування ним;

22) здійснює повноваження центрального органу виконавчої влади у галузі зв'язку щодо управління у сфері користування радіочастотним ресурсом України, визначені Законом України "Про радіочастотний ресурс України";

23) здійснює відповідно до законодавства повноваження щодо регулювання цін (тарифів);

24) організовує в межах своєї компетенції реалізацію заходів, спрямованих на посилення профілактики правопорушень у сфері фінансово-господарської діяльності підприємств, установ і організацій, що належать до сфери управління Міністерства транспорту та зв'язку України;

25) організовує і виконує відповідно до законодавства роботи із стандартизації, сертифікації, метрології;

26) забезпечує виконання завдань з мобілізаційної підготовки та мобілізаційної готовності держави в межах повноважень, визначених законодавством;

27) здійснює відповідно до законодавства України функції управління об'єктами державної власності, що належать до сфери його управління;

28) здійснює відповідно до законодавства заходи щодо досудової санації державних підприємств, які належать до сфери управління Мінтрансзв'язку України, готує пропозиції щодо обсягів і напрямів державних капітальних вкладень у галузь транспорту, сфери інформатизації та користування радіочастотним ресурсом України;

29) вживає заходів, спрямованих на вдосконалення зовнішньоекономічної діяльності, захист інтересів українських товаровиробників на зовнішньому ринку та розвиток внутрішнього ринку;

30) погоджує з відповідними органами інших держав квоти міжнародних перевезень пасажирів і вантажів;

31) за дорученням Кабінету Міністрів України бере участь у роботі міжнародних організацій;

32) бере участь у підготовці міжнародних договорів України, готує пропозиції щодо укладення, денонсації таких договорів, у межах своєї компетенції укладає міжнародні договори України та забезпечує їх виконання;

33) здійснює добір кадрів у системі Міністерства транспорту та зв'язку України, відповідно до законодавства формує кадровий резерв для державної служби та кадровий резерв керівників підприємств галузі, організовує роботу з підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників, здійснює в установленому порядку заохочення працівників підприємств галузі;

34) в межах своїх повноважень приймає участь у реалізації державної політики зайнятості населення, розробляє заходи щодо забезпечення потреб підприємств галузі у висококваліфікованих працівниках, у встановленому порядку координує діяльність зазначених підприємств з питань підготовки спеціалістів галузі транспорту, сфер навігаційно-гідрографічного забезпечення судноплавства, надання послуг поштового зв'язку, телекомунікацій, інформатизації, користування радіочастотним ресурсом України;

35) координує здійснення заходів щодо впровадження енергозберігаючих технологій в галузі транспорту, сферах навігаційно-гідрографічного забезпечення судноплавства, надання послуг поштового зв'язку, телекомунікацій, інформатизації, користування радіочастотним ресурсом України;

36) здійснює координацію та методичне забезпечення реалізації заходів підготовки національної транспортної системи України та національної системи зв'язку до сталого функціонування, а також забезпечення транспортних перевезень в особливий період, вирішує у межах своєї компетенції питання про готовність функціонування телекомунікаційних мереж загального користування та мереж поштового зв'язку в особливий період; організовує будівництво і ремонт нових, і підвищення терміну експлуатації, пропускної спроможності діючих транспортних об'єктів; визначає порядок створення, підготовки та підтримки в готовності спеціальних формувань підприємств (об'єднань), установ і організацій транспорту, транспортної інфраструктури, призначених для забезпечення функціонування національної транспортної системи Україна в умовах надзвичайного стану та в особливий період; забезпечує у разі запровадження в державі особливого становища переведення транспорту, транспортної інфраструктури, ліній і мереж зв'язку на відповідний режим роботи, а також технічне прикриття та відновлення шляхів сполучення та об'єктів зв'язку оборонного значення;

3. Згідно зі ст. 9 Закону України «Про ліцензування окремих видів господарської діяльності» діяльність з надання послуг у сфері перевезень вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу, а також послуги з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі підлягає ліцензуванню.
Ліцензування - це видача, переоформлення та анулювання ліцензій, видача дублікатів ліцензій, ведення ліцензійних справ та ліцензійних реєстрів, контроль за дотриманням ліцензіатами ліцензійних умов, видача розпоряджень про усунення порушень ліцензійних умов, а також розпоряджень про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування;
Ліцензія - це документ державного зразка, який засвідчує право ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку за умови виконання ліцензійних умов;
Ліцензія є єдиним документом дозвільного характеру, який дає право на зайняття певним видом господарської діяльності, який відповідно до законодавства підлягає обмеженню.

Орган ліцензування – це орган виконавчої влади, визначений Кабінетом Міністрів України, або спеціально уповноважений виконавчий орган рад для ліцензування певних видів господарської діяльності;
Орган ліцензування:

- забезпечує виконання законодавства у сфері ліцензування;

- затверджує спільно із спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування ліцензійні умови провадження певного виду господарської діяльності та порядок контролю за їх дотриманням;

- видає і переоформлює ліцензії, видає дублікати ліцензій на певний вид господарської діяльності, приймає рішення про визнання ліцензій недійсними;

- здійснює в межах своєї компетенції контроль за дотриманням ліцензіатами ліцензійних умов;

- видає розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов;

- анулює ліцензії на певний вид господарської діяльності;

- формує і веде ліцензійний реєстр.

Орган ліцензування, яким є центральний орган виконавчої влади, може делегувати окремі повноваження своїм структурним територіальним підрозділам.

Повноваження органу ліцензування не можуть бути делеговані іншим особам, у тому числі створеним органом ліцензування.

Орган ліцензування не може доручати іншим особам визначати спроможність суб'єктів господарювання виконувати ліцензійні умови згідно з поданими документами.

Фінансування органу ліцензування здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України або місцевого бюджету.
Органами ліцензування на окремих видах транспорту є:

- Залізничний – Міністерство транспорту та зв'язку України.

- Автомобільний (внутрішнє повідомлення) - спеціально уповноважений орган з 27.05.2005 р. Головна державна інспекція на автомобільному транспорті.

- Автомобільний (міжнародне сполучення) - Служба міжнародних автомобільних перевезень (СМАП) при Міністерстві транспорту та зв'язку України.

- На морському і річковому транспорті – Державний департамент морського і річкового транспорту України.

- На авіаційному транспорті - Державна служба з нагляду за забезпеченням безпеки авіації (Державіаслужба).

Ліцензійні умови є нормативно-правовим актом, положення якого встановлюють кваліфікаційні, організаційні, технологічні та інші вимоги для провадження певного виду господарської діяльності. На кожному виді транспорту затверджуються ліцензійні умови щодо діяльності з перевезень вантажів, пасажирів, багажу та вантажобагажу. Наприклад, ліцензійні умови провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів, вантажів залізничним транспортом.

Суб'єкт господарювання зобов'язаний провадити певний вид господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, відповідно до встановлених для цього виду діяльності ліцензійних умов. У ліцензійні умови щодо видів господарської діяльності, для здійснення яких необхідні спеціальні знання, включаються кваліфікаційні вимоги до працівників суб'єктів господарювання - юридичних осіб та (або) до фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності. У разі якщо для здійснення певних видів господарської діяльності, які підлягають ліцензуванню, необхідні особливі вимоги щодо будівель, приміщень, обладнання, інших технічних засобів, такі вимоги включаються до ліцензійних умов.
Ліцензійні умови та порядок контролю за їх додержанням затверджуються спільним наказом спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування (Державний комітет з питань регуляторної політики та підприємництва) та органу ліцензування (наприклад, Міністерство транспорту та зв'язку України). У разі якщо суб'єкт господарювання провадить вид господарської діяльності, вказаний у статті 9 Закону, не в повному обсязі, а частково або з окремих робіт, операцій, послуг, ліцензійні умови поширюються на суб'єкта господарювання в частині, що встановлює вимоги до провадження господарської діяльності, зазначеної в ліцензії. Ліцензійні умови та зміни до ліцензійних умов підлягають опублікуванню в порядку, встановленому законодавством, і набирають чинності через десять днів з дати державної реєстрації нормативно-правового акта, якщо в ньому не передбачений пізніший строк набрання чинності.

Суб'єкт господарювання, який має намір провадити певний вид господарської діяльності, який ліцензується, особисто або через уповноважений ним орган, або особу звертається до відповідного органу ліцензування із заявою (пакетом документів) встановленого зразка про видачу ліцензії. Орган ліцензування приймає рішення про видачу ліцензії або про відмову в її видачі у строк не пізніше десяти робочих днів з дати надходження заяви про видачу ліцензії та документів, які додаються до заяви, якщо спеціальним законом, що регулює відносини у певних сферах господарської діяльності, не передбачений інший строк видачі ліцензії на окремі види діяльності. Повідомлення про прийняття рішення про видачу ліцензії або про відмову у видачі ліцензії надсилається (видається) заявнику в письмовій формі протягом трьох робочих днів з дати прийняття відповідного рішення. У рішенні про відмову у видачі ліцензії зазначаються підстави такої відмови.

На території України органи ліцензування використовують бланки ліцензій єдиного зразка. Бланк ліцензії єдиного зразка затверджується Кабінетом Міністрів України. Бланки ліцензій є документами суворої звітності, мають облікову серію і номер.

Термін дії ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності встановлюється Кабінетом Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування, але не може бути менше ніж три роки.

Господарська діяльність на підставі ліцензії, виданої органом ліцензування, яким є центральний орган виконавчої влади, здійснюється на всій території Україні. Господарська діяльність на підставі ліцензії, виданої органом ліцензування, яким є місцевий орган виконавчої влади або спеціально уповноважений виконавчий орган рад, здійснюється на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

За видачу ліцензії справляється плата, розмір та порядок зарахування якої до Державного бюджету України встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Плата за видачу ліцензії вноситься після прийняття рішення про видачу ліцензії.

Відповідно до Закону України «Про стандартизацію» стандартизація - це діяльність, яка полягає у встановленні положень для загального і багаторазового застосування за наявними або можливим завданням з метою досягнення оптимального ступеня впорядкування у певній сфері, результатом якої є підвищення ступеня відповідності продукції, процесів та послуг їх функціональному призначенню, усуненню бар'єрів у торгівлі і сприянню науково-технічному співробітництву; стандарт - це документ, що встановлює для загального і багаторазового застосування правила, загальні принципи або характеристики, які стосуються діяльності чи її результатів, з метою досягнення оптимального ступеня впорядкованості у певній галузі, розроблений у встановленому порядку на основі консенсусу;
Нормативні документи по стандартизації поділяються на:

- державні стандарти України;

- галузеві стандарти;

- стандарти науково-технічних та інженерних товариств і спілок;

- технічні умови;

- стандарти підприємств.

Об'єктами стандартизації є продукція, процеси та послуги (далі - продукція), зокрема матеріали, складники, обладнання, системи, їх сумісність, правила, процедури, функції, методи чи діяльність.

Суб'єктами стандартизації є:

- центральний орган виконавчої влади у сфері стандартизації (Державний комітет метрології, стандартизації та сертифікації);

- рада стандартизації;

- технічні комітети стандартизації;

- інші суб'єкти, що займаються стандартизацією.

Залежно від рівня суб'єкта стандартизації, який приймає чи схвалює стандарти, розрізняють:

- національні стандарти, кодекси усталеної практики та класифікатори, прийняті чи схвалені центральним органом виконавчої влади у сфері стандартизації, видані ним каталоги та реєстри загальнодержавного застосування;

- стандарти, кодекси усталеної практики та технічні умови, прийняті чи схвалені іншими суб'єктами, що займаються стандартизацією.

У сфері надання транспортних послуг використовуються процедури сертифікації, тобто підтвердження відповідності надання послуг, технічних та транспортних засобів, персоналу, організацій, діяльність яких пов'язана з сертифікується діяльністю вимогам встановлених стандартів і нормативних документів.

Сертифікація продукції в Україну підрозділяється на обов'язкову і добровільну.

У зв'язку з тим, що діяльність транспорту несе в собі небезпеку, держава забезпечує обов'язкову сертифікацію в сфері транспорту.
Сертифікація продукції транспорту здійснюється уповноваженими на це органами сертифікації – підприємствами, установами та організаціями з метою:

- запобігання реалізації продукції, небезпечної для життя, здоров'я та майна громадян і навколишнього природного середовища;

- сприяння споживачеві в компетентному виборі продукції;

- створення умов для участі суб'єктів підприємницької діяльності в міжнародному економічному, науково-технічному співробітництві та міжнародній торгівлі (ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про стандартизацію і сертифікацію»).

Сертифікація на відповідність обов'язковим вимогам нормативних документів проводиться виключно в державній системі сертифікації.
Обов'язкова сертифікація в усіх випадках повинна включати перевірку та випробування продукції для визначення її характеристик і подальший державний технічний нагляд за сертифікованою продукцією (ст. 15 Декрету Кабінету Міністрів України «Про стандартизацію і сертифікацію»).
Під час проведення сертифікації та у разі позитивного рішення органу сертифікації заявникові видається сертифікат та право маркувати продукцію спеціальним знаком відповідності.

Форма, розміри і технічні вимоги до знаку відповідності визначаються державним стандартом.

Знак відповідності не може бути застосований, якщо порушено правила його використання.

Прикладом вищезгаданого можуть слугувати досить жорсткі вимоги щодо сертифікації у сфері надання послуг авіаційним транспортом в Україну.

У даній сфері обов'язкової сертифікації підлягають:

- послуги;

- аеродроми і аеропорти, їх технічна та експлуатаційна придатність;

- авіаційна техніка та її компоненти;

- персонал;

- окремі види робіт у сфері авіатранспорту (наприклад, авіахімічних).

Питання для самоконтролю

1. Дайте визначення поняттю державного управління транспортом в Україну.

2. Які цілі стоять перед органами державного управління на
транспорті?

3. Які функції виконує державне управління на транспорті в Україну?

4. Назвіть форми і методи державного управління на транспорті в Україну.

5. Які Ви знаєте органи державного управління на транспорті в Україну?

6. Чи є обов'язковим ліцензування діяльності транспорту в Україну? Чому Ви так вважаєте?

Завдання для самостійної роботи.

1. Розкрити зміст наступних понять і термінів: державне управління, державний орган, форма управління, метод управління, ліцензування, стандартизація, сертифікація.

2. Скласти схему ієрархії державних органів управління на транспорті в Україну.

3. Скласти схему ієрархії правоохоронних органів на транспорті в Україну.

Теми рефератів.

1. Міністерство транспорту та зв'язку України як головний суб'єкт управління транспортною системою України.

2. Ліцензування транспортної діяльності в Україну.

3. Методи державного управління на транспорті.

4. Система правоохоронних органів на транспорті в Україні.

Тема 5: Правопорушення на транспорті та відповідальність за них.

План

Дата добавления: 2014-01-04