Завдання для самостійної роботи.

Склад правопорушення – це сукупність передбачених законом об'єктивних і суб'єктивних ознак діяння, які характеризують (визначають) його як правопорушення і є підставою залучення суб'єкта правопорушення до юридичної відповідальності.

Злочин – найбільш небезпечне для суспільства правопорушення, що посягає на найбільш значимі соціальні цінності. Злочини – тільки кримінальні правопорушення.

Транспортні злочини та особливості відповідальності за них.

3. Адміністративні правопорушення на транспорті.

4. Особливості цивільно-правової відповідальності на транспорті.

1. Правопорушення – суспільно небезпечне, винне діяння деліктоздатної особи (розповісти), передбачене чинним законодавством за яке встановлена ​​юридична відповідальність.

Провина – менш небезпечне правопорушення. Провини - адміністративні, цивільно-правові, дисциплінарні.

Структура складу правопорушення:

Об'єкт правопорушення;

Об'єктивна сторона правопорушення;

Суб'єкт правопорушення;

Суб'єктивна сторона правопорушення.

Об'єкт правопорушення – це суспільні відносини, охоронювані нормами права, яким при здійсненні правопорушення заподіюється певна шкода або створюється погроза заподіяння відповідної шкоди.

Структура суспільних відносин: а) суб'єкти відносини; б) об'єкт (предмет) відносини; в) соціальний зв'язок між суб'єктами відносини із приводу об'єкта відносини.

При характеристиці об'єкта правопорушення, у сучасній юридичній літературі нерідко використається термін «цінність» (або - «благо»), тобто об'єкт – це певна цінність (життя, здоров'я, майно й т.д.), що правопорушенням заподіюється тією чи іншою мірою (ступеня) шкода.

Об'єктивна сторона правопорушення – це сукупність ознак, що характеризують зовнішню сторону складу правопорушення, тобто об'єктивні ознаки зовнішнього прояву правопорушення й об'єктивних умов його здійснення.

Обов'язкові ознаки об'єктивної сторони так званих матеріальних складів правопорушень: наявність діяння (суспільно небезпечний або шкідливого), причинний зв'язок, наслідки (суспільно небезпечного або шкідливі) діяння.

Обов'язкова ознака об'єктивної сторони, так званих формальних складів правопорушень: наявність діяння (суспільно небезпечного, шкідливого).

Факультативні ознаки об'єктивної сторони правопорушень, тобто ознаки властивим не всім складам правопорушень (ознаки, які можуть доповнювати ознаки обов'язкові): місце, час, обстановка, спосіб, знаряддя здійснення діяння.

Суб'єкт правопорушення – це деліктоздатне особа (фізичне, юридичне), що зробила правопорушення. Деліктоздатність – це передбачена нормами права здатність особи нести юридичну відповідальність за зроблене правопорушення. Деліктоздатність фізичної особи зв'язується з поняттями: «вік», «осудність». У карному праві суб'єкт злочину й суб'єкт відповідальності збігаються. У цивільному праві суб'єктом майнової відповідальності за шкоду, заподіяна неповнолітнім, що не достигли п'ятнадцяти років, можуть бути, наприклад, його батьки.

Суб'єктивна сторона правопорушення – це внутрішня сторона правопорушення, що характеризує психічну діяльність особи в момент здійснення правопорушення. У структурі втримування даної психічної діяльності розрізняють: провину, мотив, мета, емоційний стан.

Обов'язкова ознака суб'єктивної сторони: провина, тобто певне психічне відношення особи до свого протиправного діяння і його суспільно небезпечним або шкідливим наслідкам (результату).

Провина юридичної особи - це винне здійснення протиправних дій їхніми працівниками, що виконують покладені на них за законом або договором обов'язку (службові, трудові).

Факультативні ознаки суб'єктивної сторони, тобто ознаки властивим не всім складам правопорушень: мотив, мета, емоційний стан.

Форми провини: намір, необережність.

Види наміру: прямій, непрямий.

При прямому намірі особа:

- усвідомлює суспільно небезпечний або шкідливий характер свого діяння;

- передбачає настання суспільно небезпечних або шкідливих наслідків свого діяння;

- бажає настання суспільно небезпечних або шкідливих наслідків свого діяння.

При непрямому намірі особа:

- усвідомлює суспільно небезпечний або шкідливий характер свого діяння;

- передбачає настання суспільно небезпечних або шкідливих наслідків свого діяння;

- свідомо допускає настання суспільно небезпечних або шкідливих наслідків свого діяння.

Види необережності: самовпевненість (легкодумство), недбалість.

Наприклад, у карному праві при злочинній самовпевненості особа: а) передбачає можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння; б) і легковажно розраховує на їхнє запобігання, а при злочинній недбалості особа: а) не передбачає можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння; б) хоча повинне було їх передбачати й могло їх передбачати.

У цивільному праві поняття «необережність» (проста, груба) відрізняється від поняття «необережність» у карному праві. Крім того, цивільне право передбачає можливість юридичної відповідальності й безвинно (за договором, за законом - ст. 450 ЦК України).

2. Склади злочинів у транспортній сфері містяться в Розділі 11 КК України «Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту». При цьому враховується тяжкість злочину, а також вид транспорту. На першому місці стоять злочини, що здійснюються на ж / д, водному і повітряному транспортах (276-285), на другому - на автомобільному і міському електротранспорті (286-290); Завершують главу злочини, що виражаються в порушенні чинних на транспорті правил та в пошкодженні магістральних трубопроводів (291-292).

Єдиний родовий об'єкт – суспільні відносини у сфері безпеки руху та експлуатації транспорту і громадської безпеки в сфері функціонування транспорту.

Додатковими об'єктами транспортних злочинів можуть бути, наприклад, життя, здоров'я людей.

3. Об'єктом адміністративної відповідальності на транспорті є суспільні відносини, врегульовані нормами права та охоронювані адміністративними санкціями.

Видові об'єкти адміністративної відповідальності на транспорті:

- Порушення правил охорони правопорядку і безпеки руху на ж / д, повітряному, морському, річковому транспорті;

- Порушення водіями правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспортних засобів (на автотранспорті) (121, 122, 123 і 125 КОАП);

- Керування транспортними засобами, або суднами особами, які не мають на це право;

- Керування транспортними засобами або суднами, а також допуск до керування ними осіб, які перебувають у стані сп'яніння (129-131);

- Керування транспортними засобами або суднами. не зареєстрованими у встановленому порядку, з підробленими номерними знаками та експлуатація тс зі знищеними або підробленими номерами агрегатів;

- Випуск на лінію технічно несправних транспортних засобів;

- Порушення правил утримання споруд для стоянки суден, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, пошкодження магістральних газопроводів, доріг, ж / д переїздів та інших споруд;

- Порушення правил руху пішоходами та іншими учасниками дорожнього руху;

- Порушення правил пожежної безпеки на ж / д. морському, повітряному і річковому транспорті;

- Порушення правил громадського правопорядку та громадської безпеки на транспорті;

- Порушення правил, спрямованих на збереження вантажів та іншого майна;

- Порушення права власності.

Адміністративне стягнення – це міра державного примусу щодо особи, яка вчинила адміністративну провину.

Види адміністративних стягнень на транспорті:

- Попередження (письмова форма);

- Штраф;

- Оплатне вилучення предмета;

- Позбавлення спеціального права;

5. Особливості цивільно-правової відповідальності:
1. Цивільно-правова відповідальність є негативним для правопорушника (боржника) наслідком і полягає в застосуванні до нього в інтересах іншої сторони (кредитора) встановлених законом або договором санкцій майнового характеру – відшкодування збитків, виплати неустойки (штрафу, пені). Підставою такої відповідальності є наявність відповідних норм права і складу правопорушення. Вона настає, якщо є: а) протиправну поведінку особи; б) негативний результат (шкода); в) причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою і настанням шкідливих наслідків і г) вина особи, яка заподіяла шкоду. Однак цивільно-правова відповідальність на транспорті може наступати і без провини. Ст. 113. Статуту залізниць України передбачає відповідальність залізниці за незбереження вантажу, багажу, вантажобагажу, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування, пошкодження виникли від незалежних від них причин – презумпція провини.
2. Цивільно-правова відповідальність в сфері транспортних правовідносин носить компенсаційний характер – полягає в першу чергу у відновленні порушених майнових прав учасників цих правовідносин. Крім того, вона є обмеженою, тобто не виходить за рамки розміру завданих збитків та недоотриманий прибуток не компенсується.
3. Умови відповідальності в процесі перевезення є не однаковими. Перевізник у всіх випадках, крім шкоди, заподіяної внаслідок загибелі або тілесного ушкодження пасажира несе відповідальність за нормами транспортного законодавства. Вантажовідправник перед перевізником також несе відповідальність за нормами транспортного законодавства, а перед вантажоодержувачем – за нормами цивільного законодавства.
4. Транспортним правовідносинам притаманний особливий, відмінний від встановленого для рішеннях інших господарських спорів претензійний порядок задоволення вимог.

Питання для самоконтролю.

1. Що таке юридична відповідальність?

2. Які види відповідальності існують на транспорті в Україні?

3. Чим адміністративна відповідальність відрізняється від кримінальної?

4. Які органи накладають адміністративні стягнення на транспорті в Україні?

1. Складіть структурно-логічну схему видів відповідальності на транспорті.
2. Розкрийте виховну функцію кожного з видів адміністративних стягнень та кримінальних покарань.

Дата добавления: 2014-01-04