Прийоми розрахунку показників точки беззбитковості

№ з/п	Показник	Схема розрахунку
1.Розрахунок точки беззбитковості за рівняннями
1.1.	доход від реалізації	змінні витрати + постійні витрати + прибуток
1.2.	точка беззбитковості (прибуток = 0)	змінні витрати + постійні витрати
1.3.	точка беззбитковості в натуральних одиницях	точка беззбитковості в грошових одиницях / ціна за одиницю продукції
2. Розрахунок точка беззбитковості за допомогою маржинального доходу
2.1.	кількість одиниць реалізованої продукції	постійні витрати/ (ціна за одиницю - змінні витрати на одиницю)
2.2.	маржинальний доход на одиницю	ціна за одиницю - змінні витрати на одиницю
2.3.	точка беззбитковості в натуральних одиницях, кількість одиниць реалізованої продукції, прибуток = 0	постійні витрати / маржинальний доход на одиницю
2.4.	коефіцієнт маржинального доходу	маржинальний доход на одиницю / ціну за одиницю
2.5.	точка беззбитковості в грошових одиницях	постійні витрати / коефіцієнт маржинального доходу
2.6.	доход від реалізації	(постійні витрати + бажаний прибуток) / коефіцієнт маржинального доходу
2.7.	обсяг реалізації в натуральних одиницях	(постійні витрати + бажаний прибуток) / маржинальний доход на одиницю
2.8.	прибуток	(доход від реалізації х коефіцієнт маржинального доходу) - постійні витрати
2.9.	прибуток	(обсяг реалізації х маржинальний доход на одиницю) - постійні витрати

Для встановлення впливу різних факторів на кінцевий результат в системі контролінгу застосовуються різні методи (інструменти). Такими головними методами є мультипликативні та аддитивні методи, аналіз матеріальних потоків, аналіз інформаційних потоків.

Мультиплікативні (від лат. multiplicator - множуючий) методи передбачають розподіл показників на множники, кожен з який має економічний сенс та не є взаємозалежним з іншими. Мільтипликативні моделі дозволяють дослідити вплив неявних факторів на ефективність виробництва.

Прикладом таких методів є застосування формули ДюПона.

Рентабельність прибуток х продажі

інвестицій = продажі активи

де: прибуток

продажі рентабельність продаж

продаж і

активи обернутість активів

Аддитивні (від лат. additio - додавати) методи передбачають розподіл показників на додатки (слагаемые, рус.), кожен з яких має власний економічний сенс. Найчастіше у знаменнику таких додатків застосовується виручка від реалізації або величина витрат.

Нариклад, МВ -матеріалні витрати,

ОП - вотрати на оплату праці,

В- виручка від реалізації

Показник бухг. витратиМВ + ОП

ефективності = В = В В

де:

МВ

В - матеріаломісткість продукції

ОП

В - ефективність використання праці

Мультипликативні та аддитивні методи доповнюють один одного.

Аналіз матеріальних потоків на підприємстві в системі контролінгу здійснюється на підставі АВС - аналізу. В основі такого методу лежить закон, відкритий італійським економістом В.Парето. Щодо витрат на створення матеріальних запасів закон Парето передбачає наступне: 80 % витрат припадає на 20 % матеріалів. Саме цим 20 % слід приділяти приоритетну увагу.Щодо матеріальних потоків АВС - аналіз полягає у наступному:

1) матеріальні потоки розподіляються на три групи-

група А - найбільш коштовні види матеріалів (саме 20 %),

група В - матеріали середньої важливості, прийнято, на них припадає 15 % витрат,

група С - маловажні матеріали, сумарна вартість яких складає 5 % витрат підприємства;

2) складається перелік матеріалів з визначенням ціни, кількості та вартості,

3) записи переліку розполагають у порядку зростання вартості,

4) для наочності складають графік,

5) здійснюють аналіз.

Аналіз інформаційних потоків на підприємстві передбачає складання наочних документів - графиків зв`зку між виконавцями операцій та потоки документів для виконання певних операцій.

Використовуються наступні ознаки інформаційних потоків:

документ (носій інформації),

проблематика (до який сфері діяльності підприємства відноситься),

виконавець (особа, яка передає інформацію),

периодичність (частота передачі документа - щоденно, щоквартально, щомісячно тощо),

рівень детализації (на рівні всього підприємства, на рівні цеха).

На практиці можуть застосовуватись більш досконалі методи - мережні (сетевые, рус.) графіки, функціонально-вартісний аналіз тощо.

Тема 9.Методи прийняття управлінських рішень в контролінгу

Прийняття (або обгрунтоване відхилення) управлінського рішення - це вибір з декільких варіантів можливих такої єдиної дії, яка забезпечить досягнення визначеної мети або рішення певної проблеми. Існують певні стадії приняття рішення:

- встановлення мети

- розробка варіантів дій

- збір даних про альтернативи

- аналіз кількисних показників з урахуванням якісних факторів

- приняття (відхилення) рішення

(Альтернатива - необхідність вибору між взаємовиключаючими можливостями.)

Оптимальним виходом із ситуації, що склалася - за допомогою розглядання та прийняття певних рекомендацій управлінських рішень для підприємства. Щоб сформулювати сутність рекомендацій з прийняття рішень, необхідно проаналізувати сам процес прийняття рішень:

- з яких етапів він складається,

- коли та яка інформація потрібна керівнику,

- які найбільш розповсюджені помилки та як їх уникнути тощо.

Частково, саме таким аналізом займається контролінг. Він орієнтований на розробку певних критеріїїв прийняття конкретних рішень в залежності від обраного напрямку дій (мети).

Оперативний контролінг визначає, наскільки управлінський ризик відповідає формулюванню цілей, які процеси на підприємстві будуть сприяти підвищенню результатів, ефективності та виробництва, а які заважати. В залежності від визначеної керівництвом програми, операції з прийняття управлінського рішення входять у сферу діяльності контролінгу. Основними об`єктами контролінгу з даного приводу можуть бути:

- оптимизація внутрішних операцій підприємства,

- вибір відповідних елементів, інструментів,

- розробка методик реалізації для досягнення поставленої мети,

- розробка детальних сценарїїв дій тощо.

Основними факторами, що впливають на прийняття управлінських рішень можуть бути наступні:

1. Фактори, що пов`язані із зовнішним середовишем:

- (об`єктивні - економічні, демографичні, природні, науково-технічні, юридичні, податкові тощо);

- (суб’єктивні - культурні традиції країни, епохи, вплив референтних груп - за звичай, конкуренти, акціонери, позикодавці, державні органи тощо);

2.Фактори, пов`язані з особливостями управлінського завдання, що вирішується:

- складність, часовий горізонт, кількість учасників, їх цілі та інтереси, значимість витрат і результатів для учасників, величина ризику та новизна, наявність альтернативи, взаємозв`язок з іншими аспектами діяльності підприємства, строки прийняття рішення;

3. Фактори, пов`зані з особливостями самого підприємства та його керівника: цілі та стратегія підприємства, величина підприємства, складність структури підприємства, ступінь централізації та структура повноважень, складність та новизна технології продукції, ступінь диверсифікації

- (диверсифікація від лат. diversus - різний + facere - робити = різноманітна діяльність, у виробництві - одночасний розвиток декількох, не пов`язаних один з одним видів виробництва, поширення асортименту продукції, що виробляється),

- кваліфікація персоналу, кваліфікація керівництва, корпоративна культура (інноваційність, здатність до ризику тощо), характер мислення та склад особистей керівників, стиль управління) тощо.

Після детально аналізу аназізу факторів здійснюється вибір моделі прийняття управлінського рішення та обираються критерії, на підставі якої управлінське рішення приймається або відхиляється.

Критерій (від грецької kriterion -ознака) ознака, на підставі якої здійснюється оцінка, визначення або класифікація будь-чого.

Вибір критеріїв залежить від моделі прийняття управлінського рішення в конкретній ситуації. Всі критерії можна розположити між двома полюсами: повна раціональність (розумність, матеріальна обгрунтованість) та повна ірраціональність, див. табл. 7.

Таблиця 7

Дата добавления: 2014-01-04