Основні парадигми, напрями сучасної західної соціології

ДОДАТКИ

Соціологічні школи ІІ пол. ХІХ – поч. ХХ ст.

Історико-філософський і органічний напрям (Кондорсе і Огюст Конт)

· Основа – історико-порівняльний метод Дж. Віко · Циклічний характер історії і суспільства · Компетентність політичних лідерів · Освіченість правителів людського прогресу. В основі знаходиться культура і моральність

Еволюційно-органічний напрям (Герберт Спенсер)

· Людське суспільство – організм · Порівняльно – еволюційний метод · Вчення про розподіл суспільної праці · Критерії соціального прогресу – підвищення рівня особистої свободи

Біологічно-етнологічний напрям: соціальний дарвінізм і соціологічна система (Людвиг Гумплович)

· Основа – етнологія і еволюційний метод · Боротьба за існування суспільств з'ясовується боротьбою різних суспільних класів

Історико-економічний напрям (Карл Маркс)

· Вчення про суспільно-економічні формації · Економічний детермінізм · Партійний, класовий підхід · Суспільна людина · Вчення про пролетаріат і соціалістичну революцію

Психологічний напрям (Габріель Тард)

· Основа – психологічний підхід · Винахід, як єдине джерело соціального прогресу

Статистико-соціологічний напрям (Адольф Кетле)

· Перехід соціальної статистики від збирання і описування факторів до встановлення стійких кореляцій між показниками, статистичній закономірності · Емпіричне обґрунтування науки · Концепція середніх показників або "середньої людини", згідно якої арифметичний середній показник переноситься на середньо-типовий елемент людського суспільства.

Расово-антропологічний напрям (Жозеф Артур де Гобіно)

· Соціальне життя і культура є наслідками дії расово-антропологічних факторів · Раси поділяються на "вищі" та "нижчі" · Змішення рас веде до фізичної і культурної деградації суспільства · Соціальна поведінка людини зумовлена біологічною спадковістю

Географічний напрям (Генрі Томас Бокль)

· Абсолютизація ролі природних чинників · Недооцінка специфіки суспільства та масштабів діяльності людини по перетворенню природного середовища в культурне · Однозначна залежність психологічних і культурних процесів від фізичних чинників зовнішнього середовища

Основні парадигми сучасної західної соціології
Функціоналізм (Т. Парсонс, Р. Мертон)	Теорія конфлікту (Р. Дарендорф, Л. Козер)	Символічний інтеракціонізм (Дж. Мід)	Феноменологічна соціологія (А. Шюц)
· Розгляд суспільства як системи взаємопов'язаних структур, що складають його й утворюють єдине ціле; всі елементи залежні один від одного в силу різних виконуваних ними функцій. · Розуміння соціальних інститутів як частин соціальної системи, які впливають на функціонування всього суспільства. · Визнання індивіда як основного елемента суспільства. · Положення про те, що в основі соціального життя лежать норми і цінності.	· Конфліктні процеси за певних умов сприяють збереженню, зміні й пристосуванню соціальної системи до нових обставин, її життєздатності і стабільності. · Конфлікт із зовнішнім ворогом допомагає підтриму-вати згуртованість суспільства. · Конфлікт сприяє соціальним змінам і виникненню нового. · Кожне суспільство безперервно перебуває у процесі постійних змін. · Кожний елемент у суспільстві сприяє його інтеграції та змінам. · Кожне суспільство базується на насильстві одних його членів над іншими.	· Розуміння суспільства як символічної взаємодії людей та груп. · У процесі взаємодії люди конструюють об’єкти і змінюють зовнішнє середовище. · Взаємодія розглядається не як взаємодія усталених соціальних ролей, а як реально існуючих, сповнених внутрішніх суперечностей почуттів та емоцій, людей. · Свобода розуміється як можливість людини обирати ті соціальні ролі, які вона виконує.	· Соціальна реальність є існуючий до нас інтерсуб`єктивний світ. · Люди можуть прилучатись до цього світу лише шляхом накопичення власного досвіду взаємодії з оточуючими їх людьми. · Таке прилучення дозволяє ставити перед собою реальні цілі та досягати їх. · Соціальна дія – це продумана, осмислена і спланована поведінка людини у її духовній взаємодії з іншими людьми.

Дата добавления: 2014-01-04