Тема 2. 6 : споживча кооперація в незалежній Україні

ЛЕКЦІЯ

ЛЕКЦІЯ

ТЕМА 2.5: СПОЖИВЧА КООПЕРАЦІЯ УКРАЇНИ В ДРУГІЙ

ПОЛОВИНІ 40 - 80- роках ХХст.

ПЛАН

1. Відбудова системи споживчої кооперації України в післявоєнний період

2. Господарська, організаційно-масова діяльність споживчої кооперації в другій половині 60-80-х років.

3. Кризове становище споживчої кооперації у 70-80-х роках.

Закон України «Про кооперацію в СРСР» як правова база

функціонування споживчої кооперації.

ЛІТЕРАТУРА

1. Аліман М.В., Бабенко С.Г., Гелей С.Д. та ін. Історія споживчої кооперації України / Укоопспілка, Львівська комерційна академія - Львів: Інститут українознавства НАНУ, 1996, с. 284 – 353.

2. Бабенко С.Г., Гелей С.Д., Гончарук Я.А. та ін. Історія кооперативного руху: Підручник для кооперативних вузів / Укоопспілка, Львівська комерційна академія. – Львів: Інститут українознавства НАНУ, 1995.с.333 -358.

3. Бабенко С.Г та ін. Основи кооперації - К.:2004.

4. Українські кооператори. Історичні нариси. Книга 1,2. – Львів: Видавництво “Укоопосвіта”, Львівська комерційна академія, 1999.

1.Відбудова системи споживчої кооперації України в післявоєнний період

Внаслідок чотирьох років найруйнівнішої в історії війни, найважливішим завданням радянської влади, яка відновилася в Україні після її звільнення з-під фашистської окупації, стала відбудова господарства.

Величезних втрат зазнало кооперативне господарство. За підрахунками радянських спеціалістів, лише в галузі споживчої кооперації було ліквідовано 13,9 тисяч магазинів, 20,5 тис. складів і баз, частково пошкоджено 24,6 тисяч магазинів, складів і баз. При відступі радянські війська розтягали й руйнували майно, щоб воно не дісталося ворогові. Решту знищили німці під час відступу. За неповними даними, в системі споживчої кооперації Ук­раїни зруйнували й пограбували будівель, транспортних засобів, худоби на 65,2 мільйона карбованців. Загальна сума матеріальних втрат системи становила понад 255 мільйонів карбованців.

1945 рік для України був перехідним від війни до мирного життя. Значних досягнень у розвитку своєї організаційно-господарської діяль­ності домоглася споживча кооперація. Наприкінці 1945 р. вона об'єдну­вала 5,6 млн. пайовиків. В західних областях України булоорганізовано 176 нових спожив­чих товариств, а в решті областей проведено деяке їх укрупнення. Крім того, в 1945 р. в системі української споживчоїкооперації булоорганізовано 20 торговельних баз, 371 райконтору для торгівлі будівельними матеріалами і 6 райзаготконтор. На кінець 1945 р. в системі споживчої кооперації України діяли 19773 крамниці та 670 палаток.

У післявоєнний період споживча кооперація УРСР зберігала свою роль основної торговельної організації на селі. Розширювалася сфера господарської діяльності споживчої кооперації України. Крім заготівлі, зростали переробка сільськогосподарської про­дукції, випікання хліба, збільшувався випуск товарів народного споживання, налагоджувалося побутове обслуговування населення, насамперед пайовиків.. Створювалися підсобні гос­подарства при промислових підприємствах, а також індивідуальні й колективні городи.

Отже, в 1945 –1950 рр. споживча ко­операція України в основному відновила свою організаційну структуру та поширила її на західноукраїнські землі, відбудувала і зміцнила власну матеріально-технічну базу і досягла за окремими показниками довоєнного рівня виробництва, а то й перевершила його. Вона також поповнила свій кадровий потенціал і розпочала модернізацію системи споживчих кооперативів.

2.Господарська, організаційно-масова діяльність споживчої кооперації в другій половині 60-80-х років.

Продовжувала розвиватися споживча кооперація в 50-60-х роках. Як зазначалося в Зразковому статуті споживчого товари­ства, головним завданням споживчого товариства має бути роз­виток і вдосконалення кооперативної торгівлі, задоволення потреб членів кооперативу й населення в товарах широкого вжитку, а колгоспів — у товарах господарського призначення. Отже, торгів­ля визнавалася найважливішою галуззю господарської діяльності споживчої кооперації.

Розвивалася матеріально-технічна база роз­дрібної торгівлі споживчої кооперації. Так, протягом 1954-1958 рр. роздрібна торговельна мережа розширилася на 13 261 підприєм­ство, в тому на 8 815 магазинів і крамниць. За цей час було по­будовано й впроваджено в дію 6610 магазинів, серед яких 225 райунівермагів, 1896 сільунівермагів, 303 магазини господарських товарів.

Більше уваги почали звертати на якісний бік у роботі спо­живчої кооперації і, зокрема, в галузі торгівлі. В організаціях цієї галузі в республіці почали впроваджуватися нові, проґресивні ме­тоди задля того, щоб наблизити товари до споживачів. Саме тоді, від 1954 р., в системі споживчої кооперації України поширювали­ся централізована доставка й кільцеве завезення товарів, торгів­ля за місцем праці колгоспників.

Від 1953 р. кооперації дозволялося провадити комісійну тор­гівлю сільськогосподарською продукцією за цінами колгоспного ринку. В 1956 р. в Україні було понад 2 тисячі колгоспних ринків, які діяли в кожному місті, районному центрі, в більшості робіт­ничих поселень, на багатьох залізничних станціях, а також у 727 великих селах.

В декількох областях, наприклад, Черкаській, Львівській, Кримській, відкрилися магазини й відділи в продмагах для реалі­зації кулінарних виробів. В асортименті продовольчих товарів збільшилася питома вага крупи, макаронних виробів, тваринно­го масла, молока та молочних продуктів.

Відбулися певні якісні зміни в структурі товарообороту. Щодо групи продовольчих товарів, наприклад, збільшилася питома вага цукру й кондитерських виробів, молока та молочних продуктів, консервів. Серед непродовольчих товарів перевагу мав одяг. Збільшився продаж товарів культурного та побуто­вого призначення, особливо пральних та швейних машин, холо­дильників, радіотоварів, меблів, електротоварів.

Якщо раніше ці товари вважалися предметом розкоші, то від­так усе більше ставали неодмінною потребою побуту мешканців села.

Широко розповсюдилася в системі споживчої кооперації Ук­раїнської РСР така форма обслуговування, як продаж товарів у кредит. Так, у 1963 р. кооперативні організації республіки, вико­ристовуючи кредит, реалізували населенню товарів на суму 133,9 мільйона карбованців — проти 23 мільйонів карбованців у 1960 р.

Позитивну роль у розвитку товарообороту й покращанні культури торговельного обслуговування відіграло переведення магазинів на безперервний робочий тиждень і одночасне запро­вадження в них бригадної форми матеріальної відповідальності. Це сприяло поліпшенню якості роботи крамниць і зростанню товарообороту майже на 50 відсотків.

Велика увага надавалася організації виставок-продажів товарів, розвіз­ній торгівлі, такій формі, як доставка товарів додому Протягом лише 1963 р. в республіці провели понад 7500 вис­тавок-продажів швейних виробів, тканин, взуття й інших товарів.

Найраціональнішою формою торговельного обслуговування жителів дрібних населених пунктів, де було економічно недоціль­но відкривати стаціонарні магазини, стала розвізна торгівля, її пе­ревага особливо виразно виявилася в обслуговуванні сільських трудівників під час важливих робіт, або, зокрема, в місцях, відда­лених від центральних садиб — на польових станах, у трактор­них бригадах, на тваринницьких фермах тощо.

Саме тому в Україні того ж 1963 р. в тих населених пунктах, де не існувало стаціонарної торгівлі, працювало 867 автокрамниць і яток-причепів, а також 1 458 розвозів. Крім того, в час посівної кампанії чи жнив у поле виїжджало понад 10 тисяч мото- і гу­жових розвозів.

На початку 60-х років дещо поширилася доставка палива додому, яку проводили чимало кооперативних організацій, а та­кож торгівля народних магазинів продовольчими й промисловими товарами.

Складовою частиною торговельної діяльності споживчої кооперації 50-60-х років стала організація книжкової торгівлі на селі. Протягом 1957-1965 рр. споживча кооперація республіки від­крила 1593 нові книжкові магазини, в 90 відсотків з яких було за­проваджено вільний доступ до книжкових фондів і самообслугу.

В 1958, 1961 та 1965 рр. приймалися від­повідні рішення, в яких накреслювалися заходи щодо вдоско­налення системи заготівель.

Головними ланками щодо заготівель сільськогосподарських продуктів у системі споживчої кооперації були споживчі товари­ства та райспоживспілки. На початку 1966 р., наприклад, заготів­лями в Україні займалися 3 852 споживчі товариства й 395 рай-заготконтор. Тогочасна матеріально-технічна база кооперативних заготівельних організацій складалася з 749 приймально-заготі­вельних пунктів, близько 100 міжрайонних заготівельно-збутових баз.

Одним з напрямів діяльності споживчої кооперації було ви­робництво. Кооперативні організації не лише виступали по­купцями товарів, вироблених на державних підприємствах, а й самі виготовляли чималу кількість продукції народного спожи­вання. Сюди відносилися хліб і хлібобулочні вироби, ковбаси, без­алкогольні напої, вина, плодоовочеві консерви. Для власних гос­подарських потреб і для збуту продукувалися будівельні мате­ріали, такі як цегла, черепиця, торговельне устаткування. Певного розвитку досягло звірогосподарство.

У другій половині 60-х років процеси модернізації тривали. Сприяла цьому, зокрема, економічна реформа, яка почалась в 1965 р. і була спрямована на розширення господарської самостійності підприємств, розвиток місцевої ініціативи та широке використання економічних стимулів до праці.

Реформа безпосередньо торкнулася кооперації. 31 липня 1965 р., як експеримент на новий порядок планування та оцінювання господарської діяльності було переведено ряд організацій споживчої кооперації Донецької, Київської, Львівської та Харківської областей. Передбачалось оцінювати торговельну діяльність кооперативів за двома показниками — товарооборотом та прибутком, а громадське харчування — за товарооборотом із виділенням обороту у реалізації власної продукції і прибутку.

Розширення прав та господарської самостійності торговельних організацій і підприємств у поєднанні з централізованим плановим керівниц­твом мало підвищити відповідальність усіх працівників кооперації за виконання планів і поліпшення торговельного обслуговування населення. Експеримент у 1965 р. охопив 70 райспоживспілок, 646 спо­живчих товариств, гуртові бази та інші госпрозрахункові підприємства торгівлі і громадського харчування, сумарний оборот яких в системі Укоопспілки становив 19,5 відсотка загального обсягу її товарообороту.

Врахувавши позитивні результати експерименту, YII з’їзд уповноважених споживчої кооперації СРСР, який відбувся в серпні 1966 року, вирішив в дусі модернізації продовжувати розвиток матеріально-технічної бази кооперації. У другій половині 60-х – на початку 70-х тривало будівництво нових крамниць та їдалень, торговельних центрів, гуртових баз, овочесховищ, житлове будівництво. У багатьох торговельних підприємствах встановлювалося нове устаткування, йшла механізація трудомістких робіт на виробничих комплексах.

Модернізаційних змін зазнавала й організаційна структура спо­живчої кооперації УРСР. Тривало укрупнення споживчих товариств. Як правило, кожне спо­живче товариство мало обслуговувати 10-15 сіл, кілька колгоспів.

Протягом другої половини 60-х - першої половини 70-х років щорічно в селах України вступало в дію більше двох тисяч нових крамниць Зручною для селян і прибутковою для кооператорів виявилась пе­ресувна торгівля.

Для обслуговування трудівників полів було організовано 1300 ав­токрамниць, 16 тис. моторизованих і кінних розвозок, які доставляли в поле різноманітні товари повсякденного попиту. Колгоспними і радгоспними полями курсували автопоїзди, які складалися з автокрамниць, пересувних їдалень та побутових майстерень. Кооператори також проводили традиційні ярмарки, тематбазари, присвячені святам, новому навчальному року тощо.

Значного розвитку набула в системі споживчої кооперації торгівля в кредит.

У 70-х — 80-х роках бурхливо розвивається міська торгівля спо­живчої кооперації. У її системі в 1985 р. було 204 міськкоопторги, які мали 3862 торговельних підприємств, в тому числі 1174 торговельних підприємства, що продавали товари за договірними цінами.

У 70-х роках мережа підприємств громадського харчування спо­живчої кооперації розвивається в основному за рахунок реконструкції старих підприємств та будівництва нових їдалень, кафе та ресторанів на місці ліквідованих дрібних закусочних і чайних. Збільшується та­кож кількість крамниць кулінарії і весняно-літніх закладів громадсько­го

Споживча кооперація України в той час була основною заготівель­ною організацією, яка монопольне вела закупівлі фруктів, овочів і кар­топлі для постачання в Москву, Ленінград, забезпечувала картоплею всі промислові цен­три України. Поряд з державними заготівлями споживча кооперація закупову­вала у колгоспів, радгоспів та сільського населення лишки сільськогос­подарських продуктів, щоб продавати їх як на місці, так і в інших райо­нах України за цінами місцевого ринку

У другій половині 60-х — 80-х роках зберігалася монополія спожив­чої кооперації на заготівлю та постачання легкої промисловості такою цінною сировиною, як натуральна вовна. Важливе місце в заготівлях вторинної сировини займала шкірси­ровина, закупівля якої здійснювалась в основному у населення

До 1971 р. кооператори зберігали монополію також на закупівлю яєць.

У системі споживчої кооперації діяло 24 спеціалізованих звірогосподарства, які займалися розведенням норки, блакитного песця і сріб­лясто-чорної лисиці. Загалом, поголів'я їх перевищувало 500 тис. звір­ків.

У другій половині 60-х — в 70-х роках споживча кооперація УРСР продовжувала нарощувати також обсяги своєї виробничої діяльності. Вона, як і раніше, випускала хлібобулочні вироби, ковбаси та копчени­ну, м'ясні та плодоовочеві консерви, вина, безалкогольні напої, міне­ральні води тощо. Збільшувалось виробництво цегли, черепиці, інших будівельних матеріалів, торговельного обладнання, обгорткового папе­ру тощо.

Значне місце в роботі споживчої кооперації України займали пер­винна переробка фруктів та овочів, виробництво солених огірків та по­мідорів, квашення капусти, випуск мочених яблук, сушіння та сульфі­тація. Велику кількість овочів та фруктів доводилося консервувати.

Поруч з виробництвом товарів культурно-побутового призначення та будівельних матеріалів, кооператори України організовували май­стерні, у яких шили ватні фуфайки, куртки, штани, комбінезони, хала­ти, шапки-вушанки, рукавиці та інший робочий одяг. З року в рік росли закупівля в колгоспах виробів народних промис­лів і випуск сувенірів на власних підприємствах.

3.Кризове становище споживчої кооперації у 70-80-х роках.

Як і весь господарський комплекс СРСР, споживча кооперація України розвивалась екстенсивним шляхом, майже без врахування й використання досягнень науково-технічного прогресу, вичерпала на кінець 80-х років всі можливості розвитку по цьому шляху і опинилася в стані кризи. Керівництво СРСР та Центросоюзу в 1988 році проголосило курс на її “радикальну перебудову”.

Правову базу під функціонування відроджуваного сектора, в тому числі й споживчої кооперації, мав підвести Закон “Про кооперацію в СРСР”, прийнятий в 1988 році. Але значна кількість положень всіх партійних і державних документів мала декларативний характер, не підкріплювалась реальними змінами в усій економічній системі Радянського Союзу.

Розпад СРСР та утворення незалежної Української держави створили нові, сприятливіші умови для подолання кризових явищ і відродження кооперативного руху.

Дата добавления: 2013-12-12