Тема 2.3 Блочна верстка веб-сторінок

ПЛАН

1. Споживча кооперація України на етапі переходу від планово-адміністративної системи до ринкової.

2. Споживча кооперація України в період між ХY та XYI з’їзд споживчої кооперації України, його завдання та значення.

3. Матеріали XYIII (позачергового) з’їзду споживчої кооперації України.

ЛІТЕРАТУРА

1. Аліман М.В., Бабенко С.Г., Гелей С.Д. та ін. Історія споживчої кооперації України / Укоопспілка, Львівська комерційна академія - Львів: Інститут українознавства НАНУ, 1996, с. 284 – 353.

2. Бабенко С.Г., Гелей С.Д., Гончарук Я.А. та ін. Історія кооперативного руху: Підручник для кооперативних вузів / Укоопспілка, Львівська комерційна академія. – Львів: Інститут українознавства НАНУ, 1995.с.333 -358.

3. Закон України «Про споживчу кооперацію». – К., 1992.

4. Закон України “Про кооперацію”. – К., 2003.

5. Матеріали XYI, XYII, XYIII (позачергового), XIX і ХХ з’їздів споживчої кооперації України.

4. Споживча кооперація України на етапі переходу від планово-адміністративної системи до ринкової.

Ухвала 16 липня 1990 р. Декларації про державний суверенітет України та проголошення 24 серпня 1991 року її державної незалежності визначили кардинальним завданням сучасного життя українського суспільства створення ефективної, розвинутої національної економіки. Перебудова й розбудова економічної системи в нашій державі визначає й об’єктивні умови та можливості для кооперативного поступу.

21 травня 1991 року на третіх зборах Ради Укоопспілки п’ятнадцятого скликання була прийнята Програма переходу споживчої кооперації України до ринкової економіки. В ній розглянуті шляхи розвитку споживчої кооперації в умовах різноманітних форм власності і роздержавлення економіки, про взаємодію споживчої кооперації з органами державного управління і соціальний захист членів та працівників кооперації. В ході реалізації Програми на передній план вийшли питання якісно нового змісту, вирішення яких мало ключове значення для створення міцних підвалин збереження, утвердження та розвитку споживчої кооперації як економічно сильної незалежної громадсько-господарської організації. Це насамперед

Ø Визначення реального власника кооперативного майна в особі пайовика;

Ø Підвищення зацікавленості і активізація участі пайовика як господаря у діяльності споживчих товариств і кооперативних підприємств;

Ø Розвиток нових форм спільного господарювання на принципах добровільності та взаємодопомоги.

З метою забезпечення ефективного функціонування кооперативної

власності, захисту майнових прав та інтересів пайовиків у повній відповідності до одного з основних принципів міжнародного кооперативного руху щодо формування колективного громадського капіталу ХYІ з’їзд споживчої кооперації України (березень 1994 року) затвердив Концепцію розмежування власності в споживчій кооперації.

В Концепції передбачено, що статутний фонд ділиться на дві частини.

Перша частина фонду (не менше 51%) – неподільна, закріплюється за юридичними особами; вона є гарантом цілісності та стабільності економічного розвитку споживчої кооперації України і використовується на загальні блага пайовиків і нинішніх, і майбутніх.

Друга частина фонду (до 49%) --подільна, вона є грошовою часткою фізичних осіб в майні споживчих товариств. Пайовики отримують право володіти своєю часткою у майні споживчої кооперації, розпоряджатися нею і використовувати її на власний розсуд: передавати, продавати, дарувати, заповідати тощо, а разі виходу із членів товариства – отримати її у грошовій формі.

5. Споживча кооперація України в період між ХY та XYI з’їзд споживчої кооперації України, його завдання та значення.

Постанови ХІY з’їзду споживчої кооперації України спрямовані на її глибше вкорінення в процес трансформації посттоталітарної економічної системи. Споживча кооперація повинна самотужки позбуватися ознак одержавлення та всіх тих бюрократичних рис, що виробилися протягом дії тоталітарного режиму.

В умовах розбалансованості народного господарства України правління Укоопспілки вживало заходів щодо поліпшення торговельної діяльності, розширення заготівель, виробництва, що дозволило певною мірою пом’якшити вплив негативних кризових явищ на життя сільського населення.

Шості збори Ради Укоопспілки розробили й затвердили концепцію соціального та економічного розвитку споживчої кооперації. Ця концепція, що визначає основні шляхи й пріоритетні напрями вдосконалення діяльності системи, нині втілюється в життя.

Оздоровленню кооперативної економіки сприяло вирішення ряду важливих питань діяльності споживчої кооперації:

Ø Уточнено і суттєво зменшено вартість будівель і споруд споживчої кооперації;

Ø Вирішено питання погашення урядової фінансової допомоги;

Ø На заготівельні і переробні підприємства системи поширено застосування тарифів за електроенергію на рівні сільськогосподарських товаровиробників;

Ø Скасовано сплату до державного бюджету 10 відсотків від нарахованої суми амортизації;

Ø Внесено зміни до Закону України “Про податок на додану вартість”, і нині об’єктом оподаткування ПДВ є торгова надбавка, а не повна вартість заготовленої і реалізованої сільськогосподарської продукції.

Причини, що гальмують розвиток споживчої кооперації:

ü Не вдалося подолати психологічні стереотипи, що склалися у пересічного пайовика, переконати його у серйозності намірів і соціальній спрямованості реформи;

ü Мали місце численні факти грубого порушення та ігнорування прийнятих вищими органами управління споживчої кооперації нормативних актів, що регулюють правовідносини при створенні і діяльності господарюючих суб’єктів споживчої кооперації нового типу;

ü Керівництво значної кількості кооперативних організацій і підприємств не було готове до роботи в нових ринкових умовах.

При подальшому поглибленні реформування в споживчій кооперації

можливе лише на основі вирішення на якісно новому рівні таких визначальних питань:

Ø Закріплення власності;

Ø Демократизація внутрікооперативних відносин;

Ø Зміна структури управління;

Ø Зміцнення дієздатності і конкурентоспроможності споживчої кооперації в ринкових умовах.

Основною метою цього процесу є відродження споживчої кооперації як

сильної, економічно незалежної громадсько-господарської організації, прискорення розвитку всіх її галузей і забезпечення на цій основі захисту соціальних і економічних інтересів пайовиків.

23 листопада 2000 року Збори Ради Укоопспілки розглянули і схвалили проект Програми завершення розмежування і закріплення власності в споживчій кооперації України.

3.Матеріали XYIII (позачергового) з’їзду споживчої кооперації України.

19 грудня 2000 року XYIII з’їзд споживчої кооперації України затвердив Програму. Головна її мета:

Ø Збереження власного капіталу системи;

Ø Завершення його персоніфікації;

Ø Визначення реальних майнових прав пайовика як головної фігури і господаря споживчої кооперації;

Ø Демократизація внутрішнього життя та діяльності кооперативних організацій і підприємств;

Ø Розвиток нових форм спільного ефективного господарювання на принципах добровільності та взаємодопомоги.

За Програмою неподільна частина власного капіталу (не менше 25%)

закріплюється за юридичними особами і є гарантом існування споживчої кооперації. Подільна частина власного капіталу кооперативних організацій (до 75%) закріплюється за пайовиками і формує пайовий капітал споживчих товариств і споживспілок.

Сильні сторони

Слабі сторони

1. Єдина цілісна система багатогалузевого характеру. 2. Державна підтримка, гарантована Законом. 3. Розвинута матеріально-технічна база. 4. Висококваліфіковані кадри. 5. Монопольне положення на сільськогосподарському ринку. 6. Імідж системи споживчої кооперації. 7. Стабільний склад покупців (члени, пайовики). 8. Сформована система управління.

1. Громіздкий апарат. Обмежений характер координації діяльності. 2. Визначення умов по продажу товарів населенню, державним установам, а також здійснення закупівлі у громадян. 3. Наявність невикористаних площ, застарілого обладнання, технологій. 4. Неготовність до роботи в ринкових умовах. 5. Невчасне і неналежне реагування на агресивні дії конкурентів. 6. Обмежена діяльність по формуванню сприятливої суспільної думки. 7. Слабка мотивація активного членства в споживчому товаристві. 8. Нерозробленість питань маркетингу.

Блокові і рядкові елементи

У описі елементів розмітки мови HTML існує поняття строкового(in-line) елементу розмітки і блокового(block) елементу розмітки. Формально вони визначені в DTD SGML- описи мови HTML. Пояснити відмінність між блочним і строковим елементами можна на прикладі:

· параграф — це блоковий елемент розмітки;

· виділення курсивом — це строковий елемент розмітки.

Блокові елементи можна вкладати один в одного, але вони не повинні перетинатися. Строкові елементи можна як вкладати, так і перетинати(згідно з DTD і практиці старих версій браузерів), але останнє робити не рекомендується.

Очевидно, що по набору атрибутів управління відображенням(атрибути опису стилю) строкові і блокові елементи відрізняються. Спрощено можна сказати, що атрибути опису стилю строкового елементу є підмножиною атрибутів опису стилю блокового елементу.

Узагальненнями блочного і строкового елементів, з точки зору стилів, являються елементи DIV і SPAN, відповідно.

Елемент DIV

DIV грає роль універсального блоку. Блоковий елемент завжди відокремлений від інших елементів сторінки(контексту) порожнім рядком. DIV не несе ніякого смислового навантаження. Часто говорять, що DIV — це розділ сторінки. Але насправді його застосування має сенс тільки в контексті CSS. Ніяких правил за умовчанням для відображення DIV не існує. Це просто новий рядок тексту.

DIV дозволяє застосувати атрибути стилю, пов'язані з межею блоку і відступами блоку від меж старшого елементу, а також "набивання", тобто відступ від межі блоку до межі вкладеного елементу:(відкрити)

<DIV STYLE="margin: 20px;padding: 10px;">

Блоковий елемент, заданий елементом розмітки

DIV.

<P>Для нього визначена межа і відступи як

від меж старшого елементу розмітки, так і

для вкладених в нього елементів розмітки.</P>

</DIV>

Дата добавления: 2013-12-12