Тема 2. Финансовая политика и финансовый механизм ее реализации

Склад і напрями діяльності органів та інститутів фінансової системи України

Ефективне функціонування кожної зі складових фінансової системи можливе за умов чіткого законодавчого урегулювання їх взаємодії. Загальне керівництво фінансовою діяльністю в Ук­раїні, як і в будь-якій іншій державі, здійснюють органи дер­жавної влади й управління. Разом з тим рух грошових коштів повинен бути скоординованим через управління фінансовими потоками, що забезпечується фінансовим апаратом.

Фінансовий апарат - це сукупність фінансових установ, на які покладено управління фінансовою системою держави.

До організаційного складу фінансової системи України входять:

• органи управління: Міністерство фінансів України, Дер­жавна податкова адміністрація України, Державна конт­рольно-ревізійна служба України, Державне казначей­ство України, Рахункова палата України, Аудиторська палата України, Комітет з нагляду за страховою діяльніс­тю України;

• фінансові інститути: Національний банк України, ко­мерційні банки, небанківські кредитні установи, страхо­ві компанії, міжбанківська валютна біржа, фондова бір­жа, фінансові посередники на ринку цінних паперів. Розподіл функцій в управлінні фінансами між органами державної влади й управління:

Верховна Рада України як єдиний орган законодавчої вла­ди ухвалює закони, у тому числі з фінансових питань, затвер­джує Державний бюджет України та вносить зміни до нього; здійснює контроль за виконанням Державного бюджету Ук­раїни; приймає рішення щодо звіту про його виконання; визна­чає засади внутрішньої і зовнішньої політики.

Президент України як глава держави створює у межах коштів, передбачених у Державному бюджеті Україні, для здійс­нення своїх повноважень консультативні, дорадчі та інші до­поміжні органи і служби; підписує закони, ухвалені Верховною Радою України; має право вето щодо цих законів із наступним поверненням їх на повторний розгляд Верховної Ради України. Кабінет Міністрів України, вищий орган у системі орга­нів виконавчої влади, забезпечує проведення фінансової, ціно­вої, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці і зайнятості населення, соціального захисту, освіти, нау­ки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і приро­докористування; організовує розроблення проекту закону про Державний бюджет України і забезпечує виконання затвер­дженого Верховною Радою України Державного бюджету Ук­раїни, надає Верховній Раді України звіт про його виконання.

Міністерство фінансів України як центральний орган ви­конавчої влади, підвідомчий Кабінету Міністрів:

• реалізує державну фінансову політику;

• складає проект Державного бюджету;

• організовує виконання Державного бюджету;

• контролює виконання Державного бюджету та складає звіт про його виконання;

• забезпечує захист фінансових інтересів держави, здійс­нює контроль за дотриманням фінансового законодавства;

• проводить методичну роботу з питань фінансового та бю­джетного планування;

• здійснює управління державним внутрішнім і зовнішнім боргом;

• розробляє пропозиції по удосконаленню податкової полі­тики;

• здійснює контроль за випуском і обігом цінних паперів, і бере участь у роботі керівних органів фондових бірж;

• вивчає валютно-фінансові проблеми у сфері міжнародного економічного співробітництва;

• готує і подає до Кабінету Міністрів пропозиції щодо вступу України до міжнародних фінансових організацій та членства в них тощо.

До 1996 року у складі Міністерства фінансів знаходилася і Державна податкова служба України. Але пізніше вона була відокремлена від Міністерства фінансів (що було аргументова­но необхідністю посилення контролю за справлянням податків) і набула статусу окремого міністерства.

Головними завданнями Державної податкової адмініс­трації є:

• здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обрахування, повнотою і своє­часністю сплати податків і зборів;

• розробка пропозицій щодо вдосконалення податкового законодавства, прийняття нормативних актів і методичних рекомендацій з питань оподаткування;

• формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та єдиного банку даних про платників - юридичних осіб;

• проведення роз'яснювальної роботи серед платників податків з питань оподаткування;

• попередження та розкриття злочинів та інших правопорушень у сфері оподаткування.

При Міністерстві фінансів України існують Державна контрольно-ревізійна служба та Державне казначейство.

Головним завданнями Державної контрольно-ревізійної служби є:

• здійснення державного контролю за витрачанням коштів і матеріальних цінностей у міністерствах, відомствах, державних комітетах, державних фондах, бюджетних ус­тановах, а також на підприємствах і організаціях, які отримують кошти з бюджетів усіх рівнів;

• здійснення контролю за станом і достовірністю бухгалтерського обліку і звітності в цих установах;

• розробка пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобіганням їх у подальшому.

Державне казначейство України було створене у 1995 році з метою ефективного управління коштами Державного бюджету. Основними завданнями казначейства є:

• організація виконання Державного бюджету та здійснен­ня контролю за цим процесом;

• фінансування видатків Державного бюджету;

• ведення обліку касового виконання Державного бюдже­ту, складання звіту про виконання Державного бюджету;

• здійснення управління державним внутрішнім та зовніш­нім боргом тощо.

У 1997 році було прийнято Закон «Про Рахункову палату Верховної Ради України».

Основними завданнями Рахункової палати є:

• контроль за своєчасним виконанням Державного бюдже­ту, фінансуванням загальнодержавних програм, укла­данням угод про державні позики і кредит;

• контроль за використанням золотого запасу, дорогоцін­них металів та каменів;

• надання кредитів та здійснення операцій з розміщення золотого резерву і резерву в іноземній валюті.

Органи місцевого самоврядування у сфері фінансів мають такі повноваження:

• самостійно розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети;

• використовують вільні бюджетні кошти, додатково отри­мані у процесі виконання місцевих бюджетів;

• мають право встановлювати розміри ставок місцевих по­датків і зборів, перелік яких затверджує Верховна Рада України;

• мають повноваження в галузі ціноутворення;

• мають право здійснювати місцеві позики, випускати цін­ні папери та організовувати грошово-речові лотереї;

• можуть виступати гарантами під надання кредитів під­приємствам і установам, що належать до комунальної власності тощо.

Процес створення фінансової системи в Україні є тривалим і надзвичайно відповідальним, адже недосконала фінансова сис­тема справлятиме негативний вплив на всю економіку держави.

Найважливішими проблемами розвитку фінансової системи України на сучасному етапі є:

• відсутність політики захисту вітчизняного товаровироб­ника;

• відсутність ефективної державної підтримки розвитку ма­лого і середнього бізнесу;

• недосконала процедура банкрутства підприємств;

• недосконалість чинної системи оподаткування;

• необхідність посилення контролю за сплатою податків;

• контроль за цільовим і раціональним використанням бю­джетних коштів;

• зменшення видатків на управління;

• зменшення дотацій збитковим підприємствам;

• відокремлення державних цільових фондів від Державного бюджету;

• зменшення розмірів відрахувань у державні цільові фонди та їх кількості;

• нестача тимчасово вільних коштів у підприємств і населення;

• зміцнення довіри до державних цінних паперів;

• необхідність створення належної інфраструктури фінансового ринку;

• раціональне використання коштів, залучених за допомогою державного кредиту.

Дата добавления: 2013-12-13